Форми і методи державного   регулювання економіки.

Михайло Туган-Барановський

                   1. Економічні функції держави в умовах ринку.

           Загальна світова тенденція така, що у сучасних умовах відбувається неухильне розширення економічних функцій держави. Чим це обумовлено?

       1. У окремих сферах економічної життєдіяльності механізми ринку не спрацьовують, тобто не дають бажаного ефекту. Це стосується в першу чергу розв"язання соціальних проблем у суспільстві.

       2. Ринок визнає тільки один варіант розподілу доходів, один критерій справедливості – справедливим вважається будь-який дохід, отриманий у конкурентній боротьбі на ринках товарів, послуг, капіталу, робочої сили. У відповідності з цим критерієм справедливим необхідно вважати як високі доходи одних, так і низькі доходи тих, хто програв у конкурентній боротьбі.

       3. Механізми ринкового розподілу, як правило, оминають зайнятих у сфері фундаментальної науки, державному управлінні, освіті тощо. Оскільки зайняті у цих сферах виробляють суспільні блага, то їх утримання є прерогативою держави. До того ж, у суспільстві є люди, які потребують соціального захисту внаслідок низької конкурентноздатності їхньої праці – інваліди, підлітки і ін.

       4. Ринковий механізм не гарантує невід"ємне право людини на працю. З ряду причин у ринковій економіці є неминучим безробіття та інфляція. Всі ці проблеми не можливо розв"язати без активної участі держави.

       Країнам з розвиненою ринковою економікою притаманна змішана система макроекономічного регулювання, яка базується на плюралізмі (різноманітності) форм власності й органічно поєднує переваги ринкових і державних регуляторів.

Виділяють два основні види регулювання – економічний лібералізм та економічний дерижизм.

Економічні функції держави надзвичайно різноманітні. Вони настільки широкомасштабні, що навіть важко скласти їх вичерпний перелік. Але найважливішими з них є п"ять:

       1. Забезпечення правової бази і суспільної атмосфери, які сприяють ефективному функціонуванню ринкової економіки. З цією метою держава визначає правовий статус форм власності, узаконює існування різних видів господарської діяльності, регулює відносини між виробниками і покупцями товарів, умови заключення контрактів і функціонування підприємств, взаємні зобов"язання адміністрації і профспілок тощо.

           Винятково важливе значення створення правової бази має для України у процесі формування соціально орієнтованої ринкової економіки.

       Необхідно зазначити, що за роки незалежності України в цілому створено правову базу ринкових перетворень. Зокрема, Верховною Радою України прийнято цілий ряд законів, в яких, в основному, закладено правові основи функціонування ринкової економіки. Зокрема, це такі закони як "Про власність", "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про захист економічної конкуренції", "Про підприємство в Україні", "Про підприємництво", "Про оплату праці", "Про зайнятість населення" та інші. Однак багато з прийнятих законів є недосконалими, ряд законів вже роками обговорюються у Верховній Раді, але до цього часу не прийняті.

       2. Захист конкуренції.У попередній темі "Основи саморегулювання ринкової економіки" ми розглянули суть, функції, форми конкуренції та монополію як антипод конкуренції. Конкуренція служить основним регулюючим механізмом у ринковій економіці. Це та сила, яка підпорядковує виробників і постачальників ресурсів диктату покупця, або суверенітету споживача. При конкуренції – покупець – це господар, ринок – їх агент, а підприємства – їх слуга.

       Подолання монополізму та створення конкурентного середовища в економіці України у сучасних умовах є одним з важливих напрямків економічної політики держави. Особливо актуальним є формування конкурентного середовища на ринках енергоносіїв, сільгосппродукції, транспортних перевезень, зв"язку, житлово-комунальних послуг, розміщення державного замовлення, централізованих капіталовкладень тощо.

       3. Перерозподіл доходів і багатства. У ринковій економіці в силу ряду причин, про які детально буде йти мова у наступних лекціях, існує нерівність у розподілі доходів.Однак, надто велика нерівність вважається не бажаною і веде до соціальної нестабільності. Тому для зменшення нерівності у доходах держава здійснює їх перерозподіл через різноманітні соціальні програми у формі  трансфертних платежів. Трансферти – це платежі, які здійснюються державою особам або домогосподарствам грошей, взамін яких платник (держава) не отримує товарів і послуг. До них належать пенсії, стипендії, виплати по безробіттю, допомога інвалідам тощо.

