Розвиток ринку цінних паперів – основа неемісійного покриття дефіциту бюджету

План

1. Розвиток ринку цінних паперів – основа неемісійного

покриття дефіциту бюджету                                           стр. 3

Література                                                                                стр. 16

Розвиток ринку цінних паперів – основа неемісійного покриття дефіциту бюджету

Цінні папери - грошові документи, що засвідчують право володіння або відносини позики, визначають взаємовідносини між особою, яка їх випустила, та їх власниками і передбачають, як правило, виплату доходів у вигляді дивідендів або відсотків, а також можливість передачі грошових та інших прав, що випливають з цих документів, іншим особам.

Цінні папери можуть бути іменними або на пред'явника. Іменні цінні папери передаються шляхом повного індосаменту (передавального запису, який засвідчує перехід прав на цінні папери до іншої особи). Цінні папери на пред'явника обертаються вільно.

В Україні випускаються і обертаються такі види цінних паперів: акції, облігації державних і місцевих позик; облігації підприємств; казначейські зобов'язання республіки; ощадні сертифікати; векселі; приватизаційні папери.

Юридична особа, яка від свого імені випускає цінні папери і зобов'язується виконувати обов'язки, що випливають з умов їх випуску, називається емітентом цінних паперів. Емітент виконує всі зобов'язання, які виникають у зв'язку із випуском цінних паперів. Права і обов'язки щодо цінних паперів виникають з моменту їх передачі емітентом одержувачу (покупцю) або уповноваженим особам.

Цінні папери - це свідоцтво про вкладення грошей в акціонерні підприємства або про надання їх в позичку, яке дає право на одержання доходів у вигляді дивідендів або відсотків.

Цінні папери, отже, дають їх власникові право одержувати дохід і капітал. Цей капітал має опосередковану ціну, що відображається через курс цінних паперів, або ціну, за якою цінні папери продаються на фондовій біржі. Наприклад, акція дає змогу її власникові одержувати щорічно 1000 гривень доходу при нормі відсотка 8.

Отже, курс акції, або її ціна - 12500 гривень.

Курс цінного паперу прямо пропорційний доходові й обернено пропорційний нормі відсотка.

Акція - цінний папір без установленого строку обігу, що засвідчує дольову участь у статутному фонді акціонерного товариства, підтверджує членство в акціонерному товаристві та право на участь в управлінні ним, дає право його власникові на одержання частини прибутку у вигляді дивіденду, а також на участь у розподілі майна при ліквідації акціонерного товариства.

Акції випускають іменними, на пред'явника, привілейованими та простими. Випуск акцій починається з чіткого визначення кількості акцій іменних та на пред'явника, привілейованих і простих.

Облігація - цінний папір, що засвідчує внесення її власником грошових коштів і підтверджує зобов'язання відшкодувати йому номінальну вартість цього цінного паперу в передбачений в ньому строк з виплатою фіксованого відсотка (якщо інше не передбачено умовами випуску).

Облігація є цінним папером, борговим зобов'язанням, за яким кредитор одержує доход (річний місячний, квартальний в залежності від того, на який строк випущена облігація).

Облігації підприємств можуть випускатися підприємствами всіх форм власності, але такі облігації ще не набули широкого впровадження.

Облігації внутрішніх і місцевих позик випускаються на пред'явника, можуть бути іменними, відсотковими і безвідсотковими (цільовими), кошти, одержані від реалізації облігації внутрішніх і місцевих позик, зараховуються відповідно до державного і місцевих бюджетів.

До облігації може додаватись купонний лист на виплату відсотків. Казначейські зобов'язання України - вид цінних паперів на пред'явника; розміщуються виключно на добровільних засадах серед населення, засвідчують внесення їх власниками грошових коштів до бюджету і дають право на одержання фіксованого доходу.

Види казначейських зобов'язань такі:

Ø довгострокові - від 5 до 10 років;

Ø середньострокові - від 1 до 5 років;

Ø короткострокові - до одного року.

