Процес діагностики – застосування діагностичних процедур.

Перелік психодіагностичнихметодик, рекомендованих до використання у соціальних закладах формується за принципами відповідності методик наступному:

ü віковим особливостям учасників;

ü вимогам надійності, валідності, достовірності;

ü потребам соціальних працівників у дослідженні психічних властивостей особистості, станів, процесів та міжособистісних взаємин;

ü вимогам ефективного використання в умовах закладу.

Методика має містити наступні дані:

o про авторів методики та історію розробки;

o про використання тесту, вибірку, на якій проводилась стандартизація;

o вимоги до застосування: вимоги до користувачів, опис процедури проведення;

o призначення методики;

o принцип побудови методики;

o визначені одиниці вимірювання;

o дані по обробці та інтерпретації результатів: зразки реєстраційного бланку та ключів; процедура обробки таблиці для переводу сирих балів в стандартні шкали; приклади інтерпретації результатів;

o стимульний матеріал має містити: опис завдань, як необхідно виконати; приклади, як допомагають краще зрозуміти завдання; питання, завдання, з якими працює клієнт;

o реєстраційний бланк (бланк відповідей) не повинен містити інформацію, яка вказує на конструкт, який досліджується, не повинен бути занадто навантажений цифрами, рядками та ін. На бланку мають бути відведені місця для представлення необхідних соціально-демографічних даних.

o ключ до тесту містить: для інтелектуальних тестів, досягнень – набори правильних або неправильних відповідей на завдання; для визначення ступеню прояву тієї чи іншої характеристики особистості - набори відповідей з оцінками до питань або оцінками до варіантів відповідей.

Використання діагностичного інструментарію соціальним працівником здійснюється за умови, що він:

1. Застосовує на практиці загальні теоретико-методологічні принципи діагностики.

2. Стежить за поточною методичною літературою з діагностики.

3. Має власний банк методик. Використовує лише ті методики, які пройшли експертизу.

4. Відповідає за рішення, прийняті на основі тестування. Попереджає можливі помилки, що допускаються непрофесіоналами, незнайомими з обмеженнями використання того або іншого тесту.

5. Забезпечує необхідний рівень надійності психодіагностичних висновків, за потреби, паралельно застосовуючи стандартизовані методики та метод незалежних експертних оцінок.

6. При підборі методик у батарею (програму обстеження) керується не суб'єктивними перевагами й упередженнями в оцінці методик, а виходить з вимоги максимальної ефективності діагностики – максимум надійності при мінімумі затрат.

7. Забезпечує ретельне дотримання усіх вимог для проведення методик. Підрахунок балів, інтерпретація, прогноз здійснюються у відповідності до методичних рекомендацій.

8. Психодіагностику дітей віком до 14 років проводить лише за умови попереднього погодження з батьками (оформлення письмового дозволу).

9. Забезпечує конфіденційність психодіагностичної інформації, отриманої від досліджуваного на основі особистої довіри. Психолог обов'язково попереджає досліджуваного про те, хто для чого може використовувати його інформацію, не має права приховувати від досліджуваного те, яке рішення можуть бути винесені на основі психодіагностики.

10. Зберігає професійну таємницю: не передає особам, не уповноваженим вести психодіагностичну практику, інструктивних матералів, не розкриває перед потенційним досліджуваним секрету тієї або іншої психодагностичної методики, на якому заснована валідність, попереджає про те, ким для чого буде використана інформаця про результати обстеження.

11. Обов'язково розглядає в ході обстеження поряд з найбільш ймовірною альтернативну діагностичну гіпотезу (інтерпретацію даних), застосовуючи в психодіагностиці принцип аналогічний принципу презумпції невинності в судочинстві.

12. Уповноважений особисто перешкоджати некоректному неетичному застосуванню психодіагностики, повинен виконувати цей обов'язок незалежно від посадової субординації.

13. При підборі методики (тесту) згідно гіпотези дослідження та складеного плану дослідження, потрібно чітко усвідомлювати: кому, у якому вигляді будуть представлятися результати діагностики, хто буде основним реалізатором рекомендацій психолога. Рекомендації, адаптовані для кожної групи користувачів, повинні відповідати принципу “Не нашкодь”.

Окремі, добре теоретично практично обґрунтовані методики, як не потребують спеціальних знань при інтерпретації, можуть використовувати соціальні педагоги, вчителі, адміністрація (далі користувач) закладу.