Заробітна плата, її суть, функції, системи, елементи організації та основні напрямки вдосконалення.

Тема 8. Доходи населення в ринковій економіці.

                                                                      План.

1. Механізм формування доходів населення у ринковій економіці. Нерівність доходів.

2. Заробітна плата, її суть, функції, системи, елементи організації та основні напрямки вдосконалення.

3. Позичковий відсоток та його ставка.

                   Три першооснови будь якого доходу,

як і будь-якої мінової цінності, - це

заробітна плата, прибуток і рента.

Адам Сміт

                   1. Механізм формування доходів населення у ринковій

                                 економіці. Нерівність доходів.

Дохід–  кількість  грошових коштів, благ чи послуг, отриманих індивідом, юридичною особою або економікою в цілому за певний період часу. На відміну від багатства, яке втілюється в запасах активів, дохід передбачає приплив грошей.

В економічній літературі розрізняють два види доходу: по-перше, дохід як поняття приватногосподарське, на мікрорівні, тобто сума грошових поступлень у руки людини у відповідності з власністю на фактори виробництва; по-друге, дохід як поняття народногосподарське (національний дохід), тобто на макрорівні.

Номінальний дохід - це кількість грошей, отриманих окремими людьми протягом певного періоду. Реальний дохід представляє собою кількість товарів і послуг, яку можна купити за використовуваний дохід протягом певного періоду, тобто з врахуванням зміни рівня цін.

Особисті доходи населення поділяються на грошові і натуральні. Грошові доходи складають усі види надходжень у грошовій формі, тобто загальний обсяг грошей, одержаний особою у вигляді доходу. Натуральні доходи включають продукцію, створену домашніми господарствами для власного споживання.

Ринок, справедливість і рівність. Становлення ринкових відносин в Україні пов"язане з багатьма соціальними та етичними проблемами проблемами життя людини і суспільства. Першочергове значення тут набуває бачення ринкових відносин, що формуються з позицій соціальної справедливості і несправедливості.

Економічний зміст справедливості не залишається незмінним, він розвивається. В умовах ринку виникають нові економічні реалії і формуються нові критерії соціальної справедливості.

Реалізація принципу соціальної справедливості в ринкових умовах передбачає диференціацію доходів різних працівників. Нерівність у розподілі доходів є реальністю. Ступінь нерівності доходів можна прослідкувати на кривій Лоренца (рис. 1) за іменем американського економіста і статистика Макса Лоренца.

"Частка сімей" розташована на осі абсцис, а "частка доходу" – на осі ординат. Теоретична можливість абсолютно рівного розподілу доходу представлена бісектрисою. Вона показує на те, що будь-який даний відсоток сімей отримує відповідний відсоток доходу. Це означає, що, якщо 20% усіх сімей отримує 20% усього доходу, 40% - 40%, 60% -60% і т.д., то відповідні точки будуть розтановані на бісектрисі. Крива Лоренца дає підстави для висновків про ступінь розриву між фактичним розподілом доходів і станом рівності.

Чому ж існує нерівність доходів, які причини обумовлюють її? Раніше в лекціях ми вже відмічали, що ринкова система етичних норм в розподілі доходів не визнає. Характер капіталістичної економіки цілком допускає високий ступінь нерівності доходів. Але є і більш вагомі фактори, що сприяють цій нерівності.

Відмінності у здібностіх.

2. Освіта і навчання. 

3. Професійні смаки і ризик. 

Володіння власністю.

5. Панування на ринку. Здатність впливати на ціни на ринку в своїх інтересах є головним фактором, що визначає нерівність доходів.

6. Везіння, зв"язки, нещастя і дискримінація.

       Рівність та ефективність. У цьому питанні ми вже з"ясували, що в ринковій економіці в силу ряду об"єктивних факторів існує нерівність у розподілі доходів. Яка ж оптимальна ступінь нероівності? Це найважливіше питання при визначенні стратегії нерівності доходів. Оскільки не має однозначної відповіді на поставлене питання, то нам необхідно з"ясувати аргументи "за" і "проти" посилення нерівності.

       Аргумент на користь рівності – максималізація корисності. Основний аргумент на користь рівного розподілу доходу полягає в тому, що рівність доходу необхідна для максималізації задоволення потреб споживачів, або граничної корисності. Якщо взяти двох людей, то в будь-який період часу отримувачі доходів використають перші отримані ними гроші на ті товари, які вони цінують більше всього, тобто на товари з високою граничною корисністю. Коли ж вони задовільнять свої першочергові потреби, то будуть витрачати частину доходу, що залишалась, на менш важливі товари, тобто на товари з меншою граничною корисністю.

       Аргументи на користь нерівності: стимули і ефективність. Противники рівності доходів стверджують, що спосіб розподілу доходу є важливим фактором, що визначає обсяг вироблюваного і розподілюваного доходу. Проілюструємо це на попередньому прикладі. Допустимо, що Петренко заробляє 2500 грн., Григоренко – 7500 грн. Для того, щоб досягти рівності, суспільство (уряд) повинні частину доходу Григоренка вилучити у вигляді податків і передати її Петренку. Цей процес передачі податкових сум зменшить дохід високооплачуваного Григоренка і підвищить дохід низькооплачуваного Петренка і цим самим зменшить намагання обох багато заробляти. Для чого Григоренку багато працювати, робити заощадження, вкладати свій капітал, або займатись ризикованим підприємництвом, коли прибуток від такої діяльності зменшиться через вирахування податків? І для чого Петренко повинен намагатись збільшити свій дохід, займаючись підприємницькою діяльністю, якщо уряд готовий передати йому цей дохід ? Економічні стимули, що спонукають "вирватись вперед" будуть в такому випадку нівельовані і можна передбачити, що ефективність економіки, а відповідно, і обсяг доходу, що підлягає розподілу, зменшиться. Спосіб розподілу "пирога" доходу впливає на розмір самого пирога.

       Основний аргумент на користь нерівності доходів полягає в тому, що необхідно зберегти стимули для виробництва продукції і доходу.

Заробітна плата, її суть, функції, системи, елементи організації та основні напрямки вдосконалення.

       Однією з перших спроб зрозуміти соціально-економічну природу заробітної плати було її трактування з позиції "мінімуму засобів існування" (В.Петті, Д.Рікардо). Згідно з цією концепцією заробітна плата не може бути нічим іншим, як грошовим виразом мінімального обсягу засобів існування осіб найманої праці.

       К.Маркс розглядав заробітну плату як перетворену форму вартості і відповідно ціни специфічного товару – робочої сили, тобто здатності людини до праці. Перетворення робочої сили в товар відбувається в умовах, коли робітничий клас позбавлений власності на засоби виробництва (капітал) і вимушений продавати свою робочу силу.

       У вітчизняній економічній літературі дотримуються переважно марксистського підходу до трактування суті заробітної плати. Так, зокрема, у посібнику "Основи економічної теорії" за редакцією професора С.В.Мочерного, дається таке визначення заробітної плати "… заробітна плата – це грошовий вираз вартості і ціни товару робоча сила та результативності функціонування робочої сили". Аналогічних поглядів на суть заробітної плати дотримується і професор Гош О.П. Він дає таке трактування заробітної плати: "Заробітна плата є в дійсності зовсім не те, чим уявляється. Оскільки нею оплачується робоча сила, вона є грошовим виразом вартості, або ціною, робочої сили."

       Більшість сучасних західних економістів розглядають заробітну плату, або ставку заробітної плати, як ціну, що виплачується за використання праці. Зокрема, автори відомого підручника "Экономикс" американські професори Кембелл Р.Макконнел і Стенлі Л.Брю дають таке її визначення: "Заробітна плата, або ставка заробітної плати, це ціна, що виплачується за викристання праці". У відповідності із Законом України "Про оплату праці": "Заробітна плата – це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу".  

       Функції заробітної плати.

1.Найважливішою функцією заробітної плати є відтворювальна. Заробітна плата виступає основним джерелом відтворення робочої сили, а тому її параметри повинні формуватися виходячи з вартості робочої сили.

       2.Наступна функція заробітної плати – мотиваційна,тобто заробітна плата є одним із найважливіших чинників мотивації працівників до високопродуктивної праці. Намагання людини поліпшити свій добробут, повніше задовольняти різноманітні потреби спонукає її до активної трудової діяльності, підвищення кваліфікації, більшої ефективності праці.

       3.Як важлива складова ринку праці заробітна плата виконує також регулюючу функцію. Суть її полягає у впливі заробітної плати на співвідношення попиту і пропозиції, на формування персоналу підприємств, рівень його зайнятості.

       4.В умовах переходу економіки України до ринку надзвичайно важливо реалізувати на практиці соціальну функцію заробітної плати, тобто реалізувати принцип однакової винагороди за однакову працю, забезпечити соціальну справедливість.

       Названі функції заробітної плати тісно взаємопов"язані між собою і тільки при дотриманні всіх їх досягається ефективна організація заробітної плати.

