Структура екологічної системи.

Білет №9                                                                                     

Класифікація екологічних факторів

Екологічні фактори можуть бути об'єднані за природою їхнього походження або залежно від їхньої динаміки та дії на організм. За характером походження розрізняють:

— абіотичні фактори, котрі зумовлюються дією неживої природи і поділяються на кліматичні (температура, світло, сонячна радіація, вода, вітер, кислотність, солоність, вогонь, опади тощо), орографічні (рельєф, нахил схилу, експозиція) та геологічні.

— біотичні — дія одних організмів на інші, включаючи всі взаємовідносини між ними.

— антропогенні фактори вплив на живу природу життєдіяльності людини.

Коротко розглянемо групи факторів, об'єднаних характером походження.

Абіотичні. Серед них особливо виділяється група кліматичних факторів. Дія багатьох абіотичних факторів, включаючи рельєф, вітер, тип ґрунту тощо виявляється опосередковано — через температуру і вологість. Внаслідок цього на невеликій ділянці земної поверхні кліматичні умови можуть суттєво відрізнятися від середніх для даного регіону в цілому. Температура і кількість опадів (дощу або снігу) визначають розташування на земній поверхні основних природних зон. Різноманітність природних комплексів часто визначається особливостями ґрунтів, від яких залежить надходження вологи. Один і той же фактор щодо різних організмів може відігравати різноманітну роль і завдяки цьому переміщуватися у класифікації з однієї групи в іншу. Яскравим прикладом цього явища може бути світло. Для рослин воно є джерелом енергії при фотосинтезі, для багатьох наземних тварин світло може бути основним фактором. Для ґрунтових організмів або мешканців печер, як і для організмів, що живуть у глибинах морів, цей фактор не має значення, оскільки протягом всього життя ці організми не зустрічаються з його дією.

Екологічні фактори діють на організм різними шляхами. У найпростішому випадку має місце прямий вплив. Так, сонячне проміння освітлює ящірку, яка лежить нерухомо, і тіло її нагрівається. З іншого боку, дуже часто екологічні фактори впливають на організм опосередковано, через безліч проміжних ланок. Наприклад, поєднання високої температури повітря з низькою вологістю і відсутністю дощів призводить до посухи, іноді це набуває катастрофічного характеру (вигоряє рослинність, травоїдні мігрують або гинуть).

Біотичні фактори. Це форми впливу живих організмів один на одного. Основною формою такого впливу в більшості випадків є харчові зв'язки, на базі яких формуються складні ланцюги і ланки харчування. Крім харчових зв'язків, в угрупованнях рослинних і тваринних організмів виникають просторові зв'язки. Все це є підставою для формування біотичних комплексів. Виділяють різні форми біотичних відносин, які можуть бути найрізноманітнішими — від дуже сприятливих до різко негативних.

У 1958 p. O.C. Мончадський пропонує розділити усі фактори таким чином:

I. Стабільні фактори (не змінюються протягом довгих періодів часу):

- сила земного тяжіння;

- сонячна стала (випромінювання Сонця);

- склад та властивості атмосфери, гідросфери та літосфери;

- рельєф та ін.

II. Фактори, що змінюються:

А.Змінюються закономірно, періодично (внаслідок руху сонячної системи):

- сонячна радіація;

- фотоперіодизм (зміна дня і ночі);

- температура (добові та сезонні зміни середніх значень);

- припливи та відпливи та ін.

Б. Змінюються без чіткої періодичності:

- більшість абіотичних факторів (вітер, опади, стан погоди тощо);

- біотичні фактори;

- антропічні фактори.

Екологічна паспортизація

Екологічна паспортизація є інструментом екологічного обліку суб'єктивних характеристик різних об'єктів господарювання для підготовки управлінських рішень. Якщо облік природних ресурсів отримав достатньо розвинутих форм у вигляді кадастрів природних ресурсів, то облік екологічних характеристик суб'єктів господарювання потребує адекватного інформаційного забезпечення для повноцінного врахування їх впливу на такі природні ресурси. Основою екологічного обліку суб'єктів господарювання став екологічний паспорт підприємства.

Необхідність застосування екологічних паспортів визначена в ст. "Державний облік об'єктів, що шкідливо впливають на стан навколишнього природного середовища" закону України "Про охорону навколишнього природного середовища". Нині вважається, що екологічний паспорт є комплексним державним документом, який містить характеристики взаємовідносин будь-якого техногенного або природного об'єкта з навколишнім природним середовищем.

Екологічний паспорт промислового підприємства як нормативнотехнічний документ був затверджений і вперше введений у дію в 1990 р. ГОСТ 17.0.0.04-90 "Экологический паспорт промышленных предприятий". Цей стандарт розроблений для систематизації інформації, яка визначаєвплив підприємства на навколишнє середовище, і контролю за дотриманням природоохоронних норм та правил у процесі господарської діяльності.

Екологічний паспорт призначений для відображення даних, що характеризують джерела шкідливого впливу підприємства на довкілля (джерела викидів, скидів, утворення відходів), розсіювання забруднювальних речовин у навколишнє середовище, рівень використовуваних на підприємстві технологій, можливостей скорочення цього шкідливого впливу тощо.

На відміну від різних форм екологічної звітності, які характеризують підприємство як джерело шкідливого впливу на довкілля, головною метою введення екологічного паспорта підприємства є створення інформаційної бази для екологізації його технологічних процесів і гармонізації його діяльності в системі "природа—суспільство". У цьому контексті розробка й використання екологічного паспорта підприємства спрямовані на досягнення таких цілей:

створення державної системи обліку та моніторингового контролю за станом суб'єктів господарювання;

застосування в системі державного екологічного управління для всіх суб'єктів господарювання, незалежно від форм власності, єдиного інформаційного документа для відображення видів шкідливого впливу суб'єктів на природні ресурси та оцінки їхнього комплексного впливу на довкілля;

створення інформаційної бази для оцінки ефективності використання підприємством сировинних, паливно-енергетичних, водних, земельних та інших ресурсів;

створення інформаційної бази для оцінки екологічності використовуваних на підприємстві технологій;

забезпечення інформаційної основи для ліцензування природокористування;

забезпечення інформаційної основи для впровадження економічних механізмів стимулювання діяльності підприємств у напрямі екологізації використовуваних технологій, економії природних ресурсів і енергозбереження.

Підґрунтям для розробки екологічного паспорта є основні показники виробництва, проекти розрахунків норм ГДВ, ГДС, дозволи на природокористування, паспорти газо- й водоочисних споруд і установок з утилізації та використання відходів, форми державної і статистичної звітності та інші нормативні й нормативно-технічні документи. Структура екологічного паспорта підприємства складається з таких блоків:

3. Радіоактивне забруднення природного середовища.

Таким чином, радіоактивні речовини займають особливе місце серед забруднюють навколишнє середовище агентів. Радіоактивність - мимовільне перетворення (розпад) ядер елементів, що приводить до зміни їх атомного номера або масового числа. Радіоактивні речовини випускають α-і β-частки, γ-і гальмівне випромінювання і нейтрони.

 Радіоактивний фон нашої планети складається з чотирьох основних компонентів:

 - Випромінювання від космічних джерел;

 - Випромінювання від розсіяних у навколишньому середовищі первинних радіонуклідів;

 - Випромінювання від природних радіонуклідів, що надходять у навколишнє середовище від виробництв, не призначених безпосередньо для їх отримання;

 - Випромінювання від штучних радіонуклідів, утворених при ядерних вибухах і внаслідок надходження відходів від ядерного паливного циклу та інших підприємств, що використовують штучні радіонукліди.

 Всі живі організми на Землі є об'єктами впливу іонізуючих випромінювань. Вплив іонізуючого випромінювання на живий організм називається опроміненням. Результатом опромінення є фізико-хімічні та біологічні зміни в організмах.

 Радіаційні ефекти опромінення людей ділять на 3 групи:

 - Соматичні (тілесні) ефекти;

 - Соматики-стохастичні;

 - Генетичні ефекти.

Принципи радіаційної безпеки:

 1. Не перевищувати встановленого основної дозової межі;

 2. Виключити всяке необгрунтоване опромінення;

 3. Знижувати дози опромінення до можливо низького рівня

Структура екологічної системи.

 Екологічна система - основна функціональна одиниця екології, що включає в себе живі організми (біоценоз) і середовище проживання (екотопів), причому кожна з цих частин впливає на іншу і обидві необхідні для підтримки життя.

 Екосистеми являють собою основні природні одиниці на поверхні Землі. Це не тільки комплекс живих організмів, але і всі поєднання фізичних чинників. Усюди, де можна спостерігати виразне єдність рослин і тварин, об'єднаних окремою ділянкою навколишнього середовища, говорять про екологічній системі.

 Поняття екосистеми не обмежується якимись ознаками рангу, розміру, складності та походження. Тому воно застосовується як до відносно простим штучним (акваріум, теплиця, пшеничне поле), так і до складних природним комплексам організмів і середовища їх проживання (озеро, ліс, океан).

 До складу екосистеми входять неживі і живі компоненти.

Неживі (абіотичні) компоненти:

 1) неорганічні речовини (N 2, C0 2, Н 2 О та ін), що включаються в біогеохімічні кругообіги;

 2) органічні сполуки (вуглеводи, білки, амінокислоти, гумусові речовини та ін), що зв'язують біотичних та абіотичних екосистем;

 3) кліматичний режим (освітленість, температура, вологість та інші фізичні фактори).

Живі (біотичні) компоненти екосистем:

 1) продуценти - автотрофні (самостійно харчуються) організми, головним чином, зелені рослини, які створюють органічні речовини з простих неорганічних речовин. Автотрофи складають основну масу всіх живих істот і повністю відповідають за освіту всього нового органічної речовини в будь-якій екосистемі, тобто є виробниками продукції,

 2) макроконсументи (консументи 1, 2 і т.д. порядку) - гетеротрофні (харчуються іншими) організми, головним чином, тварини, які поїдають рослини та інші організми. На відміну від автотрофів продуцентів, гетеротрофи виступають як споживачі і руйнівники органічних речовин,

 3) мікроконсументи (редуценти) - гетеротрофні організми, переважно бактерії і гриби, які руйнують складні з'єднання мертвої протоплазми, поглинають деякі продукти розкладання і вивільняють неорганічні поживні речовини, придатні для використання продуцентами.

Структура екосистеми. Залежно від характеру харчування в екосистемі будується екологічна піраміда (піраміда харчування), що складається з декількох трофічних рівнів:

 1) (нижчий) займають автотрофні організми;

 2) гетеротрофні організми 1 порядку, що використовують у їжу біомасу рослин;

 3) гетеротрофи 2 порядки, що харчуються гетеротрофами 1 порядку, і т.д.

 У наземних екосистемах маса продуцентів більше, ніж маса консументів, маса консументів першого порядку більше, ніж консументів другого порядку і т.д. Це обумовлено тим, що їжа використовується не тільки на зростання організмів, але й на задоволення енергетичних витрат: дихання, рух, розмноження, підтримання температури. Тому графічно модель екосистеми має вигляд піраміди.

                  Предмет: екологія

             Екзаменаційний білет №9

                                                                                                                               Виконав:

                                                                                                                        студент групи Т-11

                                                                                                                           Деркач Роман