ІІ. Погіршення стану земної поверхні

-деградація природних комплексів (спрощення структури природних геосистем, зменшення різноманіття ландшафтів на Землі);

-заміна природних ландшафтів на штучні (насамперед лісових – зменшення площі лісів); повне знищення рослинного покриву;

-втрата біорізноманіття;

-деградація грунтів внаслідок процесів водної ерозії (охоплює 56% площі суходолу), дефляції (поширена у посушливих природних поясах, однак проявляється і у вологих місцевостях, наприклад: бувші цілинні землі Північного Казахстану), хімічного (внаслідок впливу промисловості, великих міст і транспорту, використання засобів захисту рослин, транскордонне перенесення забруднення) та фізичного (за умов будь-якої дигресії ландшафту, внаслідок чого збіднюється біота, що регулює якість грунту) пошкодження. Головними чинниками деградації грунтів є надмірний випас худоби, загибель і знищення лісів, аграрна діяльність людини та надмірна експлуатація земель.

-опустелення та посуха – це також процесс деградації землі, спричинений змінами клімату та діяльністю людини. Найбільше страждають від опустелення посушливі регіони з арідним кліматом, насамперед тропічний та субтропічний пояси Землі, так найбільший відсоток площі займають посушливі землі в Азії та Африці (по 32%), 12% Північної Америки, 11% Австралії, 8% Південної Америки та 5% Європи.

-забруднення оточуючого середовища, накопичення забруднювачів і їх міграція по трофічному ланцюгу; Наведіть приклад (ртуть, цинк, свинець)

-виробництво шкідливих відходів – в середньому 1 житель Землі продкукує 1 т. побутових та господарчих відходів на рік. Звичайно, що забруднення земної поверхні досягло загрозливих меж, оскільки незначна їх частка переробляється. Особлива тривога спричинена виробництвом шкідливих та токсичних відходів. Для розв’язання проблеми урядам країн належить: вимагати від промислових підприємств запровадження чистих технологій, стимулюючи відмову від старих; здійснювати екологічні перевірки підприємств з метою запобігання виробництву токсичних відходів, покладаючи на виробників відповідальність; створити регіональні та національні центри переробки шкідливих відходів, запобігаючи їх переміщенню на далекі відстані; розробити програми інформування населення про загрозу від шкідливих відходів.

ІІІ. Демографічні проблеми

-зростання кількості населення, зростання розриву між бідними та багатими, медичні проблеми, зростання споживання: на 1 людину виробляють 20 т. сировини, яка перероблюється у 2 т. продуктів. На цей процес витрачається близько 2,5*10³ Вт енергії та 800 т. води, близько 90% сировини стає відходами, як і більша частина води.

ІV. Енергетичні проблеми

-винайдення небезпечних джерел енергії (атомна енергетика); негативний вплив виробництва енергії на стан географічної оболонки (забруднення викидами ТЕС, знищення ландшафтів впливом ГЕС);

-проблема невистачання енергії та вичерпання енергетичних природних ресурсів (дефіцит органічного палива: нафти, газу, вугля).

V. Продовольчі

-проблеми недоїдання, голоду, бідноти.

В середньому на душу населення в світі зараз виробляється більше продуктів аніж в інші періоди історії. Однак розподіляється продукція дуже нерівномірно: близько 1 млрд. населення Землі голодує чи недоїдає. Продовольча проблема загострюється під час сильних посух у найбідніших країнах світу. Зона голоду охоплює велику територію по обидві сторони від екватора, включає майже всю Африку на південь від Сахари, Західну, Південну, Південно-східну Азію, Карибський басейн і частину Південної Америки (парадокс – це не зона пустель, а савани та тропічні ліси)

Таким чином, глобальні екологічні проблеми виникають через прояв екологічних загроз:

1. порушення стійкості клімату;

2. перетворення відновлюваних ресурсів у не відновлюванні, оскільки вони не відтворюються у достатньому обсязі та якості;

3. швидко зростаюче зникнення біологічних видів.

Екологічні стратегії людства.

Всі перелічені глобальні екологічні проблеми можуть розв’язуватись з позицій декількох підходів: вже протягом десятиріч формуються екологічні стратегії, що мають забезпечити екологічно нешкідливий стійкий розвиток.

Ідеологія глобального виживання людства є офіційною в ООН. Вона передбачає активне міжнародне співробітництво, всебічне врахування реальних обставин, що вже склалися, та їх відповідне регулювання через політичні рішення й економічні важелі. Значне місце приділяється спрямуванню розвитку відсталих країн через створення міжнародних програм та контроль стану середовища.

Технократичні стратегії людства.

Технологічний. Даний напрям представляють бізнесмени та вчені (переважно технологи), що вважають, нібито подолання екологічної кризи лежить на шляху подальшого розвитку науки та техніки. Лозунг стратегії «Порятунок від технології – в ще вищій технології». За оцінками цих спеціалістів науково-технічний прогрес забезпечить проживання на планеті 20 млрд. чол. на сучасному рівні життя США, якщо подолати стихійність глобальних процесів. Глобальні екологічні проблеми можуть бути розв’язані за рахунок розвитку ресурсозберігаючих та безвідходних технологій. Дана стратегія піддається критиці російських вчених К.Я. Кондратьєва, В.М. Котлякова, К.С. Лосєва: вартість очисних споруд дорівнює половині капітальних витрат у підприємстві, а продукти очищення потребують утилізації, запровадження безвідходних технологій потребує докорінної перебудови господарства, що зумовлює непосильне навантаження на сучасне виробництво. Навіть нові потоки інформації набагато перевищують можливості її комп’ютерної обробки, що спричиняє високу аварійність підприємств; безвідходні технології неконкурентноспроможні, і в умовах ринку вони нежиттєздатні. Якщо застосовувати економічні важелі, то відповідні витрати лягають на плечі споживачів.

Тотального контролю. Іншим варіантом стратегії є заміна біосфери, що саморегулюється на природничо-господарську систему, яка централізовано управляється людством. У такому варіанті стратегії передбачено, що 99% матеріальних ресурсів (насамперед енергетичних) буде витрачатися на підтримання кругообігу речовини в штучних біогеоценозах та на виробництво з безвідходними технологіями, а також на стимуляцію природних процесів.

Однак ця система на кілька порядків складніша за централізовану економіку, від якої ми майже відмовились. Вона не може бути безаварійною вже через те, що потребує асиміляції, обробки інформації обсягом 10³⁴ біт/с, в той час як усі сучасні комп’ютери сукупно забезпечують лише 10¹⁴ біт/с.