Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.

Мистецтво аргументації. Техніка і тактика аргументування. Мовні засоби переконування.

                            Сила аргументів не в кількості, а у їх вагомості (лат.                поговірка).

Основні поняття теорії аргументації. 1)Аргументація – це процес наведення аргументів і доказів, який направлений на переконання співбесідника та є обґрунтуванням будь - якого судження.

2 ) Ефективна мова - це перш за все добре аргументована мова.

3) У процесі аргументації беруть участь 2 сторони: аргументатор (той, хто переконує) і реципієнт (той, кому адресовані докази).

4) Поняття аргументації і переконання близькі, але не тотожні. Недаремно кажуть: «Довів, але не переконав»

5) Для ефективної аргументації одних лише доводів замало, поряд ними потрібен ще переконливий вплив на реципієнта.

Структура переконання

1) Тезис (що доводиться).

2) Аргументи (чим доводиться) – відомі факти, визначення понять, теоретичне узагальнення, статистичні дані, аксіоми

3) Демонстрація (як доводиться) – це логічна форма побудови переконання.

Аргументація повинна будуватися на законах тезису, аргументу та демонстрації. Переконлива аргументація передбачає наявність 3 компонентів : аргумент, підтримка, приклад.

Правила розташування аргументів у мові. Для того, щоб мова була переконливою, важливо добре структурувати виступ і грамотно подати аргументи. Потрібна попередня робота над аргументацією. Коли ви знайдете всі аргументи , обов’язково визначте, який із доказів найсильніший, а який слабкий. Починайте з найслабшого аргументу - для доброзичливої аудиторії (реципієнта) і з найсильнішого – для недоброзичливої аудиторії (реципієнта). У тому випадку, коли налаштування слухачів невідоме завчасно, поставте найсильніші аргументи на початок і кінець своєї промови. Це називається «ефектом країв». Правила вибору аргументів: попередня робота над лінією своєї аргументації – не просто розташування сил, а вибір вагомих аргументів. Це перш за все вибір тактики аргументування. Потрібен відбір таких аргументів, які б стали найбільш переконливими для конкретної аудиторії (реципієнта), при цьому необхідно враховувати вікові, соціальні, професійні, культурні та інші особливості слухачів.

 Тактика переконання.

Прийом №1. Ініціатива у суперечці.

Починаючи дебати, ви берете ініціативу в суперечці, адже кращий захист – це напад. Паралельно с пред’явленням опоненту своєї лінії аргументації потрібно відразу ж залучати до свого мовлення всі можливі контраргументи з його боку і руйнувати їх.

Прийом №2. Тягар переконування.

Доводити завжди важче, ніж руйнувати переконання. Спробуйте покласти тягар певного тезису на опонента. «Ви говорите, що жити стало краще. Смішно. Наведіть хоча б один приклад!»Опонент починає наводити свої аргументи - ваше завдання їх відбивати контраргументами.

Прийом №3. Ефект несподіванки.

У найзапеклішій суперечці прибережіть найпереконливіший аргумент на пізніше. У опонента складеться враження, що він отримує перемогу. Ви ж в кінці кінців наостанок наведете сильний аргумент. Це буде серйозним ударом для супротивника і , напевно, допоможе змінити результат полеміки на вашу користь. (Життя в Україні покращилося. Число людей, які живуть за межею бідності, скоротилося з 11 до 8%. Найсильнішим аргументом буде статистика . Цифри не брешуть, а показують справжню ситуацію…. Що ви на це скажете?)

Прийом №4. Поспішне узагальнення.

Цей прийом навряд чи можна назвати коректним, швидше за все це певна хитрість у суперечці. Якщо опонент не сперечається хоча б з прикладом, можна «приписати» йому згоду і з усім аргументом. («Прибуток на душу населення значно зріс у порівнянні з минулими роками, отже рівень життя в Україні покращився. Чи могли ви собі дозволити це раніше?»)

 Правила мистецтва переконувати

Перше правило (правило Гомера). « черговість аргументів, які наводяться, впливає на їхню переконливість. Найбільш переконливим є такий порядок аргументів : сильні - середні - один найсильніший».

Друге правило (правило Сократа). «Для отримання позитивного результату з важливого для вас питання – поставте його на третє місце, а перед цим поставте співрозмовнику два короткі, прості для нього запитання, на які він без труднощів дасть позитивну відповідь».

Третє правило (правило Паскаля). «Не заганяйте співрозмовника в кут. Дайте йому можливість зберегти свою гідність, адже ніщо так не роззброює, як умови почесної капітуляції».

