Що таке договір на надання послуг?

Крім зобов'язань про виконання робіт (побутовий підряд, будівельний підряд тощо), цивільне законодавство регулює спеціальні зобов'язання, що мають загальну назву, — зобо­в'язання про надання послуг. Вони розрізняються між со­бою тим, що в зобов'язаннях із виконання робіт на одного з контрагентів покладається обов'язок виконати роботу, яка б завершувалася досягненням певного матеріального резуль­тату, а в зобов'язаннях про надання послуг діяльність кон­

трагента спрямованана вчинення фактичних і юридичних дій, які безпосередньо не породжують матеріальних наслід­ків або зовсім не повинні завершуватися матеріальними наслідками.

Послуги — це певна діяльність, що не пов'язується зі ство­ренням речі (її відновлення, ремонт), однак яка сама по собі породжує відповідне благо, що має споживну вартість і внаслідок цього стає об'єктом цивільного права.

Є різні послуги, які надають один одному учасники ци­вільного обігу.

За договором надання послуг одна сторона (викона­вець) зобов'язується за завданням другої сторони (за­мовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної діі або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначе­ну послугу. Виконавець повинен надати послугу особисто, однак має право покласти виконання договору про надання послуг і на третю особу, залишаючись відповідальним пе­ред замовником за порушення договору в повному обсязі.

За договором про сплатне надання послуг, замовник повинен оплатити надану йому послугу в строк та в поряд­ку, що визначені договором. У разі неможливості виконати договір, що виникла не з вини виконавця, замовник пови­нен виплатити виконавцеві розумну винагороду. За немож­ливості виконання договору з вини замовника винагорода підлягає виплаті у повному обсязі. При безоплатному на­данні послуг замовник повинен відшкодувати виконавцеві усі фактично понесені ним витрати.

Строк договору про надання послуг визначається пого­дженням сторін, якщо інше не передбачено закономабоіншими нормативними актами.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконан­ням договору про сплатне надання послуг, підлягають від­шкодуванню виконавцем уповному обсязі лишеза наявності вини виконавця. Виконавець, який порушив договір про сплатне надання послуг при здійсненні підприємницької діяльності, несе відповідальність, якщо не доведе, що нена­лежне виконання стало неможливим внаслідок дії непере­борної сили.

Збитки, завдані невиконанням або неналежним виконан­ням договору про безоплатне надання послуг, підлягають відшкодуванню виконавцем у розмірі, що не перевищує двох неоподатковуваних мінімумів заробітної плати, якщо договором не передбачено іншого розміру відповідальності виконавця.

Договір про надання послуг може бути розірваний, у тому числі в односторонньому порядку, на підставах, передбаче­них Цивільним кодексом України, законом або угодою сторін.

Ці загальні правила можуть застосовуватися до всіх до­говорів про надання послуг, у тому числі договорівпереве­зення, транспортної експедиції, зберігання, страхуван­ня, доручення, комісії.

Основні транспортні договори опосередковують головну сферу взаємовідносин транспортних організацій і клієнтів (договори перевезення пасажирів, вантажів, багажу та по­шти, договори буксирування).

Допоміжні договори сприяють нормальній організації перевізного процесу (договори на організацію перевезень, експедиції, на експлуатацію під'їзних колій, подачу і при­бирання вагонів тощо).

Перевезення пасажирів, вантажів та пошти залежно від видів транспорту, яким воно здійснюється, поділяють на:

а) залізничні;

б) річкові;

в) морські;

г) повітряні;

д) автомобільні.

При цьому перевезення у межах територіальної сфери дії однієї транспортної організації (наприклад Придні­провської залізниці) вважаються перевезеннямимісцевого сполучення; перевезення двома чи кількома організаціями одного виду транспорту є перевезенням упрямому сполу­ченні, а перевезення за єдиним транспортним документом організаціями різних видів транспорту — перевезеннями у прямому змішаному сполученні,

На морському транспорті перевезення бувають:

а) каботажні — між портами України;

б) міжнародні — між іноземними портами.

У Цивільному кодексі України окремо дається визначен­ня таких договорів: перевезення вантажу; перевезення па­сажира та багажу; договору чартеру (фрахтування); догово­ру транспортного експедитування.

Детальніше умови перевезення регулюються статутами (кодексами) окремих видів транспорту і правилами, що ' прийняті у встановленому порядку. Основними норматив­ними актами є такі транспортні кодекси і статути:

• Повітряний кодекс України (4 травня 1993 р.);

• Кодекс торговельного мореплавства України (9 груд­ня 1994 р.);

• Статут автомобільного транспорту (27 червня 1969 р.);

• Статут залізниць України (6 квітня1998 р.);

• Статут внутрішнього водного транспорту СРСР (15 жовтня 1955 р., діє дотепер).

Крім того, прийнято Закони України "Про транспорт" (10 листопада 1994 р.), "Про залізничний транспорт" (4 чер­вня 1996 р.), "Про трубопровідний транспорт" (15 травня 1996 р.), "Про перевезення небезпечних вантажів" (6 квітня 2000 р.). Кабінет Міністрів України затвердив Правила на­дання послуг пасажирам автомобільного транспорту (18 лютого 1997 р.) і Порядок обслуговування громадян за­лізничним транспортом (13 квітня 1997 р.), а Міністерство транспорту України — Правила перевезення вантажів ав­томобільним транспортом (14 жовтня 1997 р.).