Екологічна ситуація – це сукупність станів об’єктів та суб’єктів, інтегруємих часово-просторово, а також всіх подій, які впливають на їх стан.

Оцінка екологічних ситуацій.

План

1. Поняття «екологічна ситуація» та «оцінка еокситуації»

2. Типізація екологічних ситуацій

3. Екологічні показники

4. Екологічні закони нормування

5. Процедура оцінки екологічних ситуацій.

1. Поняття «екологічна ситуація» та «оцінка еокситуації»

Як ви пам’ятаєте, екологічні проблеми в останні десятиріччя набули глобального масштабу. Їх стає можливим розв’язати лише за допомогою поєднання зусиль всіх країн світу. На міжнародних форумах, в ООН та інших міжнародних організаціях розробляються нові підходи до визначення критеріїв якості життя, стану оточуючого середовища. В таких умовах необхідно виробити єдині методики оцінки екологічних ситуацій, оцінки стану оточуючого середовища, оцінки природних ресурсів. Певно, що існують методики оцінки, але всі вони слабо враховують просторово-часові масштаби та динамічні властивості геоекосистеми, різноманіття суб’єкт-об’єктних стосунків.

Поняття оцінка екологічної ситуації.

Будь-яка оцінка – це процедура співставлення будь-якого показника об’єкта чи явища з певною нормою.

Екологічна ситуація – це сукупність станів об’єктів та суб’єктів, інтегруємих часово-просторово, а також всіх подій, які впливають на їх стан.

Для чого проводиться оцінка екологічних ситуацій?

1. В загальнонаукових цілях.

2. З метою управління. В цьому випадку оцінка виступає основою для прийняття рішень про дії, спрямовані на претворення стану об’єктів та суб’єктів у необхідному напрямку.

3. З метою оцінки якості геоекосистеми для введення рентних податків, нормативної плати за землю, забезпечення торгівлі землею та ін.

4. З метою отримання прогнозу динаміки та розвитку геоекосистеми.

Екологічні ситуації оцінюються для певних просторових систем, а саме для:

- оточуючого середовища (людини та інших об’єктів);

- оточуючого природного середовища (людини та інших суб’єктів);

- ландшафтних систем різних рангів;

- річкових басейнів;

- адміністративних територій різних рангів;

- господарчо-економічних систем різних рангів;

- територій проектування чи освоєння.

Екологічні ситуації формуються природними та антропогенними факторами, серед основних природних факторів: наявність природних небезпечних явищ, рівень стійкості геоекосистеми, наявність природних Очаків інфекцій; серед антропогенних: техногенні джерела забруднення, рівень антропогенного перетворення ландшафтів, рівень господарського освоєння ландшафтів, інтенсивність використання природних ресурсів.

В якості суб’єктів оцінювання екологічних ситуацій виступають: людина, соціальна група, суспільство в цілому, окремі живі організми, біоценози, сільськогосподарські культури, ландшафти та ін.

В якості об’єктів оцінювання витсупають: ті чи інші природні, техногенні, соціальні системи, які утворюють середовище існування суб’єкта оцінки. В деяких випадках суб’єкти і об’єкти оцінювання міняються місцями.

2. Типізація екологічних ситуацій

Всю сукупність існуючих екологічних ситуацій можна типізувати і виділити класи екоситуацій – за найбільш крупними елементами взаємодії на земній поверхні. Класи поділяють на типи, за суб’єктами оцінки можна виділити групи ситуацій, за просторовими масштабами їх види, за часовими масштабами їх підвиди, за типами співвідношень суб’єктів та об’єктів – різновиди.

Загалом, виділяють 3 класи та декілька відповідних їм типів та підтипів екоситуацій:

1. клас біосферно-екологічних ситуацій (в центрі аналіза середовища суб’єктів). Представлений типами:

- біоекологічні (фіто, зоо екологічні)

- ландшафтно екологічні

- педоекологічні

- атмоекологічні

- гідро екологічні

- геолого екологічні;

2. клас соціально-екологічних ситуацій (в центрі аналізу стан соціума), представлений типами:

- демографічні

- санітарно-гігієнічні

- медико-екологічні

- політичні;

3. клас економіко-екологічних ситуацій (в центрі аналізу стан господарства), поділяється на типи:

- ресурсно-екологічні

- агроекологічні

- рекреаційно екологічні

- урбоекологічні

- промислово екологічні.

3. Екологічні показники

При оцінці екологічних ситуацій необхідне врахування ряду екологічних показників, які ми розбиваємо на три групи:

1 група – об’єктні, характеризують об’єкт поза його зв’язком із середовищем, сам по собі, це такі типи показників: - показники забруднення об’єктів виражені в натуральних величинах (хімічне та фізичне забруднення); - показники, що характеризують стан об’єкта по відношенню до певного нормального стану.

2 група – суб’єкт-об’єктні показники, розкривають стан середовища по відношенню до суб’єктів; тобто це показники співставлення впливів із певними нормами, поділяють на: - показники пов’язані із вмістом забруднюючих речовин в об’єктах (хімічне забруднення) по відношенню до стандартів, встановлених на основі вимог суб’єктів до якості середовища (кратність ПДК, ПДВ та ін.); - показники, що визначаються за величиною фізичного забруднення, по відношенню до встановлених норм (кратність ПДК, ПДВ за масою речовини, пилу); - показники, що характеризують стан об’єктів по відношенню до вимог суб’єктів (наприклад, величина біологічної продуктивності, врожайність с/г культур, соціально-економічні показники, рівень візуально-естетичного забруднення та ін.).

3 група – суб’єктні показники, характеризують стан суб’єктів як за вмістом забруднюючих речовин, так і за комплексними показниками, представлені: - показниками вмісту забруднюючих речовин в суб’єктах по відношенню до норми (вміст забруднюючих речовин в органах та тканях тіла людини, тварини); - показники, що характеризують стан суб’єкту (показники здоров’я людини, хвороби лісових та с/г культур, ін.).

Показники, що характеризують стан об’єктів та суб’єктів в більшості співпадають, оскільки мова ведеться про одні й ті самі системи, але вони різняться, оскільки наприклад стійкість біоценозу для метелика, як об’єкта, буде іншою, аніж просто стійкість біоценозу (як суб’єкта, середовища).

При аналізі ситуації складної геоекосистеми необхідно враховувати також показники просторової структури: розподіл характеристик об’єкту в просторі, співвідношення площ різного природокористування в межах оцінюваної території та ін. Широко застосовуються такі загальні показники: норма площі земель, що охороняються в межах регіону (не менше 10% від загальної площі); норма площі природних ландшафтів в межах регіону (60%); норма просторової організації різних типів ландшафтів в межах регіону.

Важливим, при виконанні оцінки екоситуації, є врахування просторово-часових змін зазначених вище показників.

Отже, для оцінки екологічної ситуації необхідно враховувати:

1. Стан об’єктів в межах оцінюваної території, причому в двох площинах: - стан об’єктів самих по собі, - і стан, що оцінюється за критеріями суб’єкта.

2. Стан суб’єктів оцінки.

3. Рівень техногенного впливу на оцінювану територію: - об’єктами в межах території та – об’єктами, розташованими поза досліджуваною територією.

4. Рівень екологічної стійкості території та об’єктів, що знаходяться в її межах.

5. Величина екологічного ризику, пов’язаного з потенціальною небезпекою.

6. Просторова структура екологічних показників: рівномірний чи нерівномірний розподіл, різні типи просторових поєднань.

7. Характер часової мінливості екологічних показників: рівномірна, ритмічна, хаотична. Збільшення або зменшення ролі показника та ін.

Безумовно, що при оцінці екологічної ситуації певного виду використовують певний набір показників.

Як ви пам’ятаєте показники екологічного стану об’єкту (суб’єкту) співвідносяться з певними показниками норми. Існують певні норми офіційно встановлені: ГДК, ГДВ та ін. Розрізняють норми:

1. індивідуальні (для унікальних об’єктів і ситуацій)

2. типові (для типових об’єктів і ситуацій)

3. поточні (характеризують сучасний стан)

4. перспективні

5. потенціально можливі

6. відносно стабільні – довгочасні

7. оперативні, для мінливих екоситуацій.

4. Екологічні закони нормування

Існують певні екологічні закони, які важливі при оцінці екоситуацій, та виступають певними екологічними нормами.

Правило міри перетворення природних систем – під час експлуатації природних систем неможна переходити ті межі, які дозволяють цим системам зберігати свої властивості самоорганізації та саморегуляції.

Положення про ланцюгові реакції – господарський вплив охоплює не лише ту систему на яку він направлений, але також на віддаленні від неї системи, шляхом зв’язку потоків енергії та речовин, тому необхідно враховувати не лише прямі, а й опосередковані впливи.

Взаємодії в геоекосистемах та зовнішніх факторів із ними носять нелінійний характер – слабкі впливи можуть викликати сильні реакції в системах. У зв’язку з н лінійністю, неповною пропорційністю взаємостосунків компонентів і виникненням ланцюгових реакцій, очикуємий при перетворенні природи ефект може бути набагато сильнішим, аніж бажано.

Закон біологічного посилення – накопичення ряду речовин, в т.ч. радіоактивних і токсичних, при переході на більш високий рівень за ланцюгом живлення багатократно зростає. Тим самим, для таких речовин встановлення ГДК має здійснюватись інакше аніж для всіх речовин. Наявність таких речовин в системах має бути виключена (ртуть, наприклад).

Закон оптимальності, найбільш ефективне функціонування геоекосистеми можливе лише в певних просторово-часових межах (визначення оптимуму просторово часового функціонування різних природничо-господарських систем).

6. Правило територіальної екологічної рівноваги – оптимальний еколого-соціально-економічний ефект досягається за умови певного поєднання природних та перетворених систем (за Одумом це 60% природних і 40% перетворених ландшафтів).

Будь-які норми мають бути обґрунтовані на доволі довгому ланцюгу статистичних досліджень, тоді їх застосування буде результативним.

5. Процедура оцінки екологічних ситуацій.

При оцінці екоситуації певної території важливим є врахування 2 видів відхилень конкретного ландшафту від вихідного ландшафту:

1. Ступінь відхилення конкретного типу використання земель – пасовищ, садів, виноградників, населених пунктів та ін. – від природного ландшафту, на місці якого розташований сучасний ландшафт, напр.. міські поселення на місці різнотравно-типчакових степів. Ступінь відхилення буде залежати від типу природного ландшафту, так лісові ландшафти при використанні їх як пашні, переживають набагато більші зміни ніж степові ландшафти.

2. Ступінь відхилення певної території від деякого ідеального варіанту – культурного ландшафту, в якому забруднення мінімальні, боротьба із шкідниками сільськогосподарських угідь ведеться без застосування отруйних речовин, міські поселення вписані у природний ландшафт.

Певні оцінки ступеня відхилення екоситуації ландшафту можна виконати на основі досліджень Е. Одума, Н.Ф. Реймерса та ін., які встановили, що для збереження нормальної екоситуації в регіоні необхідно, аби природні та подібні до природних ландшафти займали не менше 60% території. Якщо ця норма виконується, то навіть наявні відхилення не вважаються негативними, оскільки вони гасяться потенціалом самоочищення природних ландшафтів.

Крім того, при оцінці екоситуації, необхідно враховувати середовище, що оточує оцінюваний ландшафт. Так, якщо промислове підприємство розташоване серед природних ландшафтів, то екологічна ситуація буде менш загрозливою, аніж у випадку розташування підприємства серед штучних ландшафтів (мається на увазі ландшафти із низьким потенціалом самовідновлення: селитебні, кладовищні, промислові ландшафти).

Екологічну ситуацію певного ландшафту можна оцінити і за ступенем екологічного ризику, який визначається за : - натуральними показниками збитків (кількість людських жертв, кількість пошкоджених і зруйнованих об’єктів господарської діяльності, грошові показники збитків); - можливим рівнем забруднення оточуючого середовища, розмірами погіршення якості середовища; - можливим погіршенням стану екосистем (зменшення біорізноманіття, вимирання певних видів рослин, тварин).

Таким чином, оцінити екоситуацію певного ландшафту можна:

- методом порівняння із іншими подібними або ідеальними ландшафтами;

- статистичним методом – шляхом збору та обробки статистичних даних про певні негативні зміни ландшафту (процент забрудненої території, кількістю надзвичайних ситуацій та їх жертв);

- теоретичним шляхом (побудови теоретичної моделі створення несприятливої екоситуації, із врахуванням усіх джерел та умов виникнення негативних змін ландшафту);

- комплексним методом (поєднання трьох вище перелічених методів).

Оцінка екологічних ситуацій може бути виконана за таким алгоритмом:

1 етап. Визначається комплекс екологічних показників за якими буде проведена оцінка.

2 етап. Визначення об’єктів та суб’єктів оцінювання. Суб’єкт- людина, об’єкти – її середовище і т.д.

3 етап. Вибір територіального та часового масштабу. Це може бути регіональний, мікро регіональний та локальний рівні оцінки.

4 етап. Визначення інформаційної достовірності оцінок (чи достовірно оцінені показники та їх взаємодії).

5 етап. Розгляд всіх природних та антропогенних передумов і факторів формування екологічної ситуації.

6 етап. Оцінка впливу сусідніх територій і об’єктів на досліджувану територію.

7 етап. Виконання оцінки, як такої: оцінка гостроти ситуації, стійкості, динаміки, територіально-часової структури.

8 етап. Розкриття потенційних небезпек, ризику.

9 етап. Виявлення наслідків екоситуації та виділення шляхів її розв’язання.