Побудова математичної моделі.

Варіант 22

#include <stdio.h>

void main ()

{

printf("%d/\n",228);

printf("%2d/\n",228);

printf("%10d/\n",228);

printf("%-10d/\n",228);

printf("%o/\n",228);

printf("%2o/\n",228);

printf("%10o/\n",228);

printf("%-10o/\n",228);

printf("%f/\n",228);

printf("%4.2f/\n",228);

printf("%3.1f/\n",228);

printf("%10.3f/\n",228);

printf("%10.2e/\n",1234.56);

printf("%10.3e/\n",1234.56);

printf("%c/\n",'C');

printf("%s/\n","ce");

}

Результат:

228/

 228/

  228/

228  /

344/

344/

  344/

344  /

0.000000/

0.00/

0.0/

0.000/

1.23e+03/

 1.235e+03/

C/

ce/

Висновок:

Я отримав навички в організації введення і виведення значень стандартних типів даних .

Контрольні питання :

1)Для того щоб підтримувати виконання оператора.

2) stdio.h,conio.h,math.h,stdlib.h,

3) void означає тип даних , що означає відсутність будь-якого тип даних.

4) double,long,int,float,char,short,unsigned.

5) Видасть помилку, необхідно розширити діапазон значень використавши тип даних long int.

6) scanf (“%d”,&n) для зчитування даних з екрану

7) printf (“%d”,n) для введення даних на екран

8) Функція getchar повертає наступний символ введення.

9) Функція putchar використовується для введення виведення символів char.

10) %d – десяткове ціле;

%i – десяткове ціле;

%o – вісімкове ціле без знаку;

%u- десяткове ціле без знаку;

%x- шістнадцяткове ціле без знаку;

%f- представлення величин float та double з фіксованою точкою;

%e або %E-експоненціальний формат представлення дійсних величин;

%g- представлення дійсних величин як f або E в залежності від значень;

%c- один символ (char);

%s-рядок символів;

%p-покажчик;

%n-покажчик;

%ld-long (в десятковому вигляді);

%lo-long(вісімковому вигляді);

%p-виведення покажчика в шістнадцятковій формі;

%lu-unsigned long.

11)#include

12) При успішній компіляції return 0 повертає значення рівне нулю, в середовище програмування.

Лабораторна робота №3

Тема: Створення та реалізація найпростіших лінійних програм.

Мета: Набути уміння та навички розробки та описання лінійних програм.

Хід роботи:

1. Постановка задачі

Варіант 7

Знайти площу трикутника за трьома сторонами a,b,c.

Дано: a,b,c – сторони трикутника.

Знайти S - трикутника .

2. Побудова математичної моделі.

S=

3. Побудова алгоритму.

4. Складання сценарію діалогу ПК з користувачем.

Ø Користувач вводить дані

Ø Програма обчислює дані

Ø Отримуємо результат

5. Складання програми

#include <stdio.h>

#include <math.h>

void main ()

{

int a,b,c,s,p;

printf("A=",a);

scanf("%d",&a);

printf("B=",b);

scanf("%d",&b);

printf("C=",c);

scanf("%d",&c);

p=((a+b+c)/2);

s=sqrt(p*(p-a)*(p-b)*(p-c));

printf("s=%d\n",s);

}

    6.Компіляція відбулася успішно.

7. Вводимо А=6, В=8, С=9. Програма виводить результат s=18,

Вводимо А=1, В=2, С=3. Програма виводить результат s=0

    8.Висновок: я набув уміння та навички розробки та описання програм з розгалуження.

Контрольні питання

1. Називаються якщо блоки алгоритму виконуються один за одним.

2. Елементи блок схеми є : початок, кінець, блок введення та виведення, умова, функція програми.

3. Бібліотека підключається для того щоб здійснювалися оператори середовища програмування.

4. stdio, conio, stlib, math.h

5. void це тип даних що означає відсутність будь якого типу даних.

6. int, double, float, string, short, char.

7. x=322233+23324=55557 змінювати тип на long int.

8. scanf() для введення даних, надання їм адреси ячейок.

9. printf() для виведення рядка на екран

10.  long (50)

11.  sqrt(x)

12.  pow(x,i+5)

13.  %d,%x,%f,%c,%s,%e.

14.  #include

15.  return 0 повертає значення нуль якщо компіляція відбулася успішно.

Лабораторна робота №4

Тема: Задача про трикутник.

Мета: Набути уміння та навички розробки та описання лінійних програм.

Хід роботи

1. Постановка задачі.

Трикутник задано координатами вершин А(ха;уа),В(хв;ув),С(хс,ус).

Обчислити величини для трикутника згідно додатку 1.

Варіант 7

Обчислити висоту hb та бісектрису Wa.

Дано: А(ха;уа),В(хв;ув),С(хс,ус).

Знайти: бісектрису Wa, радіус вписаного кола r

2. Побудова математичної моделі.

-: бісектрисa Wa.

- висота hb.

-площа трикутника АВС

-периметер трикутника АВС

;  

3. Побудова алгоритму.

         Функція vusoty.                             Функція bisektrusy.

4. Складання сценарію діалогу ПК з користувачем.

· Користувач вводить дані координати вершин А(ха;уа),В(хв;ув),С(хс,ус).

· Программа обчислює змінні за формулами довжину відрізків які будуть сторонами трикутника і викликає функції vusoty яка обраховує висоту і повертає в головну функцію значення hb, потім викликає функції bisektrusy яка обраховує значення бісектриси Wa. і повертає в головну функцію значення Wa.

· Програма виводить результат hbWa.

5. Складання програми.