Правило четверте гласить: «Переконливість аргументів значно залежить від іміджу та статусу того, хто переконує». Очевидно, що саме професіоналізм надає такого високого статусу, причому в процесі боротьби думок вирішальне значення може мати одна, але головна для даного випадку, складова статусу.

Правило п’яте інтерпретується так: «Не заганяйте себе в кут, не знижуйте свій статус». Невпевнена поведінка, «самовбивчий» початок розмови автоматично знижують статус.

Правило шосте повчає: «Не принижуйте статусу співрозмовника». Зазначимо, що будь - який вияв неповаги і зневаги до співрозмовника, принижуючи його статус, підсвідомо у нього викликає негативну реакцію.

Правило сьоме стверджує: «До аргументів приємного нам співрозмовника ми ставимося поблажливо, а до аргументів неприємного – з пересторогою». Це правило, тісно переплітаючись із психологічними особливостями людини, перегукується з одним із правил ведення ділової розмови, а саме: створити атмосферу взаємної довіри.

Правило восьме звучить таким чином: «Бажаючи переконати, починайте не з того, що вас розділяє, а з того, в чому ви згодні з опонентом». Нехай це навіть другорядні обставини у висловлюваннях співрозмовника. У разі, коли ви повністю ні з чим не згодні зі своїм співрозмовником, хоча б подякуйте йому за чіткість викладу своєї позиції та за його цікаву точку зору.

Правило дев'яте радить: «Проявіть емпатію». Розуміння емоційного стану співрозмовника дозволяє не лише краще його зрозуміти, алей уявити хід його думок.

Правило десяте гласить: «Будьте гарним слухачем». Це - запорука успіху спілкування, адже ніколи неможливо переконати співрозмовника, коли не розумієш ходу його думок.

Правило одинадцяте повчає: « Перевіряйте, чи правильно розумієте співрозмовника». Аналіз суперечок показує, що в багатьох випадках опоненти просто по – різному розуміють предмет дискусії.

Правило дванадцяте попереджає: «Уникайте конфліктогенів». Ними виступають слова, дії, які можуть призвести до конфлікту.

Тринадцяте правило радить: « Слідкуйте за мімікою, жестами та позами своїми та співрозмовника».

Презентація як різновид публічного мовлення. Типи презентацій. Мовленнєві, стилістичні і комунікативні принципи презентації.

У наш час, коли постійно зростає кількість пропозицій про нові проекти, види продукції, послуги та ін., важливим стає те, як представити інформацію про них. І для того, щоб нові ідеї дійшли до свого адресата, треба це робити в заманливій, цікавій і переконливій формі. Такою формою може стати презентація.Змістом презентації може бути інформація про нову видану книгу, новий товар, створену фірму.

Презентація проводиться з метою надання інформації для певної групи людей. І в цьому вона схожа на лекцію. Але це не лекція, бо люди на презентацію приходять не за власним бажанням, щоб пізнати щось нове, і рідко виявляють активність. Як правило, на презентацію людей спеціально запрошують, причому у запрошених бажання отримати нову інформацію значно менше, ніж у організаторів передати її.

На відміну від лектора, ведучий презентації має більшу свободу, бо не так залежить від наукового викладу проблеми. Але водночас від результатів презентації може залежати його професійне майбутнє. Ведучий презентації звертається до людей, які мають більш високий статус, ніж у нього, і він має заслужити їхню довіру і повагу. Якщо лектор сам, в основному, окреслює час, який йому потрібен для викладу теми, то ведучий презентації, звичайно, запитує у запрошених, скільки часу вони йому можуть виділити для виступу. Лектор може, зацікавивши аудиторію, відіслати її до літератури для самостійного вивчення проблеми, а ведучий презентації повинен викласти людям, які зібралися, проблему в повному вигляді і в найдохідливішій і найпереконливішій формі. Лектор може бути кращим чи гіршим, але тема його виступу викликає зацікавленість у людей, бо вони зібралися його вислухати, і тому звертатимуться до неї в майбутньому. Якщо ж презентація була невдалою, то присутності на ній навряд чи захочуть витрачати в подальшому свій час і свою увагу на цю проблему.

Як і лекція, презентація для того щоб бути успішною, потребує значної підготовчої роботи. Необхідно визначити її цілі, персональний склад запрошених. На презентації обов’язково мають бути:  керівник організації, особа, відповідальна за підготовчу роботу, спеціаліст з предмета презентації, спеціаліст із запрошеної аудиторії.