Ділове спілкування та його особливості.

Лекція

Поняття етики ділового спілкування, її предмет та завдання.

1.Сутність понять “етика”, “мораль”,“психологія”.

2.Значення спілкування в життєдіяльності людей.

3.Ділове спілкування та його особливості.

5.Етикет.

6.Історичний огляд становлення етики та культури спілкування.

7.Етика і культура спілкування на сучасному етапі.

Об'єкт дисципліни– ділове спілкування, її предмет– його моральний та психологічний аспекти, етичні й психологічні механізми.

Етика ділового спілкування– це нова навчальна дисципліна, становленню й розвитку якої сприяли різні галузі науки (етика, психологія, філософія, соціологія) та практики (управління, менеджмент та ін.). Проте найсуттєвіший вплив на неї, звичайно, справили етика й психологія – науки, що займаються людинознавством і вивчають одну й ту саму природу людської поведінки (але під різними кутами зору) і чинники, що впливають на життєдіяльність людей та їхню взаємодію.

Етика(від грецьк. – звичка, традиція, етикетка)  – наука про мораль, її розвиток, принципи, норми й роль у суспільстві, іншими словами – про правильне (і неправильне) у поведінці. Отже, треба розрізняти етику як науку, а мораль – як реальне явище, яке вона вивчає.

Мораль є формою суспільної свідомості, спрямованою на утвердження самоцінності людини, її прав на гідне та щасливе життя.

Психологія– наука про закономірності розвитку та функціонування психіки.

Оскільки й етика, і психологія вивчають поведінку особистостей у взаємодії, у процесі їхньої спільної діяльності, то можна сказати, що етика ділового спілкування– дисципліна, що виникла на стику етики й психології.

Завдання курсу"Етика ділового спілкування" – допомогти студентам:

• здобути знання про філософські, етичні, психологічні основи ділового спілкування, його норми й правила, шляхи їх застосування, особливості етикету в різних умовах трудової діяльності;

• навчитись аналізувати конкретні ситуації, розпізнаючи типи людей, рівень їхньої моральності та інші індивідуальні особливості, що проявляються під час ділового спілкування;

• оволодіти системою способів і засобів ділового спілкування, його стратегіями, навчитись обирати їх відповідно до психологічних і соціокультурних особливостей співрозмовників, до норм і правил гуманістичної етики;

• навчитися гнучко застосовувати обрані способи й засоби у процесі спілкування із співвітчизниками та іноземними партнерами під час індивідуальної бесіди й колективного обговорення

проблем, у виступах перед різними аудиторіями, на переговорах, при розв'язанні конфліктів та ін.;

• накреслити шляхи формування культури спілкування, становлення та самовдосконалення індивідуального стилю спілкування спеціалістів відповідно до етичних та психологічних норм і правил.

Значення спілкування в життєдіяльності людей.

Соціальна функція спілкування полягає в тому, що воно виступає засобом передання суспільного досвіду.

Результат спілкування – налагодження певних стосунків з іншими людьми.

Спілкуючись, люди обмінюються інформацією, узагальненнями, думками, почуттями. Тому спілкуванняможна охарактеризувати так:

• комунікація, приймання й передання інформації (зрозуміло, що інформацію можна отримати також завдяки спостереженню);

• взаємодія, взаємовплив, обмін думками, цінностями, діями;

• сприймання та розуміння одним одного, тобто пізнання себе та іншого.

Отже, спілкування– це міжособистісна та міжгрупова взаємодія, основу якої становить пізнання одним одного й обмін певними результатами психічної діяльності (інформацією, думками,почуттями, оцінками тощо).

Ділове спілкування та його особливості.

Змістом ділового спілкування є “діло”, з приводу якого виникає і розвивається взаємодія.

Основною рисою ділового спілкування: співрозмовники є особистостями, значущими один для одного, вони взаємодіють з приводу конкретного діла, основне завдання такого спілкування – це продуктивна співпраця.

Спілкування вважається діловим, якщо його визначальним змістом виступає соціально значуща спільна діяльність. Разом з тим ділове спілкування – це усний контакт між співрозмовниками, які мають для цього необхідні повноваження і ставлять перед собою завдання розв’язати конкретні проблеми.

Фахівці визначаютьособливості ділового спілкування:

· наявність певного офіційного статусу об’єктів;

· спрямованість на встановлення взаємовигідних контактів та підтримку зв’язків між представниками взаємозацікавлених організацій;

· передбачуваність ділових контактів, які попередньо плануються, визначається їх мета, зміст і можливі наслідки;

· конструктивність характеру взаємовідносин, їх спрямування на розв’язання конкретних завдань;

· взаємоузгодженість рішень, домовленість та подальша організація взаємодії партнерів;

· значущість кожного партнера як особистості;

· безпосередня діяльність, якою зайняті люди, а не проблеми, що бентежать внутрішній світ.

Культура спілкування – це сума набутих людиною знань, вмінь та навичок спілкування, які створені, прийняті та реалізуються в конкретному суспільстві на певному етапі його розвитку.

Компоненти, що створюють високий рівень культури спілкування:

• комунікативні установки, які "включають" механізми спілкування;

• знання етичних норм спілкування, прийнятих у конкретному суспільстві, психології спілкування (категорій, закономірностей, механізмів і психології сприймання й розуміння одним одного);

• уміння застосовувати ці знання з урахуванням ситуації, відповідно до норм моралі конкретного суспільства та загальнолюдських цінностей.

Рівні моральної культури спілкування:

· ритуальний – спілкування людей, при якому дотримуються загальноприйняті правила етикету;

· маніпулятивний – спілкування з метою досягнення своїх цілей, нерідко за рахунок інших;

· гуманістичний – люди спілкуються, поважаючи один одного, спільно вирішуючи проблеми і враховуючи при цьому інтереси кожного. Найвищим є рівень спілкування, коли люди, які спілкуються, мають високі моральні цінності.

Основою гуманістичного спілкування є моральні цінності.

Цінності – об’єкти, явища та їх властивості, абстрактні ідеї, які втілюють у собі узагальнені ідеали, виступаючи завдяки цьому еталоном належного.

На поведінку людей та їхні взаємини з іншими, на характер і культуру спілкування впливають моральні цінності добра, морального обов’язку, відповідальності, справедливості, честі і гідності, совісті.

Етикет.

Система ритуалів і відповідних словесних формул, яка вживається з метою встановлення контакту та підтримки доброзичливої тональності спілкування, становить мовленневий етикет. При цьому етикет – це сукупність правил поведінки, що регулюють зовнішній вияв людських взаємин, поведінку в громадських місцях, манери та стиль одягу. Слово “етикет” (порядок і форма ввічливості при дворах монархів) увійшло до лексикону за часів правління французького короля Людовика ХІV.