З предмету Обчислювальна техніка та мікропроцесори (СО)

Тестові та практичні завдання до екзамену

Питання тесту:

1. Число – це:

А-величина, яка виражає кількість однорідних об’єктів; Б- величина, яка виражає кількість довільних об’єктів;

В-арифметична одиниця; Г-логічна одиниця

1. Системою числення називають:

А-сукупність правил запису чисел обмеженою кількістю символів, названих цифрами; Б-будь-який спосіб запису чисел; В- сукупність правил запису чисел та виконання дій над ними; Г-такого поняття не існує

1. Основою системи числення називають:

А-кількість різних цифр, які застосовуються для написання чисел; Б-кількість позицій, якими може представлятися число; В-мінімальне число, яке може бути відображене в системі; Г-такого поняття не існує

1. Розрядна сітка – це:

А-число розрядів, яким представляються числа в обчислювальній машині; Б- набір регістрів в мікропроцесорі ;

В – область оперативного запам’ятовуючого пристрою; Г- спосіб подання чисел в обчислювальній машині

1. Формат числа – це:

А-спосіб розміщення числа в розрядній сітці обчислювальної машини; Б- спосіб запису числа;

В – набір знаків, що використовуються для запису числа; Г- число розрядів, яким представляються числа в обчислювальній машині

1. Одиниця перенесення виникає при виконанні наступної операції над двійковими числами:

А-арифметичного додавання; Б- арифметичного віднімання;

 В – логічного додавання; Г- додавання за модулем 2

1. Одиниця запозичення має місце при виконанні наступної операції над двійковими числами:

А-арифметичного віднімання; Б- арифметичного додавання;

 В – логічного додавання; Г- додавання за модулем 2

1. Двійковий код представлення цілих беззнакових чисел називають:

А-натуральним; Б- прямим;  В – оберненим; Г- додатковим

1. Від’ємне число у прямому коді представляється:

А- одиницею у знаковому розряді і модулем, що співпадає з модулем додатного числа;

Б- нулем у знаковому розряді і модулем, що співпадає з модулем додатного числа;

 В – одиницею у знаковому розряді і модулем, що утворюється як доповнення до максимального значення модуля додатного числа; Г- одиницею у знаковому розряді і модулем, що утворюється як доповнення до максимального значення модуля додатного числа з наступним додаванням одиниці до цього доповнення

1. Від’ємне число в оберненому коді представляється:

А- одиницею у знаковому розряді і модулем, що утворюється як доповнення до максимального значення модуля додатного числа; Б- нулем у знаковому розряді і модулем, що співпадає з модулем додатного числа;

 В –одиницею у знаковому розряді і модулем, що співпадає з модулем додатного числа;

Г- одиницею у знаковому розряді і модулем, що утворюється як доповнення до максимального значення модуля додатного числа з наступним додаванням одиниці до цього доповнення

1. Від’ємне число у коді з доповненням представляється:

А- одиницею у знаковому розряді і модулем, що утворюється як доповнення до максимального значення модуля додатного числа з наступним додаванням одиниці до цього доповнення;

Б- нулем у знаковому розряді і модулем, що співпадає з модулем додатного числа;

В – одиницею у знаковому розряді і модулем, що утворюється як доповнення до максимального значення модуля додатного числа; Г- одиницею у знаковому розряді і модулем, що співпадає з модулем додатного числа

1. Цифровий мультиплексор – це:

А- пристрій, що забезпечує комутування ліній передачі цифрових сигналів з одного з n входів на один вихід;

Б- пристрій, що забезпечує комутування ліній передачі цифрових сигналів з одного входу на один з n виходів;

 В – пристрій, що забезпечує множення цифрових даних; Г- пристрій, що забезпечує стискання цифрової інформації

1. Цифровий демультиплексор – це:

А- пристрій, що забезпечує комутування ліній передачі цифрових сигналів з одного входу на один з n виходів;

Б- пристрій, що забезпечує комутування ліній передачі цифрових сигналів з одного з n входів на один вихід;

В – пристрій, що забезпечує ділення цифрових даних; Г- пристрій, що забезпечує декодування цифрової інформації

1. Двійковий дешифратор забезпечує перетворення:

А- двійкового коду в позиційний код; Б- позиційного коду в двійковий код;

В- двійкового коду в двійково-десятковий код; Г- двійково-десяткового коду в двійковий код

1. Цифровий компаратор – це пристрій, що забезпечує:

А- порівняння двох цифрових кодів; Б- перетворення цифрового коду з однієї форми в іншу;

В- перевірку коду за паритетом; Г- запам’ятовування цифрового коду

1. Цифровий суматор – це пристрій, що забезпечує:

А- арифметичне сумування двох двійкових чисел; Б- логічне додавання двох двійкових чисел;

В- арифметичне множення двох двійкових чисел; Г- логічне множення двох двійкових чисел

1. Цифровий автомат - це:

А- пристрій, що містить елементи пам’яті і характеризується сукупністю внутрішніх станів, які він може приймати; Б- пристрій комбінаційної логіки; В- обчислювальний пристрій; Г- запам’ятовуючий пристрій

1. Кожний наступний стан цифрового автомата:

А- визначається текучим станом цифрового автомата і сукупністю вхідних керуючих сигналів; Б- визначаєтьсятекучим станом цифрового автомата; В- визначається сукупністю вхідних керуючих сигналів; Г- є випадковим

1. Синхронізація в цифрових схемах – це:

А- виконання однієї або декількох логічних функцій у моменти часу, що визначаються синхронізуючим сигналом; Б- установка цифрової схеми у заданий стан; В- одночасне виконання декількох логічних функцій; Г- виконання декількох логічних функцій у певній послідовності

1. Функцію пам’яті забезпечує логічний елемент, що має назву:

А- тригер; Б- диз’юнктор; В- кон’юнктор; Г- інвертор

1. Цифровий регістр – це пристрій, що забезпечує:

 А- запам’ятовування двійкових чисел; Б- порівняння двійкових чисел; В- перетворення коду; Г- сумування двійкових чисел

1. Цифрові регістри можуть бути:

А- паралельні, послідовні і паралельно-послідовні; Б- тільки паралельні;

В- тільки послідовні; Г- паралельні і послідовні

1. Регістровим файлом називають:

А- блок пам’яті, що побудований на певній кількості регістрів; Б- регістр, що побудований на певній кількості тригерів; В- регістр з паралельним входом і послідовним виходом; Г- регістр з послідовним входом і паралельним виходом

1. Цифровий лічильник – це пристрій:

А- вихідний код якого змінюється пропорційно до числа вхідних імпульсів; Б- для запам’ятовування двійкових чисел; В- для множення частоти вхідних імпульсів; Г- для сумування двійкових чисел

1. Модуль рахунку для лічильника визначає:

А- число можливих станів лічильника; Б- число розрядів лічильника; В- напрямок рахунку; Г- тип коду

1. Запам’ятовуючий пристрій – це:

А- пристрій, що служить для запам’ятовування цифрової інформації і її обміну з іншими цифровими пристроями; Б- пристрій, що служить для перетворення інформації; В- пристрій, що служить для кодування інформації; Г- пристрій, що служить для зберігання інформації

1. Один біт інформації зберігається в:

А- запам’ятовуючому елементі; Б- запам’ятовуючій комірці; В- запам’ятовуючому модулі; Г- сторінці пам’яті

1. Параметр Інформаційна ємність запам’ятовуючого пристрою визначає:

А- максимальний можливий об’єм інформації, що зберігається в запам’ятовуючому пристрої, виражений в бітах, байтах або словах; Б- розрядність даних, що зберігаються в запам’ятовуючому пристрої, виражена в бітах, байтах або словах; В- формат даних, що зберігаються в запам’ятовуючому пристрої; Г-  тип даних, що зберігаються в запам’ятовуючому пристрої

А- добуток числа слів, що зберігаються, на розрядність слова; Б- розрядність даних, що зберігаються в запам’ятовуючому пристрої, виражена в бітах, байтах або словах; В- формат даних, що зберігаються в запам’ятовуючому пристрої; Г-  максимальний можливий об’єм інформації, що зберігається в запам’ятовуючому пристрої, виражений в бітах, байтах або словах

1. Мікропроцесор – це пристрій, який забезпечує:

А- виконання арифметичних і логічних операцій і функцій керування обміном даними; Б- виконання логічних операцій; В- виконання арифметичних операцій; Г- виконання функцій керування обміном даними

1. Особливістю фоннейманівської архітектура мікропроцесора є те, що:

А – програма і дані знаходяться у спільній пам’яті, доступ до якої здійснюється по одній шині даних і команд; Б - шини даних і адреси розділені; В – шини даних і адреси суміщені; Г – пам’ять даних і пам’ять команд розділені та мають окремі шину даних та шину команд

