Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Політика «воєнного комунізму»




 

«Воєнний комунізм» - це соціально-економічна політика більшовиків в УСРР у 1919-1920 рр., що була реакцією більшовиків на умови громадянської війни, тому являла собою вимушені, тимчасові, насильницькі заходи з метою переходу до комунізму.

 

Сільське господарство - продрозкладка (вилучення надлишків продовольства); - державна монополія на хліб; - формування продзагонів для вилучення продовольства у селян.
промисловість - націоналізація підприємств; - встановлення державного контролю над виробництвом; - загальна трудова повинність; - мілітаризація (для військових потреб) праці.
Торгівля та фінанси - заборона вільної торгівлі; - спроба ліквідації грошової системи і перехід до прямого товарообміну; - встановлення твердих цін на товари; - запровадження карткової системи; - скасування платні за комунальні послуги.
Політична сфера - запровадження диктатури пролетаріату; - репресії проти «класових ворогів»; - «червоний терор».

 

Наслідки «воєнного комунізму»:

- економічна криза;

- погіршення умов життя народу;

- розгортання повстанського руху проти більшовиків. Зокрема, у травні 1919 р. в українських степах розгорнувся антибільшовицький повстанський селянський рух на чолі з отаманом М.Григор’євим.

 

Територія дій загонів М. Григор’єва

 

ПРИХІД до ВЛАДИ в УКРАЇНІ БІЛОГО ГЕНЕРАЛА А. ДЕНІКІНА

 

Весною 1919 р. з південного-сходу розпочали наступ війська Добровольчої армії А.Денікіна, які захопили до кінця червня Донбас, Харків, Катеринослав, Одесу, Миколаїв.

 

А.Денікінцарський генерал, керівник Добровольчої армії (білогвардійського руху).

 

 

30 серпня 1919 р. Київ здобули українські війська Директорії УНР та УГА.

 

31 серпня 1919 р. до Києва вступили війська А.Денікіна, що призвело до сутичок з українцями.

УНР оголосила війну А.Денікіну, але наступ був невдалий, оскільки епідемія тифу послабила військо УНР. 6 листопада 1919 р. УГА приєдналася до армії А.Денікіна.

 

4 грудня 1919 р. УНР приймає рішення про перехід до партизанської боротьби.

 

6 грудня 1919 – 6 травня 1920 рр.Перший зимовий похід українських військ УНР по тилах Добровольчої армії А.Денікіна та Червоної армії піл проводом М. Омеляновича-Павленка

 

Михаил Владимирович Омельянович-Павленко — офицер Русской императорской армии; украинский военачальник

 

Маршрут Первого зимнего похода проходил по территориям современных Житомирской), Киевской , Кировоградской ,Одесской,Винницкой областях

Політика А. Денікіна в Україні

 

- невизнання УНР, поділ України на області, на чолі з російськими генералами;

- повернення приватної власності, повернення націоналізованих підприємств власникам;

- скасування 8 годинного робочого дня;

- створення каральних загонів для повернення націоналізованого майна;

- відновлення вільної торгівля;

- русифікація;

- «білий терор»;

- відновлення єдиної Росії.

 

Політика А.Денікіна спричинила опір українського населення.

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 267.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...