Прийомна сім'я як форма виховання дітей, що залишились без батьківського піклування

Найбільш ефективною визнається передача дітей цієї катего­рії на виховання у прийомну сім'ю.

Міжнародний досвід роботи з дітьми-сиротами та дітьми, по­збавленими батьківської опіки та піклування, свідчить про по­ступову відмову цивілізованого світу від утримання дітей у спе­ціальних закладах та орієнтацію на формування системи при­йомних сімей, що найоптимальніше враховує необхідні умови життя та виховання дитини.

У Хартії турботи про дітей, проголошеної Національною асо­ціацією прийомних батьків, визначені такі основні напрями, якими необхідно керуватися, передаючи на виховання дітей у прийомні сім'ї:

Ø висока якість виховання у сімейному оточенні;

Ø інтереси дитини або підлітка є пріоритетними під час ви­значення прийомної сім'ї;

Ø необхідно поважати та враховувати етнічне, культурне по­ходження, релігію та рідну мову дітей, їхніх батьків та прийом­них батьків;

Ø необхідно брати до уваги стать, темперамент, стан здоров'я дітей, направляючи їх до прийомної сім'ї;

Ø необхідно забезпечувати безперервність процесів у житті дітей (освітній процес, розвиток особи, фізичний та розумовий розвиток);

Ø тісне партнерство прийомних батьків, соціальних працівни­ків, організацій, що забезпечують направлення дитини у при­йомну сім'ю;

Ø професійний статус прийомних батьків;

Ø безперервність та послідовність професійного навчання, підтримки та забезпечення інформацією прийомних батьків та соціальних працівників;

Ø підтримка кожній молодій людині, що залишає прийомну сім'ю.

Правовою базою для запровадження в Україні інституту при­йомної сім'ї стало затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 26 квітня 2002 р. № 565 Положення про прийомну сім'ю.

134

Порядок утворення прийомної сім’ї