Результати визначення порогу слухової чутливості

Модуль І.Характеристика фізіологічних систем організму на різних етапах онтогенезу.

Тема 1.7. Нейробіологічні основи поведінки людини та вікові особливості аналізаторів.

Лабораторна робота № 11

Тема: Визначення вікових особливостей зорового та слухового аналізаторів.Дослідження порогу слухової чуттєвості.

Мета:вивчитивікові особливості розвитку зорового та слухового аналізаторів; засвоїти методику визначення порогу слухової чуттєвості.

Обладнання: атласи, таблиці, схеми, вологі препарати,механічний годинник, сантиметрова лінійка.

Теоретичні відомості.

Зоровий аналізатор.Ембріональний розвиток ока у загальних рисах закінчується доволі рано – до 4-го тижня внутрішньоутробного періоду. Але зоровий аналізатор і морфологічно, і функціонально ще в цілому не сформований до народження. У новонародженого центральна частина сітківки недостатньо диференційована, у жовтій плямі забагато паличок. Процеси мієлінізації зорових шляхів закінчуються до 3-4 місяця життя. До кінця першого півріччя завершується морфологічне дозрівання центральної частини сітківки. Протягом перших 3 років життя йде безперервна диференціація клітинних елементів кори потиличної долі головного мозку, формуються кіркові центри, міжпівкульові асоціативні зв’язки. У цей період встановлюються також зв’язки нервових елементів різних сенсорних систем. Формування зорових кіркових центрів закінчується тільки у 6-7 років.

У новонароджених зображення на сітківці перевернуте.Поступово, за рахунок діяльності кіркового відділу аналізатора, формується сприйняття прямого зображення. Цейперіодвідображається в тому, що в перші місяці життя дитина плутаєверхню й нижню сторони предмета. Наприклад, якщо їйпоказати свічку, яка горить, то, прагнучи схопити полум’я,дитина протягне руку не до верхнього, а до нижнього кінцясвічки.

Новонароджена дитина реагує на світло. Вона обертає голову та очі до джерела світла, примружується при яскравому світлі. Це орієнтовний рефлекс на світлові подразники. Якщо освітити очі сплячої дитини, змикання повік посилюється. На сильне світло дитина реагує пробудженням, голосним плачем. У новонароджених, особливо недоношених, раптове освітлення сильним світлом викликає тонічний захисний рефлекс з очей на шию. Трапляється звуження зіниці, змикання повік, відкидання головки назад до опістотонусу (рефлекс Пейпера). Рефлекс сильніше викликається у вертикальному положенні. У недоношених він зберігається впродовж 4 міс. Цей рефлекс може бути відсутній при порушеннях світлового сприйняття.Новонароджений добре реагує на світло, але усвідомленого бачення ще немає. Він не вміє фіксувати погляду на предметі, простежувати, розглядати, акомодувати. Все це дитина набуває у результаті власного досвіду, який базується на взаємодії з іншими сенсорними системами.

На 2-3 тижні життя яскраве світло вже спонукає дитину на короткочасне утримання очей нерухомо на блискучому предметі. Чітка фіксація погляду на предметі, координовані рухи очей і простежування предмету розвиваються до 4-5 тижня (1 місяць), але деякі новонароджені вже на 10-у добу роблять спроби слідкувати за рухливими предметами. Голова при цьому частіше нерухома. Фіксація погляду на предметі і простежування, коли ці функції вже закріплені, дають змогу визначати об’єм рухів очних яблук в усіх напрямках і знаходити окорухові порушення.

Бінокулярний зір,що забезпечує рельєфне сприйняттянавколишнього світу, глибину розміщення предметів івідстань, на якій вони перебувають,починає розвиватися з 6-8 тижня (1,5- 2 місяці) і вже добре виражений до 4 місяців. Закінчується формування бінокулярного зору у віці 6-12 років.Після 6–9 місяців з’являються стереоскопічнесприйняття та відчуття глибини, яке досягає досконалості до16–17 років. Після 40 років ця здатність знижується.

Одночасно з розвитком орієнтації і простежування розвивається здатність відповідати на подразнення периферійної сітківки. Перші ознаки периферійного бачення проявляються вже на 2-3 тижні, але вираженими стають з 4 місяців. З цього моменту дитина може кидати швидкий погляд з боку на бік.

На 4-6 тижні (1 1,5 місяців) розвивається візуальне сприйняття: дитина фіксує погляд на обличчі матері, посміхається, і відповідає на подразнення комплексом рухових реакції. У цей час вона сприймає розміри, форму людського обличчя, що може бути використане при стимуляції розвитку дитини. На 2-3 місяці відбувається фіксація і розпізнавання таких об’єктів як пляшечка, соска. У 4 місяці бачений предмет дитина намагається взяти у руки, тобто розвивається зорово-моторна координація, яка відіграє важливу роль у сприйнятті оточуючого середовища. У 7-10 місяців з’являється здатність розпізнавати геометричні форми. З віком зорове сприйняття стає все більш диференційованим та узагальненим. Дитина розпізнає усе більшу кількість об’єктів. Повне сприйняття форми предмету розвивається у дитини лише у період шкільного навчання.

У новонароджених колбочок менше, ніж паличок, дошести місяців центральна частина сітківки повністю розвивається. Прийнято вважати, що новонароджені не розрізняють кольорів, диференціаціякольору не здійснюється у зв’язку з незрілістю колбочок. Диференціюваннякольорів починається з 5–6 місяців, але усвідомлене відчуття
кольорів формується пізніше.Після 2-х місяців діти можуть диференціювати різко відмінні кольори. До 6-го місяця дитина розпізнає 4-5 кольорів. Послідовність розвитку кольоровідчуття наступна: жовтий, синій, червоний, зелений колір. Правильно назвати кольоризабарвлених предметів діти можуть уже в 2,5–3 роки. У трироки дитина розрізняє абсолютну величину яскравостікольору та співвідношення їх яскравості. Істотне підвищення
здатності розрізняти кольори спостерігається в 10–12 років (максимум– у 30 років, післячого ця здатність знижується). У цілому звіком абсолютна чутливість до кольорівзнижується, аздатність розрізняти кольорові відтінки – навпаки, збільшується.

Найближча точка ясного бачення в дорослої людиниміститься на відстані близько 10 см від ока. Це значить, щопредмети, розміщені ближче 10 см, не можна чітко побачити
навіть за максимального скорочення війчастого м’яза.Найближча точка ясного бачення змінюється з віком: у 10 років найближча точка ясного бачення міститься на відстаніменше 7 см від ока, у 20 років – 8,3 см, у 30 – 11 см, у 40 –17 см, у 50 – 50 см, у 60–70 років – 80 см.

Сітківка і зоровий нерв формують аферентну частину рефлекторної дуги зіничної реакції. Зіничні реакції виражені з народження. У недоношених і дітей з низькою вагою при народженні зіничні реакції затримані.

У новонароджених і дітей грудного віку слабо розвиненатемнова та світлова адаптація. Здатність до темнової адаптаціїзростає до 20 років, до світлової – до 24 років.

У дітей раннього віку визначити його важко. Порушення полів зору у ранньому віці є одним із симптомів краніофарінгіоми, оптикохіазмального арахноїдиту. До чотирьох місяців,  незважаючи на функціонуванняпаличок, поле зору дуже звужене. Поступово відбуваєтьсярозширення периферичного зору, особливо в період із п’яти до10 років.У 6 років відбувається якісна перебудова зорового сприйняття. До віку 10-12 років формування зорової функції в основному завершується, досягаючи рівня дорослого організму.

Слуховий аналізатор. Вухо новонародженого морфологічно розвинуте, але має деякі особливості, відмінні від вуха дорослої людини: короткий зовнішній слуховий прохід. Горизонтальне розташування барабанної перетинки, широка коротка євстахієва труба, наявність ембріональної тканини у середньому вусі. Слухові шляхи від середнього мозку до кіркових центрів ще не мієлінізовані.

Новонароджена дитина чує. У відповідь на голосний звуковий подразник дитина затуляє очі відповідно, спостерігається реакція переляку, гримаса плачу, зміна дихання, обертання голови до джерела звука. Якщо очі новонародженого замружені, то він ще сильніше затулює повіки. У окремих випадках можна зареєструвати й інші реакції – витягування рук, розставляння пальців, напруження м’язів обличчя, відкривання рота, смоктальні рухи та ін. У 3 місяці виникає слухове зосередження, у 4 місяці дитина обертає голову до джерела звуку. До кінця 1-го півріччя досягає можливостей дорослої людини. Наступний розвиток проходить у напрямку диференціювання мовних подразників і продовжується до 7 років.

У новонароджених дослідження слуху базується на кохлеопальпебральному і кохлеопупілярному рефлексах, які є у здорової дитини до 4-5 міс.Кохлеопальпебральний рефлекс: дитина в спокійному стані з відкритими очима у відповідь на різкий хлопок замружує очі. При багаторазовому повторенні звукового подразника поріг рефлексу збільшується. Кохлеопупілярний рефлекс: у відповідь на звукове подразнення з’являється спочатку розширення, а потім звуження зіниці.

У 3 роки дитина сприймає шепітну мову на відстані 5 м, тому можна досліджувати гостроту слуху звичайними прийомами. Дитині одне вухо затуляють рукою, інше – повернуте до лікаря. Промовляється слово, яке дитина повинна повторити. Якщо він не чує відстань треба зменшити.

Збудливість слухової сенсорної системи на словесні сигнали особливо помітно збільшується у віці 4 років та продовжує збільшуватися до 6-7 років. Однак гострота слуху у дітей у 7-13 років (пороги слуху) все ще гірші, ніж у 14-19 років, коли досягається найбільш висока чутливість.

Відсутність відповіді на звуковий подразник при нормальному психічному розвитку говорить про вроджену глухоту. Однобічна глухота буває частіше при ураженні слухового нерву.У дітей, які народилися в асфіксії, перенесли важку ядерну жовтяницю, може спостерігатися вибіркова втрата слуху на високі тони. Така дитина чує, але не може достатньо зрозуміти звернену до неї мову.Первинно збережене слухове сприйняття може сполучатися з відсутністю реакції на слухові подразники, наприклад, мову оточуючих. Таке буває у дітей з проявами аутизму.

Хід роботи:

1.Розгляньте на вологих препаратах та за допомогою атласів будову органу зору. Охарактеризуйте основні його вікові зміни та зробіть позначення на рис.1 і рис. 2.

1 - _____________­­­________ 2 - _____________________ 3 - _____________________ 4 - _____________________ 5 - _____________________ 6 - _____________________ 7 - _____________________

8 - _____________________ 9 - _____________­­­________ 10 - ____________________ 11 - ____________________ 12 - ____________________ 13 - ____________________ 14 - ____________________

Рис. 1. Будова ока

1 - _____________­­­________ 2 - _____________________ 3 - _____________________ 4 - _____________________ 5 - _____________________ 6 - _____________________ 7 - _____________________ 8 - _____________________ 9 - _____________­­­________ 10 - _____________­­­________ 11 - _____________________ 12 - _____________________

Рис. 2 . Будова зорового аналізатору

2.Проаналізуйте основні вікові зміни гостроти зору, намалюйте схему розглядання предметів на різній відстані від ока, зробіть висновок.

Гострота зору поступово збільшується у дітей: в 1 рік – 0.1, у 2 роки – 0.4, у 4 роки – 0.7, у 5 років – 0.9 та до 7-8 років вона досягає нормальної величини дорослої людини – 1.0. У 10 років гострота зору досягає дорослого рівня.

Гострота зору у грудних дітей перевіряється орієнтовно й шляхом спостереження – з якого віддалення дитина впізнає мати, бачить предмет, слідкує за ним, намагається схопити його. У віці 2-5 місяців можна використовувати блискучу кулю. У цьому віці про наявність або відсутність зору у дитини говорить миготливий рефлекс: змикання повік при приближенні предмету до очей. Після одного року гостроту зору визначають по тому, з якого віддалення дитина впізнає оточуючих людей, іграшки. У 3 роки гостроту зору можна визначати за допомогою таблиць з малюнками. Використовують також тест взяття предметів зі столу.У дітей перших 4-6 років життя очне яблуко ще недостатньо виросло у довжину. Хоча кришталик ока має високу еластичність та добре фокусує світлові промені, але зображення попадає за сітківку, тобто виникає дитяча далекозорість.

Поряд з цими прийомами для об’єктивної реєстрації гостроти зору у дітей раннього віку використовують методи фотопупілографії, електроретинографії та електроенцефалографії, досліджується оптикокінетичний ністагм. Фотопупілографія дає змогу реєструвати рухи ока як відповідь на світлове подразнення різної інтенсивності. За зміною ритму електроретинографії у відповідь на світловий подразник можна думати про наявність бачення. Оптикокінетичний ністагм базується на слідкуванні ока за предметами, різними за розмірами, інтенсивністю забарвлення і освітлення, розташованими на різному віддалені.Зниження гостроти зору у дітей раннього віку може бути при крововиливах у сітківку, як наслідок асфіксії і внутрішньочерепної пологової травми, при вродженій і вторинній атрофії зорових нервів, вродженій катаракті, колобомі сітківки, глаукомі.

А)Уважно розгляньте рис. 3.На яких малюнках зображені ходи променів у нормальному, короткозорому і далекозоромуоці?

Рис. 3. Схеми заломлення світла в оці

Э - ________________________ М- ________________________ Н - ________________________   Чим відрізняються далекозорі ікороткозорі очі від нормальних? _____________________________________ _____________________________________ _____________________________________   На відповідних малюнкахдомалюйте: ·лінзу окулярів длякорекції далекозорості; ·лінзу окулярів длякорекції короткозорості.

Б)Намалюйте схему акомодації кришталика ока при розгляданні:

В)Позначте ознаки, характерні для короткозорості символом þ, а ознаки,характерні для далекозорості, символом - ý.

Отже, основними віковимизмінами зорового аналізатору є:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________

3.Розгляньте на вологих препаратах та за допомогою атласів будову вуха у новонародженого та дорослої людини. Зробіть позначення на рис. 4, рис. 5.

1 - _____________­­­________ 2 - _____________________ 3 - _____________________ 4 - _____________________ 5 - _____________________ 6 - _____________________ 7 - _____________________ 8 - _____________________ 9 - _____________­­­________

Рис. 4. Схематична будова слухового аналізатору

1 - _____________­­­________ 2 - _____________________ 3 - _____________________ 4 - _____________________ 5 - _____________________ 6 - _____________________ 7 - _____________________ 8 - _____________________ 9 - _____________­­­________ 10 - ____________________ 11 - ____________________ 12 - ____________________

Рис. 5. Анатомічна будова органу слуху

4.Проаналізуйте вікові зміниоргану слуху та зробіть короткий висновок.

Вушна раковина в новонародженогопотовщена, хрящ її м’який, шкіра, що покриває його, тонка.Найшвидше вушна раковина росте протягом перших двохроків життя дитини та після 10 років, причому в довжину ростешвидше, ніж у ширину. Розміри й контури вушної раковинивстановлюються до 12 років, а після 50–60 років її формазгладжується.Зовнішній слуховий прохід у новонародженого вузький,довгий (близько 15 мм), круто загнутий, маєзвуження на межірозширених медіального та латерального його відділів. У дитини одного року довжина зовнішнього слухового проходу – близько20 мм, у дитини п’яти років – 22 мм, у дорослих – 25 мм.

Внутрішнєвухо в новонародженого розвинене добре, його розміри близькідо таких у дорослої людини.Порожнина середнього вуха (барабанна) розвивається звипинання стінки глотки на другому місяці ембріональногорозвитку й залишається зв’язаною з нею через слухову(євстахієву) трубу. У кінці внутрішньоутробного періоду сполучна тканина, що оточує слухові кісточки, швидко розсмоктується й барабанна порожнина розширюється. Проте в ній зберігається частина ембріональноїсполучної тканини, що перешкоджає вільному руху кісточок.Лише через декілька місяців після народження барабаннапорожнина заповнюється повітрям, чому сприяють дихальні таковтальні рухи дитини, кісточки стають рухомими, а викликанізвуком коливання барабанної перетинки можуть вільнопередаватися на мембрану овального вікна завитки.До моменту народження в барабанній порожниніміститься рідина, яка з початком дихання через слухову трубкунадходить до глотки й ковтається новонародженим.Слухові кісточки мають розміри, близькі до таких удорослої людини. Слухова трубка в новонародженогопряма, широка, коротка (17–21 мм). Протягом першого рокужиття дитини слухова труба росте повільно, на другому році– швидше. Довжина слухової трубки в дитини 1-го рокужиття дорівнює 20 мм, 2-х років – 30, 5-ти – 35 мм. Удорослої людини довжина слухової труби складає 35–38 мм.Просвіт слухової труби звужується поступово: від 2,5 мм ушість місяців до 2 мм в у два роки й до 1–2 мм – у 6-річноїдитини.У дітей 2–3 років верхня стінка барабанної порожнинитонка, має широку щілину, обернену в порожнину черепа,заповнену сполучною тканиною з численними кровоноснимисудинами. Тому при запаленні барабанної порожнини існуєнебезпека проникнення інфекції по кровоносних судинах у порожнину черепа.

Новонароджений чує, але його чутливість до звуків є низькою, оскільки порожнина середнього вуха заповнена амніотичною рідиною. Після розсмоктування амніотичної рідини (7–8 тижнів) рецепція звукових хвиль різко зростає.У процесі онтогенезу чутливість до звукових стимулівпоступово зростає, досягаючи максимуму до 14–19 років,після чого знижується. Межі сприйманого звуку в дітей – від12 до 22000 Гц, із віком верхня межа знижується (у 35 років– 15 000 Гц, у 50 – 13 000 Гц, у шість – 10 000 Гц). У віці від 6-ти місяців до 2,5 року пороги слухової чутливостівідрізняються від порогів дорослих на 30 дБ. У віці від 4-х до 10-ти років пороги слухової чутливостіперевищують порогидорослих на 4–10 дБ. До 12–15 років слухова чутливістьдосягає рівня дорослих, а іноді перевищує його. Найбільшагострота слуху спостерігається в 14–19 років. Низькі тони дітисприймають краще, ніж високі.Диференціювання звуку за висотою тону в дітей можливе з 2,5–3 місяців.Просторова слухова орієнтація в дитини з’являється з трьохмісяців. Розрізнення звуків на 17 музичних тонів виявляєтьсявже в 3,5 місяця життя, на 13–14 тонів – в 4,5 місяця, на 7–
10 тонів – у п’ять місяців, що відповідає нормі дорослоїлюдини. Повністю слуховий апарат формується до 12 років.Установлено,що 6-місячний плід чує звуки, про це свідчать, наприклад,зміна частоти серцевих скорочень і виникнення руховихреакцій при звуковій стимуляції. Гіпоксичний стан плодазнижує цю реакцію. Звуковий тест використовується вакушерській практиці для антенатальної діагностики стануплода. Незадовго до народження плід по-різному реагує начоловічі та жіночі голоси. Після народження голоси батька й
матері можуть здійснювати заспокійливе враження на немовля. У 6-місячної дитини з’являється великий інтерес до звуківмови та музики, що можуть заспокоювати або збуджуватинемовля. У приміщенні, де перебуває малюк, не повинно бутипостійного музичного фону, шуму, йому необхідні періодитиші.

Основні вікові зміни слухового аналізатору:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

5.Визначте поріг слухової чуттєвості.

Робота виконується утрьох (один студент в ролі “експериментатора”, другий – в ролі “досліджуваного”, а третій - у ролі “лаборанта”; потім здійсніть обмінролями).

А) “Досліджуваний” заплющує очі.

Б)“Експериментатор” повільно наближає до вуха піддослідного механічний годинник доти,доки той не почує звук годинника. Почувши звук, “досліджуваний”говорить: «Чую!».

В) “Експериментатор” фіксує руку з годинником.

Г) “Лаборант” заміряє відстань від годинника до вуха (L, см).

Ґ) Дослід повторіть тричі для лівого і правого вуха.

Д) Знайдіть середнє арифметичне значення для кожного вуха.

Е) Одержані дані занесіть до таблиці 1.

Таблиця 1

Результати визначення порогу слухової чутливості

6.У висновку проаналізуйте дані таблиці 1:

____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________
____________________________________________________________________________

Завдання для самостійної роботи студентів:

- інволюціязорового та слухового аналізаторів;

- розробіть систему рекомендацій щодо гігієни зорового та слухового аналізаторів в умовах шкільного навчання;

- фізіологічні основи психіки;

- вікові особливості вищої нервовоїдіяльності;

- вікові особли­вості формування умовних рефлексів на мовні подразники, швидкість їх утво­рення.

Контрольні питання:

1.Охарактеризуйте будову і функції зорової сенсорної системи.

2.Укажіть особливості розвитку зорового аналізатору у дітей.

3.Поясніть вікові зміни акомодації ока.

4.Визначте причини та механізми короткозорості і далекозорості.

5.Охарактеризуйте будову і функції слухової сенсорної системи.

6.Укажіть,у чому полягає гігієна слуху?

7.Охарактеризуйте вікові особливості слухового аналізатора.