Кошти від реалізації казначейських зобов'язань спрямовуються на покриття поточних видатків Державного бюджету. Виплата доходу по казначейських зобов'язаннях та їх погашення здійснюються відповідно до умов їх випуску.

Ощадні сертифікати - письмові свідоцтва банку про депонування грошових коштів, які засвідчують право вкладників на одержання після закінчення встановленого строку депозиту і відсотків по них.

Ощадні сертифікати є строкові (під певний договірний відсотків на визначений строк) або до запитання, іменні та на пред'явника. При цьому іменні сертифікати обігу не підлягають, а їх продаж (відчуження) іншим особам є недійсним.

Доход по ощадних сертифікатах виплачується при пред'явленні їх для оплати в банк, який їх випустив. Особливої уваги заслуговує робота, яка провадиться в Україні по приватизації майна державних підприємств України та одержання громадянами приватизаційних майнових сертифікатів.

Приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Автономна Республіка Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Приватизація здійснюється на основі таких принципів: законності, надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються; забезпечення соціальної захищеності та рівності прав громадян України у процесі приватизації; пріоритетного надання прав громадянам України у процесі приватизації на придбання майна;

· безоплатної передачі частки державного майна кожному громадянинові України; приватизації державного майна на платній основі із застосуванням приватизаційних паперів; додержання антимонопольного законодавства;

· повного, своєчасного та достовірного інформування громадян про всі дії щодо приватизації, пріоритетного права трудових колективів на вибір форми власності і придбання майна своїх підприємств.

Приватизація провадиться згідно з Державною програмою та місцевими програмами приватизації. До об'єктів приватизації належать: майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами; незавершене будівництво; частки (паї, акції), що належать державі у майні господарських товариств та інших об'єднань. Перелік об'єктів, які не підлягають приватизації, затверджується Верховною Радою за поданням Кабінету Міністрів України.

Суб'єктами приватизації є: державні органи приватизації; покупці; продавці; представники і посередники. Державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Автономної Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Важливим фактором процесу приватизації є те, що для обслуговування обігу приватизаційних майнових сертифікатів, створення первинного ринку приватизаційних паперів та подальшого його обслуговування, зниження ризику покупців при розміщенні вкладів в об'єкти приватизації створюються комерційні довірчі товариства, інвестиційні фонди, холдинги,інші фінансові посередники.

Приватизаційні майнові сертифікати випускаються на суму вартості державного майна, що підлягає безоплатній передачі у процесі приватизації громадянам України. Первинний розмір частки безоплатно розподілюваного майна не може бути меншим 40 відсотків вартості майна, що підлягає приватизації.

Обсяги емісії приватизаційних майнових сертифікатів та їх номінальна вартість встановлюються Державною програмою приватизації. Номінальна вартість приватизаційних майнових сертифікатів визначається шляхом ділення загальної суми емісії цих приватизаційних паперів на кількість громадян України. Приватизаційні, майнові сертифікати розподіляються між громадянами, які мають право на їх одержання, порівну.

Приватизаційні майнові сертифікати використовуються громадянами України для розрахунків за придбані акції по об'єктах приватизації. Всі приватизаційні майнові сертифікати громадян є іменними.

Поряд з приватизаційними майновими сертифікатами обертається й інший вид цінних паперів - житлові чеки. Житлові чеки - це приватизаційні папери, які одержуються всіма громадянами України і використовуються при приватизації державного житлового фонду. Вони можуть також використовуватись для приватизації частки майна державних підприємств, земельного фонду.

Приватизація державного житлового фонду - це відчуження квартир (будинків) та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв та ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Державний житловий фонд - це житловий фонд місцевих рад народних депутатів та житловий фонд, який перебуває у повному господарському віданні чи управлінні підприємств, установ і організацій.

Метою приватизації державного житлового фонду є створення умов для здійснення прав громадян на вільний вибір способу задоволення потреб у житлі, залучення громадян до участі в утриманні і збереженні існуючого житла та формування ринкових відносин.

Вексель - цінний папір, який засвідчує безумовне грошове зобов'язання векселедавця оплатити після настання строку визначену суму грошей власникові векселя (векселедержателю). Характерною рисою вексельного зобов'язання є його абстрактність і безспірність.

Абстрактність векселя полягає в тому, що в ньому не зазначається, які зобов'язання зумовили його появу. Право векселедержателя на одержання платежу у вказаний на векселі строк є безспірним. Вексель може бути інструментом боротьби з інфляцією, оскільки він зменшує кількість готівки в обігу:

· Німецький Бундесбанк завжди надавав перевагу комерційним векселям перед забезпеченням готівкою. Комерційний вексель протягом тривалого часу виступав головним джерелом нагромадження коштів в Бундесбанку.

· Рефінансування комерційних векселів в Німеччині входить до структури банківської системи. Це повністю відповідає вимозі, що активи, куплені або прийняті під заставу банку, мають бути ліквідними як найшвидше.

Вексель гарантує гнучкість, бо він буде погашений у визначений час.

Запровадження в Україні векселя як платіжного засобу поліпшить готівковий обіг і боротьбу з інфляцією, а також розширить ринок цінних паперів. Оскільки Україна мало закуповує іноземної валюти, то вільним від інфляції джерелом рефінансування є саме вексель. У 1994 p. вступили в дію "Правила Української фондової біржі", які замінили Тимчасові Правила УФБ. В їх розробці брали участь французькі і німецькі спеціалісти. Нові Правила зобов'язують УФБ до співробітництва і постійного розвитку. Фондова біржа - ринок, який концентрує попит і пропозиції на цінні папери, допомагає формувати їх біржовий курс. Тобто це організаційно оформлений, постійно діючий ринок, на якому здійснюється торгівля цінними паперами.

Випуск на грошовий ринок цінних паперів призводить до зростання біржових оборотів, а це перетворює фондову біржу в ринок, при посередництві якого провадяться довгострокові вкладення коштів у промисловість, торгівлю й інші галузі господарства.

Розвиток біржової системи веде до того, що тимчасово вільні кошти вкладаються в галузі господарства держави. З'являється також можливість перетворення довгострокових інвестицій в гроші - цінні папери обертаються на біржі і є змога реалізувати їх в гроші.

На біржі постійно змінюється склад кредиторів, які вкладають свої кошти в довгострокові інвестиції через цінні папери, йде розподіл і перерозподіл коштів між різними галузями і окремими підприємствами організаціями, цінні папери яких обертаються на біржі, тобто відбувається централізація коштів та їх перерозподіл.

В умовах централізованого управління економікою використання цінних паперів і інструментів фінансового ринку має обмежений характер, бо там, де домінує державний сектор, не може бути повноцінного ринку цінних паперів, які відображають відношення співвласності.

Як первинний, так і вторинний ринки цінних паперів можуть активно розвиватися лише в ринковій економіці, де домінують акціонерна та приватна власність (сама фондова біржа є не що інше, як акціонерне товариство).

Фондова біржа - акціонерне товариство, яке здійснює свою діяльність відповідно до законодавчих і нормативних актів, статуту і правил фондової біржі. "Контроль за випуском і обігом цінних паперів, крім приватизаційних, який провадить Фонд державного майна України, здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку.

Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку призначає державних представників на фондових біржах, які здійснюють контроль за додержанням положень Статуту і Правил фондової біржі та мають право брати участь у роботі керівних органів фондових бірж. Державне регулювання ринку цінних паперів - здійснення державою комплексних заходів щодо упорядкування, контролю, нагляду за ринком цінних паперів та їх похідними, а також щодо запобігання зловживанням і порушенням у цій сфері.

Інвестор на ринку цінних паперів - це фізична або юридична особа, яка купує цінні папери від свого імені та за свій рахунок, з метою одержання прибутку або набуття відповідних прав, що надаються власникові цінних паперів відповідно до чинного законодавства.

