Розділ 2.Грунт господарства

Розділ 1.Природні умови господарства

Клімат

За кліматичними умовами відрізняться від інших зон України найбільшими тепловими ресурсами і посушливістю.

Середня річна температура повітря становить 8 – 10,5ºС. У січні – найхолоднішому місяці температура -6-3ºС. Переважає порівняно м’яка зима з нестійкими морозами та відлигами. Та в окремі роки бувають сурові зими. Найнижчі температури -29-35ºС.

В березні починається підвищення температури, пов’язане зі збільшенням світлового дня висоти сонця. В квітні вона збільшується ще на 6-9ºС.

Найтепліший місяць – липень, температура 23-28ºС. Температури літніх місяців стійко високі. Найбільші значення абсолютних максимумів температури повітря 40-45ºС. Теплий період триває270 -310 днів.

Сума температур за період з температурами вище 5ºС – 3500-3900ºС.

Останні весняні заморозки приходяться на першу декаду квітня. Раніше всього заморозки закінчувалися у третій декаді березня; найпізніше – перша-друга декада травня.

 Перші осінні заморозки відмічаються в другій декаді жовтня. Без морозний період триває 200-220 днів.

Заморозки на ґрунті навесні закінчуються в середньому на 12 днів пізніше, а восени починаються приблизно на 9 днів раніше ніж в повітрі.

 Опадів за рік в середньому випадає 300 - 450мм. Мінімальна річна сума опадів становить 200мм.

Розбіжність в місячних сумах опадів доволі значна, особливо це стосується літніх місяців. Вони грають основну роль в накопиченні вологи у ґрунті. В теплий період року дощі переважно інтенсивні і недовготривалі. Вони дають основну масу опадів.

Частина опадів випадає у вигляді снігу. В окремі роки снігового покриву не буває взагалі, а якщо він утворюється, то, як правило, зберігається кілька днів

Рельєф

Ґрунтуючись на характері рельєфу дане господарство знаходиться в геоморфологічному районі Причорноморської берегової рівнини.

В горах виникає вертикальна зональність в наслідок зниження температур з висотою і в змінах у зволоженні.

При під’ємі на 100м сума активних температур зменшується в середньому на 150⁰ , завдяки цьому температура міняється і на інших висотах.

Елементи мезо і макро рел’єфу перерозподіляють вологу опадів на поверхню.

Так, як господарство знаходиться в причорноморській рівнині поверхня розчленована дуже слабо. Тут нерідко на великих просторах тягнуться зовсім рівні степи. Яри відсутні. Зрідка зустрічаються неглибокі балки з дуже положистими схилами.

На вододільних плато та їх схилах, на схилах балок грунтотворять ліси. Лише подекуди на схилах глибоких балок та річкових долин у ґрунтоутворенні беруть участь глини, піски, продукти вивітрювання гранітів, а по заплавах річок та днищах балок – алювіальні відклади.

Лес являє собою карбонатну бурувато-польову однорідну дрібноземисту породу, порівняно багату на калій та фосфор. Він характеризується високою паруватістю, відсутністю до глибини 6-7 м шкідливих для рослин водорозчинних солей, однорідним важко суглинковим механічним складом. Все це є однією із причин утворення на ньому високопродуктивних чорноземних ґрунтів, насичених кальцієм, з сприятливими водно-фізичними властивостями.

Делювіальні відклади ( по дну балок та частково у річкових долинах ) утворилися внаслідок пере відкладання і осідання слабо відсортованих змитих та перенесених делювіальними водами часток ґрунту і ґрунтоутворюючих порід. Останні зазнавали та зазнають ерозії на схилах балок та вододілів.

Давньалювіальні відклади – це породи, утворенні водами ріки Молочної в минулі геологічні періоди.

Вони мають характерну горизонтальну горизонтальну шаруватість і різний механічний склад окремих шарів, являють собою переважно піщанні відклади.

