Схема розвитку центральної нервової системи в пренатальний (дородовий) період

Модуль І. Характеристика фізіологічних систем організму на різних етапах онтогенезу.

Тема 1.3. Вікові особливості нервової системи, ендокринної системи, рухового апарату.

Лабораторна робота № 5.

Тема: Оцінка рівня сенсомоторної координації та функціональної спеціалізації півкуль.

Мета:вивчити індивідуальні показники сенсомоторної координації, навчитися оцінювати модальність та функціональну спеціалізацію півкуль за мандалою К. Юнга.

Обладнання: таблиці, лінійка, олівець.

Теоретичні відомості.

Основні етапи розвитку нервової системи. Розвиток центральної нервової системи відбувається гетерохронно, відповідно до загальнобіологічного закону: філогенетично древніші частини мозку розвиваються швидше від молодших і в певній послідовності: спинний мозок, далі – довгастий, середній, проміжний і кора великих півкуль мозку.

Рис.1. Стадії раннього розвитку головного мозку	Мозок людини розвивається з ектодерми. З 11-го дня внутрішньоутробного розвитку в головному відділі зародка відбувається закладка нервової пластинки, яка до 4–5 тижня замикається в нервову трубку. Передній кінець нервової трубки потовщується, тут надалі формується головний мозок; із каудальної (хвостової) частини трубки розвивається спинний мозок. На 4-му тижні внутрішньоутробного розвитку на головному кінці нервової трубки утворюються три розширення – первинні мозкові міхури: передній, середній і задній (рис.1). Унаслідок нерівномірного росту відділів нервової трубки утворюються її вигини: тім’яний, потиличний і мостовий. У результаті повздовжнього поділу переднього й заднього мозкових міхурів (середній залишається без змін) утворюється п’ять міхурів головного мозку: кінцевий, проміжний, середній, задній і довгастий.
Порожнини цих міхурів зберігаються в мозку дорослої людини у видозміненій формі й називаються шлуночками мозку. На 6–7 тижнях внутрішньоутробного розвитку з переднього міхура утворюються великі півкулі (кора та базальні ганглії), а з каудального – проміжний мозок (таламус, гіпоталамус). На третьому місяці ембріонального розвитку формується мозолисте тіло, яке з’єднує праву й ліву півкулі. До шести місяців півкулі повністю покривають мозок (рис. 2). На цей час усі відділи мозку добре виражені (табл. 1).		Рис. 2. Онтогенез головного мозку

Таблиця 1

Схема розвитку центральної нервової системи в пренатальний (дородовий) період

В перший місяць життя число синапсів зростає в 50 разів (із 20 до 1000 млрд) за рахунок численних сигналів, що надходять у мозок. Якщо синапси бездіяльні, тобто до них не поступає збудження, вони дегенерують. Тому дуже важливими є розвивальні ігри та заняття з перших років життя (ігри з кубиками, рухові ігри й ін.). Формування синапсів у різних ділянках мозку відбувається не одночасно. У корі півкуль інтенсивне утворення синапсів починається з другого місяця життя дитини, у цей час частина вроджених рухових реакцій поступово зміняються цілеспрямованими рухами. Так 3-місячна дитина може зосередити погляд на предметах. До 8–9 місяців розвиток синаптичних зв’язків гіпоталамуса впорядковує зберігання інформації в складній системі мозку: немовлята починають «запам’ятовувати» рухи, зокрема, як поводитися з іграшками. Упродовж першого року життя інтенсивно утворюються синаптичні зв’язки в лобовій частці головного мозку, із якою пов’язано прогнозування поведінки, тобто вміння передбачати й відповідно розраховувати свої дії, а також логічне мислення. Формування синапсів супроводжуються посиленим споживанням енергії.