Обіг цінних паперів - укладення та виконання угод щодо цінних паперів, які не пов'язані з їх випуском.

Похідні цінні папери - цінні папери та обіг яких пов'язаний з правом на придбання чи продаж протягом терміну, визначеного договором (контрактом), цінних паперів, інших фінансових та або товарних ресурсів.

Професійна діяльність на ринку цінних паперів - підприємницька діяльність по перерозподілу фінансових ресурсів за допомогою цінних паперів та по організаційному, інформаційному, технічному, консультаційному й іншому обслуговуванню випуску та обігу цінних паперів, що є, як правило, виключним або переважним видом діяльності.

Учасники ринку цінних паперів - емітенти, інвестори та особи, що провадять професійну діяльність на ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперівздійснюється з метою:

Ø реалізації єдиної державної політики у сфері випуску та обігу цінних паперів та їх похідних;

Ø створення умов для ефективної мобілізації і розміщення учасниками ринку цінних паперів фінансових ресурсів з урахуванням інтересів суспільства;

Ø одержання учасниками ринку цінних паперів інформації про умови випуску та обігу цінних паперів, результати фінансово-господарської діяльності емітентів, обсяги і характер угод з цінними паперами та іншої інформації, що впливає на формування цін на ринку цінних паперів;

Ø забезпечення рівних можливостей для доступу емітентів, інвесторів і посередників на ринок цінних паперів;

Ø гарантування прав власності на цінні папери;

Ø захисту прав учасників фондового ринку;

Ø інтеграції у європейський та світовий фондові ринки;

Ø дотримання учасниками ринку цінних паперів вимог актів законодавства;

Ø запобігання монополізації та створення умов розвитку добросовісної конкуренції на ринку цінних паперів;

Ø контролю за прозорістю та відкритістю ринку цінних паперів.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснюється у таких формах:

§ прийняття законодавчих актів з питань діяльності учасників ринку цінних паперів;

§ регулювання випуску й обігу цінних паперів, прав та обов'язків учасників ринку цінних паперів;

§ видачі спеціальних дозволів (ліцензій) на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів і забезпечення контролю за такою діяльністю;

§ заборони та зупинення на певний термін (до одного року) професійної діяльності на ринку цінних паперів у разі відсутності спеціального дозволу (ліцензії) на цю діяльність; притягнення до відповідальності за порушення у здійсненні такої діяльності згідно з чинним законодавством;

§ реєстрації випусків (емісій) цінних паперів та інформації про випуск (емісію) цінних паперів;

§ контролю за дотриманням емітентами порядку реєстрації випуску цінних паперів та порядку надання інформації про випуск цінних паперів, умов продажу (розміщення) цінних паперів, передбачених такою інформацією;

§ створення системи захисту прав інвесторів і контролю за дотриманням цих прав емітентами цінних паперів та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

§ контролю за достовірністю інформації, що подається емітентами та особами, які здійснюють професійну діяльність на ринку цінних паперів;

§ встановлення правил і стандартів здійснення операцій на ринку цінних паперів та контролю за їх дотриманням;

§ контролю за дотриманням антимонопольного законодавства на ринку цінних паперів;

§ контролю за системами ціноутворення на ринку цінних паперів;

§ контролю за діяльністю осіб, які обслуговують випуск та обіг цінних паперів;

§ проведення інших заходів щодо державного регулювання і контролю за випуском та обігом цінних паперів.

На ринку цінних паперів здійснюються такі види професійної діяльності: торгівля цінними паперами, депозитарна діяльність, розрахунково-клірингова діяльність й інші. Торгівля цінними паперами - здійснення цивільно-правових угод щодо цінних паперів, які передбачають оплату цінних паперів проти їх поставки новому власникові на підставі договорів-доручень чи комісії за рахунок клієнтів (брокерська діяльність) або від свого імені та за свій рахунок з метою перепродажу третім особам (дилерська діяльність), крім випадків, передбачених законодавством.

Депозитарна діяльність - надання послуг щодо зберігання цінних паперів та / або обліку прав власності на цінні папери, а також обслуговування угод з цінними паперами.

Розрахунково-клірингова діяльність - діяльність з визначення взаємних зобов'язань щодо угод з цінними паперами та розрахунків за ними.

Діяльність із управління цінними паперами - діяльність, що здійснюються на підставі відповідного договору протягом визначеного терміну від свого імені за винагороду щодо управління переданими у володіння цінними паперами, які належать на правах власності іншій особі, в інтересах цієї особи або визначених цією особою третіх осіб;

Діяльність з ведення реєстру власників іменних цінних паперів - збір, фіксація, обробка, зберігання та надання даних, що складають систему реєстру власників іменних цінних паперів, щодо іменних цінних паперів, їх емітентів та власників.

Діяльність по організації торгівлі на ринку цінних паперів - надання послуг, що безпосередньо сприяють укладанню цивільно-правових угод з цінними паперами на біржовому та організаційно оформленому позабіржовому ринках цінних паперів.

і Професійна діяльність на ринку цінних паперів, у тому числі посередницька діяльність по випуску та обігу цінних паперів, здійснюється юридичними і фізичними особами виключно на підставі спеціальних дозволів (ліцензій), що видаються в порядку, встановленому чинним законодавством.

У процесі здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів особи, які здійснюють таку діяльність, зобов'язані додержуватися встановлених відповідно до Закону та інших актів законодавства України обов'язкових норм достатності власних коштів та інших показників і вимог, що обмежують ризики по і операціях із цінними паперами.

Державне регулювання ринку цінних паперів здійснює Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку. Інші державні органи здійснюють контроль за діяльністю учасників ринку цінних паперів у межах своїх повноважень, визначених чинним законодавством.

Для координації діяльності державних органів з питань функціонування ринку цінних паперів створюється Координаційна рада. До неї входять керівники державних органів, які у межах своєї компетенції здійснюють контроль або інші функції управління щодо фондового ринку та інвестиційної діяльності в Україні. Очолює Координаційну раду Голова Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. Склад і Положення про Координаційну раду затверджує Президент України за поданням Голови Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Заслуговує на увагу розроблений Національним банком порядок випуску в обіг депозитного (ощадного) сертифікату, який поповнює ринок цінних паперів; цей сертифікат реалізовується тільки через комерційні банки.

Положення про сертифікат розроблені відповідно до законів "Про банки і банківську діяльність" і "Про цінні папери та фондову біржу".

Депозитний (ощадний) сертифікат Національного банку України - це письмова посвідка про депонування в Національному банкові України грошових коштів, яка засвідчує право вкладника на одержання внесеної суми та відсотків по ній після закінчення дії встановленого строку депозиту. Депозитний сертифікат Національного банку України є одним з інструментів регулювання обсягів грошової маси в обігу і призначений для розміщення як через комерційні банки, так і через фізичних осіб.

Сертифікати Національного банку України розподіляються за видами на: строкові; до запитання; іменні; на пред'явника.

Номінальна вартість одного сертифіката встановлюєтьсяПравлінням Національного банку України при прийнятті рішення про вид випуску сертифікатів та стану грошового ринку, який складається у відповідному періоді.

Діяльність Національного банку України по випуску в обіг цінних паперів викликала створення нині діючого Депозиторію Національного банку України.

Великим надбанням ринку цінних паперів є розробка і введення Національним банком системи електронного обігу цінних паперів, що разом із введенням у банках міжнародного бухгалтерського обліку та бухгалтерської моделі платіжних інструментів у межах діючої системи електронних платежів висувають Україну у передові країни.

У країнах з розвинутою ринковою економікою можливості державного втручання в розподіл матеріальних і фінансових ресурсів обмежені, а підприємства (як колективні, так і приватні) вишукують додаткові кошти та матеріальні ресурси на ринках.

Отже, реалізація цінних паперів і перерозподіл коштів можна і повинні проводитися на ринкові цінних паперів. Детально розглянувши види цінних паперів, на яких була зосереджена увага як на державних цінних паперах, необхідно мати на увазі, що цінних паперів набагато більше. Щоб прискорити ринкові відносини, необхідно ввести в практику реалізацію на ринку не тільки державних, а й іноземних та приватних цінних паперів, адже цінні папери випускаються різними емітентами. Відтак вони підрозділяються на: державні, міжнародні і приватні.

Міжнародні - їх випуск повинен пройти економічну експертизу державних органів залежно від вартості у валюті й складових елементів, регулюючи їх надходження відповідно до стану економіки.

Приватні цінні папери - це папери, до яких можуть належати папери, які, відповідно до чинного законодавства, розміщують комерційні банки та інвестиційні фірми, підприємства й організації.

Державні цінні папери завжди були пріоритетними, бо вони надійні, а ступінь ризику мінімальний. Тим більше, що довір'я до державних цінних паперів України у населення ще не підірване, як було в колишньому СРСР. Стабілізація економічного становища потребує розвиненого ринку цінних паперів, для чого насамперед треба поряд із первинним ринком цінних паперів створити вторинний ринок. Необхідно також значно посилити увагу до обсягу й обігу державних цінних паперів на первинному ринку, відновивши до них довіру населення. Йдеться як про державні цінні папери - облігації внутрішніх і зовнішніх позик, державні казначейські зобов'язання, так і про випуск в обіг облігацій загальних та цільових позик на рівні областей, міст, районів.

Емісійне покриття дефіциту бюджету стимулює інфляційні процеси. Розвиток продаж державних цінних паперів на фондовому ринку є одним із джерел покриття дефіциту бюджету поряд із скороченням витрат, особливо на утримання апарату управління.

В цілому основу нагромадження грошових коштів (збережень) становить населення, яке втратило довіру до грошей і тому вкладає їх в товари. Стабілізація економіки дасть змогу підвищити довіру до грошей, і .населення буде вкладати їх у цінні папери, що дасть змогу мати додаткові кошти на відтворення виробництва.

Заслуговують на особливу увагу заходи, які вживаються урядом України по розширенню випуску облігацій внутрішньої державної позики 1997 p. (далі - державні облігації). Державні облігації випускаються з терміном погашення 28, 63, 91, 182, 273 дні та один рік.

Генеральний агент з обслуговування випуску та погашення державних облігацій на пропозицію уряду затверджується Національним банком України. Державні облігації випускаються на пред'явника загальним обсягом емісії 2498953200 грн. Номінальна вартість однієї державної облігації становить 100 грн.

Погашення здійснюється у безготівковій формі. За державними облігаціями встановлюється нульовий відсоток. Державні облігації випускаються у вигляді записів на відповідних електронних рахунках у системі електронного обігу цінних паперів. Кожний такий випуск оформляється глобальним сертифікатом на відповідний рахунок. Сертифікат зберігається у Національному банку.

Державна облігація у вигляді електронного запису вважається придбаною з моменту реєстрації її набувача у порядку, визначеному Національним банком. Державні облігації реалізуються фізичним та юридичним особам на добровільних засадах за ціною, нижчою їх номінальної вартості.

Різниця між ціною придбання та номінальною вартістю державної облігації, що відшкодовується власникові державної облігації під час її погашення, становить доход з державної облігації. Кошти, що надходять від розміщення державних облігацій, зараховуються до державного бюджету. Операції, пов'язані з розміщенням та погашенням державних облігацій, здійснюються через Національний банк, а також комерційні банки-дилери, які виконують зазначені операції у порядку і на умовах, визначених Національним банком. Право володіння державними облігаціями у вигляді записів на рахунках у системі електронного обігу цінних паперів засвідчує:

ü для дилерів - виписки з їхніх рахунків у Національному банку;

ü для інших осіб - виписки з їхніх рахунків у дилера, засвідчені підписом посадової особи та печаткою дилера.

