Тема: 10. Стан і охорона земельних ресурсів.

Тема: Охорона земної поверхні, земних надр. Рекультивація земель.

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 3.4 стор. 161 – 174.

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с. § 7.3 Стор. 91 – 93.

     Площа суші на Землі становить 148млн км²; 10 % цієї площі припадає на льодовики Антарктиди й Гренландії. Решта території – вичерпні ресурси Землі: 33,1% цієї території займають сільськогосподарські угіддя, 30,1% - ліси, 36,8% - площі, зайняті населеними пунктами, промисловими підприємствами, транспортними магістралями і т.д, а також болота, гори, тундри, пустелі. Через людську діяльність структура земної поверхні постійно змінюється.

   Територія України (603,7 тис.км²) становить 0,4% загальної поверхні суші, але в Європі це друга країна за площею після Росії. Практично вся територія України придатна для промислового, транспортного та сільськогосподарського освоєння. Майже 95% її території займають низовини та височини і лише 5% - гори. Переважно високородючий  грунт і сприятливі кліматичні умови зумовили високу господарську освоєність території - 92%. Сільськогосподарське освоєння земель перевищує 70%. Це один з найважливіших показників і світовій економіці.

    Сільськогосподарські землі– найцінніша частина земельних ресурсів, тому що вони забезпечують людство продуктами харчування. Зростання чисельності людей потребує все більше орних земель, а можливостей розширення цих площ немає. У багатьох країнах спостерігається їх скорочення. У посушливих районах відбувається небезпечне явище дезертизації – спустелювання земель. Екологи підрахували, що у світі на безплідну пустелю кожної хвилини перетворюється 44 га землі.

    Ліс – надзвичайно важлива частина біосфери. Відповідно до норм лісового господарства, ліси поділяють на три групи: 1) водоохоронні, захисні, оздоровчі, санітарно-гігієнічні; 2) захисного та обмежено – експлуатаційного значення; 3) ліси експлуатаційні.

    „Інші” землі поділяються на дві групи: малопридатні для сільського господарства та заселені і забудовані території.

    Порушені землі – це ті, що втратили свою господарську цінність, а іноді й стали джерелом забруднення природного середовища. Рекультиваційна (відновлювальна) роботавиконується у два етапи: технічна рекультивація та біологічна рекультивація. Технічна рекультивація передбачає планування поверхні, накладання нейтральних шарів та родючого грунту і т.п., біологічна рекультивація передбачає комплекс робіт для поліпшення фізико – хімічних властивостей грунтів (вапнування, піскування, удобрювання). Розрізняють такі види рекультивації: сільськогосподарська, лісогосподарська, водогосподарська, рекреаційна, санітарно-гігієнічна, будівельна.

    Надра землі використовуються з метою: видобування корисних копалин, зберігання рідких та газоподібних корисних копалин у природних чи штучних сховищах, будівництво різних споруд, прокладання різних комунікацій, захоронення токсичних відходів і стічних вод. За даними ООН, щорічно з надр видобувається близько 20 млрд. тон корисних копалин, при цьому попутно піднімається і пуста порода (за оцінками, 150 млрд. тон щороку).

   У структурі міжнародної екологічної політики виділяють два рівні: 1. Міжнародна глобальна екологічна політика; 2. Міжнародна регіональна екополітика. У 1948 році за ініціативи ЮНЕСКО був створений Міжнародний союз по охороні природи і природних ресурсів, з метою підтримки і допомоги організаціям світу у справі збереження цілісності і різноманітності природи.

Тема 11: Раціональне використання природних ресурсів.

Тема: Природні ресурси та їх класифікація. Основи раціонального використання природних ресурсів. Біологічні ресурси.

Література

1. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. § 2.8 стор. 111 – 124.

2. Р.А. Кизима Екологія та екологічне право: навчальний посібник – Тернопіль: підручники і посібники, 2009 – 288с. § 3.4 стор. 50 – 55.

     Природні ресурси – це засоби існування людей, які не створені їх працею, а є у природі. До них належить вода, грунт, рослинний і тваринний світ, мінеральні ресурси тощо. Природні ресурси класифікуються на: вичерпні, невичерпні, відновні, невідновні.До невичерпнихвідноситься сонячна енергія, припливи, течія води. Вичерпні поділяються на відновні (чисте повітря, прісна вода, родючі грунти, рослини і тварини); невідновні (викопне паливо, металічна мінеральна сировина - руда). За призначенням природні ресурси поділяються на: виробничі та рекреаційні, за належністю до тих чи інших компонентів природи – земельні, лісові, мінеральні. Відносно відновлювані ресурси включають земельні, лісові та водні ресурси.  Не відновлювані ресурси – це такі ресурси, що зовсім не відновлюються або відновлюються значно повільніше ніж їх використовує людина. Вони повністю вичерпуються і виникає потреба розробляти все нові родовища, затрачаючи все більше затрат. Одним із основних напрямків раціонального використання мінеральних ресурсів є впровадження їхньої комплексної переробки, безвідходних і ресурсозберігаючих технологій. Наукові засади та принципи раціонального природокористування базуються на сучасних принципах, які були розроблені В.В. Докучаєвим, В.І.Вернадським та іншими вченими-природознавцями.

    Під біологічними ресурсами розуміють певну кількість організмів, що забезпечують існування біосфери, склад, будова та енергетика якої зумовлені минулою і сучасною діяльністю всієї сукупності живих організмів на Землі. Завдяки сприятливому географічному положенню, Україна має багате видове різноманіття флори та фауни. Незважаючи на це, лісові ресурси України обмежені. Площа лісового фонду становить близько 10 млн. га. На одного жителя держави припадає всього 0,2 га лісу. Ліси становлять найціннішу частину природних ресурсів України.

      Степами називається особливий тип рослинності у помірному поясі, що характеризується зімкненим травостоєм і поширений на різних материках Землі. Луки, як і степи, загалом теж характеризуються трав’янистою рослинністю, але росте вона у більш вологих умовах. Болота – це ділянки земної поверхні з надмірним зволоженням, порослі вологолюбною рослинністю, де відбувається нагромадження нерозкладених органічних решток і утворюється торф.

   Тваринні ресурси утворені сукупністю усіх видів живих організмів, які постійно або тимчасово перебувають у межах будь-якої території чи акваторії.

    Рослинні ресурси України представлені вищими рослинами, грибами, мохами, лишайниками та водоростями. Флора і фауна України дуже багаті і нараховують близько 70 тис. видів. Третина з них ( в основному комахи і гриби ) досі не описані. „Червона книга” України наводить перелік видів, що перебувають на межі зникнення. Він охоплює 383 види тварин, 547 видів рослин і грибів. Сучасна рослинність України значною мірою видозмінена під впливом господарської діяльності людини. За даними Ю.Шеляг - Солонко, природна рослинність України зберігається лише на 19 млн. км², що становить близько 32% загальної площі держави.

   Різноманітний і потужний рекреаційний потенціал України може розглядатися як вагоме джерело економічного розвитку держави на перспективу.

Основна література

1.  Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екології. – К.: Либідь, 2004.-408с. 

2. Г.О.Білявський, Р.С.Фурдуй, І.Ю.Костіков Основи екологічних знань 10 -11 клас. – К.: Либідь, 2000.

3. М.Є. Кучеренко, Ю.Г. Вервес, П.Г. Балан Підручник. Загальна біологія

10 – 11 клас. – К.: Генеза, 1998. – 464 с.

Додаткова література

1. Р.А. Кизима Екологія та екологічне право: навчальний посібник – Тернопіль: підручники і посібники, 2009 – 288с. 

2. В.О. Аніщенко Основи екології. Навчальний посібник. – К.: Кондор, 2009.- 148с.

3. Л.І. Юрченко Екологія. Навчальний посібник. – К.: „Видавничий дім „Професіонал”, Центр учбової літератури, 2009. – 304 с.

4. А.О. Слюсарів та ін. Біологія: Навчальний посібник – К.: Вища школа, 2001. – 622 с.