Винос поживних речовин з рослинами

МЕТОДИЧНІ ВКАЗІВКИ

До виконання курсової роботи

З дисципліни «загальне землеробство»

Для студентів денної форми навчання

За напрямом підготовки __________«Агрономія»

ОКР бакалавр

Мелітополь, 2013

Карпенко К. М., Методичні вказівки до виконання курсової роботи з дисципліни «загальне землеробства» для студентів денної форми навчання за напрямом підготовки --------- «Агрономія» ОКР бакалавр.

Укладач: Карпенко К. М.

Відповідальний за випуск : доцент, к. с.-г. н. Іванченко О.А.

Рецензент:

Розглянуто та схвалено на засіданні кафедри рослинництва    “__”________ 2013р., протокол №__

Розглянуто та рекомендовано до друку методичною комісією факультету агротехнологій та екології “__”________ 2011р., протокол №___

Розділ 1

ВИМОГИ ДО КУРСОВОЇ РОБОТИ

Загальні вимоги до курсової роботи: логічне, послідовне викладення матеріалу, взаємний зв’язок всіх частин згідно з тематикою роботи. Курсову роботу студент виконує самостійно, керуючись «Методичними вказівками до написання курсової роботи з агрохімії».

Структура курсової роботи

Незалежно від теми курсова робота має включати в себе: титульний аркуш, вступ (передмова), основний текст, висновки, список використаних джерел, додатки.

Титульний аркушкурсової роботи має бути оформленим згідно до вимог, які встановлені у ТДАТУ (Додаток 1.1).

Зміст курсової роботи – необхідний структурний елемент, який містить перелік структурних частин, поданих в тій послідовності, в який вони викладені в тексті, з посиланням на номер сторінки, з якого починається розділ.

Завдання.

Вступ (передмова) –виклад матеріалу курсової роботипочинається зі вступу, де обгрунтовується актуальність теми, чітко формується мета і завдання дослідження.

В основному тексті роботидетально викладаєтьсязміст усіх питань. Кожний розділ висвітлює самостійне питання проблеми. Необхідно, щоб висновки попередніх розділів підводили до сприйняття подальшого. Це дозволяє зберігати логічний зв’язок та єдність всієї курсової роботи.

Висновки – цей розділ курсової роботи виконується студентом творчо і свідчить про рівень засвоєння матеріалу та вміння аналізувати вивчений матеріал.

Перелік використаних джерел є необхідним і обов’язковим структурним елементом роботи і складається з бібліографічних описів тих видань, які досліджував та використовував студент при написанні курсової роботи.

Додатки завершують курсову роботу і включають в себе статистичний матеріал, графіки, діаграми, таблиці тощо.

Методика виконання курсової роботи

Вибір теми.

З переліку тем, які пропонує кафедра, студент обирає таку, що найбільше відповідає його навчально-виробничим інтересам. Перевага віддається темі, при розробці якої студент може виявити власні творчі можливості та ініціативність. Сумісно з керівником необхідно окреслити межі теми, а також літературу, яка буде висвітлена в курсовій роботі.

Підбір літератури.

Обравши тему, студент приступає до підбору літератури, використовуючи різноманітні джерела пошуку: картотеки кафедр і бібліотек, бібліографічні посібники, прикнижні і пристатейні списки літератури. Підбираючи літературу, необхідно одразу ж робити картотеку по темі курсової роботи.

Вивчення літературних джерел.

Після того, як була підібрана література по темі, починається її вивчення. Вивчаючи літературу, студент повинен фіксувати основні положення, конкретні дані, найбільш важливі та цікаві висновки, цитати. Одночасно студенту потрібно тут же записувати і власні думки, критичні зауваження.

Написання курсової роботи.

При написанні курсової роботи, слід звернути особливу увагу на послідовність та логічність викладення матеріалу, зв’язок та взаємодоповненість всіх частин тексту. Працюючи над курсовою роботою, треба пам’ятати і про стиль викладення: використовувати терміни, абстрактну лексику, чіткі синтаксичні конструкції, не допускається довільне скорочення слів, дозволяється тільки загальноприйняті скорочення.

Цитування та посилання на використані джерела.

Цитування та посилання на використані джерела є необхідним при написанні курсової роботи. Правила цитування та посилання наведені в розділі «Оформлення курсової роботи».

