Класифікація фінансових посередників

Класифікація фінансових посередників здійснюється за такими ознаками:

За видами фінансових установ:

- суб’єкти банківської системи;

-  небанківські фінансово-кредитні інститути;

- контрактні фінансові інститути;

- суб’єкти депозитарно-клірингової системи.

Залежно від обслуговування учасників ринку:

- спеціалізовані;

- універсальні.

Залежно від укладання та виконання угод з фінансовими інструментами:

- прямі (безпосередні учасники);

-  побічні (формують інфраструктуру)

За сегментами фінансового ринку:

- посередники ринку цінних паперів;

- посередники ринку позичкових капіталів;

-  посередники ринку фінансових послуг;

- посередники грошового ринку;

-  посередники валютного ринку та інших сегментів.

На фінансовому ринку посередництво в основному досліджується за видами фінансових установ – суб’єкти банківської системи, небанківські фінансові та кредитні інститути, контрактні фінансові інститути і суб’єкти депозитарно-клірингової системи (рис. 3.3).

Рис. 3.1. Класифікація посередників за видами фінансових установ

Ступінь розвитку фінансового ринку характеризується кількістю фінансових посередників і їх різноманітністю, а також асортиментом фінансових послуг, які вони надають. При обслуговуванні учасників ринку одні фінансові посередники надають лише окремий вид послуг, який і визначає в цілому їх роль на ринку, а інші – широкий спектр фінансових послуг. Тому, залежно від обслуговування учасників ринку, фінансових посередників поділяють на спеціалізованих і універсальних.

Спеціалізовані–це фінансові посередники, які займаються на ринку одним видом діяльності (страхові компанії, інститути спільного інвестування (ІСІ), брокерські фірми, пенсійні фонди тощо).

Універсальні – це фінансові посередники, які надають своїм клієнтам широкий спектр фінансових послуг і діють на розвинених фінансових ринках. До цієї групи належать банки.

Залежно від укладання і виконання угод з фінансовими інструментами фінансових посередників поділяють на дві групи.

Перша група – цебезпосередні фінансові посередники: комерційні банки, торгівці цінними паперами, компанії з управління активами, інвестиційні фонди, довірчі товариства.

Друга група–це фінансові посередники, які забезпечують формування інфраструктури фінансового ринку, тобто його функціонування. Це депозитарії, фондові біржі, торгово-інформаційні системи, зберігачі, реєстратори та інші саморегулівні організації.

Обидві групи фінансових посередників стосуються професійних учасників фінансового ринку, які здійснюють підприємницьку діяльність з перерозподілу фінансових активів та їх обслуговування щодо випуску та обігу, а також надання консультацій організаційного, технічного та іншого плану.

За сегментами фінансового ринку розрізняють найбільшу кількість посередників, оскільки кожний сегмент ринку має свою посередницьку діяльність.

Найбагатшим на посередників є ринок цінних паперів, на якому фінансових посередників поділяють на три групи:

1. „Клієнти” („користувачі”) фондового ринку – це емітенти та інвестори. Їх професійні інтереси часто перебувають поза межами ринку цінних паперів, який для них є одним з елементів сфери фінансових послуг. Емітенти звертаються до фондового ринку тоді, коли їм необхідно залучати довгострокові капітали для фінансування яких-небудь своїх програм, інвестори – для тимчасового вкладення наявних капіталів з метою їх збереження та збільшення.

2. Професійні торгівці, фондові посередники (брокери, дилери)– це організації, а в деяких країнах і громадяни, для яких торгівля цінними паперами є основною професійною діяльністю; головне їхнє завдання полягає в задоволенні потреб емітентів та інвесторів у виході на фондовий ринок. Професійні торгівці пропонують клієнтам ринку широкий спектр фінансових послуг та фінансових інструментів.

3. Організації, які спеціалізуються на наданні послуг усім учасникам фондового ринку. Всю сукупність цих організацій називають інфраструктурою фондового ринку. Це фондові біржі та інші організатори торгівлі, клірингові та розрахункові організації, депозитарії та реєстратори тощо.

Фінансових посередників можна класифікувати й за іншими ознаками:

1. За юридичним статусом фінансові посередники поділяються на юридичних і фізичних осіб.

2. За територіальною ознакою бувають місцеві, регіональні, державні, міжнародні фінансові посередники.

3. За організаційною формою – акціонерні товариства (закриті й відкриті), товариства з обмеженою відповідальністю, приватні підприємства, спеціалізовані відділи або філії інших підприємств тощо.

4. За відповідністю чинному законодавству – легальні (фінансові посередники, що зареєстровані і діють у рамках чинного законодавства), напівлегальні (підприємства, які зареєстровані відповідно до чинного законодавства, але виконують певні операції, цим законодавством не передбачені) і нелегальні (фірми і особи, що здійснюють посередницьку діяльність поза законом).

5. За типом винагороди – фінансові посередники, які одержують дохід у вигляді різниці відсотків на вхідні й вихідні фінансові потоки (або різниці курсів цінних паперів, валют тощо), та фінансові посередники, які працюють за фіксовану винагороду (наприклад, у вигляді комісійних).

6. За типом спілкування з клієнтами – фінансові посередники, які взаємодіють безпосередньо особисто з клієнтом (так би мовити, в режимі офф-лайн), та фінансові посередники, які спілкуються з клієнтурою за допомогою електронних засобів зв’язку (Інтернет, мобільний і телебанкінг, Інтернет-трейдинг, он-лайн-брокери, он-лайн-консультанти тощо).