#include<stdio.h>

#include<math.h>

float vusoty (float AB, float BC, float AC);

float bisektrusy (float AB, float BC, float AC);

void main()

{

float hb,Wa,xa,xb,xc,ya,yb,yc,AB,BC,AC;

printf("Vvedit a",xa,ya);

scanf("%f",& xa);

scanf("%f",& ya);

printf("Vvedit b",xb,yb);

scanf("%f",& xb);

scanf("%f",& yb);

printf("Vvedit c",xc,yc);

scanf("%f",& xc);

scanf("%f",& yc);

AB=sqrt(((xb-xa)*(xb-xa))+((yb-ya)*(yb-ya)));

AC=sqrt(((xc-xa)*(xc-xa))+((yc-ya)*(yc-ya)));

BC=sqrt(((xc-xb)*(xc-xb))+((yc-yb)*(yc-yb)));

hb=vusoty(AB,BC,AC);

Wa=bisektrusy(AB,BC,AC);

printf("hb=%f\n",hb);

printf("Wa=%f\n",Wa);

}

float vusoty(float AB, float BC, float AC)

{ float hb,s,p;

p=(AB+BC+AC)/2;

s=sqrt(p*(p-AB)*(p-BC)*(p-AC));

hb=2*(s/BC);

return hb;

}

float bisektrusy(float AB, float BC, float AC)

{ float p,Wa;

p=(AB+BC+AC)/2;

Wa=2*sqrt(BC*AC*p*(p-AB))/(BC+AC);

return Wa;

}

6. Відлагодження.

Компіляція пройшла успішно.

7. Тестування програми.

Vvedit a1

2

Vvedit b3

4

Vvedit c5

6

hb=0.000000

Wa=3.771236

Vvedit a5

4

Vvedit b6

4

Vvedit c2

3

hb=0.242536

Wa=3.576696

Контрольні питання:

1)великі та малі літери латинської абетки,арабські цифри,символи(,.:;?’|/\~()[]{}<>#%^&-+*=), пробнісимволи : пробіл, символитабуляції,символ переходу на наступний рядок тощо.

2) Індектифікатори використовуються для іменування різних об’єктів: змінних, констант, міток, функцій тощо.

3) Константами наз. сталі величини, тобто такі, які в процесі виконання програми не змінюються.

4) Текст на Сі, що міститься у дужках /* та */ігноруватиметься компілятором, тобто вважатиметься коментарем до програми.

5)voidmain ()

{

}

6)Лінійною програма називається якщо блоки алгоритму виконуються один за одним.

7)scanf(“%d”,&a), для зчитування з екрану.

printf(“%d”,a), для виведення на екран

8)

9)+,-,/,*,%

10)і++,і- -

11)%d – десятковеціле;%i – десятковеціле;

%o – вісімковеціле без знаку;

%u- десятковецілебез знаку;

%x- шістнадцятковецілебез знаку;

%f- представлення величин float та double з фіксованою точкою;

%e або %E-експоненціальний формат представленнядійсних величин;

%g- представленнядійсних величин як f або E в залежностівідзначень;

%c- один символ (char);

%s-рядок символів;

%p-покажчик;

%n-покажчик;

%ld-long (в десятковомувигляді);

%lo-long(вісімковомувигляді);

%p-виведенняпокажчика в шістнадцятковійформі;

%lu-unsigned long.

13)Введення – stdio.h, математичні – math.h, константи – stdlib.h

14)return 0 повертає значення нуль.

Висновок:

Я набув та навички розробки та описання лінійних програм.

Лабораторна робота №5

Тема: Створення та реалізація програм із розгалуженням.

Мета: Набути уміння та навички розробки та описання програм з розгалуженням.

Хід роботи

Постановка задачі .

Варіант 7

Знайти квадрат числа, якщо дане число парне і куб числа, якщо воно непарне.

Дано число х.

Проаналізувати умову.

Побудова математичної моделі.

Використовуємо операції порівняння >,<,<=,=>.

Якщо, X%2==0 то x³ , якщо, X%2!==0 то x² , якщо х=0, то (4uclo neparne, ni neparne).

Побудова алгоритму.

4. Складання сценарію діалогу ПК з користувачем.

Ø Користувач вводить x;

Ø Програма визначає чи число є парне чи непарне;

Ø Якщо число парне то х підносимо до квадрату, якщо число не парне х підносимо до кубу.

Ø Якщо число = 0 , то виводимо на екран «Число ні парне ні непарне».

Складання програми.

#include<stdio.h>

#include<math.h>

int main()

{

int x,a=0,b=0;

 printf("BBegitb 4uclo",x);

scanf("%d",&x);

if(x%2==0){

a=(x*x);

    printf("%d\n",a);}

if(x%2!=0){

b=(x*x*x);

printf("%d\n",b);}

 if(x==0)

 printf("4uclo ni naphe, ni henaphe");

 return 0;

}       

Відлагодження.

Під час компілювання не виникло помилок.

Тестування програми.

BBegitb 4uclo2

4

BBegitb 4uclo3

27

8. Висновок: Під час виконання лабораторної роботи №5 я набув уміння та навички для роботи з програм з розгалуженням.

Контрольні питання.

1.if(умова) <Оператор1>.

Else <Оператора2>

2.У скороченої форми немає else.

3.ромб.

4.>,<,<=,=>,&&(логічне і)

5.Логічний оператор використовується для об’єднання виразів порівняння і відповідності з правилами логічного І, або логічного АБО.

6.int max (int a, int b, int c) ;

{

Int m=(a>b)?a:b;

Return (m>c)? mc;

7.math.h

8.Булівський (Bool) тип даних

Лабораторна робота №6

Тема:Створення та реалізація програм із розгалуженням.

Мета: Набути уміння та навички розробки та описання програм з розгалуженням

Хід роботи

1. Постановка задачі

Увести довільне значення Х та обчислити значення функції

y=

Проаналізувати умову