Формулювання висновків .

Логічний та послідовний виклад теоретичних положень і власних думок студента дозволяє в заключній частині курсової роботи сформулювати висновки щодо досліджуваних проблем. Необхідно відзначити не тільки позитивні, але й негативні риси використання добрив при недбалому і не продуманому їх використанні.

7. Укладення переліку використаних джерелмає бути за робочою картотекою. До нього входять повні бібліографічні описи включених видань, складених відповідно до ГОСТу. Кожен бібліографічний опис видання слід починати з абзацу. Всі використані джерела подаються в алфавітному порядку або за номером їх наведення в тексті (див. «Перелік літератури до методичних вказівок»).

Додатки.

Цей розділ доповнює курсову роботу і не є обов’язковим. Якщо студент вважає за потрібне ілюстрівати теоретичний матеріал, він може включити статистичні таблиці, графіки, діаграми і т.п.

Оформлення курсової роботи

Загальні вимоги до оформлення

Робота повинна бути оформлена на аркушах білого паперу формату А4 (210х297) одним з таких способів:

- за допомогою комп’ютера у текстовому редакторі WORD, шрифт розміру 14 з полуторним міжрядковим інтервалом;

- машинописним способом через 2 інтервали.

Текст друкувати, залишаючи поля таких розмірів: ліве – 25мм, праве – 10мм, верхнє та нижнє – по 20мм.

Вирівнювання тексту в абзацах – по ширині.

Вписувати в текст роботи окремі слова, формули, умовні знаки можна пастою або чорнилом тільки чорного кольору, при чому щільність вписаного тексту повинна бути наближена до щільності основного тексту.

Друкарські помилки можна виправляти зафарбуванням білим коректором і нанесенням на тому ж місці або між рядками виправленого тексту.Допускається не більше двох виправлень на сторінці.

Текст основної частини поділяють на розділи, підрозділи, пункти та підпункти.

Заголовки структурних частин роботи «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ СКОРОЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «ПЕРЕЛІК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами з вирівнюванням по центру. Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. Крапку в кінці заголовка не ставлять. Якщо заголовок складається з двох або більше речень, їх розділяють крапкою. Заголовки пунктів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу в підбір тексту. В кінці заголовка, надрукованого в підбір до тексту, ставиться крапка.

Відстань між заголовком (за винятком заголовка пункту) і текстом повинна дорівнювати 3-4 інтервалам.

Кожну структурну частину роботи (крім підрозділів, пунктів та підпунктів) треба починати з нової сторинки.

В кінці курсової роботи, після висновків, ставиться підпис студента, який виконував роботу.

Обсяг курсової роботи становить 30-35 рукописних або 24 машинописних сторінки. До загального обсягу роботи не входять додатки, список використаних джерел, таблиці та рисунки, які повністю займають площу сторінки. Всі сторінки зазначених елементів підлягають нумерації на загальних засадах.

Нумерація

Нумерацію сторінок подають арабськими цифрами.

Першою сторінкою роботи є титульний аркуш, який включають до загальної нумерації сторинок. На титульному аркуші номер сторінки не ставлять, на наступних сторінках номер проставляють у правому верхньому куті сторінки без крапки в кінці.

Такі структурні частини роботи, як зміст, перелік умовних позначень, вступ, висновки, перелік використаних джерел не мають порядкового номера. Проте, всі аркуші, на яких розміщені структурні частини роботи, нумерують звичайним чином. Не нумерують лише їх заголовки, тобто не можна друкувати: «1. Вступ», «6. Висновки». Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу.

Підрозділи нумерують в межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номеру розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.» (третій підрозділ другого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок підрозділу.

Пункти нумерують в межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставиться крапка, наприклад: «1.2.3.» (третій пункт другого підрозділу першого розділу). Потім у тому ж рядку йде заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка.

Підпункти нумерують в межах кожного пункту за такими ж правилами, як і пункти.

Ілюстрації (фотографії, схеми, графіки тощо) і таблиці необхідно подавати в роботі безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній стороні. Ілюстрації і таблиці, які розміщені на окремих сторінках роботи, включають до загальної нумерації сторінок. Ілюстрацію або таблицю, розміри якої більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування в тексті або у додатках.

Ілюстрації позначають словом «Рис.» і нумерують послідовно в межах розділу, за винятком ілюстрацій, поданих у додатках.

Номер ілюстрації повинен складатися з номера розділу і порядкового номера ілюстрації, між якими ставиться крапка. Номер ілюстрації, її назва і пояснювальні підписи розміщують під ілюстрацією.

Таблиці нумерують послідовно (за винятком таблиць, поданих у додатках) в межах розділу. В правому верхньому куті над заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці складається з номеру розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу).Після номера крапка не ставиться.

При переносі частини таблиці на інший аркуш пишуть слова «Продовження табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовження табл. 1.2». Назву таблиці не повторюють.

Формули нумерують в межах розділу. Номер формули складається з номеру розділу та порядкового номера формули, між якими ставлять крапку. Номери формул пишуть біля правого поля аркуша на рівні відповідної формули в дужках, наприклад: (3.1) (перша формула третього розділу).

Примітки до тексту і таблиць нумерують послідовно в межах однієї сторінки, наприклад:

Примітки:

1. …

2. …

3. …

Якщо є одна примітка, то її не нумерують і після слова «Примітка» ставлять крапку.

Ілюстрації

Кожна ілюстрація має відповідати тексту. Не варто оформлювати посилання на ілюстрації, як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. Посилання на підписи оформлюються у вигляді виразу у круглих дужках (рис. 3.1). Підпис під ілюстрацією може містити експлікацію, яка будується так: деталі сюжету позначаються цифрами, які виносять у підпис, супроводжуючи їх текстом. Експлікація не замінює загального найменування сюжету, а лише пояснює його. Приклад підпису під ілюстрацією:

Рис. 1.4 Технологічна схема агрохімцентру

1 – склад рідких добрив;

2 – склад мінеральних добрив;

3 – місце для приготування розчинів.

Таблиці

Цифровий матеріал повинен, як правило, оформлятися у вигляді таблиць. Кожна таблиця повинна мати назву, розміщену над таблицею симетрично до тексту. Назву і слово «Таблиця» починають з великої літери. Приклад:

Таблиця 3.1

Винос поживних речовин з рослинами

Висота рядків повинна бути не меншою 8мм. Графу з порядковими номерами рядків до таблиці не включають.

Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки з маленьких, якщо вони складають одне речення з заголовком і з великих, якщо вони є самостійними.

Таблицю розміщують після першого згадування в тексті таким чином, щоб її можна було читати без повороту переплетеного боку роботи або з поворотом за годинниковою стрілкою.

Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна заміняти лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому згадуванні його змінюють словами «Те ж», а далі лапками. Не слід ставити лапки замість цифр, марок, знаків, символів, які повторюються. Якщо дані в якому-небудь рядку не подають, то в ньому ставлять риску.

Формули

Громіздкі, а також нумеровані формули розміщують в окремих рядках. Для економії місця, кілька коротких однотипних формул, відокремлених від тексту, можна подати в одному рядку, а не одну під одною. Невеликі і нескладні формули, що не мають самостійного значення вписують безпосередньо в текст.

Пояснення значень символів і числових коефіцієнтів подають безпосередньо під формулою в тій послідовності, в якій вони дані у формулі. Значення кожного символу і коефіцієнта подають з нового рядка. Перший рядок пояснення починають зі слова «де» без двокрапки.

Вище і нижче кожної формули залишають не менше одного вільного рядка. Якщо рівняння не вміщують в один рядок, його слід перенести після знаку (=), або після знаків (+), (-), (/), (·).

Нумерують лише ті формули, на які є посилання в тексті. Номер ставиться біля правого поля сторінки. Номер, який не вміщується у рядку з формулою, переносять на наступний нижче. Номер формули при її перенесенні розміщують на рівні останнього рядка. Номер формули-дробу подають на рівні основної горизонтальної риски формули.

Номер групи формул, розміщених в окремих рядках і об’єднаних фігурною дужкою, ставиться від вістря дужки, яке знаходиться в середині групи формул і направлене в сторону номера.

Загальне правило пунктуації в тексті з формулами таке: формула входить до речення, як його рівноправний елемент. Тому в кінці формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил пунктуації.