1. Особливістю гарвардської архітектура мікропроцесора є те, що

А – пам’ять даних і пам’ять команд розділені та мають окремі шини даних та шини команд; Б - шини даних і адреси розділені; В – шини даних і адреси суміщені; Г – програма і дані знаходяться у спільній пам’яті, доступ до якої здійснюється по одній шині даних і команд

1. Арифметико-логічний пристрій – це:

А-вузол мікропроцесора, який виконує арифметичні і логічні операції; Б-вузол мікропроцесорної системи, який виконує арифметичні і логічні операції; В-пристрій програмного керування; Г-пристрій апаратного керування

1. Регістри AX, BX, CX, DX в МП і8086 – це:

А – регістри даних, що розташовані в операційному пристрої і відносяться до регістрів загального призначення; Б – сегменті регістри, що розташовані в шинному інтерфейсі; В – регістри вказівники, що розташовані в операційному пристрої і відносяться до регістрів загального призначення;; Г –регістри даних, що розташовані в шинному інтерфейсі

1. Регістри BP, SP, SI, DI в МП і8086 – це:

А – регістри вказівники, що розташовані в операційному пристрої і відносяться до регістрів загального призначення; Б – сегменті регістри, що розташовані в шинному інтерфейсі; В – регістри даних, що розташовані в операційному пристрої і відносяться до регістрів загального призначення; Г –регістри даних, що розташовані в шинному інтерфейсі

1. Регістри CS, DS, ES, SS в МП і8086 – це:

А – сегменті регістри, що розташовані в шинному інтерфейсі; Б – регістри вказівники, що розташовані в операційному пристрої і відносяться до регістрів загального призначення; В – регістри даних, що розташовані в операційному пристрої і відносяться до регістрів загального призначення; Г –регістри даних, що розташовані в шинному інтерфейсі

1. Регістр прапорців F або ознак у мікропроцесорі призначений для:

А – зберігання ознак результатів виконання арифметичних і логічних операцій і ознаки керування і представляє собою набір тригерів, кожний з яких можна встановити або скинути програмно; Б - зберігання операндів; 

В – зберігання адреси комірки пам’яті; Г – приймання запитів на апаратні переривання

1. Прапорець CF в регістрі прапорців F – це:

А – прапорець перенесення/позики. Встановлюється при виході результату додавання (віднімання) беззнакових операндів за межі діапазону; Б –прапорець переповнення. Встановлюється при виході знакового результату за межі діапазону; В – прапорець нульового результату. Встановлюється при отриманні нульового результату операції; Г – прапорець керування напрямом у рядкових операціях

1. Прапорець OF в регістрі прапорців F – це:

А – прапорець переповнення. Встановлюється при виході знакового результату за межі діапазону; Б – прапорець перенесення/позики. Встановлюється при виході результату додавання (віднімання) беззнакових операндів за межу діапазону; В – прапорець нульового результату. Встановлюється при отриманні нульового результату операції; Г – прапорець керування напрямом у рядкових операціях

1. Прапорець ZF в регістрі прапорців F – це:

А – прапорець нульового результату. Встановлюється при отриманні нульового результату операції; Б –прапорець переповнення. Встановлюється при виході знакового результату за межі діапазону; В – прапорець перенесення/позики. Встановлюється при виході результату додавання (віднімання) беззнакових операндів за межу діапазону; Г – прапорець керування напрямом у рядкових операціях

1. Об’єм адресованої оперативної пам’яті МП і8086 складає:

А – 1 МБ; Б - 64 кБ; В - 1 ГБ; Г - 256 МБ

1. Фізична адреса в МП і 8086 визначається:

А – як сума початкової адреси сегменту, зсунутої на чотири розряди ліворуч, і ефективної адреси; Б – вмістом сегментного регістра; В – вмістом регістра вказівника; Г – вмістом регістра даних

1. Оперативний запам’ятовуючий пристрій в МП і8086 є:

А – сегментований з розміром сегменту 64кБ; Б - сегментований з розміром сегменту 256кБ; В - сегментований з розміром сегменту 512кБ; Г - несегментований

1. Адресний простір введення/виведення в МП і8086 є:

А –несегментований і складає 64кБ; Б - несегментований і складає 256 байт; В - сегментований з розміром сегменту 512кБ; Г - сегментований з розміром сегменту 64кБ

