Норми освітленості на робочих місцях виробничих приміщень

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»

Для студентів всіх напрямків

 денної форми навчання

ЗАТВЕРДЖЕНО

        На засіданні Навчально-методичної ради

    Національного транспортного університету

    Протокол №___від «___»____________2013 р.

     Перший проректор,

    професор______________М.О. БІЛЯКОВИЧ

КИЇВ -2013

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НАЦІОНАЛЬНИЙ ТРАНСПОРТНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

ДО ПРОВЕДЕННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

З ДИСЦИПЛІНИ

«ОСНОВИ ОХОРОНИ ПРАЦІ»

Для студентів всіх напрямків

 денної форми навчання

КИЇВ – 2013

Методичні вказівки до проведення лабораторних занять з дисципліни «Основи охорони праці» для студентів всіх напрямів денної форми навчання / Укл. В.П. Матейчик, М.В. Половко, І. В. Самойленко, Т.М. Пальчик, В.С. Гринчук. – К. НТУ, 2013. - 70 с.

Укладачі: В.П. Матейчик, д.т.н., проф.

                       М.В. Половко, к.т.н., доц.

                       І. В. Самойленко, асистент

                       Т.М. Пальчик , асистент

             В.С. Гринчук , ст. викладач    

Відповідальний за випуск В.П. Матейчик, д.т.н., професор.

© В.П. Матейчик, М.В. Половко Г.Ф. , І.В. Самойленко, Т.М. Пальчик. В.С. Гринчук

                                                                                                         © НТУ, 2013

ВСТУП

Одним із головних принципів державної політики в галузі охорони праці є проведення навчання, професійної підготовки та підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, а також інформування щодо стану охорони праці.

Вивчення основ охорони праці в Національному транспортному університеті проводиться у відповідності із Типовою навчальною програмою нормативної дисципліни «Основи охорони праці». Навчальний та тематичний плани цієї дисципліни, а також плани лекційних, семінарських та лабораторно-практичних занять розроблені на основі вказаної програми.

В результаті вивчення курсу у студентів повинен сформуватися рівень базових знань та умінь, необхідний для створення у майбутній професійній діяльності належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням та аваріям на виробництві.

2. МЕТА ТА ЗАВДАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ:

Лабораторне заняття – форма навчального заняття, при якому студент під керівництвом викладача особисто проводить натурні або імітаційні експерименти з метою практичного підтвердження окремих теоретичних положень дисципліни, набуває практичних навичок роботи з лабораторним устаткуванням, обладнанням, вимірювальною апаратурою, методикою експериментальних досліджень у конкретній предметній галузі.

Основні завдання даних лабораторних занять – набути студентами вмінь та навичок щодо:

а) засвоєння методики дослідження гігієнічної оцінки виробничого середовища;

б) практичного проведення процесу розслідування, кодування інформації та обліку нещасних випадків;

в) практичного визначення нормальних метеорологічних умов на робочих місцях;

г) вивчення питання нормування освітленості робочих зон;

д) користування приладами для визначення освітленості, розрахунки освітленості робочих місць та підбором джерела світла та світлотехнічної арматури;

є) ознайомлення з конструкцією та  принципом дії вогнегасників різних типів та їх практичним застосуванням для гасіння пожежі.

ЗМІСТ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ ТА ФОРМА КОНТРОЛЮ

Примітка:

Терміни та послідовність виконання лабораторно-практичних та лабораторних занять визначаються графіком навчального процесу на кожний навчальний семестр.

ОЦІНЮВАННЯ ЗНАНЬ СТУДЕНТІВ ПІД ЧАС

ВИКОНАННЯ ЛАБОРАТОРНИХ ЗАНЯТЬ

Контроль відвідування лабораторних занять:

    присутній на занятті – 1 бал;

відсутній на занятті – 0 балів;

контроль рівня підготовки студентів до лабораторних занять

(опитування) – до З балів.

Оцінка виконання роботи (прийом звіту):

    роботу виконано самостійно і правильно – 3 бали;

роботу виконано самостійно з деякими похибками – 2 бали;

 роботу переписано і виявлено низький рівень знань – 1 бал;

  роботу не виконано – 0 балів.

ЛАБОРАТОРНА РОБОТА № 1

«ДОСЛІДЖЕННЯ 

ОСВІТЛЕНОСТІ НА РОБОЧОМУ МІСЦІ»

Мета роботи :

· практичне підтвердження окремих теоретичних положень контролю та розрахунку освітленості робочих місць та її відповідність санітарним нормам;

· вивчення конструкції приладів та набуття практичних навичок їх застосування.

Для формування вмінь необхідно знати:

· значення виробничого освітлення, види виробничого освітлення, вимоги санітарних норм;

· нормування освітлення. Розряди робіт по зоровій напрузі, їх визначення для конкретних умов;

· природне освітлення, його значення як виробничого і фізіолого-гігієнічного чинника для працюючих;

· штучне виробниче освітлення. Вимоги санітарних нормативів щодо його використання. Джерела штучного освітлення, їх типи, порівняльна оцінка, вибір.

ЗАГАЛЬНІ ПОЛОЖЕННЯ

У виробничих приміщеннях залежно від джерела освітлення може застосовуватися природне, штучне та комбіноване освітлення.

Неправильне освітлення, на робочому місці, погіршує умови зорової праці, сприяє стомленню очей, нервової системи, знижує продуктивність праці, стає причиною виробничих травм і захворювань. Негативні фактори освітлення: недостатнє чи надмірне освітлення; викривлення кольорової гами об'єктів; нерівномірність освітлення робочого місця; засліплення прямим світлом; нераціональна контрастність об'єкта та фону тощо.

Освітленість робочої поверхні характеризує густину світлового потоку у даній точці. Одиницею освітленості є люкс (лк), що дорівнює освітленню, утворюваному світловим потоком в 1 люмен (лм), рівномірно розподіленому на площині в 1 м².

ПРИРОДНЕ ОСВІТЛЕННЯ

Природне освітлення –це освітлення приміщень світлом неба (прямим або відбитим), яке проникає через світлові прорізи в зовнішніх огороджуючих конструкціях.

Природне освітлення поділяють на бокове, верхнє і комбіноване:

  бокове здійснюється через світлові прорізи в зовнішніх стінах;

верхнєздійснюється через світильники, світлові прорізи у покриттях;

комбіноване – це поєднання верхнього і бокового освітлень.

Через різкі коливання зовнішнього світла визначити постійні абсолютні показники природної освітленості неможливо. Критерієм природної освітленості прийнята відносна величина – коефіцієнт природної освітленості (КПО) – це відношення освітленості робочої поверхні всередині приміщення ( Е_вн) до одночасно виміряної зовнішньої освітленості на горизонтальній площині від розсіяного світла усього небосхилу ( Е_зов), %:

,

де  – освітленість у заданій точці поверхні всередині приміщення;

 – горизонтальна складова освітленості будинку зовні.

Коефіцієнт природної освітленості нормується СНіП П-4-79, яким встановлені оптимальні норми освітленості для восьми розрядів робіт залежно від їх точності, найменшого розміру об'єкта розрізнення, контрастності об'єкта розрізнення з фоном і характеристики фону.

Якщо під час перевірки встановлено, що фактична освітленість у робочому приміщенні менша за нормативну, то її підвищують за рахунок збільшення розмірів або числа віконних прорізів (там, де це можливо), очищення світильників від пилу, копоті, бруду.

У деяких випадках підбирають види робіт, які можна виконувати у приміщенні без зміни освітленості.

Освітленість приміщень природним світлом характеризується значенням КПО ряду точок, розташованих на перетині двох площин: вертикальної, характерного розрізу (наприклад, по осі вікон, центральній осі приміщення і та ін.) і горизонтальної, прийнятої за умовну робочу поверхню, тобто на висоті робочого столу (0,8 м від підлоги).

У разі бокового освітлення нормується мінімальне значення КПО в межах робочої зони.

При верхньому та боковому освітленні нормують її середню величину.

Норми освітленості на робочих місцях виробничих приміщень

(СНіП П-4-79)

ШТУЧНЕ ОСВІТЛЕННЯ

Для організації штучного освітлення використовують електричні лампи розжарювання або люмінесцентні лампи.

Нормами штучного освітлення встановлені мінімально допустимі значення освітленості у виробничих і допоміжних приміщеннях та адміністративних і житлових будівлях, а також освітлюваність територій промислових об'єктів.

Штучне освітлення нормується в люксах. При цьому використовуються такі ж самі характеристики, що й для природного освітлення: точність зорової роботи, яка характеризується розміром об'єкта розпізнавання; ступінь яскравості фону, на якому розміщені об'єкти; контрастність між об'єктом і фоном.

Розрізняють три види штучного освітлення: загальне, місцеве та комбіноване.

Згідно з нормами найраціональніше освітлення досягається при комбінованій (загальне та місцеве) і загальній системах освітлення. Застосування тільки місцевого освітлення на виробництві не дозволяється.

Відповідність освітленості встановленим нормам контролюється вимірюванням освітленості на контрольному об'єкті спеціальними приладами – люксметрами.

ПРИЛАДИ Й ОБЛАДНАННЯ

Установка для дослідження (рис. 1) складається із світильника загального освітлення лабораторії та світильника 1 місцевого освітлення, висоту закріплення якого можна змінювати переміщенням по штативу 2. За допомогою цих світильників досліджується і комбіноване освітлення робочого місця.

Рис. 1. Схема установки для дослідження освітленості робочих місць:

1 – світильник місцевого освітлення; 2 – штатив; 3 – лампа люмінесцентна; 4 – фотоелемент люксметра; 5 – гальванометр люксметра.

Лампа розжарювання 1 та люмінесцентна лампа 3 мають однакові потужності та встановлюються на однаковій висоті для порівняння ефективності освітлення. Установка дає змогу також досліджувати вплив кольору стін на освітлюваність приміщень. Фотоелемент люксметра встановлюють на робочій поверхні установки.

Для визначення освітленості робочих місць використовують люксметри типу Ю-116, ЛМ-3 та інші. Принцип дії цих приладів схожий і базується на принципі фотоелектричного ефекту. Світловий потік, що падає на селеновий фотоелемент, збуджує електричний струм у ланцюзі фотоелемент – електровимірювальний прилад, величина якого змінюється пропорційно величині світлового потоку.

Люксметр ЛМ-3 має дві границі вимірювань: 0...250 лк при положенні перемикача "250" і 0...500 лк при положенні перемикача "500".

Кожна поділка шкали приладу в діапазоні 0...250 лк відповідає 10 лк, а в діапазоні 0...500 лк - 20 лк.

Під час вимірювання освітленості перпендикулярно до падаючого світла ламп розжарювання похибка не перевищує ± 10 % вимірюваної величини на перших п'яти поділках шкали  ± 5 % – на інших для обох гра­ниць виміру. Якщо освітлення вимірюється для випадку розсіяного світла при косому паданні променя, а також під час вимірювання денного освітлення та похибки приладу збільшуються вдвічі.

Люксметр Ю-116 складається з фотоелемента з набором поглинаючих насадок і гальванометра. Прилад має дві шкали виміру: від 0 до 30 лк і від 0 до 100 лк та відповідні їм кнопки керування. Натиснувши на ліву кнопку, відлік ведуть по шкалі 0...30 лк, натиснувши на праву кнопку – по шкалі 0...100 лк.

Найбільшу похибку вимірювань прилад має у разі малих відхилень стрілки гальванометра. Тому на кожній із шкал точкою позначений допустимий початок відліку. На шкалі 0...30 лк ця точка знаходиться над поділкою 5 лк, а на шкалі 0...100 лк – над поділкою 20 лк.

Для вимірювання великої освітленості (понад 100 лк) на фотоелемент одягають світло поглинаючі насадки К, М, Р, Т. Насадка К зроблена у вигляді півсфери з білої світлорозсіюючої пластмаси та призначена для зменшення косинусної похибки, викликаної наявністю кута падіння світла на фотоелемент. Насадка К використовується тільки разом з однією із насадок М, Р або Т. При використанні насадок К і М коефіцієнт послаблення світлового потоку дорівнює 10, насадок К і Р – 100, насадок К і Т – 1000. Таким чином, люксметр Ю-116 дозволяє вимірювати силу світлового потоку до 100 000 лк.

Питання для самоперевірки та контролю засвоєння знань

1. Як поділяється штучне освітлення за функціональним призначенням?

2. Наведіть порядок розрахунку штучного освітлення методом коефіцієнтів використання світлового потоку.

3. Від яких показників залежить коефіцієнт використання світлового потоку?

4. Як розраховують освітлення точковим методом?

5. Коли застосовують точковий метод розрахунку штучного освітлення?

6. Як освітлення виробничих приміщень впливає на працівника?

7. Наведіть основні вимоги до виробничого освітлення.

8. Що таке коефіцієнт природної освітленості (КПО)?

9. Наведіть формули розрахунку природного освітлення?

10. Як визначається середньозважений коефіцієнт відбиття?

Рекомендована література

1. Ганзюк М.П., Желібо Е.П., Халімовський М.О. Основи охорони праці.

– К.: Каравела; Львів: Новий світ, 2000, 2003. – 408 с.

2. Золотницкий Н.Д., Пчелинцев В.А. Охрана труда в строительстве. – М., 1978. – 407 с.

3. СНиП ІІ-4-79. Естественное и искусственное освещение. Нормы проектирования.

4. Гігієнічна класифікація праці за показниками шкідливості і небезпечності докторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу // Охорона праці. – 1998. - № 6.

ЗВІТ