Тема 7. Політико-правові доктрини ХХ ст.

Семінарське заняття 4 години.

План

1. Елітарні та тоталітарні концепції держави.

2. Технократичні, неоліберальні та неоконсервативні доктрини суспільства та держави.

3. Демократичні концепції держави.

4. Психологічна теорія права Л.Й. Петражицького.

5. Соціологічне праворозуміння. Школа “вільного права”. “Реалістична школа права”.

6. Відродження інтересу до ідеї природного права. Р. Штаммлер. Інтегральний гуманізм Ж. Маритена. Теорія справедливості Дж. Роулза.

7. Політико-правова думка в Україні в ХХ ст.

Реферативні повідомлення

1. Розвиток позитивістського праворозуміння. Нормативістська теорія Х. Кельзена.

2. Сучасна соціологічна юриспруденція (Є. Ерліх. Р. Паунд. Реалістична школа).

3. Класократична теорія В. Липинського.

4. Проблема національного самовизначення України у творчості
М. Міхновського.

Питання для самостійного контролю

1. Як визначав позитивне право Джон Остін?

2. Дайте визначення права за Хансом Кельзеном.

3. Які фактори обумовили появу соціологічної державно-правової

концепції?

4. В чому полягало політичне забарвлення історичних досліджень
М. Грушевського?

5. Які погляди М. Грушевський назвав "національним злочинством"?

Джерела та література

1. Ашин Г.К. Современные теории элиты: Критический очерк / Г.К. Ашин. – М.: Междунар.отношения, 1985. – 256 с.

2. Газенко Г.В. Гаэтано Моска: концепция политической науки / Г.В. Газенко // Политико-правовые идеи и институты в их историческом развитии. – М.: ИГПАН СССР, 1980. – С. 90 - 99.

3. Газенко Г.В. Проблема власти в политико-социологической теории Вильфредо Парето / Г.В. Газенко // Историко-правовые исследования: проблемы и перспективы. – М.: ИГПАН СССР, 1982. – С. 88 - 96.

4. Грушевський М. С. Історія України-Руси: В 11 т., 12 кн. / Редкол.: П.С.Сохань (голова) та ін. — К.: Наук. думка, 1991. — Т. 8. — 1995. — 856 с.

5. История политических и правовых учений: Хрестоматия для юридических вузов и факультетов / Г.Г. Демиденко. – Харьков: Факт, 1999. – 1080 с.

6. История политических и правовых учений: Учебник для вузов / Под общ. ред. В.С. Нерсесянца. – М.: ИНФРА-М, 1996. – 736 с.

7. История политических и правовых учений: Учебник / Под ред. О.Э. Лейста. – М.: Юрид.лит., 1997. – 536 с.

8. Капланов Р.М. Судьбы западноевропейского либерализма / Р.М. Капланов // Демократия в Западной Европе XX века. – М.: ИВИ РАН, 1996. – С. 18 - 46.

9. Кормич А.І. Історія вчень про державу і право / А.І. Кормич. – К, 2009. – 310 с.

10. Лісова К. С. Історія державності України в дослідженнях української наукової еміграції (1920-1945 рр.): автореф. дис. ... канд. іст. наук : 07.00.06 / К. С. Лісова; Переяслав-Хмельниц. держ. пед. ун-т ім. Г. Сковороди. — Переяслав-Хмельницький, 2010. — 20 с.

11. Луковская Д.И. Социологическое направление во французской теории права / Д.И. Луковская. – Л.: Изд-во Ленингр. ун-та, 1972. – 128 с.

12. Мироненко О.М. Історія вчень про державу і право / О.М. Мироненко. - К.: Академія, 2010. – 454 с.

13. Мухаев Р.Т. Хрестоматия по теории государства и права, политологии, истории политических и правовых учений / Р.Т. Мухаев. – М.: Изд-во ПРИОР, 2000. – 1104 с.

14. Ролз Дж. Теория справедливости / Дж. Ролз. – Новосибирск: Изд-во Новосибирск. ун-та, 1995. – 531 с.

15. Сингха Сурия Пракаш. Юриспруденция. Философия права. Краткий курс / Сурия Пракаш Сингха. – М.: Изд. Центр “Академия”, 1996. – 304 с.

16. Фридман М., Хайек Ф. О свободе / М. Фридман, Ф.О. Хайек. – Минск: Б.и., 1990. – 126 с.

17. Хайек Ф. Дорога к рабству / Ф. Хайек // Вопросы философии. – 1990. – № 11.

18. Хайек Ф.А. Пагубная самонадеянность: Ошибки социализма / Ф.А. Хайек. – М.: Новости, 1992. – 302 с.

19.Шульженко Ф.П., Наум М.Ю. Історія вчень про державу і право / Ф.П. Шульженко, М.Ю. Наум. – К.: Юрінком Інтер, 1997. – 192 с.