Розвиток спинного мозку. Протягом перших трьох місяців внутріутробного розвитку спинний мозок займає хребетний канал на всю його довжину. У подальшому хребет росте швидше, ніж спинний мозок, нижній кінець спинного мозку піднімається в хребетному каналі. У новонародженої дитини нижній кінець спинного мозку міститься на рівні
ІІІ поперекового хребця, у дорослої людини – на рівні І–ІІ поперекових хребців. Ріст хребта випереджає ріст мозку, унаслідок чого каудальний кінець спинного мозку поступово
переміщується вгору, тому корінці спинномозкових нервів подовжуються, приймають навкісне, а в нижніх відділах – вертикальне положення. Корінці спинномозкових нервів, які
йдуть до крижових отворів, утворюють навколо кінцевої нитки пучок – «кінський хвіст». Ріст окремих сегментів спинного мозку відбувається нерівномірно: швидше ростуть сегменти
грудного відділу, повільніше – крижового й поперекового відділів.

Ще в ембріональному періоді з’являються шийне та поперекове потовщення.. Шийне потовщення розвивається швидше, ніж поперекове, оскільки верхні кінцівки розвиваються раніше. У новонародженого обидва потовщення добре виражені, але найбільшого розвитку вони досягають протягом перших років життя. До моменту народження дитини спинний мозок є найрозвиненішим відділом ЦНС. Довжина спинного мозку новонародженого становить 14 см, до двох років вона досягає 20 см, до 10 – подвоюється. Найшвидше ростуть грудні сегменти
спинного мозку. Маса спинного мозку в новонародженого становить близько 5,5 г, у дітей одного року – 10 г, до семи – у середньому 19 г, до 20 – маса мозку, як у дорослого, при цьому вона у вісім разів більша, ніж у новонародженого. У немовляти центральний канал ширший, ніж у дорослого, зменшення його просвіту завершується до 1–2 років і пізніше, коли відбувається збільшення маси сірої та білої речовин.

Розвиток рефлекторної функції. Рефлекторна функція спинного мозку починає здійснюватися внутріутробно – на 7– 8 тижнях. Рухова активність плода, що реалізовується за участю спинного мозку, є основою для розвитку головного мозку, зокрема кори великих півкуль.
Рух плода й скорочення серця сприяють мієлінізації волокон і розвитку відповідних структур центральної нервової системи. Під час руху плода стимулюються рецептори м’язів, сухожилків і суглобів, що сприяє дозріванню провідних систем. Зіткнення шкіри з навколоплідними  оболонками прискорює розвиток шкірних рецепторів і мієлінізацію задніх корінців. Завдяки цьому до часу народження спинний мозок дитини більш розвинений і морфологічно, і функціонально, порівняно з головним.

Окремі локальні рухи властиві 2–3-місячному плоду: виникають обмежені рухи й прості рефлекторні реакції, наприклад рефлекторне відкриття рота, рухи рук та ін. Генералізовані
відповіді з’являються в 3–4-місячного плода, реакції якого стають дифузними, асиметричними, некоординованими. Наприклад, у відповідь на роздратування голова може нахилятися, підійматися й повертається, руки згинаються, розгинаються, відводяться в сторони.
Спеціалізовані рефлекторні акти спостерігаються у плода, починаючи з 4–5 місяців. У багатьох новонароджених при дотику ногами до поверхні стола спостерігаються координовані рефлекси крокування, при яких положення однієї ноги залежить від іншої. У віці від 9–14 днів правильні крокуючі рухи спостерігаються в 35 дітей зі 100. Цей рефлекторний руховий акт зникає в більшості 4–5-місячних дітей, а справжня ходьба починається в 9–10 місяців. Новонароджений може «ходити» в будь-якій площині (вгору та вниз по стіні й у горизонтальній площині), що свідчить про незалучення вестибулярного апарата. Усі ці рефлекси в подальшому гальмуються, що є ознакою дозрівання головного мозку.

Рефлекси новонародженого. У 10-тижневого зародка найзбудливішою зоною є долоні рук, при подразненні яких виникають різні прояви хапального рефлексу. У новонароджених і грудних дітей у відповідь на больове подразнення шкіри можна спостерігати шкірно-захисні рефлекси, що точно відповідають місцю дотику подразника. При подразненні шкіри дитини голова повертається
в бік подразника або навіть в обидві сторони. Діти краще, ніж дорослі, розрізняють, яка саме ділянка шкіри подразнюється, що пояснюють ростом шкірної поверхні без відповідного збільшення кількості нервових волокон.

