Дослідницькі методи діагностики у сфері соціального забезпечення.

На етапі збору і аналізу даних про соціальну ситуацію ви­користовують два типи дослідницьких методів: історико-генетичні і структурно-функціональні.

Історико-генетичні методи покликані визначити час, витоки і причини зародження соціальної проблеми, прослідити ступінь її прояву на різних стадіях життя клієнта. Цілий ряд соціальних патологій має спадкову природу або, принаймні, соціально успадковується. Здебільшого ми в даний час не можемо однозначно сказати, чи зв'язок пияцтва і алкоголізму індивіда з пияцтвом його батьків є результатом природжених біологічних передумов, успадкованих від попередніх поколінь, чи це вплив сімейного способу життя, тих особових рис, які сприяють алкоголізму (інфантильність, конформність і т.д.). Успадковуються багато захворювань, у тому числі й психічні. Природжені передумови обумовлюють темперамент, багато рис вдачі, інтелектуальний статус індивіда.

Ще більш значиме питання соціальної спадковості. Мимовільно, можливо навіть не бажаючи того, індивіди сприймають мову і способи мислення свого етносу, моральні норми і типи емоційних реакцій свого суспільства, переваги і забобони своєї сім'ї.

Збір відомостей про генезис соціальної проблеми передбачає використовування методу соціальних біографій (або сімейних біографій) і т.д. Соціальний працівник цілеспрямовано збирає відомості, розпитуючи клієнта і (або) його близьких. Іноді виникає необхідність використовування архівних даних (наприклад, у разі протиправної поведінки когось з попереднього покоління, наявності захворювань батьків або прародичів). Звичайно, в таких бесідах (їх може бути декілька) потрібно проявляти такт і керуватися правилом розумної достатності. Оскільки предмет бесіди нерідко буває вельми делікатним, клієнти можуть хворобливо сприймати «лобові» питання про девіантну поведінку, негативні звички або уявні ганебні захворювання — своїх або своїх близьких. У цьому випадку інформація може бути одержана непрямим шляхом, за допомогою узагальнюючих розпитувань.

Збір даних вимагає наявності певного довір’я між фахівцем і клієнтом. Відомості, збирані соціальним працівником, повинні бути необхідними і достатніми: їх об'єм повинен з максимальною повнотою відповідати змісту проблеми, не залишаючи нерозкритих її сторін, але не виключаючи надмірність матеріалу для аналізу. Слід також пам’ятати, що навіть шокуюча поведінка родичів, батьків, близьких - це не мотив для того, щоб ухвалювати вирок самому опитуваному: син або внук алкоголіка зовсім не приречений сам стати алкоголіком, а родич злочинця — людиною, що порушує закон. Кожний індивід може відповідати (юридично і морально) тільки за свою поведінку, і то лише в тому випадку, якщо він володіє достатнім інтелектом і самосвідомістю, щоб оцінити свою поведінку і управляти нею.

Структурно-функціональні методи діагностики припускають отримання даних про поточний стан соціальної проблеми, будову соціального об’єкта і зв'язки, поєднуючи особисті його елементи, функціональності або дисфункціональності, тобто про те, чи відповідає його діяльність своєму призначенню чи ні. Навіть проводячи соціальну діагностику особи, необхідно вивчити її соціальну мережу, функціонування в соціальному оточенні, нарешті внутрішній стан, структуру самої особи, гармонійність або дисгармонію її внутрішніх елементів, узгодження або неузгодження соціальних ролей і т.д.

З арсеналу засобів соціальний працівник використовує в першу чергу спостереження, яке дозволяє, по-перше, взнати оцінку ситуації клієнтом (клієнтами), познайомитися з його (їх) трактуванням наявної проблеми. У процесі спостереження фахівець сприймає як вербальну (словесну), так і невербальну інформацію (міміка, інтонація клієнта, його жести). Ці два потоки інформації, як правило, не співпадають, оскільки вербальне спілкування — це самопрезентація клієнта, що підкоряється деяким соціальним правилам навіть в тому випадку, якщо клієнт не зацікавлений в свідомому обмані. Кожна людина при комунікативній взаємодії приховує риси своєї вдачі, які він вважає своїми недоліками; кожний хоче виглядати найбільш привабливо і проявляти свої кращі якості (проте в конкретних умовах привабливим для клієнта можуть вважатися саме його недоліки). Клієнт з великим артистизмом, видимою щирістю і переконливістю може створювати бажаний образ, щоб маніпулювати надаючим йому допомога фахівцем.