       Від чого залежить рівень заробітної плати?

       1. Кон"юнктура на ринку праці, тобто співвідношення між попитом і пропозицією робочої сили, конкуренції між її продавцями і покупцями, а також між самими продавцями і покупцями. 

       2. Кількості праці. За однакових інших умов праця більшої тривалості потребує і більших витрат праці, тому вона повинна і вище оплачуватися.

       3. Рівень кваліфікації працівника та складності виконуваних ним робіт. Більш складна праця повинна і вище оплачуватися, адже робоча сила вищої кваліфікації в одиницю часу створює більше продукції і вищої якості, тобто її праця більш ефективна.

4. Державна політика у галузі оплати праці і соціального захисту населення.

       5. Умови праці. Багато працівників вимушені займатись важкою, непривабливою і шкідливою для здоров"я працею або виконувати небезпечні види робіт, ризикуючи навіть своїм життям.

       6. Результати виробницва (як індивідуальних,так і кінцевих), що характеризують діяльність підприємства у цілому.

       7. Дискримінація.

       8. Сила і організованість профспілок. Профспілки, заключаючи на різному рівні угоди, про що буде йти мова далі, активно впливають на регулювання оплати праці.

       Основою організації заробітної плати є тарифна система – це сукупність нормативних документів, за допомогою яких установлюється рівень заробітної плати працівників залежно від умов її диференціації. Цю функцію тарифна система виконує через свої структурні елементи – тарифні сітки, тарифні ставки (схеми посадових окладів), тарифно-кваліфікаційні характеристики (довідники).

Всі системи заробітної плати поділяються на дві великі групи, що називаються формами заробітної плати. У ринкових умовах застосовуються дві основні форми оплати праці – почасова (погодинна) і відрядна.

Почасова (погодинна) заробітна плата нараховується робітникам залежно від кваліфікації і фактично відпрацьованого часу. Вона застосовується у тому випадку, коли результати праці або не піддаються обліку, або не залежать від зусиль працівників (оплата ІТП, службовців, наладчиків, робітників на конвейєрах та автоматичних лініях).

       Почасова оплата передбачає  просту погодинну систему. що обумовлює оплату за фактично відпрацьований час, та погодинно-преміальну, яка враховує ще й інші моменти: виконання нормових завдань, підвищення якості продукції, економію матеріальних ресурсів тощо.

       Відрядна форма заробітної плати передусім виступає як пряма відрядна, що передбачає залежність заробітку від кількості виготовленої продукції відповідно до встановлення незмінних розцінок. Розцінки не змінюються при будь-якому виконанні норм виробітку. Але праця основної маси робітників-відрядників оплачується за відрядно-преміальною системою, при якій поряд з оплатою за кількість продукції здійснюється виплата премій за певні показники, які обумовлюються в колективному договорі. Частина робітників одержує зарплату за відрядно-прогресивною системою. У даному випадку виробіток за встановленою нормою оплачується за незмінними розцінками, все, що виконується понад норму, оплачується за прогресивною шкалою.

       Структура заробітної плати. В Україні склалася така структура заробітної плати:

       Основна заробітна плата. Це винагорода за виконану роботу відповідно до встановлених норм праці (норм часу, виробітку, обслуговування, посадові обов"язки). Вона встановлюється у вигляді тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок для робітників та посадових окладів для службовців. Основна заробітна плата є головним стимулом для працівників. Але в останні роки її питова вага у структурі заробітної плати знижується, що негативно позначається на заінтересованості працівників у високопродуктивній і якісній праці.

       Додаткова заробітна плата. Це винагорода за працю понад встановлені норми, за трудові успіхі та винахідливість, особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов"язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

       Державне регулювання заробітної плати. У країнах з розвинутою ринковою економікою роль держави у регулюванні заробітної плати обмежена. Проблеми оплати праці вирішуються роботодавцем та найманим працівником на основі заключеного контракту, а також профспілкою, яка захищає інтерес працівників.

       Що стосується України та інших країн СНД, які здійснюють перехід до ринкових відносин, то роль держави залишається ще значною.       Вихідним елементом державного регулювання оплати праці є поняття мінімальної заробітної плати.

Мінімальна заробітна плата – це законодавчо встановлений розмір заробітної плати за просту, некваліфіковану працю, нижче якого не може проводитися оплата за виконану працівником місячну, годинну норму праці (обсяг робіт). Вона є державною гарантією, обов"язковою на всій території України для підприємств усіх форм власності і господарювання.