Основними безумовними рефлексами новонароджених є наступні:

1.Хапальний рефлекс. У 13–15-тижневого плода при подразненні долоні виникає рухове згинання всіх пальців, яке можна розглядати як перший прояв хапального рефлексу. До 22 тижня цей рефлекс проявляється у вигляді локального згинання руки, що подразнюється. У новонародженого хапальний рефлекс добре розвинений. Унаслідок переважання тонусу м’язів-згиначів його пальці стиснуті в кулачки. Якщо торкнутися пальцем середніх фаланг стислих пальців дитини, кулачки розкриваються й пальці розгинаються. Потім дитина схоплює подразнюючий палець дорослого, при цьому її долоні зігріваються, унаслідок чого хапання посилюється.

2.Рефлекс Бабінського.При подразненні підошви відбувається тильне згинання великого пальця ноги та підошовне згинання решти пальців. У 2-місячного плода при подразненні підошви спостерігають згинання й через 2–3 хв – розгинання пальців, часто й усієї стопи. Цей рефлекс добре виражений упродовж півроку з моменту народження, зникає у два роки. Наявність рефлексу Бабінського в дітей старшого віку та в дорослих вважають показником незрілості або порушення функцій пірамідного шляху й смугастого тіла. Підошовний рефлекс формується після народження і до 3-х років залишається єдиною реакцією на подразнення підошви.

3.Сухожилкові рефлекси– колінний, ахіловий – добре виражені в дітей першого року життя. Колінний рефлексу дітей раннього грудного віку супроводжується скороченням привідних м’язів іншої ноги, унаслідок чого нога повертається всередину. Цю реакцію називають перехресним рефлексом привідних м’язів. Вважають, що колінний рефлекс зникає після 7-місячного віку, оскільки загальмовується вищерозташованими центрами, що розвиваються. Потім він відновлюється та надалі існує постійно. Ахіловий рефлексна першому місяці життя, як правило,
може бути викликаний лише в небагатьох дітей, але, починаючи з 7–8-місячного віку, реєструється в більшості обстежених дітей. Пошуковий рефлекс:якщо ніжно торкнутися шкіри
дитини в ділянці кута вуст (не торкаючись губ), то відбувається опускання нижньої губи, відхилення язика та повертання голови в бік подразника, зникає цей рефлекс в один рік.
Хоботковий рефлекс:якщо легенько вдарити пальцем по губах новонародженого, то спостерігається скорочення колових м’язів рота та витягування губ хоботком.
Смоктальний рефлекс зникає в один рік. Рефлекс змикання повік зникає у шість місяців. Долонно-ротовий рефлекс Бабкіна(у разі надавлювання великими пальцями на долоні дитини поблизу тенарів відбувається відкривання рота та згинання голови) зникає у 3 місяці. Рефлекс Рабінсона (якщо дитину тримати пальцями за долоні, її можна припідняти над опорою) зникає у 2–
4 місяці. Рефлекс Моро(якщо вдарити по поверхні, на якій лежить дитина, на відстані 20 см із боків від голови, то дитина відводить руки вбік і розгинає пальці, потім руки повертаються в
попереднє положення) зникає у 4 місяці. Рефлекс Керніга (дитина лежить на спині, їй згинають ногу в кульшовому й колінному суглобах, у разі позитивного рефлексу не вдається розігнути ногу в колінному суглобі) зникає у 4 місяці. Рефлекс опори (дитина у вертикальному положенні спирається на поверхню стола повною стопою, ноги напівзігнуті, тулуб випрямлений); рефлекс автоматичної ходи(дитина, спираючись на поверхню, здійснює крокові рухи, тулуб нахиляється вперед) зникають у 2 місяці. Рефлекс Галанта(якщо пальцем провести по паравертебральній лінії від шиї до сідниць, коли дитина лежить на боку, то відбувається вигинання тулуба дугою, відкритою назад) та рефлекс повзання Бауера (дитина у положенні лежачи на животі піднімає голову та спонтанно повзе; якщо прикласти до підошов дитини долоню, то рухи повзання повторюються) зникають у 4 місяці. Рефлекс Переса: дитина лежить на животі, пальцем проводять по остистих відростках хребта від куприка до шиї, що викликає прогинання тулуба, згинання верхніх і нижніх кінцівок, піднімання голови, таза, а іноді – сечовиділення, дефекацію, крик,  зникає у 4 місяці. Тулубна реакція випрямлення:якщо стопи дитини спираються на опору, то випрямляється голова. Рефлекс виявляється після одного місяця. Верхній рефлекс Ландау:дитина в положенні на животі піднімає голову, верхню частину тулуба й руки, спираючись на
долоні рук, та утримується в цьому положенні, виявляється після 4-х місяців. Нижній рефлекс Ландау:у положенні на животі дитина розгинає й піднімає ноги, визначається після 5–6 місяців.