КРИТЕРІЇ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ ТА ЗАСОБИ ДІАГНОСТИКИ УСПІШНОСТІ НАВЧАННЯ

Поточний контрользнань студентів оцінюється за національною шкалою («2», «3», «4», «5»), з обов’язковим переведенням при підсумковому контролі оцінок в бали за допомогою шкали навчального закладу до національної шкали та шкали ECTS. Незадовільна оцінка («2») відпрацьовується в обов’язковому порядку, протягом 10 днів з моменту отримання (для підрахунку загальної кількості балів враховується лише оцінка, отримана при відпрацюванні). Оцінки, отримані студентом під час поточного контролю, виставляються викладачем в Журналі обліку роботи академічної групи.

Семестровий контроль проводиться у формі семестрового заліку.

Підсумковий контроль здійснюється з метою з’ясування рівня засвоєння теоретичного та практичного матеріалу з навчальної дисципліни та виставлення підсумкової оцінки.

Оскільки дисципліна вивчається в декількох семестрах, то підсумкова оцінка визначається як середньоарифметична оцінок підсумкового семестрового контролю, або за результатами екзамену.

Для отримання підсумкової оцінки студенту необхідно мати не менше 2/3 оцінок від загальної кількості семінарських занять та поточних контрольних заходів (реферату, модульної контрольної роботи та самостійних завдань).

Якщо протягом вивчення навчальної дисципліни студент набрав суму балів більше 74 за шкалою оцінювання ECTS, то він отримує оцінки за набраними балами В/Добре, С/Добре, А/Відмінно без складання підсумкового контролю. Якщо студент бажає покращити оцінку, отриману як середньоарифметичну результатів поточного контролю, то він може скласти екзамен (залік).

Студент в обов’язковому порядку складає екзамен (залік), якщо він набрав менше 74 балів, а загальна кількість отриманих позитивних оцінок за семестр складає менше 2/3 від загальної кількості семінарських занять та поточних контрольних заходів.

Результати підсумкового контролю, перераховані в бали, заносяться викладачем в заліково-екзаменаційну відомість, залікову книжку та індивідуальний навчальний план студента за шкалою оцінювання ECTS та національною шкалою.

Шкала оцінювання знань

Для ти, хто складає залік та екзамен, критерії оцінювання знань наступні.

Оцінка А/ “відмінно”– виставляється, якщо студент має глибокі і системні знання, вміє узагальнювати теоретичний матеріал, співвідносити загальні знання з конкретними ситуаціями; засвідчив уміння критично оцінювати варіантні підходи щодо сутності норм та уявлень; оволодів навиками аналізувати, моделювати та адекватно оцінювати ситуацію; обізнаний з науковими працями вітчизняних та зарубіжних спеціалістів в даній області; матеріал викладає логічно, послідовно, переконливо.

Оцінка В, С / “добре” – виставляється, якщо студент виявив достатньо повні знання курсу; дає правильні, хоча і не завжди повні визначення явищ дійсності; оволодів навичками співвідносити теоретичні знання з конкретними ситуаціями; висловлює своє ставлення до варіантних теорій щодо сутності явищ; засвоїв основи аналітичного методу; допускає незначні неточності в розкритті окремих теоретичних положень.

Оцінка D, Е / “задовільно” – студент взагалі засвоїв програмний матеріал курсу в передбаченому обсязі з деякими неточностями у визначенні основних явищ та процесів; намагається висловити своє ставлення до проблемних питань, хоча і не завжди адекватно; вміє аналізувати набуті теоретичні знання і співвідносити їх з конкретними ситуаціями; виклад матеріалу непослідовний, неточний, з наявними помилками.

Оцінка FX, F/ “незадовільно” – студент виявив слабкі (відсутність) знання теоретичного програмного матеріалу; не зміг дати визначення основних провідних категорій та явищ; відсутні навички адекватної оцінки норм і теорій; виклад матеріалу непослідовний, нелогічний, фрагментарний, з грубими помилками.

Оцінка А, В, С, D, Е / “зараховано ” виставляється, якщо студент виявив достатньо повні знання курсу; вміє узагальнювати теоретичний матеріал, співвідносити загальні знання з конкретними ситуаціями, засвідчив уміння критично оцінювати варіативні підходи щодо сутності поставлених питань, дає правильні, хоча і не завжди повні відповіді на поставлені запитання; висловлює своє ставлення до варіантних теорій щодо сутності явищ; допускає незначні неточності в розкритті окремих теоретичних положень; матеріал викладає не завжди логічно, послідовно і переконливо.

Оцінка FX, F/ “не зараховано” виставляється, якщо студент виявив слабкі (відсутність) знання теоретичного програмного матеріалу; не зміг дати визначення основних провідних категорій та явищ; відсутні навички адекватної оцінки норм і теорій; виклад матеріалу непослідовний, нелогічний, фрагментарний, неточний, стислий; повна відсутність переконливості в викладенні матеріалу.