Ціна в ринковій економіці: суть, види, функції.

Кожного дня людина має справу з різноманітними цінами, купуючи продукти харчування, одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, тобто те, що називають споживчими товарами. Всі вони мають ціну. Ціною є плата за квартиру, за комунальні послуги, відсотки за кредит, орендна плата власникам землі, і навіть різні види послуг людської праці мають свою ціну, що виступає у формі заробітної плати. Отже, на різних видах ринків існує безліч цін.

Проте, існують різні поглядина механізм формування ціни. Нагадаємо, що класична економічна теоріяосновою ціни, яка встановлюється в процесі обміну товару на інші цінності, вважає витрати виробництва. Інший представник цього напряму Д. Рікардо відстоював принцип, що головним фактором вартості, отже і ціни товару, є тільки праця. Теорія марксизму, базується на положенні Д. Рікардо і, виходить з того, що ціна – грошовий вираз вартості товару. Маржиналістська концепція основою цінності товару вважає корисність товару. Неокласична теорія, в особі А. Маршалла, пояснює механізм формування ринкової ціни синтезом класичного і маржиналістського підходу до ціни (“два леза одних ножиць”).

В сучасних умовах економічною наукою визнано, що вирішальна роль у формуванні цін належить попиту і пропозиції, корисності, якості товару та ряду інших детермінант ціни. Звідси робиться певний висновок: якщо ціна є грошовим вираженням вартості товару то тільки в тому разі, коли існує рівновага між попитом і пропозицією. Отже, якщо існує коливання цін, то ціна не співпадає з вартістю, бо її зміни викликані зміною не вартості, а іншими причинами. Через це, в сучасній теорії використовується універсальне визначення ціни.

 Ціна – це грошова сума, що сплачується за конкретний товар.

Конкуренція та її роль у функціонуванні ринкової економіки. Монополія як

Антипод конкуренції.

Невідємним складовим елементом ринкової економіки є конкуренція. Сам ринок, механізм його дії не може нормально функціонувати без розвинутих форм конкуренції.

Дослівно конкуренція в перекладі з латинської мови означає “зіштовхуватися”. Конкуренція охоплює майже всі сфери людської життєдіяльності, вона завжди виступає наслідком рідкості, обмеженості чого-небудь і виступає генератором розвитку виробництва.

Конкуренція в економіці – це суперництво економічних суб’єктів за найкращі умови реалізації власних економічних інтересів. Конкуруючими економічними агентами є продавці і покупці товарів. Реалізація економічних інтересів для перших означає отримання внаслідок продажу товарів більшого грошового доходу, для других – навпаки, отримання більшої кількості необхідних товарів і послуг.

Свобода ціноутворення створює умови для конкуренції насамперед між виробниками. Остання в економічній науці дістала назву економічна конкуренція, яка і одним із найважливіших елементів механізму саморегулювання ринкової економіки.

Економічна конкуренція –це економічне суперництво між виробниками щодо задоволення їх інтересів пов’язаних з виробництвом і продажем продукції, виконанням робіт, наданням послуг одним і тим же споживачам, боротьба за споживача, за джерела сировини, ринки збуту, вигідні умови застосування капіталу та отримання більшої частини прибутку.

 Основне завдання і функція економічної конкуренції – завоюватиринок,в боротьбі за споживача перемогти своїх конкурентів, забезпечити одержання сталого прибутку.

Позитивні риси економічної конкуренції:

Þ конкуренція створює одну з головних умов необхідних для ефективного виконання ціною такої її функції, як координація збалансування попиту і пропозиції;

Þ конкуренція забезпечує рівноправне положення учасників економічних відносин продавців і покупців. Ця рівноправність існує завдяки свободі вибору: покупець має можливість вибирати необхідний йому товар, який є у декількох, або багатьох, продавців. Така ж можливість є і в продавця – самостійно вирішувати питання про місце, час і умови продажу свого товару;

Þ конкуренція є рушійною силою ринкової економіки. В умовах конкуренції перемагає той, хто створює якісну продукцію при найменших витратах виробництва.

Негативні риси економічної конкуренції:

Þ дрібні виробники вітісняються великим капіталом;

Þ зростає безробіття;

Þ посилюється інфляція;

Þ посилюється соціальне і майнове розшарування населення.

Існують різні стратегії конкурентної боротьби, кожна з яких зорієнтована на різні умови економічного середовища та різні ресурси. Виділяють чотири типи компаній і відповідні конкурентні стратегії:

4 Віолентна (силова) стратегія характерна для фірм, що діють у сфері великого стандартного виробництва товарів і послуг. Стратегія віолентів – це така стратегія, коли спираючись на свою силу гіганта, фірма намагається домінувати на загальному ринку, витісняючи з нього конкурентів.

4 Патієнтна (сегментна) стратегіяпритаманна фірмам, що обрали шлях вузької спеціалізації (виробництво особливої, унікальної, дорогої та високоякісної продукції для обмеженого кола споживачів). Стратегія патієнтів – не просто спеціалізація, а зосередження всіх ресурсів на виробництві економічних благ, що користуються обмежиним попитом.

4 Комутантна (локальна) стратегіяпереважає в умовах звичайного бізнесу в місцевих (локальних) масштабах. Комутанти готові використати будь-яку нагоду для бізнесу, тоді як інші компанії суворо дотримуються свого профілю. Стратегія комутантів – полягає в тому, що вони легко йдуть на кардинальну зміну сфери комерційної діяльності, на яку інші фірми неспроможні.

4 Експлерентна (піонерська) стратегія пов’язана зі створенням нових або радикальною зміною старих сегментів ринку. Йдеться про вкрай ризикований, але надзвичайно вигідний (у випадку успіху) пошук революційних рішень. Стратегія експлерентів – це не просто поліпшення якості товарів та послуг, а пошук украй ризикованих, але неймовірно вигідних (у випадку успіху) рішень. Пошуки експлерентів у 85 випадках із 100 закінчуються невдачею, і фірми стають банкрутами, але у 15 випадках на долю експлерента випадає нечуваний технічний і фінансовий успіх.

Основними видами конкуренції є: внутрішньогалузева, міжгалузева та міжнародна.

       Внутрішньогалузева– це конкуренція між товаровиробниками, що діють в одній галузі народного господарства. Через різний рівень техніки, організації виробництва, продуктивності праці тощо у кожного з них встановлюється індивідуальна вартість виробництва певного товару.

       Міжгалузева – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

       Міжнародна – це конкуренція виробників на світовому ринку, яка поєднує внутрішньогалузеву і міжгалузеву конкуренцію. На світовому ринку домінують компанії найрозвинутіших країн.

       Конкуренцію можна поділити на сумлінну і несумлінну (нечесну).