 Головний мозок. У новонародженого головний мозок відносно великий, масою в середньому 390 г (340–430) у хлопчиків і 355 г (330–370) – у дівчаток, що складає 12–13 % маси тіла (у дорослого – приблизно 2,5 %). До кінця першого року життя маса головного мозку подвоюється, а до 3–4 років – потроюється. У подальшому (після семи років) маса головного
мозку зростає повільно й до 20–29 років досягає максимального значення (1355 г – у чоловіків і 1220 г – у жінок). У подальші вікові періоди (до 60 років – у чоловіків і 55 років – у жінок) маса мозку суттєво не змінюється, надалі простежується деяке її зменшення. За весь період росту людини маса мозку збільшується приблизно в чотири рази, тоді як маса тіла – у 20 разів. У перші два роки життя головний мозок росте швидше, ніж спинний, надалі спостерігається зворотне співвідношення.

Довгастий мозок до моменту народження цілком розвинений морфологічно. Новонароджений здатний самостійно здійснювати дихальні рухи, смоктання, ковтання, чхання,
кашляти, у нього розвинені познотонічні рефлекси. До 5–6 років завершуються мієлінізація, ріст і диференціювання нейронів, а також удосконалюється робота основних нервових центрів, що беруть участь у регуляції діяльності серцево-судинної системи, травлення, дихання.
Ядра черепно-мозкових нервів довгастого мозку формуються рано. Так, ядра блукаючого нерва з’являються з 2-го місяця внутрішньоутробного розвитку і до 7-и років вони сформовані так само, як у дорослого. У новонародженого добре виражена ретикулярна формація (її структура за будовою майже така, як у дорослих). Місту новонародженого розташований вище, ніж у дорослого, до п’яти років ця відмінність зникає. Із розвитком структур довгастого мозку та моста пов’язане становлення функцій, що ними регулюються (дихання, робота серцево-судинної, травної й інших систем). Дихальні рухи в плода з’являються вже на 4–5-му місяці внутріутробного розвитку. До 16–17 тижня формується центр вдиху довгастого мозку. У віці 21–22 тижнів з’являються невеликі періоди безперервних дихальних рухів, які чергуються з глибокими судорожними вдихами. До цього часу формуються структури центру видиху довгастого мозку, а потім дихального центру моста, що забезпечує ритмічну зміну вдиху і видиху. У плода 28–33 тижнів дихання стає рівномірнішим, лише іноді змінюється поодинокими, глибшими вдихами та паузами. У плода й новонародженого виявляються рефлекторні впливи на дихання. Так, під час сну новонародженого можна спостерігати зупинку дихання у відповідь на звуковий подразник, після якої слідує декілька поверхневих дихальних рухів, а потім дихання відновлюється. У немовляти добре розвинені захисні дихальні рефлекси (чхання, кашель), а також рефлекторна зупинка дихання при різкому запаху. До моменту народження найдозрілішими є
харчові безумовні рефлекси: смоктальний, ковтальний та ін. Смоктальні рухи з’являються в плодовий період - 16,5 тижня, а до 21– 22 тижнів смоктальний рефлекс повністю сформований. Ранній прояв смоктального рефлексу обумовлений дозріванням до цього віку ядер і шляхів трійчастого, відвідного, лицьового й інших нервів, із якими пов’язані здійснення смоктальних рухів, поворот голови, пошук подразника та ін. Найшвидше в 4-тижневого ембріона закладається ядро лицевого нерва, а в 16-тиж. починається мієлінізація його периферичних волокон.
У 7-тижневого плода диференціюються клітини вестибулярного апарата, у 20 тижнів мієлінізуються волокна, які несуть збудження від вестибулярних ядер до мотонейронів спинного
мозку. У цей же час формуються зв’язки між клітинами вестибулярних ядер і клітинами ядер окорухового нерва.

Мозочок.В ембріональному періоді розвитку мозочка спочатку формується черв’як як найдревніша частина мозочка, а потім – його півкулі. У 4–5-місячного плода розростаються поверхневі відділи мозочка, утворюються борозни й звивини. У новонароджених мозочок недорозвинений, його борозни неглибокі. Маса мозочка при народженні становить 20 г, до
5 місяців маса збільшується в три рази, до дев’яти – у чотири рази (дитина вміє стояти, починає ходити). В однорічного малюка маса мозочка становить – 90 г, до семи років вона досягає нижньої межі маси мозочка дорослої людини (130 г). Дозрівання мозочка завершується переважно до семи років, а повне – до 15–16 років. Найінтенсивніше мозочок росте в перший рік життя, особливо з п’ятого по 11-й місяць (у цей час дитина вчиться сидіти й ходити) та в період статевого дозрівання, із трьох місяців життя відбувається диференціювання клітинних структур. Сіра речовина мозочка росте повільніше та до семи років її маса збільшується приблизно у два рази, а маса білої – майже в 5 разів. Мієлінізація волокон мозочка здійснюється приблизно до 6-го місяця життя. Клітинні шари кори мозочка в новонародженого значно тонші, ніж у дорослого. Вони здійснюють гальмівні впливи на рухові структури ствовбура мозку, забезпечуючи точність і плавність рухів. До кінця другого року життя їхні розміри досягають нижньої межі величини в дорослого. Повне формування клітинних структур мозочка здійснюється до 7–8 років.

У середньому мозкузміни в процесі розвитку пов’язані з утворенням спеціалізованих первинних рефлекторних центрів – зорових, слухових, – а також тактильної, температурної та больової чутливості. До кінця 3-го місяця ембріонального розвитку на рівні середнього мозку добре виражене ядро окорухового нерва, з’являються верхні й нижні горбики чотирьохзгір’я,
формуються червоні ядра, а також майбутня чорна субстанція (темний пігмент у ній з’являється після шести місяців).  У новонародженого маса середнього мозку становить 2,5 г, його форма та будова майже не відрізняються від середнього мозку дорослого. Пігментація нейронів червоного ядра починається з 2-річного віку й завершується до чотирьох років. Чорна субстанція у новонародженого добре виражена, її клітини диференційовані з мієлінізованими відростками. Пігментація починає активно розвиватися із шостого місяця життя й досягає максимуму до 16  років. У перші дні життя дитини з’являється рефлекс Моро. Цей рефлекс змінюється іншою реакцією: при різкому подразненні в дитини виникає загальна рухова реакція з переважанням згинальних рухів, що нерідко супроводжується рухом голови й очей, зміною дихання або затримкою смоктального рефлексу. Ця реакція переляку, або здригання, розглядається як перший
прояв орієнтувального рефлексу: при повторних подразненнях вона зникає. З віком відповідь на подразники стає менш узагальненою, із 2-го тижня життя з’являється зосередження на звуці, а на 3-му місяці виникає типова орієнтувальна реакція – поворот голови в бік подразника.
Первинною формою у відповідь на реакції є захисні рефлекси. У новонароджених дітей дотик до вій, повік, кон’юнктиви, рогівки, до кінчика носа й лоба або легкий подих на них, відразу ж викликають зімкнення повік. При освітленні обличчя сплячої дитини повіки зімкнуться сильніше. Рефлекторне кліпання у відповідь на швидке наближення предмета до очей з’являється до 1,5–2 місяців життя. У новонародженого добре розвинутий зіничний рефлекс, причому він спостерігається навіть у недоношених немовлят. Розширення зіниць на звукові та шкірні подразники з’являється пізніше – із 2,5 місяців життя дитини.  Починаючи з народження й упродовж перших шести місяців життя, у більшості дітей виявляється тонічний рефлекс з очей на м’язи шиї: якщо тримати дитину вертикально, не підтримуючи голову, і при цьому освітити очі, то її голова швидким рухом відкидається назад й одночасно вигинається тіло. Це відбувається внаслідок підвищення тонусу м’язів-розгиначів. Реакція зберігається до тих пір, поки очі освітлені. Лабіринтові рефлекси, що виникають при обертанні, виявляються у відхиленні голови й очних яблук у бік, протилежний обертанню. Вони виявляються відразу після народження й
добре виражені із сьомого дня життя дитини. Із перших днів життя виявляється й ліфтова реакція, яка в дитини виражається в піднятті вгору рук при різкому опусканні тіла, тобто коли імітується рух «падіння». Рефлекси положення тіла в просторі, що залежать від правильного розподілу тонусу м’язів і суглобів – статичні та статокінетичні – формуються після народження.
З 4–5 місяців з’являються довільні рухи, управління якими пов’язане з кірковими нейронами; здійснюються вони через пірамідні шляхи. Рухи в цей час малокоординовані, що пов’язано з недостатньою активністю гальмівних зв’язків. Формування гальмівних реакцій пов’язують із подальшим розвитком смугастих тіл і кори великих півкуль.

Проміжний мозоку новонародженого розвинений відносно добре, розвиток окремих його структур відбувається гетерохронно. До моменту народження диференційовані специфічні та неспецифічні ядра таламусу, завдяки чому сформовані всі види чутливості. Проте у новонароджених недосконалі механізми терморегуляції, регуляції обмінних процесів. Зоровий горб (таламус)закладається на 2-му місяці внутрішньоутробного розвитку, на 3-му місяці морфологічно розмежовуються таламус і гіпоталамус. Посилений ріст зорового горба здійснюється в 4-річному віці, а до 13 років цей відділ мозку досягає розмірів дорослої людини. Підзгір’я (гіпоталамус)закладається в ембріональному періоді, до моменту народження його структури (особливо сірого горба, що відповідає за підтримку гомеостазу) ще повністю не диференційовані, чим пояснюється недосконалість терморегуляції в новонароджених і дітей  першого року життя. Ядра гіпоталамуса дозрівають здебільшого до 2– 3 років. Диференціація клітинних елементів сірого горба закінчується до 13–17 років. Рефлекси на нюхові й смакові подразники в перші години після народження виражені навіть у недоношених дітей. Новонароджені розрізняють приємні та неприємні запахи, досить тонко визначають смакові модальності.

Базальні ядра в період внутріутробного розвитку дозрівають нерівномірно. Бліда куля достатньо сформована вже до моменту народження. Хвостате ядро та шкаралупа
хвостатого ядра формуються до кінця першого року життя. До 7-річного віку проходять остаточне дозрівання базальні ядра та формуються їхні зв’язки з корою, що забезпечує виконання більш точних і координованих довільних рухів. Хвостате ядро впродовж перших двох років
життя збільшується удвічі, що пов’язують із розвитком автоматичних рухових актів.
Рухова активність новонародженого значною мірою пов’язана з блідою кулею, імпульси від якої викликають некоординовані рухи голови, тулуба й кінцівок.  Припускають, що моторна складова такого акту, як плач, контролюється блідою кулею. Із розвитком смугастого тіла пов’язана поява мімічних рухів, а пізніше – уміння сидіти й стояти. У перші місяці життя в дитини з’являється так звана «негативна реакція опори»: при спробі поставити її на ніжки вона підіймає їх і підтягає до живота. Пізніше реакція опори стає позитивною: при дотику до опори ніжки розгинаються.  Із 4–5-місячного віку досить швидко розвиваються різні довільні рухи, але вони ще тривалий час супроводжуються різноманітними побічними («зайвими») рухами.  Голосно сміятися дитина починає з восьми місяців. Певна рівновага кіркового та підкіркового рухових механізмів
установлюється тільки до кінця дошкільного періоду.

Розвиток кори великих півкуль головного мозку.Починаючи з 4-го тижня внутрішньоутробного розвитку, відбувається попереднє цитоархітектонічне диференціювання кори на клітинні шари, утворюються первинні борозни й звивини. На 5-му місяці внутрішньоутробного періоду з’являються такі первинні борозни: бічна, центральна, шпорна, борозна мозолистого тіла. Вторинні борозни (лобові, скроневі й ін.) починають з’являтися з 6-го місяця внутрішньоутробного періоду. Після 7-го місяця формуються третинні борозни, з’являються індивідуальні варіації рисунка борозен і звивин. Відбувається значне збільшення поверхні кори. До моменту народження кількість нейронів досягає 14–16 млрд, як у дорослої людини. Після народження до трьох років відбувається інтенсивний ріст відростків нейронів, їх
мієлінізація, диференціювання нейронів у шарах кори. У період від трьох до 10 років збільшується кількість асоціативних волокон, за рахунок інтенсивного розвитку пірамідного шару стає товстішою кора. У цей період переважно завершуються процеси розвитку коркових формацій. Дозрівання різних коркових ділянок проходить асинхронно: першими диференціюються поля соматосенсорної зони кори, потім – рухова кора, після якої формуються зорова й слухова проекційні коркові зони, асоціативні поля формуються найпізніше. У період статевого дозрівання розвиток головного мозку характеризується збільшенням кількості асоціативних волокон й утворенням нових нервових зв’язків. У цей період маса мозку дещо збільшується.

Загалом у новонародженого великі півкулі головного мозку не здійснюють регулювального впливу на нижчерозташовані відділи ЦНС. Так, підвищення м’язового тонусу в перші дні після народження пов’язують із недостатньою зрілістю кори великих півкуль. Вважають, що в перші місяці життя функції дитини регулюються переважно проміжним мозком. Для новонароджених характерні підвищена збудливість і легка стомлюваність кори. До 2-го місяця життя процеси збудливості є такими, як у дорослих. Електрична активність мозку реєструється вже в 5-місячного плода, але регуляторний ритм у ній відсутній. Електрична активність мозку 8-місячного плода постійна й має схожість із характером електричної активності новонароджених. Припускається,  що кора великих півкуль до 3-місячного віку не бере участі в реакціях дитини на зовнішні подразнення. Якщо в дорослих у відповідь на зовнішній стимул виникають десинхронізація та почастішання ритму, то в новонароджених – зменшення частоти й амплітуди всіх хвиль

Розвиток рухів і механізмів їх координації найбільш інтенсивно проходить у перші роки життя та до підліткового віку. Їх удосконалення завжди тісно пов’язане з розвитком нервової системи дитини, тому будь-яка затримка в розвитку рухів повинна викликати настороженість. У підлітковий вік координація рухів унаслідок гормональних перебудов в організмі дитини дещо порушується. Однак це явище тимчасове й після 15 років зникає. Загальне формування всіх
координаційних механізмів закінчується в підлітковому віці, а до 18–25 років вони повністю відповідають рівню дорослої людини.  

Хід роботи:

І. Визначити рівень сенсомоторної координації.

Сенсомоторная координація грає важливу роль в житті людини. Завдяки сенсомоторній координації можна виконувати дуже тонкі маніпуляції, наприклад, майструвати мініатюрні речі. Вона залежить від досвіду, рухливості пальців і кистей рук, від фізичного і психічного самопочуття.

1. Шарикової ручкою не більше ніж за 10 секунд проведіть пряму лінію без допомоги лінійки між двома паралельними лініями, відстань між ними 2 мм.

_________________________________________________________________________________
_________________________________________________________________________________

Зробіть аналіз, враховуючи що кожне торкання нижньої або верхньої лінії оцінюється в 1 бал: _____________________________________________________________________________

2. Проведіть лінію між двома паралельними ламаними лініями, відстань між якими теж 2мм, не більше ніж за 10 секунд.

 Зробіть аналіз, вимірявши довжину відрізків, які виходять за межі ліній еталоу в см (підвести їхню суму):

3. Проведіть не більше ніж за 10 секунд по готовому зразку кульковою ручкою без допомоги лінійки пряму лінію.

__________________________________________________________________________________

Підрахуйте кількість відхилень від стандарту і їх загальну довжину:

__________________________________________________________________________

4. Проведіть не більше ніж за 10 секунд по готовому зразку кульковою ручкою без допомоги лінійки пряму лінію.

Підрахуйте кількість відхилень від стандарту і їх загальну довжину:

__________________________________________________________________________

5. У 10 кружках діаметром 5мм на відстані 2 см один від одного по черзі в швидкому темпі поставте крапки. Перехід від одного кружка до іншого здійснюйте справа наліво. Завдання виконуйте в продовж 20 секунд, пройшовши весь ряд кружечків, почніть спочатку.

Підрахуйте кількість крапок та помилок:

__________________________________________________________________________

6. За отриманими результатами заповніть таблицю 1.

Таблиця 1

Результати дослідження

7. За результатами роботи зробіть висновок:

____________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

ІІ.  Оцініть модальність і функціональну спеціалізацію півкуль за мандалою Юнга «Горизонтальна вісімка».

Мандала (mandala) «Горизонтальна вісімка» є символічним вираженням цілісності і гармонії мозку. У теорії Юнга вона носить назву «Магічне коло». У роботі Г. Деннінсона (США) називається «Ледача вісімка» і символізує інтеграцію роботи мозку. Вітчизняні кінезіологи називають цей символ «чарівна вісімка», «Знак нескінченності», «Магічна вісімка». За характером такого малюнка можна визначити основний тип сприйняття (модальність) людини і припустити функціональну спеціалізацію півкуль.

При інтерпретації результатів діагностики по мандале Юнга слід пам'ятати, що робочою півсферою правої півкулі є ліве перцептивное поле, а робочої півсферою лівої півкулі - праве перцептивное поле (рис. 3).

                             Робоча півсфера                         Робоча півсфера

                              правої півкулі                                 лівої півкулі

Рис. 3. Горизонтальна вісімка

1.Намалюйте власну горизонтальну вісімку, прикривши рис.3 аркушем паперу :

2.Проведіть горизонтальну і вертикальну осі через центр намальованої вісімки, перпендикулярно один одному. Проаналізуйте отриманий рисунок, відповідно до досліджень К. Ханнафорд і Г. Керролла, враховуючи при цьому, що якщо ліве коло за розміром більше (або акуратніше, точніше), то провідна півкуля дитини – права. Якщо права окружність більша, то провідна півкуля – ліва.

Провідна півкуля: ____________________________________

Порівняйте отриманий малюнок зі зразками (рис. 4), проаналізуйте відповідність:

______________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Рис. 4. Тип сприйняття за «Горизонтальною вісімкою»

3. Проаналізуйте велику окружність «Горизонтальної вісімки», за формою якої можна судити про ведучі канали сприйняття. З найвищої частини окружності опустіть перпендикуляр (В - візуальний) на горизонтальну вісь (див. рис.3). Довжина перпендикуляра означає роботу зорового сприйняття. Далі, з найнижчої точки окружності підніміть перпендикуляр до горизонтальної осі (К - кінестетичний). Довжина перпендикуляра означає роботу кінестетичного каналу сприйняття. Бічна частина окружності свідчить про особливості аудиального (слухового) каналу сприйняття. Від бічної точки окружності проведіть відрізок до центру кола (А - аудіальний). Виміряйте і зіставте відрізки В, К і А. Співвідношення їх і складає внутрішню стратегію сприйняття і обробки інформації. Проаналізуйте основну стратегію сприйняття за типом «Горизонтальної вісімки»:

________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

4.За результатами роботи зробіть загальний висновок:

_________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________

Завдання для самостійної роботи студентів:

- вікові особливості ендокринної системи.

- вплив гормонів на фізичний та розумовий розвиток організму;

- вплив вилочкової залози на ріст, статеве дозрівання, та імунітет організму;

- вплив гормонів наднирникових залоз на ріст і розвиток організму;

- взаємодія нервової і гуморальної регуляції функцій.

Контрольні питання: