Гедоністичні ідеї в творчості О.Уайльда та Р.Кіплінга

ЗРАЗОК

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЧЕРКАСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ім. БОГДАНА ХМЕЛЬНИЦЬКОГО

ЖИТТЄВЕ КРЕДО УАЛЬДІВСЬКИХ ГЕДОНІСТІВ

Студентки I-го А курсу

ННІ фізичної культури,

Спорту і здоров'я

Тимчій Аліни Анатоліївни

Перевірив викладач:

Харсун О.В

Черкаси – 2013

ЗМІСТ                                                     3

ВСТУП.....................................................................................................................41.   ГЕНЕЗА ІДЕЇ ГЕДОНІЗМУ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ................8

1.1. Поняття про гедонізм у мистецтві та філософії.......................8

1.2. Гедоністичні ідеї в творчості О.Уайльда та Р.Кіплінга.........11

УАЙЛЬД – ТЕОРЕТИК І ПРАКТИК ЕСТЕТИЗМУ.......................17

2.1. Вплив Рескіна та інших мистецтвознавців і філософів на О.Уайльда..........................................................................................17

2.2. Теорія уайльдівського естетизму в трактаті „Занепад мистецтва брехні”.............................................................................23

Висновки....................................................................................30

Список використаної літератури.........................................................33

ВСТУП

Актуальність темиПропонована курсова робота присвячена проблемі гедонізму та його філософського втілення у творчості О. Уайльда. Ірландський письменник іще за життя набув легендарної слави. Не згасла вона і нині, ставши своєрідним уайльдівским міфом, хоча багато чого є простою вигадкою. Хтось із його сучасників стверджував, ніби письменник гірко плакав, розуміючи, що не доживе до тієї години, коли зустрічатиме нове століття, а котрийсь інший свідок тієї розмови, б’ючи себе у груди, доводить, що Уайльд,  як і до всього іншого на світі, ставився до цієї обставини іронічно.

Тим часом той символічний зв’язок, про який говорив Уайльд, набув реального фізичного змісту: він відійшов у кращий із світів на самісінькому порозі нової історичної доби, наче підкреслюючи, що його єство й „мистецтво для мистецтва”, котрим він служив, вичерпали себе. У тім, це не перешкоджає нам, на порозі нового віку й нового тисячоліття, сприймати особистість творця „Доріана Грея” як нашого сучасника, як величину, котра живе у позачасових вимірах.

У літературу Уайльд увійшов доволі пізно, а от особистої влади над публікою, як бачимо, досяг задовго до того, коли були видрукувані його книги і поставлені його п’єси, бо жанр застольної бесіди, що його культивував „блискучий Оскар”, його словесні монологи та парадокси дуже швидко набували загального розголосу.

Літературний злет Уайльда був схожий на раптовий спалах і сумну смерть над звичайно яскравої зірки: протягом п’яти років були написані „Портрет Доріана Грея” і п’єси, котрі принесли йому світове визнання і казкове багатство.

Метакурсової роботи полягає у спробі осмислення гедоністичних ідей як в літературі (сучасників Уайльда, стародавній і сучасній), так і в житті; аналізу життєвого кредо уайльдівських гедоністів.

Визначення такої мети передбачає необхідність вирішення кількох конкретних наукових завдань:

1) розгляд ідей гедонізму у світовій літературі та порівняння їх з уайльдівськими;

2) осмислення уайльдівського естетизму;

3) визначення життєвого кредо уайльдівських гедоністів;

4) аналіз гедоністичних ідей у романі „Портрет Доріана Грея” та співставлення їх з ідеями сьогодення.

Об’єктом дослідження виступають художні твори О. Уайльда, його драми та роман „Портрет Доріана Грея”.

Предметом дослідження є розгляд ідей гедонізму і естетизму у творчості О. Уайльда.

ГЕНЕЗА ІДЕЇ ГЕДОНІЗМУ У СВІТОВІЙ ЛІТЕРАТУРІ

У динамічному, розмаїтому духовно-інтелектуальному та мистецькому житті завжди існують поруч, переплітаються й конфліктують різні найнесподіваніші напрями й течії, і ми мусимо розуміти, що тут найперше йдеться про несхожість поглядів на життя, а також засобів художньої виразності кожного із них.

Проте розгалуження літературного процесу, відкрита чи внутрішня полеміка між ними, поза волею письменників, спиралися на спільну реальну основу, черпали теми і сюжети зі спільного джерела – живого життя сучасної їм Англії, і дуже часто приходили до схожих художньо-філософських та ха­рактерологічних результатів. Порівняймо їх – і дійдемо цікавих узагальнюю­чих висновків.

Поняття про гедонізм у мистецтві та філософії

Трохи забігаючи вперед, при розмові про ідеї гедонізму в літературі не можна все ж таки промовчати про „Портрет Доріана Грея”, і не можна не корелювати цей роман з іншими творами світової (насамперед, англійської) літератури. „Портрет Доріана Грея” – поліжанровий роман: світська повість, побутово-реалістичний роман (хто що б не казав!) – такий, що змальовує життя вищого товариства (лорд Генрі, Воттон та Доріан Грей, їхнє домашнє, приятельське та клубне оточення) і життя лондонської аристократичної богеми; філософсько-алегоричний роман-міф – такий, у якому поряд із людьми діють персоніфіковані ідеї: Час, Прекрасне (або просто Краса), Доля (або Фатум), Геній (чи Геніальність), Наука, чиї імена Уайльд, згідно з середньовічною традицією, виводить з великої літери (Тіmе, Веаutу, Fаte, Genius, Science).

То чим же є гедонізм, навколо якого точаться суперечки?

Гедонізм (грецьке: насолода) – філософсько-етична теорія, різновид антропологічного натуралізму, певною мірою позаісторичний та асоціальний погляд на людину, який спрощує мотиви її поведінки. Гедонізм стверджує, що найвищим благом життя є задоволення, воно ж є і єдиним критерієм моральності. А це, у свою чергу, виправдовує морально-етичний релятивізм – у кожного, мовляв, своя мораль! Звідси відкривається прямісінька дорога до проповіді аморалізму та крайнього індивідуалізму, як воно, зрештою, і було у колі Оскара Уайльда.

Гедоністичні ідеї в творчості О.Уайльда та Р.Кіплінга

Надзвичайно важливі спільні відкриття ріднять Уайльда з нео­романтизмом Стівенсона і Кіплінга. Неоромантизм ішов шляхом витворення украй драматичних ситуацій, позначених психологізмом „Достоєвського” типу (Р.-Л. Стівенсон „Маркхейм”, 1885) та елементами яскравої фантастики. Ці ситуації розгортаються на тлі екзотики – географічної та історичної (Р.-Л. Стівенсон „Острів скарбів”, 1883; „Володар Балантре”, 1889). Головна моральна засада неоромантичного сюжету – подвиг відважного ідеального ге­роя задля добра і справедливості, перемога над жорстокістю і злом. У книгах такого плану оспівується особлива романтика життя – жага пригод, мандрів у далекі країни. Вони сповнені таємниць. На їхніх сторінках розсипані незліченні скарби, їхні герої закохані у предмети, добуті в родинних замках та чужих краях і вивезені звідти мало не ціною життя, а про романтичне кохання уже й годі казати!

Що ж до конфлікту гедоністів та аскетів, що знайшов своє остаточне оформлення в романі Уайльда, не можна не згадати його літературних попередників – Кіплінга та Стівенсона.

Спробуємо порівняти баладу Кіплінга „Мері Глостер” з „Портретом Доріана Грея” Уайльда.

„Мері Глостер” – судно, назване так на честь померлої дружини його господаря (1896. Збірка „Сім морів”). Жанр автор визначив як «драматичний монолог» (його запровадив у літературу кумир Кіплінга – поет Роберт Браунінг (1812-1889), проте, як на нашу думку, цей сімейний міні-роман своїм змістом та гостротою поставлених у ньому проблем не поступається цілій родинній сазі!). Колоритний персонаж балади Редьярда Кіплінга (1865-1936) – сер Ентоні Глостер, баронет, старий морський вовк, мільйонер, власник чималих земель, сорока кораблів та кількох суднобудівних заводів, на яких працюють десять тисяч робітників, помирає (він уже переніс один удар). Лікарі обіцяли йому іще цілих два тижні життя, але він не вірить тим брехунам і знає, що навряд чи дотягне до ранку!

 ВИСНОВКИ

Закоханий у красу, Вайльд трагічно сприймав її зникнення із сучасного йому світу. Усе своє життя митець присвятив пошукам краси, яку він знаходив не лише в природі, але, насамперед, у речах: коштовностях, одязі, меблях, музичних інструментах тощо.

Уся творчість О.Уайльда була присвячена утвердженню ідей гедонізму, що можна спостерігати і у казках письменника, і у драматичних творах і у вершинному романі – „Портрет Доріана Грея”.

Проблеми, які підіймає Вайльд у своїх творах – це проблема впливу однієї людини на іншу, проблема вибору і сенсу життя. Письменник вирішує ці проблеми одним шляхом: через естетичне – до етичного.

Роман “Портрет Доріана Грея” було задумано, судячи з передмови, як апофеоз мистецтва, що стоїть над життям, як гімн гедонізму – філософії насолоди. Категорія Задоволення, Насолоди (гедонізму) займає одне з найважливіших місць у романі. Кінцева мета гедонізму – чуттєво-емоційний досвід. Гедонізм має навчити людей переживати кожну мить життя, бо й воно саме – єдина мить.

[Не нумеруються. Не менше 2-х сторінок.]