Організаційно-правові форми підприємництва в ринковій економіці.

Одним із основних питань підприємництва є його організація, вибір організаційно-правових форм. Підприємець обирає їх вільно, однак керуючись певними об’єктивними обставинами: вимогами відповідності форми організації підприємництва чинному законодавству; змістом обраної підприємницької діяльності; перевагами чи недоліками тієї чи іншої форми; наявністю чи відсутністю достатньої кількості капіталу для реалізації проекту підприємницької діяльності тощо.

Міжнародна практика свідчить, що підприємництво (бізнес) здійснюється в одній із трьох базових форм: одноосібне володіння (індивідуальне підприємство), товариство, корпорація.

Одноосібне володіння – це така правова форма підприємництва, коли одна особа одночасно є власником і підприємцем, отримує всі доходи і несе відповідальність за ведення бізнесу. Вона є найбільш простою і поширеною формою організації підприємництва у країнах з розвинутою ринковою економікою.

Переваги одноосібної формипідприємництва: 1) простота організації – його легко розпочати і припинити, це не вимагає значних затрат часу і коштів; 2) повна самостійність, свобода і оперативність дій – нема необхідності, приймаючи рішення, добиватися згоди партнерів тощо; 3) максимум спонукальних мотивів – отримуваний доход повністю залежить від успішної діяльності підприємця, що спонукає його вести бізнес ефективно; 4) конфіденційність діяльності; 5) низькі витрати щодо організації виробництва - незначні кошти потрібні для того щоб розпочати бізнес; 6) простота оподаткування – в деяких країнах не відрізняється від оподаткування доходів фізичних осіб і ряд інших.

Недоліками в організації одноосібної форми підприємництва є: 1)складності при залученні великих фінансових коштів у випадку виникнення потреби в них; 2) необмежена відповідальність – у випадку невдачі одноосібний власник ризикує втратити не тільки активи фірми, а й особисте майно, яке виступає гарантією при отриманні кредитів; 3) складності в поділі праці, спеціалізації, виробництві та управлінні – у зв’язку з цим існують великі фізичні і психологічні навантаження на підприємця ( як свідчить практика, дрібний власник нерідко працює по 12 годин на добу без вихідних) тощо.                                                    

Товариство ( партнерство) - це форма організації підприємництва, що грунтується на спільному ( пайовому) формуванні громадянами чи юридичними особами статутного капіталу, на розподілі прав і відповідальності залежно від частки у статутному фонді та місця у структурі управління товариством. Товариствами, відповідно до ГК (стаття 79): «визнаються підприємства або інші суб’єкти господарювання, створені юридичними особами та/або громадянами шляхом об’єднання їх майна і участі в підприємницькій діяльності товариства з метою одержання прибутку».

Види товариств:

Товариство з обмеженою відповідальністю ( ТОВ, іноді використовується англійська абревіатура - ЛТД ) – це таке господарське товариство, коли партнери несуть відповідальність

 за свою господарську діяльність в межах їхніх вкладів у підприємницьку діяльність

Повне товариство (ПТ) – товариство, учасники якого відповідно договору несуть солідарну необмежену (повну) відповідальність за зобов’язаннями товариства всім своїм майном.

Командитне товариство (КТ) - це господарське товариство, в якому один або декілька учасників здійснюють від імені товариства підприємницьку діяльність і несуть за його зобов’язаннями додаткову солідарну відповідальність усім своїм майном (повні учасники), а інші ( неповні учасники, командисти вкладники) присутні в діяльності товариства лише своїми вкладами.

Переваги товариств: 1) фінансові можливості значно ширші, ніж одноосібних власників; 2) існує більша довіра з боку кредитних установ; 3) свобода і оперативність дій; 4) є можливості в спеціалізації, розподілі функцій по управлінню, обміну досвідом тощо.

Недоліки товариств:1) загострення суперечностей між інтересами учасників товариства; 2) складності в розподілі прибутків, коли партнери внесли різні паї в статутний фонд, відпрацювали різну кількість годин або здійснили різні за ефективністю ділові операції; 3) розбіжності у прийнятті управлінських рішень.

 Провідною формою сучасного підприємництва є корпорація.

Корпорація ( акціонерне товариство) – це форма об’єднання капіталів учасників АТ. Вона засвідчує внесення капіталу у формі акцій і дає право акціонеру на оримання доходу та участь в управлінні товариством.

Відповідно до Господарського кодексу України: “Акціонерним товариством є господарське товариство, яке має статутний фонд, поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості, і несе відповідальність за зобов’язаннями тільки майном товариства, а акціонери несуть ризик збитків, пов’язаних із діяльністю товариства, в межах вартості належних їм акцій” ( стаття 80 п.2).

Переваги АТ: 1) значно кращі умови залучення фінансових ресурсів; 2) менший ризик банкрутства; 3) порівняно більша стійкість; 4) ефективний менеджмент та маркетингове обслуговування.

Недоліки АТ: 1) організація та ліквідація АТ вимагає значних витрат; 2) розбіжності в інтересах учасників АТ утруднюють досягнення ефективного управління; 3) складна організаційна структура управління породжує бюрократизацію.

Акціонерні товариства діляться на два види: 1) акціонерне товариство відкритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися шляхом відкритої передплати і купівлі-продажу на біржах; 2) акціонерне товариство закритого типу, акції якого можуть розповсюджуватися поміж його засновниками.

Базові форми організації підприємництва в країнах з ринковою економікою існують в різних співвідношеннях . В США приблизно з 16,5 млн. фірм переважна більшість є одноосібні - понад 12 млн., партнерські - приблизно 1,5 млн., корпорації - майже 3 млн.

Ні одна із базових форм підприємництва не є досконалою. В господарській практиці часто зустрічаються змішані, так звані гібридні форми підприємництва, які виникають за певних обставин, потреб, та тих чи інших умов. Перехід до інноваційної моделі підприємницької діяльності породжує нові її форми: венчурне підприємництво; інжінірінг; лізинг; технопарки, торговельну мережу, франчайзинг та ін.

Венчурне підприємництво здійснюється у сфері фінансування високотехнологічних проектів з метою отримання максимального прибутку.

Інжинірінг – система надання послуг фірмою-консультантом фірмі клієнту при будівництві промислових та інших об’єктів (здійснення повного комплексу робіт; проектування і будівництво без поставок устаткування: розробка технологій і матеріалів тощо).

Лізинг – форма довгострокової оренди, де орендодавачем є лізингова компанія.

Торговельна мережа –два чи більше магазинів під загальним володінням та контролем, які продають товари аналогічного асортименту, мають спільнуслужбу закупівель та збуту, а можливо, й аналогічне архітектурне оформлення.

Франчайзинг – найпоширеніша форма інтеграції малого і великого підприємництва у галузі збуту. Суть її полягає в тому, що головна велика компанія (франчайзор) укладає угоду з малими та середніми незалежними підприємствами (франчайзі) про надання їм виключного права на продаж її товарів чи послуг під торговельною маркою компанії – франчайзора.

Мерчендайзинг –система форм та методів активізації торгівлі: різні варіанти розміщення магазинів; реклама на місці продажу; освітлення; інтер’єр; фірмовий стиль.

     3. Підприємство в системі підприємництва. Суть, ознаки та види підприємств.

  Підприємницька діяльність здійснюється переважно через певні організаційні структури – підприємства. Згідно законодавства України, підприємства можуть створюватись як для здійснення підприємництва, так і для некомерційної господарської діяльності ( ГК, ст.62 п.2).

  У повсякденному житті під підприємством розуміють місце де відбувається виробництво товарів чи надання послуг ( завод, фабрика, магазин тощо ). Згідно з теорією, підприємство – це самостійний суб’єкт господарювання, юридична особа, економічна одиниця де відбувається поєднання факторів виробництва (ресурсів) завдяки чому існує можливість здійснювати виробництво продукції (виконувати роботи, надавати послуги тощо).

 Суть підприємства проявляється в його основних функціях.

1). Організаційна функція підприємства зводиться до забезпечення виробництва товарів і послуг і їх реалізації.

2). Відтворювальна функція підприємства – це інвестування (спрямування) капіталу на розвиток, оновлення, розширення всіх його підрозділів.

3). Соціальна функція підприємства полягає у задоволенні потреб споживачів у певних сферах.

Види підприємств. Формування ринкової структури економіки призводить до появи різноманітних форм і видів сучасних підприємств.

      Залежно від форм власності, передбачених законом, в Україні, відповідно до ГК статті 63, можуть діяти підприємства такихвидів:

o приватне підприємство, що діє на основі приватної власності громадян чи суб’єкта господарювання (юридичної особи);

o підприємство, що діє на основі колективної власності (підприємство колективної власності);

o комунальне підприємство, що діє на основі комунальної власності територіальної громади;

o державне підприємство, що діє на основі державної власності;

o підприємство, засноване на змішаній формі власності (на базі об’єднання майна різних форм власності).

o якщо в статутному фонді підприємстваіноземна інвестиція становить не менш як десять відсотків, воно вважається підприємством з іноземними інвестиціями.    

Залежно від способу утворення (заснування) та формування статутного фонду:

o Унітарне підприємствостворюється одним засновником, який виділяє необхідне майно, формує відповідно до закону статутний фонд, затверджує статут, розподіляє доходи, безпосередньо або через керівника, та ін.

o Корпоративне підприємствоутворюється, як правило, двома або більше засновниками за їх спільним рішенням (договором), діє на основі підприємницької чи трудової діяльності засновників, їх спільного управління справами, на основі корпоративних прав, у тому числі через органи, що ними створюються, участі засновників (учасників) у розподілі доходів та ризиків підприємства.

   За розмірами усі підприємства в Україні, незалежно від форм власності, поділяються на: малі, середні і великі. Для малих підприємств середньооблікова чисельність працюючих за звітний фінансовий рік не повинна перевищувати п’ятидесяти чоловік, а обсяг валового доходу від реалізації продукції за цей же період – суму, еквівалентну 500 тисячам ЄВРО (за середньорічним курсом НБУ до гривні). Великими підприємствами вважаються ті, аналогічні показники яких перевищують тисячу осіб працівників та суму валового доходу, еквівалентну 500 тисяч ЄВРО. Всі інші підприємства, що не потрапляють до категорії “малих” і “великих”є  “середніми”. Практичне значення поділу підприємств за розмірами полягає в тому, що законодавством можуть встановлюватися заходи державної підтримки, надання пільг малим підприємствам, наприклад в оподаткуванні тощо.

За сферами діяльності виділяють підприємства: сільськогосподарські, промислові, будівельні, транспортні, фінансові, торговельні, наукові, сфери обслуговування тощо.

       У сучасній ринковій економіці активізується роль об’єднання підприємств.

Картель –угода між незалежними підприємствами щодо проведення єдиної цінової політики, розподілу ринків збуту, узгодження умов обміну патентами, ліцензіями тощо.

Синдикат –форма об’єднання підприємств, які виробляють однорідну продукцію, що передбачає збереження виробничої самостійності при втраті права на самостійний збут продукції.

Трест –форма об’єднання, яка передбачає втрату юридичної та економічної самостійності як у виробництві, так і в реалізації.

Концерн – статутне об’єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об’єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної і іншої діяльності.

Конгломерат –багатогалузеве об’єднання, яке виникає на основі інтенсивної експансії головної фірми у чисельні, мало пов’язані між собою галузі економіки шляхом скуповування пакетів акцій інших підприємств.

Диверсифікат –багатогалузеві корпорації, об’єднані системою участі, виробничою кооперацією, патентно-ліцензійними угодами, спільними виробничими та науково-дослідними програмами, єдиною системою фінансування.

Фінансово-промислові групи –організаційна форма об’єднання великих промислових фірм із банківськими структурами, в якій кожний член-учасник самостійно вирішує власні завдання, але не нехтує при цьому інтересами групи.