Дисковод для компакт-дисків CD або DVD

Системний блок

Системний блок - основний вузол, всередині якого встановлені найбільш важливі компоненти. Пристрої, що знаходяться всередині системного блоку називаються внутрішніми, а підключаються до нього зовні - зовнішніми і периферійними. Основною характеристикою корпусу системного блоку є параметр, званий форм-фактором. Від нього залежать вимоги, які пред'являються до розташовуваних пристроям. Форм-фактор системного блоку обов'язково повинен бути узгоджений з форм-фактором головної (системної, материнської) плати. В даний час найбільш розповсюджені корпусу з форм-фактором ATX. Корпуси поставляються разом із блоком живлення.

Внутрішні пристрої системного блоку

Материнська плата - основна плата комп'ютера. На ній розміщуються:

1. Процесор - основна мікросхема, що виконує арифметичні і логічні операції - мозок комп'ютера. Процесор складається з комірок, схожих на клітинки оперативної пам'яті, але в цих осередках дані можуть не тільки зберігатися, але і змінюватися. Внутрішні клітини процесора називаються регістрами.Частина регістрів є командними, тобто такими, які сприймають дані як команди, керівники обробкою даних в інших регістрах. Керуючи засиланням даних в різні регістри, можна управляти обробкою даних. На цьому грунтується виконання програм. З іншими пристроями процесор зв'язаний кількома групами провідників, які називаються шинами. Основних шин три: шина даних, адресна шина і командна шина. Адресна шина складається з 32 паралельних провідників (32-розрядна). По ній передаються адреси комірок оперативної пам'яті. До неї підключається процесор для копіювання даних з комірки ВП в один зі своїх регістрів. Саме копіювання відбувається по шині даних. У сучасних комп'ютерах вона, як правило, 64-розрядна, тобто одночасно на обробку поступає 8 байт. За командного шині передаються команди з тієї області ОП, в якій зберігаються програми. У більшості сучасних комп'ютерів командна шина 32-розрядна, але є вже і 64-розрядні.

2. Основними характеристиками процесора є розрядність, тактова частота і кеш-пам'ять. Розрядність вказує, скільки біт інформації процесор може обробити за один раз (один такт). Тактова частота визначає кількість тактів за секунду, наприклад, для процесора виконує близько 3 мільярдів тактів за секунду тактова частота дорівнює 3 Ггц / сек. Обмін даними всередині процесора відбувається швидше, ніж з оперативною пам'яттю. Для того, щоб зменшити число звернень до ОП, всередині процесора створюють буферну область - кеш-пам'ять. Беручи дані з ОП, процесор одночасно записує їх у кеш-пам'ять. При подальшому зверненні процесор шукає дані в кеш-пам'яті. Чим більше кеш-пам'ять, тим швидше працює комп'ютер.

3. Мікропроцесорний комплект (чіпсет) - набір мікросхем, що керують роботою внутрішніх пристроїв і визначають основні функціональні можливості материнської плати.

4. Шини - набори провідників, по яких відбувається обмін сигналами між внутрішніми пристроями.

5. Оперативна пам'ять - набір мікросхем, призначених для тимчасового зберігання даних

Оперативна пам'ять (RAM - random access memory) - масив комірок, що здатні зберігати дані. пам'ять може бути динамічною та статичної. Комірки динамічної пам'яті можна представити у вигляді мікроконденсаторів, що накопичують електричний заряд. Динамічна пам'ять є основною оперативною пам'яттю комп'ютера. Комірки статичної пам'яті є тригери - елементи в яких зберігається не заряд, а стан (включений / виключений). Цей вид пам'яті більш швидкий, але і більш дорогий і використовується в т.зв. кеш-пам'яті, призначеної для оптимізації роботи процесора. Оперативна пам'ять розміщується на стандартних панельках (модулях, лінійках). Модулі вставляються в спеціальні роз'єми на материнській платі.

