Студопедия КАТЕГОРИИ: АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция |
Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001.
Словники у професійному мовленні. типи словників. роль словників у підвищенні культури мови. У мовознавстві існує спеціальний розділ, що займається теорією і практикою укладання словників, - лексикографія (від грец. lexis -слово і grafo - пишу). Словники - це зібрання слів, розташованих у певному порядку (алфавітному, тематичному, гніздовому тощо). Вони є одним із засобів нагромадження результатів пізнавальної діяльності людства, показником культури народу. Словники - скарбниця народу, у них зберігаються знання і досвід багатьох поколінь. Праця над укладанням словників вимагає глибоких знань і великих зусиль. Про це образно сказав український просвітитель початку XVI ст. Феофан Прокопович: „Якщо кого-небудь очікує вирок судді, то не слід тримати його на каторзі, доводити до знемоги його руки добуванням руди: хай він укладає словники. Ця праця містить у собі всі види покарань". Словники виконують інформативну та нормативну функції: вони універсальні інформаційні джерела для розуміння того чи того явища та найпевніша консультація щодо мовних норм. Далекими попередниками словників вважають так звані глоси, тобто пояснення значення окремих слів без відриву від тексту, на полях і в текстах давніх рукописних книг. Традицію пояснювати незрозумілі і малозрозумілі слова за допомогою глос давньоруські книжники успадкували від візантійських та старослов'янських. Збірники глос - глосарії - були першими і найдавнішими словниковими працями. Найстаріший глосарій кількістю в 174 слова знайдено в Кормчій книзі (1282). До другої половини XVI ст. глосарії-основний вид лексикографічної праці. У Пересопницькому Євангелії (1556-1561) налічується близько 200 глос. Глоси були матеріалом для перших давньоукраїнських словників. Усі словники залежно від змісту матеріалу і способу його опрацювання поділяють два типи: енциклопедичні і філологічні. Суттєва відмінність між ними саме в характері матеріалу, який описують у словниковій статті: об'єктом опису в Слово енциклопедія(з грец. - коло загальноосвітніх знань) первинно означало сім вільних мистецтв: граматику, риторику, логіку, геометрію, арифметику, музику та астрономію. Праці енциклопедичного характеру створювали ще до нашої ери у Давній Греції і Давньому Римі, Китаю, а також у країнах арабської писемності. У X ст. н.е. перша енциклопедія, складена за алфавітним принципом, з'явилась у Візантії. У 1751-1780 роках передові мислителі Франції - Дені Дідро, Жан Д'Аламбер, Вольтер, Шарль Монтеск'є, Жан-Жак Руссо та ін. - підготували 35-томне видання „Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел". Першою українською енциклопедією стала „Українська Загальна Енциклопедія" у трьох томах, видана у 1930-1935 роках у Львові за редакцією Івана Раковського. Вона мала підзаголовок - „Книга знання". У 1930-х роках в УРСР планувалося видання 20-томної енциклопедії, але через репресії проти української культури і її діячів цього не відбулося. Наступні науково вагомі українські енциклопедичні праці з'являються за межами України. Завдяки об'єднанню найкращих наукових сил української діаспори підготовлено і здійснено видання 10-томної,Енциклопедії українознавства" (1952-1985) за редакцією професора Володимира Кубійовича. У наш час її перевидано зусиллями НТШ у Львові (1993-2000). У далекій Аргентині протягом 1957-1967 років була створена і видана так звана Українська Мала Енциклопедія. Во-сьмитомну працю підготував один автор - професор Євген Онацький. Ці енциклопедії стали значним інформаційним явищем, адже поширювали у світі правдиві знання про Україну. Енциклопедичнісловники за характером матеріалу поділяють на загальні та спеціальні (або галузеві, тематичні). До сьогочасних загальнихенциклопедичних словників належать: Українська Радянська Енциклопедія: У12т.-2-гевид.-К, 1977-1984. Український Радянський Енциклопедичний Словник: У 3 т. - К, 1986-1987. Спеціальніенциклопедичні словники подають системні знання з окремих галузевих ділянок. Це, для прикладу, такі словники: Енциклопедія історії України: У 4 т. -К, 1969-1972. Шевченківський словник: У 2 т.—К., 1983-1985. Численні сучасні економічні енциклопедичні словникивідображають важливі зміни в економічній системі України за останнє десятиліття і відповідають великій потребі у сучасній систематизованій конкретній економічній інформації. Фахові словники допомагають здобути глибокі економічні знання, знайомлять з новими реаліями економічного буття держави, з надбанням світової економічної науки та практики. Якщо енциклопедичні словники дають всебічні знання про світ, то філологічнізаглиблюють у слово. Поки що не вироблено однозначного критерію розподілу лінгвістичних словників. їх класифікують за способом подання матеріалу, за спрямованістю та призначенням. Словники можуть бути одно-, дво- і багатомовними. Однак, яким би не був поділ, для всіх лінгвістичних словників характерні такі ознаки, як: 1) заголовне слово; 2) реєстр; 3) словникова стаття; 4) тлумачення, дефініція і т. ін.; 5) системність подання матеріалу13. У філологічних словниках слово характеризують з найрізноманітніших боків. Тому їх поділяють на тлумачні, перекладні, історичні, орфографічні, орфоепічні, словники наголосів, іншомовних слів, термінологічні, синонімічні, фразеологічні, діалектні, етимологічні, словники омонімів, антонімів, паронімів, частотні, інверсійні, словники мови письменників, ономастичні та ін. Тлумачні словникипояснюють, розкривають значення слова та його відтінки, вказують на граматичні й стилістичні властивості, подають типові словосполучення і фразеологічні звороти з цим словом. Словник української мови: В 11 т. - К., 1970-1980. - Т. 1-11. Найбільший тлумачний словник в українській лексикографії. Він містить близько 135 тисяч слів. Створив його колектив науковців Інституту мовознавства ім. О. Потебні Академії наук України на основі матеріалу з літературних, фольклорно-етнографічних та інших джерел у широких хронологічних рамках - з кінця XVIII і до кінця XX століття. Словник подає загальновживану лексику і фразеологію не тільки активного, ай пасивного фонду (діалектизми, архаїзми, розмовну лексику та ін.). Уживання слів і фразеологізмів проілюстровано цитатами з творів художньої літератури, преси, наукових видань. Словник має тлумачно-нормативний характер. Науковці висловлюють думку про те, що цей словник, безперечно, є досягненням лексикографії радянського періоду, проте сьогодні не цілком відповідає потребам часу. Новий тлумачний словник української мови: У 4 т. / Уклад.: В. Яременко, О. Сліпушко; наук. ред. Л. Андрієвський. - К., 1998.Словник містить 42 тисячі слів, які відібрано із Словника української мови в 11-ти томах. Усунуто ідеологічно маркований ілюстративний матеріал, у деяких словникових статтях розширено синонімічний ряд, хоча дефініції залишено ті ж, що й в одинадцятитомнику. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад, і голов. ред. В.Т. Бусел. - К.; Ірпінь, 2001. Словник містить 170 тисяч слів та словосполучень. У словник додано лексеми, що не були включені до одинадцятитомного словника, а також нові слова, які з'явилися в українській літературній мові в останнє десятиліття. Словники іншомовних слівє різновидом тлумачних, у них пояснюється значення слів, запозичених з інших мов.У словникових статтях вказується, з якої мови прийшло слово, який мало вигляд у ній. Якщо значень декілька, наведено усі. Приклади словників іншомовних слів: Словник іншомовних слів /За ред. О.С. Мельничука. — К., 1974. Термінологічні словникимістять терміни певної галузі науки, техніки, мистецтва. Вони бувають загальними та вузькоспеціальними, крім того, можуть бути тлумачними і перекладними (або водночас і перекладними, і тлумачними), напр.: Рогачова Г.Г. Російсько-український словник економічних термінів. -К, 1992. Орфографічні словникиподають перелік слів, а також словоформи у їх нормативному написанні. Залежно від частини мови слово має певний граматичний коментар, додаткові граматичні форми змінюваних слів тощо. Відомі сучасні орфографічні словники: Орфографічний словник української мови / Уклад.: СІ. Головащук, М.М. Пещак, В.М. Русанівський, О.О. Тараненко. —К, 1994. Орфоепічні словники є довідниками з правильної літературної вимови і нормативного наголосу. У словниках цього типу слова або їх частини, вимова яких не збігається з написанням, подаються в транскрипції. Приклади орфоепічних словників: Українська літературна вимова та наголос: словник-довідник / За ред М.А. Жовтобрюха. — К, 1973. Акцентологічні словники- це словники, у яких подано нормативне наголошування слів. Найновіші словники наголосів такі: Головащук СІ. Складні випадки наголошення: Словник-довідник. — К, 1995. Головащук СІ. Словник наголосів української мови. —К, 2003. Перекладні словникибувають двомовні і багатомовні. Це один із найрозвиненіших напрямів словникарства. Російсько-українські словники, що з'являлися протягом 50-80-х років (6-томний, 3-томний, однотомні), були тенденційними, не відображали багатства питомої української лексики. Для поліпшення культури ділового мовлення можуть стати корисними такі перекладні словники: Російсько-український і українсько-російський словник: Відмінна лексика/'Уклад.:Л.І.Мацько, ОМ. Сидоренко, С.В. Шевчук.—К., 1995. Новий російсько-український словник-довідник / Уклад.: СЯ. Єр-моленко, В.І. Срмоленко, К.В. Ненець, Л.О. Пустовіт. -К., 1996. Сьогодні в Україні є багато перекладних словників з різних мов світу: англійської, французької, німецької, болгарської, польської, чеської, іспанської, італійської, турецької, китайської та ін. Деякі з них мають тематичний характер, особливо часто стосуються власне ділової сфери, напр.: Гаврилишин Я., Каркоць О. Словник ділових термінів: Англо-укра-їнський і українсько-англійський. — К., 1993. Словники скороченьподають складноскорочені слова та абревіатури, розшифровують їх, вказують на граматичні ознаки роду та числа, подають відмінкові закінчення при змінних формах. Приклад такого словника: Словник скорочень в українській мові /Заред. Л.С. Паламарчука. - К, 1988. Активна поява великої кількості нових абревіатур, їх поширеність у пресі ускладнювала сприйняття тексту, правильне розуміння. Тому з'явився ще один словник, у якому вміщено найновіші абревіатури та скорочення і їх розшифрування: Зінкевич-Томанек Б., Григор 'єв О., Прихода Я. Короткий практичний словник абревіатур та скорочень української мови. —Краків, 1997. Етимологічний словникподає інформацію про походження слова, його первісне значення, найдавнішу форму, зазначає, чи слово споконвіку належало мові-основі, чи воно запозичене, яким шляхом відбувалося запозичення, містить наукові припущення щодо того, як слово утворилося і яка ознака покладена в основу назви: Етимологічний словник української мови: У 7 т. — Т.1.—К, 1982; Т. 2.-К, 1985; Т. 3. -К, 1989; Т. 4. -К, 2003. Історичний словник—це один із різновидів тлумачного словника, в якому подають слова певної історичної епохи, зафіксовані в тогочасних писемних пам'ятках, з'ясовують їх значення, наводять ілюстрації, напр.: Словник староукраїнської мови XIV—XV cm.: У 2 т. / Ред. кол.:Л.Л. Гумецька (гол.), та ін. -К, 1977-1978. Діалектні словникиз'ясовують значення та особливості вимови і вживання слів певного діалекту чи групи діалектів. Приклади таких словників: Словник полтавських говорів/Уклад. B.C. Ващенко. Вип. 1. -X, 1960. Фразеологічні словники містять фразеологічні одиниці мови, пояснюють їхнє значення, особливості вживання, походження, можливі варіанти у живому мовленні.