       Крім цього, держава регулює індивідуальні доходи через втручання у процес формування первинних доходів (встановлення мінімального рівня заробітної плати, запровадження прогресивної шкали оподаткування, індексація доходів з врахуванням інфляції, регулювання цін на товари і послуги першої необхідності тощо).

       4. Коректировка розподілу ресурсів з метою удосконалення структури нацонального продукту. Необхідність втручання держави у перерозподіл ресурсів зумовлена тим, що конкурентна ринкова система або:1/ виробляла "не ту" кількість певних товарів і послуг, або 2/ опинилась не в змозі взагалі виділити будь-які ресурси на виробництво деяких товарів і послуг, випуск яких економічно виправданий. Перший випадок пов"язаний з переливами ресурсів, або побічними ефектами, а другий – з державними, або соціальними благами.

       5. Стабілізація економіки. Одна з найбільш важливих функцій держави полягає у тому, щоб стабілізувати економіку, тобто допомогти приватній економіці забезпечити і повну зайнятість ресурсів і стабільний рівень цін. 

Форми і методи державного   регулювання економіки.

              Державне регулювання економіки здійснюється у відповідних формах:

· Бюджетно-податкове регулювання – пов’язане з функціонуванням державних фінансів, формуванням державного бюджету та державними витратами і спрямоване на реалізацію цілей соціально-економічного розвитку країни.

· Кредитно-грошове регулювання –діяльність держави спрямована на забезпечення економіки повноцінною і стабільною національною валютою та регулювання грошового обігу відповідно до потреб економіки.

· Адміністративноекономічне регулювання – передбачає заходи адміністративного та економічного характеру, спрямовані на створення умов для функціонування ринкової системи і реалізації соціальних цілей суспільства (приватизація, демонополізація, макроекономічне плануваннятощо).

· Цінове регулювання – вплив держави на ринкове ціноутворення шляхом законодавчих, адміністративних чи судових заходів.

Методи державного регулювання економіки – це сукупність способів, прийомів та засобів державного впливу на соціально-економічний розвиток країни.

       Основні методи ДРЕ: адміністративні, прямі та непрямі.

       Прямі методи ДРЕ – це методи, за допомогою яких держава безпосередньо втручається в економічні процеси (держконтракт, держазамовлення, субсидії, субвенції, дотації, встановлення фіксованих цін, валютних курсів, ліцензування, встановлення державних стандартів і нормативів).

       Непрямі методи ДРЕ – сукупність опосередкованих засобів державного впливу на діяльність суб’єктів економіки (система правових та економічних методів).

· Правові методи: система законів ті законодавчих актів, що регламентують діяльність суб’єктів господарювання.

· Економічні методи: створення державою фінансових чи матеріальних стимулів, здатних впливати на еконмічні інтереси суб’єктів господарювання і зумовлювати їхню поведінку (ставка податків, облікова ставка, митний тариф).

Адміністративні методи ДРЕ – заборони, дозвіл або примус (укази, розпорядження, ліцензування, контроль за виконанням законів, указів, санкції за порушення та ін.).

           Неформальним засобом державного впливу на економіку є переконання. Держава використовує для його реалізації публічні лекції, рекламу, спеціальні програми на радіо і ТБ, публікації, соцопитування, впливаючи таким чином на формування громадської думки, економічного мислення.

       Специфічним інструментом ДРЕ є державний сектор економіки – комплекс господарських об’єктів, які повністю або частково належать центральним чи місцевим органам державної влади і використовуються державою для виконання нею економічних, соціально-культурних і політичних функцій.

       Отже, державне регулювання економіки – це сукупність форм, методів та інструментів, за допомогою яких держава впливає на діяльність суб’єктів господарювання і ринкову кон’юнктуру з метою створення нормальних умов для функціонування ринку та вирішення складних соціально-економічних проблем суспільства.

       Форми державних підприємств наступні: