Основні показники виробництва зерна в Україні

· олійні (соняшник, рицина, льон олійний, ріпак, рижій, гірчиця, арахіс);

· ефіроолійні (коріандр, кмин, м’ята перцева, фенхель, аніс);

· прядивні (льон, коноплі, бавовник);

· цукроносні (цукровий буряк, цукрова тростина);

· крохмаленосні (картопля, топінамбур, кукурудза);

· лікарські (наперстянка, валеріана, белладонна, ромашка, нагідки);

· наркотичні (тютюн, махорка, хміль).

3. Кормові:

· однорічні злакові трави (могар, райграс однорічний, суданська трава, сорго на зелений корм і силос);

· однорічні бобові трави (вика посівна або яра і озима (волохата і панонська), серадела, конюшина багряна);

· багаторічні злакові трави (вівсяниця лучна, грястиця збірна, пирій безкореневищний, тимофіївка лучна, райграс високий і багатоукісний);

· багаторічні бобові трави (конюшина лучна і гбридна, люцерна синя і жовта, еспарцет виколистий і піщаний, буркун білий і жовтий, лядвинець рогатий);

· трав’янисті культури інших родин (хрестоцвітих, айстрових тощо: ріпак озимий і ярий, перко, тифон, кормова капуста, топінамбур);

· коренеплоди кормові (буряк, морква, турнепс, бруква, куузику, цикорій);

· бульбоплоди (картопля, топінамбур, батат, маніок, ямс, таро).

4. Баштанні – культури продовольчого, кормового, а також технічного призначення (кавуни, дині, гарбузи, кабачки та ін).

Крім виробничого, існує поділ культур за способом або характером використання головного продукту врожаю. За цією ознакою виділяють 6 груп польових культур: зернові; коренебульбоплоди, сюди належить і стеблоплідна рослина – кормова капуста, баштанні, всі кормові культури; олійні та ефіроолійні; прядивні; тютюн і махорка.

По всіх культурах, віднесених до вказаних класифікаційних груп, у курсі рослинництва зазначають ботанічні, еколого-біологічні і господарські ознаки, вид і якість продукції, особливості вирощування, оцінку їх господарського значення, технологію і механізацію вирощування, способи збирання врожаю, якісні його показники та ін.

6.Основним завданням сівозміни є підвищення родючості грунту, покращення водного режиму, раціональне використання поживних речовин, поліпшення фітосанітарного стану, досягнення позитивного балансу гумусу і на основі цього підвищення врожайності і якості продукції.

Завдяки чергуванню культур підвищується ефективність мінеральних добрив. Різні групи рослин виносять з грунту неоднакову кількість азоту, фосфору і калію та в різному співвідношенні. Зернові використовують більше азоту і фосфору, коренеплоди і бульбоплоди – калію. Льон, пшениця, цукровий буряк засвоюють фосфор тільки з легкорозчинних сполук, а овес, картопля, гірчиця і, особливо, гречка та люпин засвоюють його з важкорозчинних, створюючи сприятливі умови для забезпечення вирощуваних у сівозміні культур фосфором. За рахунок чергування бобових і небобових рослин покращується азотне живлення у сівозміні.

Зменшення частки просапних культур у сівозміні поліпшує структуру грунту, сприяє підвищенню вмісту гумусу внаслідок природних процесів оздоровлення агробіогеоценозу. Особливо покращує структуру грунту вирощування бобових і злакових багаторічних трав. При використанні соломи зернових і зернобобових культур в якості добрива, фунт теж збагачується органічною речовиною. Від співвідношення у сівозміні культур суцільної сівби і просапних, залежить розвиток вітрової і водної ерозії.

Правильний підбір культур у сівозміні знижує ґрунтовтому, е ефективним способом боротьби з кореневими гнилями зернових, фітофторою картоплі, фузаріозом та іншими хворобами. Зменшується ураження посівів одновидовими шкідниками.

На всіх етапах розвитку сільського господарства сівозміна складала основу технології. Інтенсивна технологія краще реалізовує потенціальні можливості попередника, ніж звичайна З іншого боку, інтенсивні технології дещо знизили роль попередника, оскільки негативні наслідки повторного розміщення культури нейтралізувалися з допомогою хімічних засобів захисту рослин від шкідливих організмів. Проте така інтенсифікація за рахунок монокультурного вирощування є надзвичайно високозатратною.

Ресурсоощадні технології передбачають вибір не просто доброго попередника, а найкращого. Це е основою ресурсозбереження і досягнення високих урожаїв при менших витратах коштів.

До попередника ставляться такі вимоги: своєчасне звільнення поля; очищення поля від бур'янів; покращення фітосанітарного стану грунту; поліпшення поживного режиму грунту за рахунок удобрення органічною масою кореневої системи і вегетативної частини рослини; поліпшення структури грунту, повітряного і водного режимів; відсутність алелопатичної дії на сходи наступної культури.

7. Способи обробітку ґрунту під польові культури.В інтенсивних і ресурсоощадних технологіях важливе місце належить своєчасному і якісному обробітку грунту. Механічним обробітком грунту створюються сприятливі умови для біологічних процесів, що зумовлює нагромадження доступних рослинам поживних речовин, сприяє регулюванню водного, повітряного і теплового режимів грунту, покращується структура грунту, знищуються бур'яни, шкідники та збудники хвороб. Одночасно можна загорнути в грунт органічні і мінеральні добрива. Без високоякісного обробітку добрива не можуть проявити свою високу ефективність.

Розрізняють основний і передпосівний обробіток ґрунту і обробіток під час догляду за посівами.

Основний обробіток ґрунту. Залежно від технологічної схеми вирощування культури застосовують певні ґрунтообробні знаряддя.

Відповідно до застосовуваних знарядь розрізняють такі види основного обробітку ґрунту: полицевий – оранка з перевертанням скиби, кришенням і переміщенням ґрунту на глибину від 16-18 до 32-40 см; виконується плугами загального призначення і спеціальними плугами – ярусними, плантажними, чагарниковими та іншими; безполицевий – глибоке розпушування, перемішування ґрунту плугами без полиць, дисковими плугами, культиваторамирозпушувачами (чизелями); поверхневий (на 6-8 см) та мілкий (10 – 14 см) – полицевими і дисковими лущильниками, дисковими боронами, культиваторами, фрезерними барабанами; плоскорізний із залишенням стерні в районах вітрової ерозії (культуваторами-плоскорізами на глибину 12-14 см, до 22-24 см, а в разі потреби – в агрегаті з голчастими боронами,

Передпосівний обробіток ґрунту здійснюють у парових полях непарових попередників під посіви озимих, навесні під посіви ранніх і пізніх ярих, влітку під посіви післяукісних та післяжнивних кормових і зернових культур для вирівнювання поверхні, нагромадження і збереження вологи, очищення поля від бур’янів. Для передпосівного обробітку використовують борони, культиватори, шлейфи (окремо або в агрегаті з боронами), гладкі або кільчасто-шпорові котки (для передпосівного ущільнення ґрунту при висіванні дрібнонасінних культур, щоб забезпечити глибину загортання насіння 1,5-3 см).

Поєднання основного і передпосівного обробітків ґрунту. В інтенсивному рослинництві, зокрема в кормовиробництві, при вирощуванні 2-3 врожаїв за рік період між збиранням попередника і сівбою наступної культури буває коротким (1-3 дні) або його зовсім немає (якщо сівбу проводять слідом за збиранням попередньої культури). Це дає змогу краще використати запаси вологи в орному та посівному шарах ґрунту і отримати дружні сходи.

Обробіток, під час якого ґрунт обробляється на мінімально можливу глибину і за один прохід в агрегаті виконується кілька технологічних операцій, називають мінімальним, а систему – системою мінімального обробітку ґрунту. Такий обробіток дає змогу знизити затрати сукупної енергії на вирощування культури, особливо за рахунок економії головного енергоносія – пального, а також зменшити кількість проходів машин по полю, що сприяє поліпшенню фізичних показників ґрунту і, як результат, – росту рослин та підвищенню врожайності культури. Якщо фізичні властивості ґрунту (об’ємна маса, пористість, аерація) після попередника близькі до оптимальних, застосовують нульовий обробіток ґрунту – висівають насіння в необроблений ґрунт спеціальними стерньовими сівалками. Наприклад, можна висівати в стерню попередника післяжнивні й післяукісні кукурудзу, ріпак, різні кормові суміші, а також сидеральні культури.