Фразеологічні словники бувають одно-мовні тлумачного характеру (тлумачать значення стійкого вислову) і перекладні (подають фразеологічні одиниці певної мови і фраземи-відповідники з іншої мови), напр.: Олійник І.С., Сидоренко MM. Українсько-російський і російсько-український фразеологічний словник. — К, 1971. Коваль А.П., Коптілов В.В. Крилаті вислови в українській літературній мові. — К, 1975. Ономастичні словникиє цікавим джерелом інформації про власні імена і прізвища, назви населених пунктів, гір, річок, озер тощо. Іноді вони мають науково-популярний характер, напр.: Редько Ю.К. Довідник українських прізвищ. —К., 1968. Скрипник Л.Г., Дзятківська Н.П. Власні імена людей: Словник-довідник. — 2-ге вид., випр. і доповн. — К., 1996. Словники синонімівохоплюють групи слів, об'єднаних спільним значенням: Деркач П.М. Короткий словник синонімів української мови. —Львів, 1993. Словники омонімівреєструють і пояснюють значення слів, одна-кових за звучанням, але різних за значенням: Демська О.М., Кульчицький І.М. Словник омонімів української мови. -Львів, 1996. Словник антонімівподає групи слів, що мають протилежне значення: ПолюгаЛ.М. Словник антонімів. — 2-ге вид., доповн. і випр. —К., 1999. Словник пароніміврозкриває значення слів, близьких за звучанням, але різних за значенням: Гринчишин Д.Г., Сербенська О.А. Словник паронімів української мови. - К, 1986. Словники мови письменниківмістять слова і звороти, які використав той чи інший письменник у своїй творчій спадщині. Це словник тлумачного типу, бо в ньому розкрито всі значення слів, з якими вони функціонують у мові письменника. Також подано частоту використання словоформ і типові ілюстрації з творів: Словник мови Шевченка: У 2 т. /Заред. B.C. Ващенка. —К., 1964. Словник мови творів Квітки-Основ'яненка: У 3 ти. —К, 1978—1979. Морфемні та словотвірні словники.Морфемний словник подає структуру слова, словотвірні — словотвірні гнізда і словотвірні ряди. Прикладами таких словників можуть бути: Яценко І. Т. Морфемний аналіз: Словник-довідник: У 2 т. / За ред. Н.Ф. Клименко. - Т.1-2. ~К, 1980-1981. ПолюгаЛ.М. Морфемний словник української мови. —К., 1983. Сікорська З.С. Українсько-російський словотворчий словник.— К., 1985. Частотні словникизасвідчують частоту вживання слів у певний час. Існує понад 600 опублікованих і комп'ютерних (на дискетах) частотних словників для 40 мов світу. В українській лексикографії відомий: Частотний словник сучасної української художньої прози: У2т./ Гол. ред. B.C. Перебийніс. -К., 1981. Інверсійний словник- це словник, в якому слова розташовані за алфавітом кінця слова. Він є корисним для вивчення словотвору і фонетики: Інверсійний словник української'мови /За ред. С.П. Бевзенка. —К., 1989. Словники-довідникиз культуримови допомагають закріпити лексичні, морфологічні та інші норми української літературної мови, адже подають проблемні випадки слововживання. Деякі з них мають форму посібника, оскільки вміщують широкі коментарі, наукові і науково-популярні статті, напр.: Чак Є.Д. Складні випадки вживання слів. — 2-ге вид. — К, 1984. Культура української мови: Довідник / За ред. В.М. Русанівського. -К, 1990. Словник-довідник труднощів української мови / За ред. СЯ. Єрмо-ленко. - К, 1992. Звичайно, зазначені словники не вичерпують усього багатства української лексикографії, а є лише основними сучасними зразками опрацювання слова. „Щодо повноти словників, - говорив М. Рильський, -то слід зазначити, що повний словник будь-якої мови — це ідеал, до якого можна лише прагнути і якого ніколи не можна досягти, бо кожен день і кожна година приносять людям нові поняття і нові для тих понять слова".
|
||
Последнее изменение этой страницы: 2018-04-12; просмотров: 192. stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда... |