Грунтові води на вододілах залягають на глибині 12-20 м і ніякої участі в ґрунтоутворенні не беруть. У балках вони залягаються на глибині 3-5 м і впливають на грунтоутворення періодично по сезонах року. Місцями вони виклинюються і стоять на поверхні, що створює умови сталого надмірного зволоження, в зв’язку з чим утворилися оглеєні і заболоченні ґрунти. Під впливом мінералізованих вод утворюються солончакові ґрунти.

Основним джерелом зрошення є води ставки та артезіанські води. Іноді в практиці водогосподарського будівництва використовують підгрунтові алювіальні води в заплавах рік та балок для зрошення. Але така можливість обмежується високою мінералізацією цих вод.

Середньо мінералізовані підгрунтові води можна використовувати, але в обмежених нормах і при обов’язковому проведенні гіпсування грунтів (2-3 т\га під оранку один в 2-3 роки).

При поливі мінералізованими водами на ділянках можливе заболочування грунтів і повторне засолення.

Рослинність

Господарство належить до приватної форми власності. Землі, що належать фермерському господарству  «Діалог» складаються з орендних паїв , а також землі господарства. Власної землі за державними актами 62,46 га, інші землі орендовані. Всього господарством обробляється 304га землі (таблиця 1).

Таблиця 1.

Дані таблиці  1 свідчать, що основною культурою у складі посівних площ господарства є зернові культури, які в останні два роки займають 62,8-63,8% у структурі посівної площі господарства. Необхідно відзначити, щ о у 2008 році зернові культури займали всього 28,4% посівної площі і основною культурою був соняшник, який був посіяний на 202,5 га, що складало 66,6% загальної посівної площі. Зниження площі вирощування соняшника у два останні роки пояснюється переходом господарства до науково-обгрунтованих сівозмін, які передбачають частку соняшника в них на рівні 30%.

Господарство знаходиться у степовій зоні, характерне безлісся. Але зустрічається штучна лісово-чагарникова рослинність в Богатирському лісництві переважає біла акація, сосна звичайна і кримська, дуб, ясен, тополя, зустрічається в невеликій кількості берест, береза, граб і клен, яблуння дика, груша, гледичія. У підліску – жовта акація, глід, бузина, крушина, смородина, терен, абрикоси. Майже всі степи зовсім розорані. Невеликі цілинні площі збереглися на заплавах, схилах річкових долин і балок у місцях, непридатних для обробітку і використовуються як пасовища. У деяких місцях, де випас худоби був помірним, частково збереглась степова рослинність.

Зона справжніх степів є підзоною типчаково-ковилових степів. В її рослинному покриві переважають дернові злаки – типчак, пірчаста ковила і волосиста, тонконіг лучний, пирій і стоколос прямий; із різнотрав’я – кермек, ромашка, а з ефемерів – тюльпани, рястка, гусяча цибулька. Розвиваються солелюби (кермек), які переносять високу концентрацію солей.

Материнська порода

Процес ґрунтоутворення

В зоні сухого Степу переважають важкі лесовидні суглинки,рідше леси. Глибина лесової товщі на всій території зони становить 20-25м.

Невеликими масивами зустрічаються алювіальні відклади та глини. Менш поширений елювій-делювій(пісовики,глинисті сланці,вапняки,крейда,мергель). Вони трапляються на окремих височинах,по схилах правих берегів річок та балок. У заплавах річок грунти формуються на алювіальних відкладах різного хімічного і механічного складу. Характерною особливістю зони є те,що сольовий сульфат-хлоридно-натрієвий гіпсовий горизонт знаходиться на глибині 1,7-2,2метри.

Поди складені оглекисними лесами. Механічний склад їх середньо- та важкоглинковий,що є наслідком оглеєння. В подах,розташованих у північній частині зони,вся товща лесів вулугована від водорозчинних солей та гіпсу,а в подах узбережжя Чорного моря – засолена. Відповідно до цього підґрунтові води в подах з вилугуваними лесами прісні:вони розташовуються н глибині 6-8 і більше метрів. У подах з засоленими грунтами води дуже мінералізовані і підіймаються майже до поверхні, обумовлюючи засоленість грунтів. Підгрунтові води на міжподових просторах залягають унизу лесової товщі і повсюдно мінералізовані.

Розділ 2.Грунт господарства