Еволюція банківської системи.

Перші банківські операції з обміну грошей існували ще за 2 тис. років до н.е. у Стародавній Греції (IVст. до н.е.), у Стародавньому Вавилоні, Стародавньому Єгипті та римі (VIст. до н.е.).

У XVI ст. з’явилися перші банківські доми (Медічі в Італії), купецькі гільдії Амстердама, Венеції, Генуї, Мілана створили навіть спеціалізовані банки – «жиробанки», які здійснювали безготівкові розрахункові операції між купцями.

Перший російський банк створено у 733 році, коли указом імператриці Ганни Іоанівни було створено державний позичковий банк, який значною мірою функціонував як казенний ломбард.

Кредитна система в Україні була започаткована в 1781 році, коли Російській Асигнаційний банк відкрив свої банківські контори у Києві, Ніжині, Харкові, а в 1782 році у Херсоні. У 1839 році в Києві засновується місцева контора державного комерційного банку, а в 1843 році в Харкові – контора комерційного банку.

Після реформи 1861 року в Україні було створено ряд місцевих банків:

- 20.05.1864 року було утворено Херсонський земський банк, що діяв на підставі принципу взаємного кредитування для надання довгострокових позик під заставу поземельної власності;

- 4.05.1871 року – Харківський земельний банк, який видавав позик під заставу нерухомості в українських і російських губерніях.

На початку XX ст. в Україні фактично діяли 3 контори Державного банку Росії та19 його філій, існувала розгалужена система акціонерних банків, широкого розповсюдження набули товариства взаємного кредитування (26), міські суспільні банки (38), селянські банки (148), казначейства (112), позичкові каси (66). Крім цього, функціонували приватні банківські контори, які здійснювали значну кількість банківських операцій.

Певний інтерес становить досвід побудови банківської системи України в період державності (1917-1919 рр.). Після проголошення 20 листопада 1917р. третім Універсалом утворення Української Народної Республіки важливим завданням Центральної Ради була реорганізація банківської системи та формування національної грошової системи.

5 січня 1918 р. почався випуск перших українських грошей (введено в обіг державний кредитний білет вартістю 100 крб.). 10 серпня 1918 року було підписано Закон «Про затвердження статусу українського Державного банку і асигнування коштів до його основного капіталу».

У радянський період правове становище банків неодноразово змінювалося. Декретом ВЦВК від 14 грудня 1917 року та Декретом Тимчасового робітничого селянського уряду України від 22 січня 1919р. всі банки та приватні кредитні установи було націоналізовано, а банківську справу було оголошено державною монополією.

Серйозні зміни у правовому становищі банків відбулися у результаті кредитної реформи 1930-1932 рр. Було ліквідовано банки, засновані на недержавній формі власності.

У роки Другої світової війни зберігалося централізоване державне управління кредитною системою і всіма її ланками, і аж до другої половини 60-х років Україна не мала автономної кредитно-банківської системи.

У 1987 році в СРСР було проведено банківську реформу яка зумовила реорганізацію банківської системи: утворено 6 нових банків (Держбанк СРСР4 спеціалізовані банки – Агропромбанк СРСР; Промбудбанк СРСР; Житлосоцбанк СРСР; Ощадний банк СРСР; Зовнішньоекономічний банк СРСР).

В Україні в цей період існувала широка мережа установ Держбанку і Будбанку, трудових ощадних кас.

Фундамент нової банківської системи в Україні було закладено створенням перших кооперативних комерційних банків на підставі закону СРСР «Про кооперацію» (1988 р.).

Перший кооперативний банк «Таврія» зареєстровано в листопаді 1988 року, а перший комерційний банк – Український інноваційний банк засновано в січні 1989 р. в Києві.