Технологічні процеси обробітку фунту такі: перевертання, розпушування, подрібнення, перемішування, ущільнення, вирівнювання.

Перевертання ґрунту здійснюють, в основному, під час оранки плугом з передплужниками. Загортаються пожнивні рештки, добрива, знищуються бур'яни. Перемішування верхнього родючішого, але більш розпиленого шару з нижнім, менш родючим, сприяє покращенню фізичних властивостей, підвищує біологічну активність одного шару грунту.

Розпушування та подрібнення (кришіння). Для розпушування орного шару на повну глибину використовують плуги, а на певну глибину – борони, культиватори тощо. Для подрібнення придатні більшість ґрунтообробних знарядь. Основним завданням розпушування (зміна взаємного розміщення частинок грунту і збільшення об'єму грунту) і подрібнення (зменшення розміру ґрунтових часток) е покращення водо- і повітропроникності, створення кращих умов для розвитку коренів рослин, знищення кірки і подрібнення брил до дрібногрудочкуватого стану.

Перемішування грунту сприяє створенню однорідного орного шару з рівномірним розподілом добрив. Ґрунт перемішують культиваторами та іншими знаряддями. На всю глибину добрива перемішують плугами. І Іайкраще перемішується грунт під час обробітку фрезою.

Вирівнювання – обов'язково застосовується при інтенсивних технологіях для створення умов для якісної сівби. Цей захід виконують боронами шлейфами, комбінованими агрегатами.

Ущільнення запобігає надмірно глибокому загортанню насіння під час сівби, сприяє підняттю вологи з нижніх шарів до насіння, покращує контакт насінини з ґрунтом при проведенні коткування після сівби.

Оранка – основний прийом обробітку грунту. Вона забезпечує перевертання, подрібнення, розпушення грунту і знищення бур'янів. Ніяким іншим знаряддям, крім плуга, неможливо досягти якісного загортання органічних і мінеральних добрив, вапна, пожнивних решток.

Глибина оранки залежить від ґрунтово-кліматичних умов, біологічних особливостей культури, забур'янення, попередника, глибини орного шару грунту. Під культури, які формують основну продукцію в грунті (корене- і бульбоплоди) глибина оранки найвища і становить 30-32 см і більше. Найвищі врожаї кукурудзи і соняшника одержують при глибині оранки на 25-27 см. На таку ж глибину потрібно орати під зернові після багаторічних трав і кукурудзи. Після інших попередників глибина оранки під зернові становить 20-25 см, а після картоплі і гороху рекомендується застосовувати поверхневий обробіток

Лущення – це обробіток грунту дисковими чи лемішними знаряддями з метою розпушування, часткового перевертання і перемішування грунту, підрізування бур'янів, загортання післяжнивних решток, шкідників та збудників хвороб. Проводять лущення дисковими лущильниками (ЛДГ-10; ЛДГ-15), дисковими боронами (БДТ-4) і лемішними лущильниками (ПЛН-5-35) на глибину від 4 до 14 см слідом за збиранням попередньої культури.

Культивації – захід, під час якого розпушується, подрібнюється, перемішується і вирівнюється грунт і знищуються бур'яни. Проводять її культиваторами.

Боронуванням неглибоко розпушують, перемішують грунт, знищують бур'яни, використовуючи важкі, середні, посівні борони.

Шлейфування полягає у вирівнюванні поверхні поля І частковому подрібненні верхнього шару грунту за допомогою шлейфів.

Коткуванням ущільнюють і вирівнюють грунт, кришаться грудки на поверхні грунту. Застосовують котки до сівби і після сівби. Коткування покращує якість сівби і підвищує польову схожість.

Підчас підготовки грунту до сівби різні прийоми обробітку грунту поєднуються. Найкраще для цієї мети використати комбіновані грунтообробні агрегацій РВК-3,6; РВК-5,4. Зараз появилися високоефективні марки провідних європейських фірм під назвами Компактор ("Lemken"), Екопак, Європак ("BBG"), Європак 6000 (Kleine), Термінатор (Korgskilde), Tepрамакс, Мультітілер, (Rau Agrotechnic), Сінхрожерм (Franguet).

8. Способи сівби польових культур. Способи сівби визначають рівномірність розміщення насіння і площу живлення рослини. Вибір способу сівби залежить від біологічних особливостей культури, забезпечення елементами живлення, забур'яненості поля тощо. Найпоширенішими способами сівби єзвичайний рядковий (15 см), вузькорядний (7,5 см), перехресний, широкорядний (більше 30 см). Менш поширені пунктирний, точний, гребеневий, квадратно-гніздовий, стрічковий.

Рядковий спосіб забезпечу є ширину міжрядь 12-15 (18-20-22) см. При сівбі сівалками СЗ-3,6; СЗТ-3,6; СЗА-ЗД СЗ-5,4; СЗПН-4; СЗГТЦ-12; СЗП-8 відстань між рядками становить 15 см. Більшість імпортних скалок розраховані на міжряддя 12 см і ширше. Відстань між насінням в рядку близько 1,1-2,0 см, що погіршує умови кущіння і росту.

Вузькорядний спосіб одержують при використанні сівалок СЗУ-3,6* СЗЛ-3,6. Відстань між рядками 7,5 см. Вузькорядний спосіб зменшує загущення в рядку, порівняно з рядковим, у два рази. Насіння рівномірніше розміщується на площі. Відстань між насінинами у рядку 3-4 см.

Перехресний спосіб сівби забезпечує більш рівномірний розподіл насіння по площі, ніж рядковий і вузькорядний. Сіють вздовж і впоперек поля половинними нормами висіву. До недоліків цього способу слід віднести необхідність дворазового проходу сівалки, що збільшує затрати, затягує строки сівби, погіршує фізичні властивості грунту, посіви загущуються в місцях перетину рядків.

Способи сівби з міжряддями не більше 15 см застосовуються при сівбі зернових, зернобобових, льону, багаторічних трав та ін.

Широкорядним способом висівають переважно просапні культури, що потребують великих площ живлення. Широкі міжряддя дають можливість під час вегетації обробляти в них грунт, знищувати бур'яни, покращувати доступ повітря, підгортати рядки. Висівають цим способом кукурудзу (60-90 см), картоплю (70 см), соняшник (70 см), буряки (45см).

Безрядкова сівба (в рільництві застосовують мало). У польових умовах для одержання дружних сходів важливо висіяти насіння в ущільнений ґрунт, щоб створити кращі умови вологозабезпечення для його проростання. При безрядковій сівбі цього важче досягти, тому цей спосіб сівби застосовують переважно в овочівництві.

Пунктирний спосібсівби є різновидом широкорядного, з більшою рівномірністю розміщення насіння в рядку.

Точний висівпередбачає однакову відстань насінини від насінини і розміщення рослин за схемою квадрата чи трикутника. Дає змогу економити насіння і дещо підвищити врожайність. Він має переваги порівняно із звичайним нерівномірним при густоті до 1-1,5 млн шт. насіння на 1 га і мінімальній ширині міжрядь. Стосовно зернових (пшениці, ячменю, жита) він не має переваг перед звичайним рядковим. Точне висівання коренеплодів з розрахунку на кінцеву густоту вимагає необхідної кількості пестицидів для боротьби з шкідниками, хворобами і бур’янами. Це стосується і кукурудзи, соняшнику, сої та інших культур.

Для культур широкорядного способу сівби з великими площами живлення точне розміщення насіння на площі забезпечують різновиди точного висіву – квадратний і квадратно-гніздовий способи.Насіння розміщується по кутах квадрата з однаковою відстанню між собою.

Розосереджена сівба може бути суцільнобезрядкова, надвузькорядна, рядкова або широкорядна, насіння в рядку розосереджено у вигляді смуги шириною 5-10 см. Цим способом можна висівати зернові і зернобобові, гречку, льон, кормові трави, змішані посіви та інші культури. Розосереджена сівба дає змогу оптимізувати площу живлення у співвідношенні 1 : 3, 1 : 2 і 1 : 1.

Стрічковий спосібпередбачає розміщення 2-3 рядків у стрічці з міжряддями 7,5-15 см, а між стрічками відстань 45-60 см, що дозволяє обробляти міжряддя між стрічками. Застосовують цей спосіб при вирощуванні, переважно, овочевих культур, проса, гречки та ін.

Гребеневий спосібсівби застосовують у районах надмірного зволоження і недостатньою кількістю тепла. Насіння висівають у попередньо сформовані гребені, або насипають їх, наприклад, під час садіння картоплі. Крім картоплі гребеневим способом доцільно вирощувати кукурудзу, овочеві культури.

Смуговий спосіб сівби при вирощуванні польових культур застосовують рідко. Він поширений в овочівництві при вирощуванні моркви, цибулі та інших культур. У смузі 5-7 до 20 см завширшки безрядковим способом вирощують овочеві культури. У виробництві є приклади застосування його і при вирощуванні польових культур – гречки, сумішей кукурудзи з соєю. Для цього використовують переобладнану овочеву сівалку, сошники якої дають змогу висівати гречку, просо, суміші кукурудзи із соєю на силос і зелений корм смугами шириною 5 – 6 см. Такий смугово-розосереджений спосіб сівби забезпечує добре загортання насіння, краще розміщення рослин порівняно із звичайним широкорядним способом.

9.При ресурсозберігаючій технології вирощування польових культур велике значення має своєчасне і якісне збирання врожаю. Для запобігання втрат необхідно правильно вибрати спосіб і строки збирання, раціонально організувати збиральні роботи.

Зернові і зернобобові культури збирають самохідними комбайнами двома способами. На початку жнив (воскова стиглість зерна) у Зв'язку з високою вологістю зерна застосовують двофазне (роздільне), а з настанням повної стиглості – однофазне (пряме комбайнування). Ці два способи доповнюють один одного.

Роздільним способомможна починати збирання на 5-7 днів раніше. Передчасне скошування, до припинення надходження пластичних речовин у зернівки, приводить до формування щуплого зерна і зниження врожаю. Оптимальні строки роздільного збирання настають у середині воскової фази стиглості, коли вологість зерна зменшується до 28-30%. Обмолот валків проводять на 4-5-й день при вологості рослинної маси не більше 18%.

Роздільним способом доцільно збирати посіви забур'янені, різно-ярусні з підгоном, з підсівом трав, високорослі, схильні до осипання та нерівномірного достигання. Для рівномірного і швидкого просихання валків рекомендується скошувати зернові культури на висоті 15-20 см, високорослі сорти – 20-25 см, але не вище 30 см. Подальше збільшення висоти зрізу недопустиме, тому що під масою валка, особливо в дощову погоду, можливе вилягання стерні та опускання його на землю.

За несприятливих метереологічних умов слід зменшувати об’єми роздільного збирання, віддаючи перевагу прямому комбайнуванню, тому що після дощу хлібна маса на корені підсихає набагато швидше, ніж у валках.

Збирання прямим комбайнуваннямтреба починати при достиганні більше 90% зерна у масиві і зменшенні його вологості до 16-18%.

Всю посівну площу зернових культур необхідно зібрати в оптимальні строки впродовж 10-12 днів.

Згідно з агротехнічними вимогами втрати при збиранні зернових колосових культур не повинні перевищувати: за валковою жаткою 0,5% біологічного врожаю при скошуванні неполеглих, і 1,5% – полеглих посівів; за хедером (пряме комбайнування) – 1% за нормальних умов збирання і 1,5% – при збиранні полеглих хлібів; за підбирачем – 0,5%, за молотаркою комбайна – 1,5%. Сумарні втрати зерна як при двофазному, так і однофазному збиранні не повинні перевищувати 2,5%\ травмування зерна при збиранні насінницьких посівів – 1%; продовольчого – 2%, кормового – 3%, шеретування насіння гречки і проса – 3%.

Основні причини втрат врожаю зерна такі: самоосипання, проростання у валках, неправильне поєднання однофазного і двофазного способу збирання, порушення строків збирання, неправильна наладка робочих органів зернозбиральних комбайнів, недостатня герметизація комбайнів і транспортних засобів.

Останнім часом розроблено різні технологічні схеми обмолоту хлібів, у тому числі й на току, що мало місце до широкого застосування зернозбиральних комбайнів. Однак цей спосіб застосовується переважно при обмолоті насінників трав, коренеплодів та деяких інших культур.

Цукрові і кормові буряки збирають комбайнами потоковим способом. При потоково-перевалочному способі виключають тривале перебування коренів на полі, бо вони в’януть, погано зберігаються, що призводить до втрат цукрової сировини та кормів.