Вимоги до точності відтворення оригіналів у друкарському процесі

ЛЕКЦІЯ № 3 з дисципліни

„ТЕХНОЛОГІЯ ФОРМНИХ ПРОЦЕСІВ”

ТЕМА „ ПОКАЗНИКИ ДРУКАРСЬКИХ ФОРМ”

План

1. Основні вимоги до відтворення оригіналів.

2. Кількісна характеристика кольору.

3. Оптична густина.

4. Чіткість контурів.

5. Роздільна здатність.

Вимоги до точності відтворення оригіналів у друкарському процесі

Точність відтворення характеризується графічною точністю, точністю передачі градацій півтонового оригіналу і точністю передачі кольору.

Графічна точність - це відповідність форми, положення і лінійних розмірів графічних елементів відбитку та оригіналу.

Точність градаційної передачі визначають порівнянням оптичної густини елементів зображення відбитку та оригіналу (по шкалах).

Точність передачі кольору визначають порівнянням кольору елементів зображення і всього зображення в цілому з відповідними елементами і всього зображення оригіналу.

Якість відтворення оригіналів у друкарському процесі контролюють відповідно до діючих на підприємстві стандартів і технологічних інструкцій на процеси друку.

Обмежимося розглядом критеріїв якості відтворених оригіналів, що піддаються виміру безпосередньо в друкарському процесі. Ці критерії можна розділити на чотири групи:

1) оптична густина;

2) кількісна характеристика кольору;

3) чіткість контурів;

4) сполучення фарб (приводка).

На критерії впливають: спосіб друку, технологія виготовлення друкарської форми, друкарське обладнання і т.д.

Якість друку оцінюють візуально — порівнянням відбитка з еталонним листом і за допомогою вимірювальних приладів: денситометра, вимірювальної лупи, спектрофотометра. Особливо зручно для контролю якості відбитків застосовувати контрольні шкали, у яких певним чином розташовані друкуючі елементи (лінії, крапки, ромби, зірочки, хрести і т.п.), що дозволяє візуально чи за допомогою денситометра оцінювати якість відбитків.

Гарнітуру та накреслення вічка шрифту слід перевіряти візуальним порівнянням ори­гіналу з каталогом шрифтів. Товщину ілюстраційного оригіналу перевіряють товщиноміром з верхньою межею вимірювання до 10 мм і похибкою ± 0,01 мм.

Якість тексту на оригіналі (дублікаті), якість поверхні ілюстраційного оригіналу, наявність усіх елементів зображення на оригіналі, відсутність дефектів, рівномірність глянсу, рівномірність штрихових елементів і якість ретушу слід перевіряти візуальним оглядом оригіналу за допомогою лупи згідно з ГОСТ 25706.

Ширину штрихів і відстань між ними слід перевіряти мікроскопом типу МПБ-3 з ціною поділки 0,05 мм. Рівномірну насиченість штрихових елементів слід перевіряти візуальним порівнянням штрихових елементів на оригіналі з відповідними їм елементами на еталоні.

Колірність зображення оригіналів, призначених для монтажування, слід перевіряти візуальним порівнянням кольорів на сюжетно важливих ділянках окремих оригіналів.

Оптична густина — величина, що характеризує непрозорість шару матеріалу та ви­мірюється десятковим логарифмом величини, оберненої до коефіцієнта пропускання. Ця величина характеризує ступінь ослаблення оптичного випромінювання в шарах різних речовин (барвників, розчинів, зафарбованих і молочних стекол, проявлених фотоматеріалів і т.д.) за рахунок поглинання і розсіювання світла при проходженні його через досліджуваний шар.

Оптична густина виражається десятковим логарифмом відношення потоку випромінювання Фо падаючого на шар, до потоку випромінювання Ф, що пройшов через цей шар, чи відбитому від нього.

D = lg Ф_о/Ф

1) Коли світло проходить через шар

D = D_j = lg 1/j = - lgj

де j — коефіцієнт пропуcкання.

2) Коли світло відбивається від шару

D = D_ρ = lg 1/ρ = -lgρ

де р- коефіцієнт відбивання.

Оптичну густину прозорих оригіналів слід перевіряти вимірюванням на денсиметрі пропускання, непрозорих оригіналів — на денсиметрі відбивання.

Щоб вимірювати оптичну густину під час друкування тиражу, необхідно одночасно з друкарським зображенням друкувати і контрольно-вимірювальні шкали, щоб зафіксувати місця майбутніх вимірів.

Величину мінімальної оптичної густини необхідно заміряти на найбільш світлих нейтральних ділянках зображення. За відсутності таких ділянок на багатоколірному оригіналі її слід заміряти за трьома зональними світлофільтрами на найбільш чистих у кольорі кольорових ділянках зображення. Найменше з отриманих значень слід приймати за мінімальну оптичну густину оригіналу. На багатоколірному діапозитиві не слід враховувати бліки та зображення об'єктів, що світяться. Вимірювання слід проводити за світлофільтром, що за кольором найбільш близький до кольору ділянки, що замірюється.

Величину максимальної оптичної густини слід заміряти на найбільш темних ділянках зображення оригіналу. За відсутності таких ділянок на багатоколірному оригіналі слід заміряти за трьома зональними світлофільтрами оптичну густину найбільш темних кольорових ділянок зображення. Найбільше з отриманих значень слід прийняти за максимальну оптичну густину оригіналу. Під час визначення максимальної оптичної густини багатоколірного діапозитиву не слід враховувати ділянки зображення, які не містять деталей рисунка. Під час заміру за зональними світлофільтрами найбільшу з отриманих величин слід прийняти як максимальну оптичну густину оригіналу.

Інтервал оптичних густин оригіналу слід перевіряти методом розрахунку як різницю між максимальною та мінімальною оптичними густинами зображення на оригіналі.

Максимальні значення оптичної густини для деяких видів зображень на друкарських відбитках можуть бути такими:

ілюстраційна друкарська фарба на папері для художніх видань — 1,4-1,6;

фарба для друкування книг на газетному папері — 1,1-1,3;

газетна друкарська фарба на газетному папері — 0,7-1,1.

Допустимі відхилення оптичної густини на одному аркуші при постійному переході тонів (на ділянках не менше 10 мм) — 0,02.

Допустимі відхилення оптичної густини в багатоколірних відбитків 0,05 — 0,10, незалежно від колірного тону.

На оптичну густину впливає товщина фарбового шару й інтенсивність фарби, зволоження паперу, форм і т.д.

Різкість зображення на оригіналі слід перевіряти візуальним оглядом оригіналу за допомогою мікроскопу типу МПБ-3 чи лупи за ГОСТ 25706, кратність якої відповідає масш­табу відтворення оригіналу.

Границі зони розмитого переходу слід визначити візуально, відшукуючи на оригіналі місця початку та закінчення візуально помітної зміни величини оптичної густини. Допустиму зону розмитого переходу L, в мікронах, слід визначати за формулою:

де m — масштаб відтворення, %.