Приклад 2. (Комбінація продаж)

П р и к л а д и  р і ш е н н я  з а д а ч

Тема “Процес прийняття управлінських рішень”

Прийняття рішення щодо вибору оптимальної технології ви­робництва продукції здійснюють у тому випадку, коли різні технології забезпечують різні рівні матеріало-, праце- та фондоміст­кості виробництва.

Аналіз для вибору кращого варіанта рішення передбачає:

1) визначення маржинального доходу та суми прибутку за кожним варіантом;

2) розрахунок критичного обсягу виробництва і реалізації продукції;

3) визначення обсягу реалізації, при якому різні технології забезпечують однаковий прибуток.

Приклад. Підприємство має можливість вибору з двох альтернативних технологій виробництва, які за­безпечують такі показники (табл. 1).

Таблиця 1. Характеристика альтернативних технологій виробництва

Яка з наведених технологій є привабливою для підприєм­ства, якщо плановий обсяг виробництва складає 7000 од. про­дукції?

Визначимо основні економічні показники для обох техно­логій (табл. 2).

Таблиця 2 Порівняльна характеристика альтернативних технологій виробництва

Отже, технологія А забезпечує нижчий рівень критичного обсягу виробництва, тобто при її запровадженні підприємство досягне прибутковості при меншому обсязі виробництва. Але при плановому обсязі виробництва (7000 од.) продукції більшу суму прибутку забезпечує технологія Б.

Однаковий рівень прибутку обидві технології забезпечать при такому рівні виробництва:

12х- 50000 =17х- 80000

5х = 30000,

х = 6000.

При рівні реалізації 6000 од. продукції обидві технології за­безпечують рівну суму прибутку - 22000 грн:

12 • 6000 - 50000 = 22000 грн,

17 • 6000 - 80000 = 22000 грн.

Таким чином, при обсязі виробництва до 6000 од. продукції більший прибуток забезпечує технологія А, а при більшому обсязі виробництва більш ефективною є технологія Б (табл. 3).

Таблиця 3. Прибутковість альтернативних технологій

Ліквідація або скорочення збиткового виду діяльності

Приклад.Магазин «Ротонда» має три секції реа­лізації одягу: для чоловіків, для жінок, спортивного. Показники роботи секцій наведено у таблиці. З табл. видно, що секція спортивного одягу збиткова. Але чи варто її закривати?

Таблиця1 Звіт про діяльність магазину «Ротонда», тис. грн

Розглянемо результати роботи магазину у випадку закриття збиткової секції та порівняємо їх з фактичними (табл. 5.3).

Таблиця 2 Вплив закриття збиткового підрозділу на загальні результати діяльності

магазину, тис. грн

Отже, при закритті збиткової секції маржинальний доход ма­газину зменшиться на 100 тис. грн, а постійні витрати на утриман­ня секцій ~ лише на 70 тис. грн, постійні загальні витрати магазину не зміняться, а прибуток зменшиться на 30 тис. грн. Таким чином, за даних умов закриття збиткової секції є недоцільним.

Але якщо звільнену територію використати в інших цілях (здавання в оренду, розширення секції жіночого одягу і т. ін.), то висновки за результатами аналізу можуть змінитися. Наприклад, якщо площі збиткової секції передати в оренду за суму, що пере­вищить ЗО тис. грн, то фінансові показники магазину в цілому покращаться.

Оптимальне використання ресурсів в умовах обмежень

При наявності двох обмежень аналіз можна виконати шля­хом побудови та розв'язання системи лінійних рівнянь з двома невідомими або графічним методом. Приклад. Завод виготовляє два види продукції (А і Б), яка проходить послідовну обробку у двох цехах (№№ 1 і 2). По­тужність кожного цеху обмежена кількістю машино-годин робо­ти обладнання: цех № 1 - 1780 год., цех №2~ 1160 год. Затрати машинного часу на одиницю продукції розподіляються таким чином:

—продукція А: цех № 1 - 5 год., цех № 2 - 4 год.;

—продукція Б: цех № 1 - 8 год., цех № 2 - 2 год.

Маржинальний доход на одиницю продукції А — 54 грн, продукції Б — 75 грн.

Необхідно визначити оптимальний обсяг виробництва ок­ремих видів продукції за наявних обмежень.

Для розв'язання задачі складемо рівняння витрат машинно­го часу по цехах:

цех№ 1              5х₁ +8х₂ =1780

цех№ 2              4х₁ +2х₂ =1160'

де х_х — обсяг виробництва продукції А; х₂ — обсяг виробництва продукції Б. Розв'яжемо цю систему рівнянь звичайним алгебраїчним методом: поділимо почленно перше рівняння на 5, а друге — на 4 та віднімемо друге рівняння від першого:

х₁ + 1,6х₂ = 356

х₁ + 0,5х₂ = 290

1,1х₂ = 66

х₂ = 60,

х₁ + 0,5 • 60 = 290,

х₁ = 290 - 30,

х₁ = 260.

Отже, підприємству доцільно виготовляти 260 од. продукції А та 60 од. продукції Б, що забезпечить повне використання ма­шинного часу:

цех № 1                 5 • 260 + 8 • 60 = 1780,

цех № 2                 4 • 260 + 2 • 60= 1160

та принесе підприємству 18540 грн. маржинального доходу:

260 • 54 + 60 • 75 = 18540 грн.

 тема «Методи вивчення поведінки витрат».

Приклад 1. Є такі дані про витрати й обсяг діяльності відділу копіювання за минулі шість місяців:

Необхідно визначити функцію витрат відділу копіювання методом „вищої-нижчої” точки.

Рішення.

Функція витрат У = а + вх

де У - загальні витрати

а – загальні постійні витрати

в –змінні витрати на одиницю діяльності

х – значення фактору витрат.

Метод вищої-нижчої точки – це метол визначення функції витрат на підставі припущення, що змінні витрати є різницею між загальними витратами за найменшого та найнижчого рівнів діяльності.

Вища точка                                            156000                              40800

Нижча точка                                          120000                              33600

                                                                  36000                                7200

Змінні витрати на одну копію 7200 : 36000 = 0,2

Постійні витрати                       40800 = а + 156000*0,2       

                                                      А = 9600

      У = 9600 + 0,2х

Приклад 2. Визначити за переліком витрат ТЕЦ їх розподіл на постійні, змінні та визначити функцію витрат

1) Якщо об’єм виробничої енергії 800 тис. КВт, то за методами рівняння визначити функцію витрат

2) Нехай у наступному місяці у зв’язку з початком опалювального сезону об’єм виробленої енергії збільшиться на 400 кВт, але також збільшиться орендна плата на 2 тис. грн.. Як у цьому випадку поводитимуться витрати?

Рішення:

1) сукупні витрати = постійні витрати + змінні витрати на 1-цю × кількість (об’єм) вир-ва

у = 18,5 + 0,0835 × 800 = 18,5 + 66,8 = 85,3

2) Якщо об’єм збільшиться на 400 тис. кВт, але зростуть і загальні постійні витрати на 2 тис. грн, то у = 20,5 + 0,0835 × 1200 = 20,5 + 100,2 = 120,7 (тис. грн)

120,7 – 85,3 = 35,4 тис. грн

таким чином сукупні витрати збільшаться на 85,4 тис. грн (це завжди треба враховувати).

тема «Аналіз беззбитковості».

Задача 1.  ТОВ “Побуттехніка” виробляє один вид продукції – електрочайники. Ціна реалізації 100 грн. за одиницю. Витрати підприємства на виробництво продукції складають: змінні витрати на одиницю продукції – 70 грн., загальні постійні витрати – 1200 грн. Керівництво бажає знати, який обсяг реалізації дозволить: досягти беззбитковості; отримати прибуток 600 грн. та який прибуток отримає підприємство від реалізації 1300 електрочайників.

Рішення

Ø Методом рівнянь.

Нехай Х – обсяг виробництва, який дозволить підприємству досягнути беззбитковості. Тоді, застосовуючи рівняння:

Ціна одиниці продукції х кількість реалізованої продукції – Змінні витрати на одиницю продукції х кількість реалізованої продукції – Постійні витрати в загальній сумі = Прибуток та припускаючи, що прибуток у точці беззбитковості дорівнює нулю, отримуємо 100Х – 70Х – 1200 = 0 звідси Х = 40

Так, 40 одиниць – це обсяг діяльності, при якому доходи підприємства дорівнюють його витратам, а прибуток відповідно дорівнює нулю, тобто це – точка беззбитковості виробництва, виражена в натуральних одиницях.

Для розрахунку обсягу реалізації продукції, який дозволить отримати прибуток 600 грн. припустимо, що Х – це є обсяг реалізації та використовуючи вище наведене рівняння отримаємо:

100Х –70Х – 1200 = 600, звідси Х = 60

Так, 60 одиниць – це обсяг реалізації продукції, необхідний для отримання підприємством прибутку в розмірі 600 грн.

Для розрахунку прибутку, отриманого підприємством від реалізації 1300 електрочайників, використовуючи вищенаведене рівняння отримуємо: 100 х 1300 – 70 х 1300 – 1200 = 37800 грн.

Так, 37800 грн. це прибуток, який отримає підприємство від реалізації 1300 електрочайників.

Ø Методом маржинального доходу.

Для застосування цього методу до вирішення питань Прикладу слід застосувати наступні показники маржинального доходу:

Маржинальний доход = Дохід від реалізації продукції – змінні витрати на цей же обсяг реалізації

Точка беззбитковості в натуральних одиницях = Постійні витрати / Маржинальний дохід за одиницю.

Коефіцієнт маржинального доходу = Маржинальний доход від реалізації одиниці продукції / Ціна одиниці продукції

Точка беззбитковості в грошових одиницях = Постійні витрати / Коефіцієнт маржинального доходу.

Маржинальний доход на одиницю продукції 100 – 70 = 30 грн.

Точка беззбитковості в натуральних одиницях 1200 / 30 = 40 одиниць.

Коефіцієнт маржинального доходу 30 / 100 = 0,3

Точка беззбитковості в грошових одиницях 1200 / 0,3 = 4000 грн.

Для розрахунку обсягу реалізації продукції в грошових одиницях, який забезпечить бажаний прибуток слід скористатися формулою:

Дохід від реалізації = (Постійні витрати + Бажаний прибуток) / Коефіцієнт маржинального доходу

Відповідно, обсяг реалізації у натуральних одиницях розраховується за формулою:

Обсяг реалізації = (Постійні витрати + Бажаний прибуток) / Маржинальний дохід на одиницю продукції

Обсяг реалізації продукції для отримання прибутку 600 грн.

- в грошових одиницях (1200 + 600) / 0,3 = 6000 грн.

- в натуральних одиницях (1200 + 600) / 30 = 60 одиниць.

Для розрахунку прибутку при певному обсязі реалізації продукції використовуємо формулу:

Прибуток = (Обсяг реалізації х Маржинальний доход на одиницю продукції) – Постійні витрати

Так, очікуваний прибуток від реалізації підприємством 1300 електрочайників

(1300 х 30) – 1200 = 37800 грн.

Аналіз взаємозв’язку “витрати-обсяг-прибуток” може бути здійснено за допомогою графіків: беззбитковості (рис. 2); взаємозв’язку “прибутки-обсяг” (рис. 3); маржинального доходу (рис. 1).

  V                                                  2                        

                                                       6

                                                                   3

4000                    1             

                                                                            4

1200                                                   5                      

   0 10 20 30 40                                                      Х

Рис. 1. Графік маржинального доходу

Умовні позначки: V – витрати, грн.; Х – обсяг реалізації, одиниць; 1 – точка безбитковості; 2 – прибуток; 3 – постійні витрати; 4 – змінні витрати; 5 – лінія постійних витрат; 6 – маржинальний дохід.  

  V                                                  2                        

                                                     7

                                               1 

4000                                                          3

       а                                                                                                                        

1200 6                                      5                    

          в                                                        4

   0 10 20 30 40                                         Х

Рис. 2. Графік беззбитковості

Умовні позначки: V – витрати, грн.; Х – обсяг реалізації, одиниць; 1 – точка безбитковості; 2 – прибуток; 3 – змінні витрати; 4 – постійні витрати; 5 – лінія постійних витрат; 6 – зона збитку; 7 – зона прибутку.

Y

1

0                                  3                     5         Х

          4                         4000

1200

2

Рис. 3. Графік взаємозв’язку “прибуток - обсяг”

Умовні позначки: Х – дохід від реалізації, грн.; 1 – прибуток, грн.; 2 – збиток, грн.; 3 – точка безбитковості; 4 – зона збитку; 5 – зона прибутку.

Графік взаємозв’язку “прибуток-обсяг” ілюструє залежність прибутку від обсягу реалізації в натуральних або у грошових одиницях.

На графіку беззбитковості по вісі абсцис відображають обсяг діяльності (реалізації) у грошових або в натуральних одиницях виміру, або відсоток використання виробничої потужності. По вісі ординат відображають витрати (з розподілом їх на змінні та постійні) та дохід від реалізації.

Точка перетину лінії загальних витрат на лінії доходу від реалізації є точкою беззбитковості.

На відміну від графіка беззбитковості, на графіку маржинального доходу спочатку проводиться лінія змінних витрат, до якої потім додаються постійні витрати. Це забезпечує можливість ілюстрації величини маржинального доходу, зона якого знаходиться між лініями доходу від реалізації та змінних витрат.

Приклад 2. (Комбінація продаж)

Припустимо, що підприємство випускає продукцію двох видів (А і В), і має наступні показники:

На реалізацію продукції В припадає 2 шт. продукції А. Далі слід умовно припустити, що до критичної точки х шт. продукції В і 2х - кількість продукції А. Після підстановки отримуємо:

(45 × 2х) + 29х – (26 ×2 х) + 15 х – 5 000 000 = 0

90х + 29х - 52х – 5 000 000 = 0

52 х = 5 000 000

х = 96154 шт. – продукція В (2788437)

96153 × 2 = 192306 шт. – продукція А (8653770)

192 308 + 96 154 = 288 462 шт.

 Критична точка об’єму реалізації – 288 469 шт., з них 96 154 шт. продукції В і 192 308 шт. продукції А. Якщо пропустити, що відбулись наступні зміни структури реалізованої продукції.

При співставленні структури продукції стає очевидним, що збільшилась доля продукції з високим маржинальним доходом (45 – 26 = 19; 29 – 15 = 14) і тому збільшився чистий прибуток на 1 000 грн

Тепер знаходимо критичну точку

(45 × 8х) + 29х – ( 26 × 8х) – 15х – 5 000 000 = 0

360х + 29х - 208х – 15х = 5 000 000

166х = 5 000 000

х = 30 120 шт. – продукція В

30120 шт. × 8 = 240960 шт. – продукція А

24 960 + 30 120 = 271 080 шт.

Критична точка об’єму реалізації буде 271 080 шт., з них 30 120 шт. – продукції В і 240 960 шт. продукції А.

Якщо порівняти результати з попереднім розрахунком, слід відзначити, що критична точка змінилась на 17 382 шт. в бік зменшення об’єму. При цьому слід зазначити, що об’єм реалізації в натуральному вираженні залишився без змін.

Отже, навіть за умов контролю загального об’єму продаж необхідно аналізувати структурні звіти, так як вони дають картину відхилень фактичного прибутку від запланованого.

Максимізація реалізації продукції роглядається із точки зору забезпеченості ресурсами. Додаткові виробничі потужності можуть бути не використаними через брак ресурсів.

Приклад завдання по темі “Основи калькулювання”

Задача 1.Відобразити на рахунках бухгалтерського обліку господарські операції підприємства, розподілити загальновиробничі витрати підприємства, визначити фінансовий результат підприємства від реалізації готової продукції за умови відсутності на підприємстві незавершеного виробництва та скласти калькуляції за елементами витрат по кожному виробу.

Нормальна виробнича потужність за умови звичайної діяльності – 1500 одиниць; фактична виробнична потужність – 1200 одиниць, загальновиробничі витрати за умови нормальної потужності 12000 грн. (змінні-8800 грн.).

На підприємстві відсутнє незавершене виробництво на кінець місяця. Заробітна плата кожного з робітників основного виробництва менше мінімально прожиткового мінімуму на працездатну особу.

Кількість працівників підприємства – 9 осіб. (див. Табл..)

Рішення.При відображенні запропонованих господарських операцій підприємства по рахунках бухгалтерського обліку, враховуючи необхідність складання калькуляцій по кожному виробу, рекомендовано використовувати рахунки класу 8 “Витрати за елементами” та класу 9 “Витрати діяльності” згідно Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 30.11.1999р. № 291.

Для розподілу загальновиробничих витрат при складанні калькуляції слід керуватись методологічними засадами формування в бухгалтерському обліку інформації про витрати підприємства, викладені в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 16 “Витрати”, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року № 318.

Накопичені загальновиробничі витрати слід розподілити на постійні та змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об’єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності. Нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у періоді їх виникнення. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

Слід звернути увагу на необхідність складання калькуляції собівартості кожної одиниці готової продукції. Для цього необхідно скористатись складом витрат за економічними елементами та організацією обліку витрат виробництва за рахунками класу 8 Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань і господарських операції підприємств і організацій. Калькуляцію повинно бути складено за основними статтями калькуляції:

- матеріальні витрати;

- витрати на оплату праці;

- відрахування на соціальні заходи;

- амортизація;

- інші операційні втрати.

Алгоритм розподілу загально виробничих витрат

Таблиця до задачі 1

Пояснення до п.24 – розраховується як заробітна плата (п.7)*коеф.розподілу (1,858)

Рахунок 641:

641,1 – податок на прибуток;

641,2 – прибутковий податок з громадян;

641,3 – розрахунки за податками і платежами (ПДВ)

Податок на прибуток (по 79 рахунку) в даному випадку Дохід>Витрати

1) Дохід-Витрати= Чистий дохід=

2) Чистий дохід * 25% (відсоткова ставка податку) =

Нерозподілений прибуток = Чистий дохід – податок на прибуток =