Випуск державних облігацій вважається таким, що відбувся, якщо у період розміщення було продано не менше 200 відсотків випуску. Під час розміщення державних облігацій Мінфін може укласти з Національним банком окрему угоду щодо купівлі останнім цих облігацій. Національний банк за погодженням з Міністерством фінансів має право здійснювати додаткове розміщення державних облігацій, не реалізованих у встановлений період розміщення. Дані про загальні обсяги розміщення державних облігацій та їх не розміщені залишки передаються Мінфіну.

Погашення державних облігацій здійснюється установами Національного банку та дилерами у межах коштів, що надходять від Головного управління Державного казначейства.

Таким чином, уже тітки випуском облігацій державної внутрішньої позики, згідно з Постановою Кабінету Міністрів від 07.01.97 p.. Міністерство фінансів України покриває дефіцит державного бюджету на суму 2,5 млрд. грн., але в основному за рахунок банків та юридичних осіб.

Сьогодні ступінь довіри фізичних осіб до облігацій (як державних, так і місцевих) дуже низький, але по мірі стабілізації національної валюти - гривні - і підвищення життєвого рівня населення ця довіра буде невпинно зростати.

Недоліками у випуску цінних паперів є й те, що:

o по-перше, в обороті цінних паперів у нашій країні пріоритет все ще за акціями, а в державах з ринковою економікою - за облігаціями;

o по-друге, спад виробництва впливає на випуск в обіг облігацій і їх реалізацію;

o по-третє, недостатнє насищення споживчого ринку товарами власного виробництва.

Таким чином, розширення операцій з цінними паперами на фондовій біржі неминуче залежить від стану економіки, довіри до національної валюти та державних облігацій і наявності заощаджень населення.

Література:

1. Азаров В., Гурченко М.Основні напрями реформування державного підприємства // Екон. України. - 1995. - № 2. - С. 59-63.

2. Леонов Г. Ф., Хуторненко С. А., Шаблий Е. И. Особенности экономической культуры в США, Японии и странах Западной Европы. - К.: УкрНТИ, 1992. - 60 с.

3. Бабич В. П., Сало И. В. Государственное управление финансами в рыночной экономике. - К.: Акад. информатики, 1994. - 97 с.

4. Балтійський ринок цінних паперів // Україна-Бізнес. - 1995. - № 10. - С. 10.

5. Богиня Д., Волинський Г. До питания щодо різних варіантів ринкових реформ // Екон. Украйні. - 1994. - № 3. - С. 29-34.

6. Бондаренко А. Ф., Головко Г. М., Алибекова Б. Ш., Мищенко В. И. Основы маркетинга / Под ред. В. И. Мищенко. - Сумы: Слобожанщина, 1995. - 344 с.

7. Бобров В. Я. Основи ринкової економіки. - К.: Либідь, 1995. -320с.

8. Борисенко А. Экономико-математическая модель эффективного использования инвестиций // АПК: экономика, управление. - 1995. -№ 1. - С. 25-30.

9. Браунинг П. Современные экономические теории. - М.: Экономика, 1986. - 160 с.

10. Гальчинський А. С. Сучасна валютна система. - К. : Лібра, 1993. - 96с.

11. Геллер И. "Сі у" вводит свои индикаторы фондового рынка // Сі у. - 1995. - 11 апр. - С. 5-6.

12. Герасшмук М. Економічні та інституційні умови інвестиційної діяльності // Екон. України. - 1994. - № 12. - C.3-11.

13. Грядовая О. Ценообразование на рынке государственных ценных бумаг // Рос. экон. журнал. - 1995. - № 4. - С. 45-54.

14. Давидов О. Оптимальна структура джерел фінансування інвестицій на підприємствах // Екон. України. - 1994. - № 11. - С. 84-87.