Комплексна підготовка виробництва

Лекція

Тема 1.5. ОРГАНІЗАЦІЯ І ТЕХНІЧНА ПІДГОТОВКА ВИРОБНИЦТВА

План

1. Організація і структура народногосподарського комплексу України.

2. Комплексна підготовка виробництва.

3. Технічна підготовка промислового виробництва. Система розроблення та поставлення продукції на виробництво.

4. Технічна підготовка будівельного виробництва.

Організація і структура народногосподарського комплексу України

Промислово-господарську діяльність в Україні здійснюють виробництва народногосподарського комплексу (НГК).

НГК України за своїм змістом є інтегральною системою, що включає такі системи, як соціальна, економічна, організаційна, управлінська. Ці системи забезпечують функціонування відповідних структур (підсистем та елементів) виробничо-господарських комплексів, їх галузей, об'єднань і виробничих підприємств.

В основі соціальної системи присутня сукупність суспільних колективних і приватних інтересів людей (політичних, соціальних, економічних та ін.).

Економічна сутність НГК обумовлена тим, що праця людей, як основної ланки соціальної системи, забезпечує функціонування засобів виробництва і отримання сукупного суспільного продукту, справляє визначальний вплив на стан та розвиток НГК, його економічну ефективність.

Організаційна система НГК призначена визначати ефективні методи організації виробництва для раціонального використання устаткування, виробничих площ, матеріальних і трудових ресурсів, інформації, інженерного забезпечення виробництва та ін.

Управлінська система НГК включає в себе різні рівні управління від вищого (виробничо-господарські комплекси, в які входять галузі) до нижчого (виробництва з їх структурними підрозділами).

Важливою ланкою НГК, її виробничо-господарських комплексів та їх галузей, об'єднань і підприємств є виробнича підсистема. Вона є складовою частиною всієї макроструктури НГК, в якій здійснюється виробництво необхідних суспільству продуктів праці і формуються техніко-економічні показники виробництва.

В свою чергу, центральною ланкою виробничої підсистеми є технологічна. В технологічному процесі вихідна сировина і матеріали переробляються на готову продукцію.

НГК має взаємопов'язану структуру, що утворена за допомогою вертикальних і горизонтальних зв'язків. Вихідною ланкою в технології промислового виробництва є технологічна операція, що включає робочі ходи, установки, позиції, переходи, фази і т. і.), яка виконується робітником, оператором і є початком структурної вертикалі. Далі структурну вертикаль складають:

• дільниця — структурна виробнича одиниця, що поєднує технологічні операції. Організацію, забезпечення і контроль виконання робіт на дільниці виконує майстер, прораб та ін.;

• технологічний процес — це функціональний ряд дільниць, що здійснює комплекс послідовних, паралельних або сполучних технологічних операцій. За організацію і регламент роботи відповідає технолог;

• цех або інший аналогічний структурний підрозділ, який виконує комплекс технологічних процесів. Організаційно-управлінські функції в ньому здійснює начальник цеху;

• підприємство — комплекс цехів або інших подібних структур, в яких забезпечується в завершальному циклі виготовлення готової продукції або комлектуючих виробів. Організаційно-управлінські функції на підприємстві здійснює його директор;

• виробнича галузь — сукупність підприємств і організацій, які спеціалізуються на переробці однорідної сировини і виробляють продукцію певного народно господарського призначення, що належить до номенклатури продукції, закріпленої за міністерством, провідним в її виробництві (наприклад, машинобудування, будівництво, металургійна галузь тощо). Управління здійснює керівник галузі (міністр або інша особа);

• виробничо-господарський комплекс включає в себе виробничі галузі НГК. Це основна структура держави, що забезпечує виробництво матеріальних цінностей суспільства, керування якою здійснює Кабінет Міністрів.

Взаємозв'язок структурних ланок НГК по горизонталі здійснюється на рівнях галузей, підприємств та їх підрозділів. Так, сировина добувних галузей (паливо, руда, нерудна сировина та ін.) направляється в переробні галузі (металургійну, хімічну та ін.), а отримані ними метал, хімічні, будівельні та інші матеріали направляють на підприємства галузей машинобудування, хімічної промисловості, будівництва та ін. для виробництва готової товарної продукції (машин, продукції будівництва, продукції хімії, споживчих товарів та ін.).

Взаємозв'язок підприємств по горизонталі здійснюється взаємною поставкою сировини, матеріалів, комплектуючих виробів, готової продукції. Усередині підприємства взаємодія по горизонталі здійснюється між його структурними підрозділами на рівні цехів та дільниць. Така взаємодія дає можливість виготовляти як складові частини, так і готову продукцію і забезпечувати отримання нормативних показників продуктивності, якості. та інших техніко-економічних показників продукції.

Комплексна підготовка виробництва

Сучасне виробництво України значною мірою характеризується розробленням і освоєнням якісно нових виробів, що вимагає проведення заходів із комплексної підготовки виробництва (КПВ).

КПВ реалізується в технічному (науково-дослідна, конструкторська, технологічна), організаційному, матеріально-технічному, соціальному та економічному видах підготовчих робіт. Класифікація робіт по КПВ у загальному вигляді наведена на рис. 1.5.1.

Рис. 1.5.1.

Рис. 1.5.2.

Подальше вдосконалення системи КПВ можливе по таких основних напрямках як планово-економічне, організаційно-технічне і організаційно-управлінське (рис. 1.5.2).

В процесі розроблення, виготовлення та експлуатації нових виробів розглядається значна кількість варіантів і вибір оптимального залежить від рівня виконання планово-економічної підготовки. На сучасному етапі завданням економіста стає не лише економічне обґрунтування рішень прийнятих дослідником, конструктором, технологом або управлінцем, а й надання їм допомоги при виборі оптимальних технічних рішень з точки зору забезпечення стійкого попиту на основі об'єктивного маркетингового аналізу та перспектив розвитку. При виконанні науково-дослідної, конструкторської і технологічної стадій закладаються практично усі техніко-економічні показники виробу: строк його використання, показники конкурентоздатності, надійності та довговічності; на стадіях організаційно-плановій і матеріально-технічній визначаються заходи та засоби, які забезпечують мінімальну матеріалоємність, трудоємність виготовлення виробу. Обґрунтування витрат, джерел їх покриття на ранніх стадіях підготовки виробництва дозволяють вчасно виключити неефективні варіанти.

Організаційно-технічний напрямок КПВ — це технічна підготовка виробництва, що насамперед складається з конструкторської і технологічної підготовки, в процесі якої виробляються відповідні технічні документи. Цей напрямок також включає роботи з уніфікації та стандартизації технічних елементів системи (деталей, збірних одиниць, технологічних процесів), типізацію технологічних процесів.

Уніфікація (метод раціонального скорочення числа типів, видів і розмірів виробів однакового функціонального призначення) є базою стандартизації і визначає рівень її можливостей.

Стандартизація обіймає питання організаційної підготовки виробництва. Вона включає регламентування переліку і послідовність робіт, створення науково обґрунтованих нормативів на роботи і етапи підготовки виробництва, процеси раціоналізації документів, формування і обробки техніко-економічної інформації, необхідної для вдосконалення підготовки виробництва.

Вирішальне значення в галузі стандартизації мали розробка і впровадження єдиних систем документації — конструкторської (ЄСКД), технологічної (ЄСТД), технологічної підготовки виробництва (ЄСТПП) та програмної документації (ЄСПД). Ці системи є суттєвими елементами стандартизації технічної підготовки виробництва, вони регламентують склад, правила виконання, а також вимоги до змісту різних видів документації, що є необхідною при розробці, виготовленні та експлуатації промислових виробів.

Організаційно-управлінський напрямок удосконалення КПВ включає практичні дослідження можливостей технічних засобів автоматизації для розрахунків, вибору оптимальних варіантів конструкцій, процесів та ін. Створені системи автоматизованого проектування, конструювання і технічної підготовки виробництва (САПР), автоматизованого робочого місця (АРМ) конструктора і технолога.

У зв'язку з ускладненням та розширенням питань по функціях КПВ в її структурі, крім традиційних відділів головного конструктора (ВГК) і головного технолога (ВГТ), з'явилися нові функціональні відділи, такі як:

• відділ маркетингу, який обґрунтовує необхідність проектування і розробки нового виробу на основі вивчення попиту;

• відділ планування, координації і контролю, впровадження керованих об'єктів, що готує рішення щодо розподілення завдань, строків та ресурсів на їх виконання;

• відділ підготовки виробництва з функціями виконання комплексу робіт по координації діяльності технічних служб і підрозділів, вирішення перспективних питань технічного розвитку підприємства, планування робіт по підготовці виробництва, розробки планових нормативів, обліку виконання робіт і т. ін.

В сучасних умовах створені передумови для принципово нових організаційних форм управління — програмно-цільових структур. В КПВ такі структури мають назву автоматизовані системи управління проектами (АСУП). Особливістю програмно-цільових структур є те, що всі канали зворотного зв'язку виводять безпосередньо на керівника проекту, в той час як при використанні лінійно-функціональної структури інформація зворотного зв'язку про результати виконавчої діяльності попадають до керівника проекту лише через вищі рівні управління. Програмно-цільові структури використовують для комплексного управління всією системою як єдиним об'єктом, тому їх застосовують у науково-технічних розробках в тих випадках, якщо необхідно сконцентрувати зусилля і ресурси на вирішенні таких складних завдань, як швидка заміна діючої складної технології на принципово нову, технічну перебудову виробництва, суттєве цілеспрямоване покращення якості виробів, значне скорочення циклу підготовки виробництва.

В основу сучасної концептуальної структури інтегрованої системи технічної підготовки виробництва покладені найбільш перспективні напрямки організації автоматизації робіт, серед яких головними є:

• створення автоматизованих систем наскрізного конструкторсько-технологічного проектування;

• широке використання автоматизованих робочих місць проектантів;

• створення і застосування систем розподіленої інформаційної бази даних;

• розроблення між системного  безпаперового  інтерфейсу;

• застосування прогресивного технічного і програмного забезпечення, побудованого за модельним принципом.