Побудова карти забруднення пилом певної території

МОГИЛІВ – ПОДІЛЬСЬКИЙ ТЕХНОЛОГО-ЕКОНОМІЧНИЙ КОЛЕДЖ

ВІННИЦЬКОГО НАЦІОНАЛЬНОГО АГРАРНОГО УНІВЕРСИТЕТУ

Роботи виконав студент(ка)              Роботи перевірив викладач

_____________________                       ________МАКСІМОВА І.М.

Групи _______________

2012

Практична робота №1

Тема: “Оцінка запиленості повітря”

Мета: набути практичних навиків щодо визначення відносної запиленості повітря; навчитися складати карти забруднення пилом певної території.

Література: Білявський Т.О., Бутченко Л.І. Основи екології: теорія та практикум.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Оцінка запиленості повітря

Запиленість повітря — важливий екологічний чинник. Небезпека пилу для людини визначається його хімічною природою, концентрацією, формою часточок, токсичністю, здатністю сорбувати забруднювальні речовини.

За розміром часточок пил можна розподілити на дві групи:

• тонкодисперский пил (порох), який складається з легких і рухомих часточок розміром до кількох десятків і сотень мікрометрів (1 мкм = 10³мм), який довго утримується в повітрі і в разі вдихання людиною може накопичуватися в легенях;

• грубодисперсний пил, що складається з великих і важких часточок, який швидко осаджується з повітря.                                                                               

У закритому приміщенні в 1 см³ повітря може міститися до 10⁶ пилових часточок різних розмірів, токсичності, природи.

Оцінка запиленості листя дерев та токсичності пилу

Пилові часточки можуть мати різні розміри, колір, хімічну природу, форму тощо. Потрапляючи на листя дерев, вони не лише створюють перешкоду для проходження со­нячного світла, знижуючи інтенсивність фотосинтезу, отже, і первинну продуктивність рослин, а й можуть завдавати механічних пошкоджень гострими краями або спричинюва­ти опіки та отруєння.

Особливістю пилу є те, що він може бути нетоксичним, але, адсорбуючи на своїй поверхні газоподібні, паруваті чи рідкі сполуки, набуває зовсім інших властивостей і збіль­шує цим небезпеку як для рослин, так і для тварин та людей.

Найбільше пилове забруднення повітря спостерігається поблизу кар'єрів, де видобу­ток корисних копалин ведуть відкритим способом, біля цементних, металургійних заводів (часточки вуглецю, металів), ТЕС тощо.

Обладнання і матеріали: аналітичні терези, термостат, фарфорова ступка, мікроскоп, садо­вий секатор, пінцети, чашки для випарювання, предметні стекла з лункою, лінійка, каль­ка, вата, фільтрувальний папір, карта частини міста, що досліджується.

ХІД РОБОТИ

Визначення кількості пилу

Листки одного виду тополі відбирають у позначених на карті місцях на висоті 1,5—2 м (висота шару повітря, яке вдихає людина) з 10— 15-разовою повторюваністю по 100—150 шт., використовуючи секатор. Одночасно відбирають листя тополі з чистої зони (контроль). Листя складають у пакети з кальки і переносять у лабораторію, уникаючи струшування пилу.

I спосіб. У лабораторних умовах зважують шматочок вологої вати, загорнутий у кальку (т₁) на аналітичних терезах з точністю до + 0,0002 г. Листя тополі ретельно витирають шматоч­ком вати з обох боків, розгортаючи її пінцетом, і зважують разом з ватою повторно (т ₂). Масу пилу т обчислюють як різницю між двома зважуваннями (т = т₂ — т_}).

Площу листка S обчислюють, вимірявши листкові пластинки уздовж (А) і впоперек (В) та помноживши результат на коефіцієнт к:

S = А·В·к.

Коефіцієнт к коливається для різних видів тополь від 0,6 до 0,66. Кількість пилу обчислюють за формулою:

М =  , мг/см².

II спосіб. Фільтрувальний папір зволожують водою до стікання. На нього кладуть листок верхнім боком, а поряд - нижнім і прикривають аркушем кальки або поліетиленовою плів­кою. На фільтрі дістають відбиток, який оцінюють візуально за ступенем забрудненості (су­цільна — 100%, навпіл — 50% тощо).

III спосіб.Пил змивають з 30—50 листків пензликом у заздалегідь зважену випарювальну чашку; воду випарюють, чашку з пилом висушують у сушильній шафі за температури 105° С до сталої маси.

Отримані дані заносять у таблицю:

Сухий пил у чашці розтирають скляною паличкою з водою (з розрахунку 1 г пилу на 25 мл води), фільтрують і оцінюють його токсичність за реакцією з найпростішими (див. далі).

Побудова карти забруднення пилом певної території

Дані щодо запиленості листя на різних ділянках території (у відсотках від контролю) на­носять на карту, подібні за забрудненістю ділянки з'єднують ізолініями і зафарбовують різни­ми кольорами: червоним — зону найбільшого забруднення, оранжевим — меншого, жовтим — слабкого, зеленим — чисту зону.

КОНТРОЛЬНІ ПИТАННЯ

1. Листя яких видів і чому, на вашу думку, затримуватиме більше пилу: липи, каштана, береста, клена гостролистого?

2. Чому запилення сільськогосподарських культур поблизу місць відкритого видобутку корисних копалин зумовляє зниження їх урожайності?

3. Назвіть прямий і опосередкований вплив запиленості атмосферного повітря на рослини і тварин.

Практична робота №2

Тема: Визначення шумового забруднення території довкілля

Мета: набути практичних навиків щодо оцінки впливу шуму на стан довкілля.

Література: Білявський Т.О., Бутченко Л.І., .Основи екології: теорія та практикум.

Завдання:

· Зібрати матеріал про рух автотранспорту вулицями населених пунктів методом підрахунку автомобілів різних типів у різний час;

· Визначити завантаженість ділянки вулиці автомобільним транспортом;

· Оцінити забруднення атмосфери автотранспортом, зробити відповідні висновки.

ТЕОРЕТИЧНІ ВІДОМОСТІ

Шум — одна з форм фізичного (хвильового) забруднення навколишнього середовища. Під шумом розуміють усі не­приємні та небажані звуки чи їхню сукупність, які заважа­ють нормально працювати, сприймати інформаційні звукові сигнали, відпочивати. Він виникає внаслідок стиснення і роз­рідження повітряних мас, тобто коливних змін тиску повітря. Розрізняють шум постійний, непостійний, коливний, пере­ривчастий, імпульсний. Загалом шум — це хаотичне нагро­мадження звуків різної частоти, сили, висоти, тривалості, які виходять за межі звукового комфорту. Нині добре відомо, що шуми шкідливо впливають на здоров'я людей, знижують їхню працездатність, викликають захворювання органів слу­ху (глухоту), ендокринної, нервової, серцево-судинної систем (гіпертонія). Фізіолого-біологічна адаптація людини до шуму практично неможлива, тому регулювання і обмеження шу­мового забруднення довкілля — важливий і обов'язковий захід.

Одиницею вимірювання шуму є Бел — відношення дію­чого значення звукового тиску до мінімального значення, котре сприймається вухом людини. На практиці використо­вується десята частина цієї фізичної одиниці — децибел (дБ).

Рівень шуму навколишнього природного середовища скла­дає 30—60 дБА. До цього природного фону за сучасних умов додаються виробничі й транспортні шуми, рівень яких не­рідко перевищує 100 дБА.

Джерелами шумів є всі види транспорту, промислові об'єк­ти, гучномовні пристрої, ліфти, телевізори, радіоприймачі, музичні інструменти, юрби людей і окремі особи.

Розрізняють два види нормування виробничого шуму: санітарно-гігієнічне і технічне. Перше регулює рівень шуму з огляду його дії на організм людини. Норматив житлово-побутового шуму — 40 дБА вдень, 30 дБА — вночі. Технічне нормування стандартизує існуючі або очікувані шумові ха­рактеристики устаткування об'єкта. Друге повинне забезпе­чити вимоги першого.

Оцінку завантаженості вулиць автотранспортом визначають за інтенсивністю руху:

§  низька інтенсивність руху — 2,7—3,6 тис. автомобілів за добу;                  

§ середня інтенсивність руху — 8—17 тис. автомобілів за добу;

§ висока інтенсивність руху — 18—27 тис. автомобілів за добу.

ХІД РОБОТИ

Студенти розподіляються на групи по 3 особи (двоє підраховують з обох боків вулиці, третій оцінює ситуацію), які після інструктажу займають спостережні пункти по обидва боки вулиць (із пожвавленим рухом автотранспорту — в центрі міста; з незначним рухом; на ділян­ках, де багато транспортних розв'язок і світлофорів тощо).

Збирати матеріал можна як упродовж одного практичного заняття, так і в різні години доби протягом тривалого часу.

Інтенсивність руху автотранспорту визначають методом підрахунку автомобілів різних ти­пів — 3 рази по 20 хв. під час кожного терміну вимірювань (о 8-й, 13-й і 18-й год). Записи заносять у таблицю:

Легкої вантажності Середньої вантажності Важкої вантажності Автобус легковий

Автомобілі поділяють на три категорії: з карбюраторним двигуном, дизельні, автобус “Ікарус”.

Здійснюють оцінку руху транспорту на окремих вулицях, будують графіки, обговорюють способи зменшення негативного-впливу транспорту на стан довкілля. Результати можна пода­ти у вигляді графіків (рис. 1).

Знаючи види викидів і концентрацію окремих забруднювачів у відпрацьованих газах автотранспорту, можна розрахувати ступінь забруднення повітря на висоті людського зросту чи іншій висоті.

ЗРАЗОК

ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКІВ