Програма виробничої практики

Студент починає виробничу практику з вивчення короткої історії підприємства, форми власності, видів і номенклатури продукції, що випускається, або послуг, що надаються, типів виробництва на підприємстві (об’єднанні), технології і організації виробництва, виробничої структури управління, організації роботи структурних підрозділів, ступеня автоматизації основних процесів, що здійснюються на підприємстві.

Програма виробничої практики охоплює наступні роботи:

· ознайомлення з техніко-економічними показниками діяльності бази практики;

· аналіз існуючої системи управління;

· аналіз структури управління виробництвом;

· вивчення організаційної і функціональної структур інформаційного підрозділу підприємства;

· ознайомлення із складом функціональних задач інформаційної системи бази практики, технічним, програмним, інформаційним, організаційним та іншими видами забезпечення;

· вивчення побудови системи обробки інформації однієї з функціональних задач та технології обробки, починаючи з операцій реєстрації первинної інформації і до використання результатної;

· аналіз моделей підготовки і прийняття рішень;

· аналіз інформаційної основи моделювання;

· вивчення новітніх досягнень науки і техніки в області обчислювальної техніки, економіко-математичних методів;

· набуття навичок з моделювання економічних процесів;

· ознайомлення з питаннями організації науково-дослідної роботи на підприємстві з ухвалення рішень;

· набуття навичок проведення дослідницької роботи, підготовка наукових доповідей;

· систематизація, закріплення і поглиблення теоретичних знань зі спеціальних дисциплін;

· придбання практичних навичок, знань і умінь в області професійної і організаторської роботи на промислових підприємствах і в організаціях;

· збір матеріалів для виконання дипломної (випускної) роботи.

В результаті проходження практики студенти повинні

знати:

· загальні методичні питання організації і управління на підприємстві, напрями їх вдосконалення;

· склад і економічну суть задач управління;

· методику постановки економічної задачі і етапів моделювання;

· методику застосування пакетів прикладних програм обробки і аналізу даних;

· організацію і методику управління трудовим колективом, підготовку і удосконалення кваліфікації персоналу;

уміти:

· здійснювати аналіз роботи об’єкта управління,

· визначати методи підвищення ефективності ухвалюваних рішень;

· застосовувати системний підхід при дослідженні системи управління виробництвом;

· здійснювати постановку економічної задачі;

· розробляти економіко-математичні моделі об’єкта управління;

· розробляти інформаційне забезпечення проектованих задач;

· вибирати раціональні моделі ухвалення рішень і обґрунтовувати їх ефективність;

· проводити ситуативний аналіз з використанням економіко-математичних методів і ЕОМ;

· розробляти алгоритми і програми рішення задач з використанням ЕОМ;

набути навичок:

· проведення техніко-економічного аналізу роботи системи управління;

· вибору і обґрунтування методів ухвалення управлінських рішень;

· розробки інформаційного забезпечення конкретної задачі;

· участі у виконанні наукових досліджень, проведення суспільної і організаторської роботи;

· використання методів отримання економічної інформації з первинної документації і за допомогою автоматизованих систем обробки і аналізу даних.

Програма виробничої практики наведена в таблиці 4.

Таблиця 4

Тематичний план практики

Продовж. табл. 4

РОЗДІЛ 5. ПЕРЕДДИПЛОМНА ПРАКТИКА
(ДЛЯ СТУДЕНТІВ ОСВІТНЬО-КВАЛІФІКАЦІЙНИХ РІВНів “СПЕЦІАЛІСТ”, “МАГІСТР”)

Переддипломна практика студентів проводиться на 5 курсі (10 семестр) після завершення всього теоретичного освітнього циклу. Тривалість практики – 4 тижні.

Мета переддипломної практики – самостійне практичне освоєння студентом сукупності прийомів і методів дослідження в області економічних інформаційних систем, їх застосування для вирішення конкретних задач (проблем) на науковій основі, придбання професійного досвіду роботи.

Переддипломну практику кожен студент проходить за індивідуальним планом – графіком, пов’язаним з темою дипломної роботи.

В процесі виконання індивідуального завдання студент повинен навчитися збирати і узагальнювати необхідну для виконання дипломної роботи техніко-економічну інформацію, розвинути свої організаторські навички і поглибити свої знання за фахом. Незважаючи на особливості дипломного завдання кожного студента, процес виконання дипломної роботи припускає певну послідовність необхідних і взаємопов’язаних етапів роботи: підготовчого, дослідницького, аналітичного і завершального.

На підготовчому етапі уточнюється тема дипломної роботи, визначається предмет дослідження і коло проблем, що вивчаються, розробляється методика дослідження, встановлюється порядок, терміни і обсяги проведення необхідних теоретичних і експериментальних досліджень, спостережень і розрахунків. Для забезпечення цілеспрямованого характеру цієї роботи студент повинен чітко уявляти базу дослідження, його економіку і організацію.

Дослідницький етап включає збір і систематизацію інформації про об’єкт, що вивчається, виявлення його стану, закономірностей і тенденцій розвитку. Студент формує масив необхідної інформації, вивчаючи нормативну, планову, звітну і облікову документацію, а також проводить додаткові дослідження шляхом анкетування, спостереження тощо.

Аналітичний етап припускає вивчення суті і причин – чинників господарської ситуації, що склалася, економічного явища, що вивчається, процесу, інформаційних систем на основі експрес-аналізу, комплексного техніко-економічного аналізу діяльності підприємства, впливу на кінцеві результати автоматизації виробничої і іншої діяльності. В результаті оцінюється вплив різних чинників зовнішнього середовища на ефективність виробничої і іншої діяльності, висловлюються основні висновки проведеного дослідження і рекомендації щодо усунення виявлених недоліків з відповідним мотивуванням і економічним обґрунтуванням.

Завершальний етап переддипломної практики включає формування остаточних висновків і рекомендацій, розробку конкретних управлінських рішень, інформаційних проектів, бізнес-планів щодо підвищення ефективності роботи підприємства, фірми, банку і т.д., їх гнучкості і адаптації до зовнішнього середовища.

Результати переддипломної практики оцінюються комісією спільно з науковим керівником дипломної роботи на підставі сукупності поданих йому дослідницьких і аналітичних матеріалів, оформлених у вигляді звіту про практику, а також щоденника практики з відмітками про терміни проходження практики і відгуком (характеристикою) керівника практики від організації.

РОЗДІЛ 6. ВИМОГИ ДО ОФОРМЛЕННЯ
ЗВІТІВ ПРО ПРАКТИКУ

Звіт про проходження практики необхідно оформлювати згідно з ДСТУ 3008-95 “Документація. Звіти у сфері науки і техніки”. Основні моменти з оформлення подано нижче.

Звіт необхідно оформлювати на аркушах формату А4 (210х297 мм). Звіт виконують машинним (за допомогою комп’ютерної техніки) способом на одному боці аркуша білого паперу.

Звіт необхідно друкувати через півтора інтервали шрифтом Times New Roman, 14 пт. Текст слід набирати, додержуючись таких розмірів полів: ліве – не менше 30 мм, верхнє і нижнє – не менше 20 мм, праве – не менше 10 мм.

Під час виконання звіту необхідно дотримуватись рівномірної щільності, контрастності й чіткості зображення. Всі лінії, літери, цифри і знаки повинні бути однаково чорними. Окремі слова, формули, знаки, які вписують у надрукований текст, мають бути чорного кольору; щільність вписаного тексту має максимально наближуватись до щільності основного зображення. Помилки, описки та графічні неточності допускається виправляти підчищенням або зафарбовуванням білою фарбою і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого зображення або від руки. Виправлене повинне бути чорного кольору.

Прізвища, назви установ, організацій, фірм та інші власні назви необхідно наводити мовою оригіналу. Допускається транслітерувати власні назви і наводити назви організацій у перекладі на мову звіту, додаючи (при першій згадці) оригінальну назву. Скорочення слів і словосполучень допускається відповідно до чинних стандартів з бібліотечної та видавничої справи.

Структури елементів “ЗМІСТ”, “ВСТУП”, “ВИСНОВКИ” не нумерують, а їх назви правлять за заголовки структурних елементів. Розділи і підрозділи повинні мати заголовки. Пункти і підпункти можуть мати заголовки.

Заголовки структурних елементів звіту і заголовки розділів слід розташовувати посередині рядка і друкувати великими літерами без крапки в кінці, не підкреслюючи. Заголовки підрозділів, пунктів і підпунктів звіту слід починати з абзацного відступу і друкувати маленькими літерами, крім першої великої, не підкреслюючи, без крапки в кінці.

Абзацний відступ повинен бути однаковим протягом усього тексту і дорівнювати 1,25 см.

Якщо заголовок складається з двох і більше речень, їх розділяють крапкою. Перенесення слів у заголовку розділу не допускається. Відстань між заголовком і подальшим чи попереднім текстом має бути не менше ніж два рядки. Відстань між основами рядків заголовку, а також між двома заголовками приймають такою, як у тексті.

Не допускається розміщувати назву розділу, підрозділу, а також пункту й підпункту в нижній частині сторінки, якщо після неї розміщено тільки один рядок тексту.

Розділи, підрозділи, пункти, підпункти слід нумерувати арабськими цифрами. Розділи повинні мати порядкову нумерацію в межах викладення суті звіту і означатися арабськими цифрами, наприклад, 1, 2, 3 і т.д. Підрозділи повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу.

Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2 і т.д.

Пункти повинні мати порядкову нумерацію в межах кожного розділу або підрозділу. Номер пункту складається з номера розділу і порядкового номера пункту, або з номера розділу, порядкового номера підрозділу та порядкового номера пункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1, 1.2, або 1.1.1, 1.1.2 і т.д. Якщо текст поділяють тільки на пункти, їх слід нумерувати, за винятком додатків, порядковими номерами.

Номер підпункту складається з номера розділу, порядкового номера підрозділу, порядкового номера пункту і порядкового номера підпункту, відокремлених крапкою, наприклад, 1.1.1.1, 1.1.1.2, 1.1.1.3 і т.д.

Сторінки слід нумерувати арабськими цифрами, додержуючись наскрізної нумерації протягом усього тексту звіту. Номер сторінки проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Титульний аркуш включають до загальної нумерації сторінок звіту. Номер сторінки на титульному аркуші не проставляють. Ілюстрації й таблиці, розміщені на окремих сторінках, включають до загальної нумерації сторінок звіту.

Ілюстрації (креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, фотознімки) слід розміщувати безпосередньо після тексту, де вони згадуються вперше, або на наступній сторінці. На всі ілюстрації мають бути посилання. Креслення, рисунки, графіки, схеми, діаграми, розміщені у звіті, мають відповідати вимогам стандартів “Единой системы конструкторской документации” та “Единой системы программной документации”.

Ілюстрації можуть мати назву, яку розміщують під ілюстрацією. За необхідності під ілюстрацією розміщують пояснювальні дані (підрисунковий текст). Ілюстрація позначається словом “Рисунок __”, яке разом з назвою ілюстрації розміщують після пояснювальних даних, наприклад, “Рисунок 3.1. Схема розміщення”. Ілюстрації слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком ілюстрацій, наведених у додатках. Номер ілюстрації складається з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, відокремлених крапкою, наприклад, рисунок 3.2 – другий рисунок третього розділу.

Якщо ілюстрація не вміщується на одній сторінці, можна переносити її на інші сторінки, вміщуючи назву ілюстрації на першій сторінці, пояснювальні дані – на кожній сторінці, і під ними позначають: “Рисунок __, аркуш __”.

Ілюстрації, за необхідності, можуть бути перелічені в змісті із зазначенням їх номерів, назв і номерів сторінок, на яких вони вміщені.

Цифровий матеріал, як правило, оформлюють у вигляді таблиць. Таблицю слід розташовувати безпосередньо після тексту, у якому вона згадується вперше, або на наступній сторінці. На всі таблиці мають бути посилання в тексті. Таблиці слід нумерувати арабськими цифрами порядковою нумерацією в межах розділу, за винятком таблиць, що наводяться у додатках. Номер таблиці складається з номера розділу і порядкового номера таблиці, відокремлених крапкою, наприклад, таблиця 2.1 – перша таблиця другого розділу.

Таблиця може мати назву, яку друкують малими літерами (крім першої великої) і вміщують над таблицею. Назва має бути стислою і відбивати зміст таблиці.

Якщо рядки або графи таблиці виходять за межі формату сторінки, то в першому випадку в кожній частині таблиці повторюють її головку, а в другому – боковик. Слово “Таблиця” вказують один раз зліва над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть: “Продовження таблиці __” із зазначенням номера таблиці.

Заголовки граф таблиці починають з великої літери, а підзаголовки – з малої, якщо вони складають одне речення із заголовком. Підзаголовки, що мають самостійне значення, пишуть з великої літери. В кінці заголовків в підзаголовків таблиць крапки не ставлять. Заголовки і підзаголовки граф указують в однині.

Таблиці, за необхідності, можуть бути перелічені у змісті із зазначенням їх номерів, назв (якщо вони є) та номерів сторінок, на яких вони розміщені.

Формули та рівняння розташовують безпосередньо після тексту, в якому вони згадуються, посередні сторінки. Вище і нижче кожної формули або рівняння повинно бути залишено не менше одного вільного рядка.

Формули і рівняння у звіті (за винятком формул і рівнянь, наведених у додатках) слід нумерувати порядковою нумерацією в межах розділу. Номер формули або рівняння складається з номера розділу і порядкового розділу формули або рівняння, відокремлених крапкою, наприклад, формула (1.3) – третя формула першого розділу. Номер формули або рівняння зазначають на рівні формули або рівняння в дужках у крайньому правому положенні на рядку.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів, що входять до формули та рівняння, слід наводити безпосередньо під формулою у тій послідовності, в якій вони наведені у формулі чи рівнянні. Пояснення значення кожного символу чи числового коефіцієнта слід давати з нового рядка. Перший рядок пояснення починають з абзацу словом “де” без двокрапки.

Переносити формули чи рівняння на наступний рядок допускається тільки на знаках виконуваних операцій, повторюючи знак операції на початку наступного рядка. Коли переносять формули або рівняння на знаку операції множення, застосовують знак “х”. Формули, що йдуть одна за одною і не розділені текстом, відокремлюють комою.

Додаток А

Зразок оформлення бланка індивідуального завдання
по проходженню виробничої практики

Українська академія банківської справи

Національного банку України

Кафедра економічної кібернетики

ЗАТВЕРДЖУЮ

Зав. кафедри економічної кібернетики

_______________________

_________________200_ р.

ІНДИВІДУАЛЬНЕ ЗАВДАННЯ