Под квота: сутн, необх-ть встановлення.

Под квота — встановлена доля податку в доході платника в абсолютному та відносному виразі. її величина характер допустимий рівень оподаткув. Якщо законодавчо встановити податкову квоту, це означ встановлення граничної величини вилучення доходу платника. Под навантаження є прямо пропорційним подй квоті. Значення податк квоти полягає в тому, що вона характер рівень оподаткув. В У поняття податк квоти сьогодні не застосовується. З позицій соцї справедливості механізм оподаткув обов'язково має включати податкову квоту. Але тоді значно зменшуються под вплив і можливості використ под як фін регуляторів. Тому под квота законодавчо не встановлюється.

Назв і охарактер. елементи сист оподаткув.

Суб’єкт, або платник податку — це та фіз чи юридична особа, яка безпосер його сплачує. Под робота починається саме з установлення платників, бо под служба держ повинна чітко знати, хто саме вносить той чи інший податок до бюджу, хто відповідає за зобов’язання перед державою.Він не стільки сплачує податок, скільки перераховує до бюджу частину отриманих дох. Реальним платником, або носієм, кожного податку є кінцевий споживач.

Об’єкт оподаткув вказує на те, що саме оподатковується тим чи іншим податком. Об’єкт оподаткув має бути стабільним, піддаватись чіткому обліку, безпосер стосуватися платника, відображати саме його (а не сторонніх юр чи фіз осіб) вплив на даний об’єкт.

Одиниця оподаткув — це одиниця виміру (фізичного чи грош) об’єкта оподаткув. Чим більші розміри об’єкта оподаткув, тим більша одиниця виміру. Грош вимір може бути безпосереднім — при оцінці дох, і опосередкованим — при оцінці тієї ж земельної ділянки (за ринковою чи нормативною ціною), майна

Джерело сплати податку — це дохід платника, з якого він сплачує податок. Джерело сплати може бути безпосер пов’язане з об’єктом оподаткув (коли оподатковується сам дохід або майно, що приносить дохід), а може і не стосуватися об’єкта оподаткув (наприклад, под на майно і землю, які перебув в особистому користуванні й не приносять доходу їх власникам).

Загалом правомірним є пов’язування джерела сплати податку з об’єктом оподаткув. Таке оподаткув є досить справедливим, оскільки тільки дохід є джерелом сплати.

.Под ставка — це законодавчо встановлений розмір податку на одиницю оподаткув. Існ два підходи до встановлення под ставок: універсальний і диференційований. При універсальному підході встановлюється єдина для всіх платників ставка, при диференційованому — кілька. Диференціація ставок може відбуватись у двох напрямах. Перший — відповідно до платників, коли для більшості платників виділяється основна ставка, а також знижені й підвищені ставки для окремих платників. Другий — відповідно до різних характеристик і оцінок об’єкта оподаткув.

Под квота — це частка податку в доході платника. Вона може бути визначена в абсолютному розмірі й у відносному виразі. Значення податк квоти полягає в тому, що вона характер рівень оподаткув. З погляду соцї справедливості механізм оподаткув обов’язково має включати податкову квоту. Однак річ у тім, що тоді значно зменшуються под вплив і можливості використ под як фін регуляторів. Тому в практиці оподаткув под квоти законодавчо не встановлюються.

92. Доведіть, що об’єкт та база оподаткув – це не тотожні

Поняття «об'єкт оподаткув» передбачає два підходи: правовий (розширений) і законодавчий (більш вузький). Як правова категорія об'єкт оподаткув являє собою родове визнач-я об'єкта (дох чи їхня частина; майно; вартість ), з яким пов'язане виникн-я обов’язку платника под сплатити податок. У більш вузькому значенні (яке в ос­новному закріплюється в законодавчих актах) об’єкти оподаткув можна визначити як видові форми родового поняття об'єкта оподаткув (дох фіз осіб; майно юр осіб ), що і закріплюються спеціальними податкови­ми законодавчими актами

Об'єктом оподаткув може бути вартість товар (робіт, послуг), доход чи його частина, обороти з реаліз товар (робіт, послуг), використ прир ресурсів. При цьому один об'єкт не може виступати об'єктом оподаткув по кількох податках одного виду. Це, однак, не забороняє вико­ристовувати об'єкт при оподаткуванні податк різного виду. Тому один об'єкт (наприклад прибуток) може використовува­тися як об'єкт оподаткув у кількох випадках. Наприклад, використ доходу як об'єкта при загальнодерж подат­ках не є перешкодою для введення податку з аналогічних об'єктів на місцевому рівні.

Базою оподаткув є конкретна (кількісна, фіз чи інша) характер певного об'єкта оподаткув. Для визнач-я суми податку, яку необх перерахувати в бюдж, об'єкта оподаткув недостатньо. Для цього необх скоригувати відповідно до законодавства кількісні характеристи­ки об'єкта оподаткув. На підставі цього под база істотно відрізнятиметься від кількісних ознак самого об'єкта оподаткув. Вона за своїм змістом є об'єктом оподаткув, скоригованим і підготовленим до застос-я завдаткової ставки, нарахування суми податку, що підлягає сплаті до бюджу.

Под база необхідна саме для нарахування податку, але вона не є безпосер обставиною, що породжує обов'я­зок сплатити податок, тобто об'єктом оподаткув. Наприк­лад, наявність у підакцизних товар ах вартості не є фактом, що зумовлював би зобов'язання сплатити акциз. Реаліз підак­цизних товар у роздрібній торгівлі не породжує под правовіднос. Такі віднос виник у зв'язку з визначе­ними в законі діями платників под: реалізацією підакциз­ного товар у виробниками підакцизних товар на внутрішньо­му ринку, ввозом товар у на митну територію.

93. Покажіть на прикладах різницю між суб’єктом, платником та носієм податку.

суб’єкт ® хто сплачує; об’єкт ® що оподатковується ; джерело ® з чого сплачується

платник податку — юридична чи фіз особа, яка володіє певним майном або отримує відповідні дох і безпосер зобов'язана сплачувати под до бюджів різних рівнів. Платник здебільшого є транзитною, посередницькою ланкою під час проходження дох. Він не стільки сплачує под до бюджу, скільки перераховує туди частину отриманих коштів від покупця;

Суб'єкт оподаткув — один із учасників под процесу, який в межах своєї компетенції здійснює певні под процедури: держ в особі парламенту приймає под закони з питань оподаткув; органи податк служби впроваджують це законодавство у фіскальну практику; платники под вик покладені на них под зобов'язання;

Носій податку — кінцевий споживач матер благ; особа, яка виступила реальним платником нагромаджених на всіх стадіях товар опросування под.

 Суб’єктами податку на додану вартість є фіз та юридичні особи, які ведуть підприємн діяльн у сфері вир-ва, торгівлі та послуг. Фактично платником ПДВ є споживач незалежно від того, чи це юридична, чи фіз особа.

На прикладі непрям под ми бачимо:

Платник податку — це виробник або продавець товар у, який згідно із законом виступ як юр платник податку, тобто вносить до бюджу суму податку від реа­лізованого товар у чи надання послуг.

Носій податку — це фіз особа, споживач товар у, в ціні якого міститься непрямий податок. Купуючи товар и, споживач фактично стає платником податку. Таким чином, відбув перекладення под із суб'єкта на носія податку.я:

Субєкт оподаткуван- под орган. До непрям под належ: ПДВ, акцизний збір, мито, держ мито .