1. Програмною моделлю МП називається:

А – сукупність програмно доступних регістрів, тобто тих регістрів вміст яких можна зчитати або змінити за допомогою команд; Б – програма, що моделює роботу МП; В – відображення вмісту регістрів загального призначення; Г – такого поняття не існує

1. Програмну модель МП і8086 складають:

А – регістри загального призначення, сегментні регістри, вказівник команд і регістр прапорців; Б - регістри загального призначення і сегментні регістри; В - регістри загального призначення;

Г - регістри загального і регістр прапорців

1. Регістр CH в МП і8086 – це:

А – старший байт регістру CX, який можна незалежно адресувати; Б - молодший байт регістру CX, який можна незалежно адресувати; В – окремий регістр загального призначення; Г – такого регістру немає

1. Регістр CL в МП і8086 – це:

А – молодший байт регістру CX, який можна незалежно адресувати; Б - старший байт регістру CX, який можна незалежно адресувати; В – окремий регістр загального призначення; Г – такого регістру немає

1. Регістр SP в МП і8086 – це:

А – вказівник стеку, який зберігає зміщення останньої зайнятої комірки стеку; Б - регістр, у якому зберігається адреса початкової комірки стеку; В – вказівник стеку, у якому зберігається зміщення першої вільної комірки стеку; Г – такого регістру немає

1. Регістр IP в МП і8086 – це:

А – вказівник команд, який містить зміщення в сегменті коду; Б - вказівник команд, який містить адресу команди; В – індексний регістр, який містить адресу операнду; Г – такого регістру немає

1. Байт – це:

А – вісім послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 7, при цьому 0 розряд є молодшим значущим розрядом; Б - вісім послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 7, при цьому 0 розряд є старшим значущим розрядом; В - шістнадцять послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 15, при цьому 0 розряд є молодшим значущим розрядом; Г - шістнадцять послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 15, при цьому 0 розряд є старшим значущим розрядом

1. Слово – це:

А – шістнадцять послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 15, при цьому 0 розряд є молодшим значущим розрядом; Б - вісім послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 7, при цьому 0 розряд є старшим значущим розрядом; В - вісім послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 7, при цьому 0 розряд є молодшим значущим розрядом; Г - шістнадцять послідовно розташованих бітів, які нумеруються від 0 до 15, при цьому 0 розряд є старшим значущим розрядом

1. Числовий діапазон для цілого 8-розрядного числа без знаку складає:

А – від 0 до 255; Б - від 0 до 256; В - від 1 до 255; Г - від 1 до 256

1. Числовий діапазон для цілого 8-розрядного числа зі знаком складає:

А – від мінус 128 до плюс 127; Б - від мінус 127 до плюс 128; В - від мінус 128 до плюс 128; Г - від мінус 256 до плюс 256

1. Машинний цикл у мікропроцесорі – це:

А – інтервал часу, протягом якого здійснюється одне звернення мікропроцесора до пам’яті чи до зовнішнього пристрою; Б – інтервал часу, протягом якого виконується одна елементарна операція; В – інтервал часу, протягом якого повністю виконується одна команда; Г – такого поняття не існує

1. Машинний такт у мікропроцесорі – це:

А – інтервал часу, протягом якого виконується одна елементарна операція; Б – інтервал часу, протягом якого здійснюється одне звернення мікропроцесора до пам’яті чи до зовнішнього пристрою;  В – інтервал часу, протягом якого повністю виконується одна команда; Г – такого поняття не існує

1. При прямому адресуванні мікропроцесорів операнд знаходиться:

А – за адресою, що вказана у другому та третьому байтах команди; Б – у регістрі загального призначення, що вказаний у мнемоніці команди; В – у другому та третьому байтах команди; Г –у комірці пам’яті, адресу якої містить регістр (або пара регістрів), що вказані у команді

1. При прямому регістровому адресуванні мікропроцесорів операнд знаходиться:

А – у регістрі загального призначення, що вказаний у мнемоніці команди; Б –за адресою, що вказана у другому та третьому байтах команди; В – у другому та третьому байтах команди; Г –у комірці пам’яті, адресу якої містить регістр (або пара регістрів), що вказаний у команді

1. При безпосередньому адресуванні мікропроцесорів операнд знаходиться:

А – у другому та третьому байтах команди; Б – у регістрі загального призначення, що вказаний у мнемоніці команди; В – за адресою, що вказана у другому та третьому байтах команди; Г –у комірці пам’яті, адресу якої містить регістр (або пара регістрів), що вказаний у команді

1. При непрямому регістровому адресуванні мікропроцесорів операнд знаходиться:

А – у комірці пам’яті, адресу якої містить регістр (або пара регістрів), що вказаний у команді; Б – у регістрі загального призначення, що вказаний у мнемоніці команди; В – у другому та третьому байтах команди; Г –за адресою, що вказана у другому та третьому байтах команди

1. Мова асемблер – це:

 А – мова низького рівня, команди в якій представлені за допомогою мнемокодів; Б - мова високого рівня, команди в якій представлені за допомогою мнемокодів; В – набір машинних команд; Г – різновид мови високого рівня

1. Мнемокод – це:

А – набір букв латинського алфавіту (від 2 до 4), що взяті з назви функції, яку виконує команда мікропроцесора;

Б – двійкове значення коду команди; В – шістнадцяткове значення коду команди; Г – графічне зображення команди, що виражає її суть

1. Команди або інструкціїмови асемблер представляють собою:

А – символічні аналоги машинних команд, які у процесі трансляції перетворяться у відповідні команди мікропроцесора; Б - вказівки трансляторові асемблера на виконання деяких дій;

В –двійкові коди команд; Г - шістнадцяткові коди команд

1. Директиви мови асемблер представляють собою:

А – вказівки трансляторові асемблера на виконання деяких дій, які в процесі трансляції не перетворюються у коди; Б - вказівки трансляторові асемблера на виконання деяких дій, які у процесі трансляції перетворяться у відповідні команди мікропроцесора; В – правила написання текстів програм мовою асемблера; Г – такого поняття не існує

1. Команда MOV [BX], 0A5h забезпечує:

А – пересилання безпосередньо адресованого операнду 0A5h за непрямою адресою, що задана парою регістрів DS і BX; Б – пересилання безпосередньо адресованого операнду 0A5h за непрямою адресою, що вказана врегістрі BX; В – пересилання безпосередньо адресованого операнду 0A5h в регістр BX; Г – пересилання операнду, що знаходиться за прямою адресою 0A5h, в регістр BX

1. Команда MOV [01A5h], BX забезпечує:

А – пересилання вмісту регістра BX за прямою адресою 01A5h; Б – пересилання вмісту регістра BX за непрямою адресою 01A5h; В – пересилання вмісту комірки пам’яті, адреса якої вказана в регістрі BX, за прямою адресою 01A5h; Г – пересилання операнду, що знаходиться за прямою адресою 01A5h, в регістр BX

1. Команда ADD DI, BP забезпечує:

А – арифметичне додавання вмісту базового регістра BP до вмісту індексного регістра DI зі збереженням результату в регістрі DI; Б – арифметичне додавання вмісту базового регістра BP до вмісту індексного регістра DI зі збереженням результату в регістрі BP; В – логічне додавання вмісту регістрів BP і DI зі збереженням результату в регістрі DI; Г – логічне додавання вмісту регістрів BP і DI зі збереженням результату в регістрі BP

1. Команда MUL [BX+SI] забезпечує:

А – арифметичне множення вмісту комірки пам’яті, адреса якої задана парою регістрів BX і SI, на вміст регістра AL з розміщенням результату множення в регістрі  AX; Б – арифметичне множення вмісту комірки пам’яті, адреса якої задана парою регістрів BX і SI, на вміст регістра AL з розміщенням результату множення в регістрі  BX; В – логічне множення вмісту регістрів BX і SI зі збереженням результату в регістрі  BX;

Г – логічне множення вмісту регістрів BX і SI з збереженням результату в регістрі BP

1. Команда DEC SI забезпечує:

А – зменшення на одиницю вмісту регістра SI; Б – збільшення на одиницю вмісту регістра SI;

В – зменшення на одиницю вмісту комірки пам’яті, адреса якої вказана в регістрі SI;

Г – декодування вмісту регістра SI

1. Команда SHL CH, CL виконує:

А – логічний лінійний зсув вліво вмісту регістра CH на число розрядів, яке вказане в регістрі CL; Б – логічний лінійний зсув вправо вмісту регістра CH на число розрядів, яке вказане в регістрі CL;

В – логічний лінійний зсув вліво вмісту регістра CL на число розрядів, яке вказане в регістрі CH;

Г – логічний лінійний зсув вліво вмісту регістра CL на один розряд через регістр CH

1. Результатом виконання команди ROR AL, 2 над числом 10011011, що записане в регістр AL, буде:

А – число в регістрі AL 11100110 і CF=1; Б – число в регістрі AL 11100110 і CF=0;

В – число в регістрі AL 11001101і CF=1; Г – число в регістрі AL 11001101і CF=0 

1. Команда JMP label забезпечує:

А – безумовний перехід на мітку в межах сегменту; Б – безумовний перехід на мітку в довільну область оперативного запам’ятовуючого пристрою; В – безумовний перехід на мітку з більшою адресою; Г – безумовний перехід на мітку з меншою адресою

1. Команда JZ label забезпечує:

А –перехід на мітку в межах сегменту за умови, що результат виконання попередньої команди дорівнює нулю (ZF=1); Б – перехід на мітку в межах сегменту за умови, що результат виконання попередньої команди дорівнює нулю (ZF=0); В – перехід на мітку в межах сегменту за умови, що результат виконання попередньої команди не дорівнює нулю (ZF=1); Г – перехід на мітку в межах сегменту за умови, що результат виконання попередньої команди не дорівнює нулю (ZF=0)

1. Команда IN AL, 15h забезпечує:

А – введення в регістр AL даних з зовнішнього пристрою, адреса якого 15h; Б – виведення з регістру AL даних на зовнішній пристрій, адреса якого 15h; В – переміщення числа 15h в регістр AL; Г – переміщення в регістр AL числа , що знаходиться за адресою15h

1. Мікропроцесорна система – це:

А – обчислювальна, контрольно-вимірювальна або керуюча система, в якій основним пристроєм обробки інформації є мікропроцесор; Б – система, що містить мікропроцесор; В – мікропроцесор з зовнішніми компонентами, що забезпечують його функціонування; Г – такого поняття не існує

1. Системна шина в мікропроцесорній системі – це:

А – інформаційний канал, що складається з певної кількості ліній, які безпосередньо зв’язують мікропроцесор з іншими блоками мікропроцесорної системи і забезпечують йому обмін інформацією з ними у вигляді двійкових чисел; Б – набір ліній для передачі інформації в системі; В – система ліній, що служить для передачі інформації між мікропроцесорною системою і зовнішніми пристроями; Г – такого поняття не існує

1. Однокристальний мікроконтролер – це:

А-пристрій, що містить усі компоненти мікропроцесорної системи: арифметико-логічний пристрій, пам’ять програм, пам’ять даних, програмовані інтерфейси; Б- різновид мікропроцесорів;

В-пристрій мікро програмного керування; Г-логічний пристрій

1. Однокристальний мікроконтролер призначений для побудови:

А- пристроїв контролю, керування, регулювання; Б- універсальних обчислювальних машин; В- спеціалізованих обчислювальних машин; Г-пристроїв відображення інформації

1. PIC мікроконтролери це:

А- різновид мікроконтролерів з RISC архітектурою; Б- різновид мікроконтролерів з CISC архітектурою; В – окремий унікальний тип мікроконтролерів; Г- мікроконтролерів такого типу не існує

1. Конвеєрна обробка команд у PIC мікроконтролері передбачає:

А- суміщення виконання текучої команди з вибіркою наступної команди; Б- виконання команд одна за одною; В – паралельне виконання декількох команд; Г- такого поняття не існує

1. Арифметико-логічний пристрій однокристального мікроконтролера – це:

А-вузол, який виконує арифметичні і логічні операції; Б-вузол, який забезпечує функціонування інших вузлів мікроконтролера; В-пристрій програмного керування; Г-пристрій апаратного керування

1. Регістр W у PIC мікроконтролері – це:

А – регістр, в якому зберігається один з операндів у двооперандних командах і може поміщатися результат виконання операції; Б - один з регістрів загального призначення; В – область оперативної пам’яті; Г – різновид пам’яті

1. Регістр команд у мікроконтролері призначений для:

 А – зберігання коду команди на час її виконання; Б - зберігання інформації про стан мікроконтролера у процесі виконання команд; В – зберігання адреси команди на час її виконання; Г – зберігання коду команди, що буде виконуватися наступною

1. Адреса команди в постійному запам’ятовуючому пристрої PIC мікроконтролера визначається:

А – вмістом лічильника команд PC; Б - вмістом регістра команд; 

В – вмістом регістра W; Г – одним з функціональних регістрів

1. Яка адреса постійного запам’ятовуючого пристрою встановлюється в лічильнику команд PIC мікроконтролера з моменту подачі на нього живлення та після подачі на нього сигналу скидання:

А – нульової комірки пам’яті; Б - першої комірки пам’яті; 

В – та, що задана у програмі; Г – останньої комірки пам’яті

1. Стек у PIC мікроконтролерах середнього сімейства – це:

А – апаратно реалізований 8- рівневий 13- розрядний пристрій регістрового типу; Б - область оперативного запам’ятовуючого пристрою, що використовується при обробці переривань і виконанні підпрограм; В – один регістр, у який переписується вміст лічильника команд при переході на підпрограму або при обробці апаратного переривання; Г – комірка пам’яті в постійному запам’ятовуючому пристрої кодів програм, на яку передається управління при виникненні апаратного пререривання

1. В стек PIC мікроконтролера записується:

А – адреса повернення в основну програму після виконання підпрограми чи завершення обробки апаратного переривання; Б - вміст регістра W; В – вміст регістрів, які використовувалися основною програмою і будуть використовуватися підпрограмою; Г – вміст регістра PCLATH

1. Регістр STATUS у PIC мікроконтролері призначений для:

А – вибору банків оперативної пам’яті та зберігання інформації про стан мікроконтролера;

Б - зберігання інформації про стан мікроконтролера у процесі виконання команд; 

В – контролю працездатності мікроконтролера; Г – керування режимами енергозбереження

1. Прапорець С у регістрі STATUS PIC мікроконтролера – це:

А – прапорець перенесення/позики, який встановлюється при виході результату додавання (віднімання) беззнакових операндів за межі діапазону; Б – прапорець додаткового перенесення/позики з молодшої декади у старшу при десятковій корекції; В –  прапорець переповнення, що встановлюється при виході знакового результату за межі діапазону; Г – прапорець нульового результату

1. Прапорець DС у регістрі STATUS PIC мікроконтролера – це:

А – прапорець перенесення/позики, який установлюється при виході результату додавання (віднімання) беззнакових операндів за межу діапазону; Б – прапорець додаткового перенесення/позики з молодшої декади у старшу при десятковій корекції; В – прапорець, що встановлюється при отриманні нульового результату; Г – прапорець нульового результату

1. Прапорець Z у регістрі STATUS PIC мікроконтролера – це:

А – прапорець перенесення/позики, який встановлюється при виході результату додавання (віднімання) беззнакових операндів за межі діапазону; Б – прапорець додаткового перенесення/позики з молодшої декади у старшу при десятковій корекції; В – прапорець переповнення, що встановлюється при виході знакового результату за межі діапазону; Г – прапорець нульового результату

1. Що називають вектором переривання в PIC мікроконтролерах:

А – комірку пам’яті програм з адресою 0004h, на яку передається керування при виникненні апаратного переривання; Б - комірку пам’яті програм з адресою 0000h, на яку передається керування при виникненні апаратного переривання; В – початкову адресу підпрограми оброблення переривання в області пам’яті програм; Г – такого поняття немає

1. Який об’єм вбудованого постійного запам’ятовуючого пристрою для зберігання програм можуть мати PIC мікроконтролери середнього сімейства:

А- до 8 кбайт; Б- до 4 кбайт; В – до 16 кбайт; Г- до 32 кбайт

1. Скільки банків і якого розміру може мати оперативний запам’ятовуючий пристрій PIC мікроконтролера середнього сімейства:

А – до чотирьох з розміром 128 байт кожний; Б - до чотирьох з розміром 256 байт кожний; В – два з розміром 128 байт кожний ; Г – один з розміром 256 байт

1. Порт мікроконтролера – це:

А – двонапрямлений паралельний 8-розрядний шинний інтерфейс з регістром фіксації даних, що призначений для реалізації функцій введення/виведення; Б - один з регістрів загального призначення; В – буферний регістр, через який до мікроконтролера підключається зовнішній пристрій; Г – послідовний інтерфейс, що призначений для реалізації функцій введення/виведення

1. При прямому адресуванні у PIC мікроконтролерах адреса операнду задається наступним чином:

А – в команді вказується назва регістру, 7-розрядна адреса якого визначає розташування операнду в межах банку оперативного запам’ятовуючого пристрою, а номер банку визначається бітами RP1 і RP0 регістру STATUS; Б – в команді вказується регістр FSR, що містить 8-розрядну адресу операнду в межах двох банків оперативного запам’ятовуючого пристрою, а пара банків визначається бітом IRP в регістрі STATUS; В – в команді вказується числове значення адреси комірки  оперативного запам’ятовуючого пристрою, що містить операнд; Г –у команді вказується значення операнду

1. При непрямому адресуванні у PIC мікроконтролерах адреса операнду задається наступним чином:

А – в команді вказується віртуальний регістр INDF, звертанням до якого відбувається переадресування до регістру FSR, що містить 8-розрядну адресу операнду в межах двох банків оперативного запам’ятовуючого пристрою, а пара банків визначається бітом IRP в регістрі STATUS; Б – в команді вказується назва регістру , 7-розрядна адреса якого визначає розташування операнду в межах банку оперативного запам’ятовуючого пристрою, а номер банку визначається бітами RP1 і RP0 регістру STATUS; В – в команді вказується числове значення адреси комірки оперативного запам’ятовуючого пристрою, що містить операнд; Г –у команді вказується значення операнду

1. До якої групи відноситься команда MOVF f,d і що визначають записи в полях f та d:

А – група команд роботи з байтами,  f – пряма або непряма адреса операнду, d – вказує на розміщення результату виконання команди (d=0 – результат поміщається в регістр W, d=1 – результат поміщається в f) ;

Б – група команд роботи з байтами, f – пряма або непряма адреса операнду, d – вказує на розміщення результату виконання команди (d=0 – результат поміщається в f, d=1 – результат поміщається в регістр W); В – група команд роботи з бітами, f – пряма або непряма адреса операнду, d – 3-розрядний номер біту в операнді;

Г – група команд роботи з константами, f – пряма або непряма адреса операнду, d – значення константи

1. До якої групи відноситься команда BCF f,b і що визначають записи в полях f та b:

А – група команд роботи з бітами, f – пряма або непряма адреса операнду, b – 3-розрядний номер біту в операнді; Б – група команд роботи з бітами, f – пряма або непряма адреса операнду, b – вказує на розміщення результату виконання команди (b=0 – результат поміщається в f, b=1 – результат поміщається в регістр W);

В – група команд роботи з байтами, f – пряма або непряма адреса операнду, b – вказує на розміщення результату виконання команди (d=0 – результат поміщається в регістр W, d=1 – результат поміщається в f); Г – група команд роботи з константами, f – пряма або непряма адреса операнду, b – значення константи

1. До якої групи відноситься команда ADDLW k і що визначає запис в полі k:

А – група команд роботи з константами, k –значення константи; Б – група команд роботи з константами, k –адреса константи; В – група команд роботи з байтами, k– пряма або непряма адреса операнду; Г – група команд роботи з бітами, k – 3-розрядний номер біту в операнді, що знаходиться в регістрі W

Практичні завдання

1. Виконайте перетворення заданого десяткового числа у двійкову, вісімкову та шістнадцяткову системи числення: ХХ₁₀, ХХ₁₀, ХХ₁₀, ХХ₁₀

2. Виконайте перетворення заданих чисел з двійкової, вісімкової та шістнадцяткової систем числення у десяткову: ХХХХХХХХ₂ , ХХХ₈, ХХ₁₆

3. Виконайте додавання (віднімання, множення, ділення)  заданих двійкових чисел А і В. Перевірте правильність одержаного результату. 

4. Виконайте логічну операцію кон’юнкція (диз’юнкція) над заданими двійковими числами А і В. 

5. Виконайте логічний (циклічний) зсув заданого числа А вправо (вліво) на вказану кількість розрядів n.

6. Представте задані числа А, - B, C, - D  у прямому, оберненому кодах та у коді з доповненням, використовуючи 4-розрядну сітку зі знаком.

7. Виконайте операцію віднімання двох чисел А- зменшуване і В – від’ємник з заміною операції віднімання операцією додавання.

8. Скласти програму мовою асемблер мікропроцесора і8086, що заносить перший операнд в регістр ХХ₁, другий операнд в регістр ХХ₂ і виконує над ними задані операції. Над результатом виконати вказану операцію зсуву, після чого отриманий результат помістити в комірку пам’яті за заданою адресою. Здійснити запис мнемокодів операцій з повними коментарями виконуваних дій згідно типового запису команд.

9. Написати програму мовою Асемблера МП і8086 з використанням команд умовних та безумовних переходів згідно блок-схеми: