Зразок заяви спадкодавця до нотаріальної контори про прийняття спадщини

До першої державної нотаріальної контори м. Дніпропетровська

Симоненка Петра Івановича, який мешкає за адресою:

м. Дніпропетровськ,вул.Холодна, 11

ЗАЯВА ПРО ПРИЙНЯТТЯ СПАДЩИНИ

Я, Симоненко Петро Іванович, відповідно до ст. 1269 Цивіль­ного кодексу України, приймаю спадщину, що залишилася після померлого 5 січня 2004 р. мого батька, Симоненка Івана Петро­вича, який постійно мешкав за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Тиха, 5.

м. Дніпропетровськ,                             ^ 25лютого 2004 р.           Підпис (Симоненко П.І.)

Що таке право на відмову від спадщини?

Спадкоємець за заповітом чи за законом може відмови­тися від спадщини протягомшести місяців з моменту її відкриття. Заява про відмову від спадщини подається нота­ріусові за місцем відкриття спадщини. Така відмова від прийняття спадщини є безумовною і беззастережною.

Неповнолітні віком від 14 до 18 років можуть відмови­тись від спадщини тільки за згодою своїх батьків (усинов-лювачів), піклувальника й органу опіки та піклування. Фізична особа, обмежена у дієздатності, також може відмо­витися від спадщини тільки за згодою піклувальника й органу опіки та піклування. Опікун може відмовитися від

прийняття спадщини, належної підопічному, лише з дозво­лу органу опіки та піклування.

Спадкоємець за заповітом має право відмовитись від прийняття спадщини на користь інших спадкоємців за за­повітом, а спадкоємець за законом має право відмовитися від прийняття спадщини на користь будь-кого зі спад­коємців за законом — незалежно від черги.

Якщо від спадщини відмовився один зі спадкоємцівзазаповітом, частка у спадщині, яка йому належала, перехо­дить до інших спадкоємців за заповітом і розподіляється між ними порівну. Коли на спадкоємця за заповітом, який відмовився від спадщини, було покладено заповідальний відказ, обов'язок за заповідальним відказом переходить до інших спадкоємців за заповітом, які прийняли спадщину, порівну. Відмова спадкоємця за заповітом від спадщини не позбавляє його права на спадкування за законом.

Коли від спадщини відмовився один зі спадкоємцівзазаконом з тієї черги, яка має право на спадкування, частка у спадщині, яка йому належала, переходить до інших спад­коємців за законом тієї ж черги і розподіляється між ними порівну. Але це правило не застосовується до випадків, коли спадкоємець відмовився від спадщини на користь іншого спадкоємця, а також коли заповідач призначив іншого спад­коємця.

Якщо спадкоємець за законом або за заповітом помер після відкриття спадщини і не встиг її прийняти, право на прийняття належної йому частки спадщини переходить до його спадкоємців (спадкова трансмісія). Право на прийнят­тя спадщини у цьому разі здійснюється на загальних підста­вах протягом строку, що залишився. Коли строк, що зали­шився, менший за три місяці, він продовжується до трьох місяців. До спадкоємців не переходить право на прийняття обов'язкової частки у спадщині.

Спадкоємці, які протягом не менш як одного року до часу відкриття спадщини проживали разом зі спадкодав­цем однією сім'єю, мають переважне право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі предметів звичайної

домашньої обстановки та вжитку в розмірі частки у спад­щині, яка їм належить. Крім того, спадкоємці, які разом зі спадкодавцем були співвласниками майна, мають переваж­не право перед іншими спадкоємцями на виділ їм у натурі цього майна, у межах їхньої частки у спадщині, якщо це не порушує інтересів інших спадкоємців, що мають істотне значення.

У разі відсутності спадкоємців за заповітом і законом усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття суд визнає спадщину відмерлою за заявою відповідного органу місце­вого самоврядування за місцем відкриття спадщини. Така заява подається після закінчення одного року з часу відкрит­тя спадщини. Спадщина, визнана судом відмерлою, пере­ходить у власність територіальної громади, яка у разі заяв-лення вимог кредиторами до спадкодавця зобов'язана задо­вольнити їх.

Як задовольняють вимоги кредиторів   *' до спадкоємців?

До складу спадщини входять не лише права спадкодав­ця, а й ціла низка майнових зобов'язань, а саме борги спад­кодавця. Тому,спадкоємці зобов'язані повідомляти кре­диторів про відкриття спадщини, якщо їмвідомо про борги спадкодавця.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої претензії до спад­коємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, йому належить пред'явити свої претензії до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Непред'яв-лення кредитором спадкодавця претензій до спадкоємців, які прийняли спадщину, погашає його право вимоги.

Спадкоємці зобов'язані задовольнити претензії кредито­ра повністю, але в межах одержаних активів. Наприклад, якщо вартість спадкового майна дорівнює ЗО тис. грн, а боргів у спадкодавця на 40 тис. грн, то відповідальність спадкодавця обмежується ЗО тис. грн. Кожен зі спадкоємців відповідає перед кредитором особисто, у розмірі, який відпо­відає його частці у спадщині. Претензії кредитора спад­коємці повинні задовольнити шляхом одноразового плате­жу, якщо домовленістю між ними не було встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд, за позовом кредитора, накладає стягнення на майно, яке було переда­но спадкоємцеві в натурі.

Дійсна вартість спадщини визначається на момент її відкриття, а не на момент пред'явлення до спадкоємців вимог кредиторами.