Небанківські фінансові інститути

Фінансові посередники

1. Загальне поняття фінансового посередництва.

2. Банківська система ринку фінансових послуг в Україні

3. Небанківські фнансові інститути

Фінансові посередники - це фінансові установи, до яких відносять банківську систему та небанківські фінансові інститути. До фінансових установ відносять банки, кредитні союзи, ломбарди, лізингові компанії, довірчі товариства, страхові компанії, установи накопичувального пенсійного забезпечення, інвестиційні фонди і компанії та інші юридичні особи, винятковим видом діяльності яких є надання фінансових послуг. 

Фінансові посередники практично створюють нові фінансові активи. Вони допомагають приватним особам, що мають заощадження, диференціювати їх, тобто вкласти капітал у різні підприємства.

Переміщення капіталу від тих, хто має заощадження до тих, кому вони необхідні, може здійснюватися трьома різними способами:

Пряме

Непряме переміщення через інвестиційні банки

Непряме переміщення з використанням фінансового посередника

 Спочатку посередник купує кошти в тих, хто має заощадження, в обмін на свої власні цінні папери, а потім використовує ці кошти для придбання і збереження цінних паперів компанії. Наприклад, той, хто має заощадження, може дати банку визначену суму, одержуючи замість того від нього депозитний сертифікат, а потім банк може позичити гроші якої-небудь маленької компанії у виді позики під нерухомість. Таким чином, фінансові посередники засновують нові форми капіталу - у даному випадку - депозитні сертифікати, що і надійніше і більш ліквідні, чим іпотечні (під заставу майна).

До спеціалізованих фінансових інститутів, які займаються переважно одним видом діяльності, належать інвестиційні, лізингові, страхові компанії, брокерські та агентські фірми та ін. До фінансових посередників, що надають широкий спектр фінансових послуг належать комерційні банки, які здій­снюють велику кількість операцій від імені та за рахунок клієнтів як на ринку позикових капіталів, фондовому і валютному ринках.

2. Сучасна банківська система України складається з Національного банку України та інших банків. На території України залучення та розміщення грошових коштів, а також розрахункове та касове обслуговування можуть здійснюва­ти лише банківські установи. Проте банки не можуть здійснювати діяльність у сфері матеріального виробництва, торгівлі та страхування крім виконання функцій страхового посередника.

Усі комерційні банки мають тримати обов'язкові резерви в На­ціональному банку. При нестачі коштів для здійснення кредитних операцій і виконання взятих на себе зобов'язань банки можуть одер­жувати позички у Національному банку.

Банки в Українi створюються у формi акцiонерного товариства, товариства з обмеженою вiдповiдальнiстю або кооперативного банку. Кооперативнi банки створюються за принципом територiальностi i подiляються на мiсцевi та центральний кооперативнi банки. Учасниками центрального кооперативного банку є мiсцевi кооперативнi банки. Кожний учасник кооперативного банку незалежно вiд розмiру своєї участi у капiталi банку (паю) має право одного голосу. Прибутки або збитки кооперативного банку за результатами фiнансового року розподiляються мiж учасниками пропорцiйно розмiру їх паю. Банки мають право самостiйно володiти, користуватися та розпоряджатися майном, що перебуває у їхнiй власностi.

Банки в Україні можуть функціонувати як універсальні або як спеціалізовані. Універсальні банки виконують практично всі банківські операції, не спеціалізуючись на окремих їх видах. Банк одержує статус спеціалізованого банку у випадку, якщо більш 50% його активів є активами одного типу. Спеціалізовані банки, на відміну від універсальних, функціонують на вузьких секторах грошового ринку і займаються вузьким колом банківських операцій, де потрібні особливі технічні прийоми і спеціальні знання. Тому ця діяльність для універсальних банків виявляється невигідною, вони залишають відповідні ніші на грошовому ринку для спеціалізованих банків.

Банк самостійно визначає напрямки своєї діяльності і спеціалізацію по видах операцій. Спецiалiзованим банкам, за винятком ощадного, забороняється залучати вклади (депозити) вiд фiзичних осiб в обсягах, що перевищують 5 вiдсоткiв капiталу банку.

По спеціалізації банки можуть бути:

- ощадні – залучають кошти інвесторів у вигляді депозитів та надають позики під заставу нерухомості. Ці банкиодержують статус спеціалізованого ощадного банку у випадку, якщо більш 50% його пасивів є внесками фізичних осіб;

- іпотечні - займаються довгостроковим кредитуванням житлового будівництва під заставу земельних ділянок (іпотеки), іншими довгостроковими позичками під заставу нерухомості. Іпотека надає банку право переважного задоволення його вимог до боржника в межах вартості зареєстрованої застави;

- інвестиційні банки (компанії) - займаються мобілізацією довгострокового позичкового капіталу шляхом випуску боргових зобов'язань і розміщенням його в цінні папери корпорацій і держави;

- банки підтримки - створюються державою чи за участю держави для фінансування цільових програм, що вимагають особливої підтримки (н-д, с\х);

- банки-гаранти -  беруть на себе зобов'язання погашати за певних умов борги підприємств. Сприяють залученню капіталів у великі інвестиційні проекти на тривалий термін. 

Небанківські фінансові інститути

У країнах з розвинутими ринковими відносинами небанківські фінансово-кредитні інститути представлені кредитними спілками, страховими компаніями, інститутами спільного інвестування, позичково-ощадними асоціаціями і ін. Основними формами діяльності цих установ на фінансовому ринку є:

- акумуляція заощаджень населення, надання кредитів через облігаційні позики корпораціям і державі, мобілізація капіталу через усі види акцій, надання іпотечних і споживчих кредитів, надання кредитної взаємодопомоги.

В України Кредитна спілка - це організація, заснована фізичними особами на кооперативних засадах з метою задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні, наданні фінансових послуг шляхом об'єднання грошових внесків.

Головною метою кредитних спілок є фінансовий та соціальний захист їх членів через залучення особистих заощаджень членів спілки для взаємного кредитування.

Страхові компанії – це фінансові посередники, що здійснюють виплати своїм клієнтам при настанні певних подій, обумовлених у страховому полісі. Предметом діяльності може бути лише страхування, перестрахування і фінансова діяльність, пов'язана з формуванням, розміщенням страхових резервів і їх керуванням.

Інститут спільного інвестування (ІСІ) – корпоративний інвестиційний фонд або пайовий інвестиційний фонд, який провадить діяльність, пов’язану з об’єднанням (залученням) грошових коштів інвесторів з метою отримання прибутку від вкладення їх у цінні папери інших емітентів, корпоративні права та нерухомість.

Корпоративний інвестиційний фонд – це ІСІ, який створюється у формі відкритого акціонерного товариства і провадить лише діяльність із спільного інвестування. Пайовий інвестиційний фонд - це активи, що належать інвесторам на праві загальної часткової власності, знаходяться в керуванні компанії з управління активами та обліковуються останньою окремо від результатів її господарської діяльності. Управління активами ІСІ здійснює компанія з управління активами.

Ломбарди. Пенсійний фонд України. Формування коштів Пенсійного фонду України здійснюється за рахунок страхових внесків; коштів державного бюджету та цільових фондів; благодійних внесків юридичних та фізичних осіб; добровільних внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; банківських кредитів та інших надходжень відповідно до законодавства.