Освітній рівень суспільства

При аналізі соціально-економічного розвитку будь-якої країни важливим є дослідження освітнього рівня суспільства як одного з факторів впливу на різноманітні сфери громадського життя. Освіта є ключовим елементом забезпечення сталого розвитку людського потенціалу. Вона готує людину до сучасного життя, забезпечує свободу інтелектуального, професійного та соціального вибору.

Рівень освіти є чинником формування процесу якісного відтворення робочої сили, зростання продуктивності праці, вдосконалення суспільних відносин, визначає якість життя як суспільства в цілому, так і окремої особи.

У міжнародній системі показників освіти прийнято виділяти дві групи характеристик кожного рівня освіти: показники, які характеризують мережу освіти, та показники, які характеризують досягнутий населенням рівень освіти і доступ населення до професійної діяльності.

Під час діагностики ми використовуватимемо індикатори другої групи, так як і в міжнародній статистиці освіти особлива увага приділяється визначенню показників останньої групи, які є також і індикаторами ефективності роботи всієї системи освіти. Друга група представлена такими показниками: - коефіцієнт охоплення освітою певного рівня населення відповідної вікової групи; - коефіцієнт грамотності населення; - рівень освіти населення; - середня тривалість років навчання тощо.

При визначенні коефіцієнта охоплення населення освітою певного рівня під відповідною віковою групою розуміють верству населення, яке за національними традиціями є потенційним прошарком для здобуття цього рівня освіти. 

Слід також зазначити, що характеристики ступеня охоплення населення освітою певного рівня пов’язані з характеристиками прийому населення до навчальних закладів, серед яких аналізується чисельність і структура прийому за формами та напрямами навчання, структура прийому, конкурс у навчальні заклади тощо. Коефіцієнт грамотності населення характеризує частку осіб, які вміють читати і писати, у загальній чисельності населення країни, старшого за певний вік.

Рівень освіти населення - чисельність населення, яке має закінчену освіту на тому чи іншому ступені чинної системи освіти. Показники рівня освіти можуть бути абсолютними (чисельність осіб, що мають початкову, неповну середню, повну середню, базову вищу та ін. освіту) та відносними (чисельність осіб, які мають неповну середню, повну середню, базову вищу та ін. освіту в розрахунку на 1 тис. осіб віком 15 років і старші). Середня тривалість років навчання - показник, який характеризує середню кількість років навчання, що припадає на одну людину й визначається шляхом зіставлення освітнього потенціалу з чисельністю населення країни, старшого за певний вік (відповідно до міжнародних стандартів це населення віком 15 років і старші):

Взаємозв’язок окремих показників, що описані вище, може мати такий вигляд: у разі кризового стану економіки держава здійснює політику “надзвичайних заходів”; стабільному стану економіки відповідає державна політика стимулювання; економіка динамічного зростання стає основою для діяльності держави, яка визначається як політика регулювання.

Таким чином, діагностика соціального розвитку - функціональна складова механізму державного управління, що є інструментом для вимірюваня дієвості політики, з’ясування причин та можливих наслідків від збереження існуючих тенденцій, прогнозування найважливіших процесів у соціальній сфері. 

На основі контент-аналізу зарубіжних та вітчизняних досліджень щодо трактування поняття “механізм державного управління” можна констатувати, що він визначається так : механізм державного управління - це організація практичного здійснення державного управління у вигляді виконавчо-розпорядчої діяльності для забезпечення реального безперервного організаційного, правового та контролюючого впливу на суспільство з метою досягнення поставлених цілей, які ґрунтуються на базових принципах державного управління, цільовій спрямованості та функціональній визначеності.

Ефективність державного управління передбачає міру досягнення соціально значимих результатів при суспільно виправданих затратах та залежить від ступеня захисту збалансованих інтересів суспільства і держави. Діагностика соціального розвитку - складова механізму державного управління.

Критерій діагностики - конкретна ознака, на основі якої проводиться оцінювання або класифікація, визначається значущість або незначущість стану об’єкта. Показники діагностики - це статистичні показники, які ґрунтуються на соціологічних дослідженнях, моніторингу. Вони безпосередньо відображають кількісні сторони соціальних процесів і тісно пов’язані з їх якісним станом. Критерії визначають спрямованість управління, а показники фіксують досягнутий рівень. 

Під час створення методики діагностики соціального розвитку ми відбиратимемо показники, які за змістом і методикою розрахунку відповідають міжнародним статистичним стандартам.