6. ПЗУ - постійне запам'ятовуючий пристрій. В момент включення комп'ютера його оперативна пам'ять порожня. Але процесору, щоб почати працювати, потрібні команди. Тому відразу після включення на адресній шині виставляється стартовий адресу. Це відбувається апаратно. Ця адреса вказує на ПЗП. У ПЗУ знаходяться "зашиті" програми, які записуються туди при створенні мікросхем ПЗУ і утворюють базову систему введення-виведення (BIOS - Base Input / Output System). Основне призначення цього пакету - перевірити склад та працездатність базовій конфігурації комп'ютера та забезпечити взаємодію з клавіатурою, монітором, жорстким диском і дисководом гнучких дисків.

7. роз'єми для підключення додаткових внутрішніх пристроїв (слоти).

Жорсткий диск

Жорсткий диск - пристрій для довготривалого зберігання великих обсягів даних і програм.

Насправді, це не один диск, а група дисків, що мають магнітне покриття і обертаються з високою швидкістю. Над поверхнею кожного диска розташовується головка читання-запису. При високих швидкостях обертання виникає аеродинамічна подушка між поверхнею диска і голівкою. При зміні сили струму, що протікає через головку, змінюється напруженість магнітного поля в зазорі, що викликає зміна магнітного поля феромагнітних частинок, що утворюють покриття диска. Так здійснюється запис на диск. Читання відбувається в зворотному порядку. Намагнічені частинки наводять у голівці ЕРС самоіндукції, виникають електромагнітні сигнали, які посилюються і передаються на обробку. Управління роботою жорсткого диска здійснюється спеціальним пристроєм - контролером жорсткого диска. Функції контролера частково вмонтовані в жорсткий диск, а частково знаходяться на мікросхемах чіпсета. Окремі види високопродуктивних контролерів поставляються на окремій платі.

Дисковод гнучких дисків

Для оперативного перенесення невеликих (до 1.4Мб) обсягів інформації використовуються гнучкі диски, які вставляють в спеціальний накопичувач - дисковод.

Дисковод для компакт-дисків CD або DVD

Принцип дії пристрою CD полягає в зчитуванні (запису) даних, за допомогою лазерного променя, що відбивається від поверхні диска. При цьому щільність запису, в порівнянні з магнітними дисками, дуже висока. На стандартний CD-диск можна записати до 650Мб. Поява формату DVD ознаменувало собою перехід на новий, більш просунутий, рівень в галузі збереження і використання даних, звуку і відео. Спочатку абревіатура DVD розшифровувалася, як digital video disc, це оптичні диски з великою ємністю. Ці диски використовуються для збереження комп'ютерних програм і додатків, а так само повнометражних фільмів і високоякісного звуку. Тому, трохи пізніше з'явилася розшифровка абревіатури DVD, як digital versatile disc, тобто універсальний цифровий диск - більш логічний. Зовні, диски DVD виглядають як звичайні диски CD-ROM. Однак можливостей у DVD набагато більше. Диски DVD можуть зберігати в 26 разів більше даних, у порівнянні зі звичайним CD-ROM. Маючи фізичні розміри і зовнішній вигляд, як у звичайного компакт-диску CD-ROM, диски DVD стали величезним стрибком в ємності для зберігання інформації, у порівнянні зі своїм предком, що вміщує 650MB даних. Стандартний одношаровий, однобічний диск DVD може зберігати 4.7GB даних. Але це не межа - DVD можуть виготовлятися по двошаровому стандарті, що дозволяє збільшити ємність збережених на одній стороні даних до 8.5GB. Крім цього, диски DVD можуть бути двосторонніми, що збільшує ємність одного диска до 17GB.

Відеокарта

Спільно з монітором відеокарта утворює відеосистему комп'ютера. Відеокарта (відеоадаптер) виконує всі операції, пов'язані з управлінням екраном монітора і містить відеопам'ять в якій зберігаються дані про зображення.

Звукова карта

Звукова карта виконує операції, пов'язані з обробкою звуку, мови, музики. Звук відтворюється через колонки (навушники), що підключаються до виходу звукової карти. Є також роз'єм для підключення мікрофона. Основним параметром ЗК є розрядність, Чим вище розрядність, тим менша похибка, пов'язана з оцифруванням, тим краще звучання.