Економічний прибуток як чинник ринкової самоорганізації.

Прибуток відіграє ключову роль в розумінні того, наскільки ефективно діяла фірма протягом певного періоду. Більше того, економісти використовують гіпотезу: «фірми максимізують прибуток».

Наскільки виправдана ця гіпотеза, чи є вона кабінетною істиною, чи відображає реалії господарського життя?

Насамперед зверенемо увагу на дві обставини:

-фірма витрати якої порівняно тривалий час перевищують доход припиняє своє існування;

-серед двох варіантів рішень власник фірми схильний до того, яке обіцяє більший прибуток.

Якщо це дійсно так, то власник фірми при наявності інформації про параметри фірми, що забезпечуватимуть їй максимальний прибуток, прагнутиме досягти саме таких параметрів. Хто систематично вдовольняється меншим прибутком, нехтуючи можливістю мати більше, знижує свої шанси залишитися на ринку взагалі. Адже у конкурентів, які прагнуть до максимізації прибутку є більше можливості для впровадження досконалішої технології та здешевлення продукції.

Цінова дискримінація: поняття, умови, види.

Цінова дискримінація– це процес встановлення різних цін на ті ж самі товари не обумовлене різницею витрат вир-ва.

Умови (фактори), що забезпечують можливість ЦД:

1.Продавець має бути монополістом або, принаймні, мати можливість контролювати виробництво і ціноутворення.

2.Можливість продавця виділити різні групи покупців, в яких покупці мають різну готовність і можливість платити за продукт. Це виділення здебільшого базується на різній еластичності попиту.

3.Відсутність бажання та можливості споживачів перепродувати дані товари.

В багатьох країнах існує заборона ЦД.

Види ЦД:

a) просторова – територіальна диференціація покупців (цінові пояси та зони; ціни офшорних зон; сільські та міські ціни та тарифи

b) часова – за часом придбання товарів (денні та нічні ціни; сезонні ціни)

c) товарна (вещественная):

мета придбання (тарифи на виробниче або споживче використання енергії)

обсяг придбання (оптові та роздрібні ціни)

якість товарів (надбавки та знижки за якість, сортність)

торговельна марка (ціни на продукцію всесвітньо відомих і невідомих фірм)

d) персональна:

за рівнем доходів покупців (магазини для бідних та багатих)

статус покупця (знижки для постійних клієнтів; для першого покупця; для співробітників)

соціальний статус покупця (ціни для дітей, студентів, пенсіонерів).

Наслідки ЦД:

Політика ЦД базується на тому, що в ході призначення різних цін на той самий товар можна подолати рівномірно спадний характер кривої попиту.

Завдяки ЦД споживачі мають можливість одержати товар за меншими цінами (якась їх категорія), а виробники збільшити загальну виручку, а значить дохід. Завдяки ЦД можна зменшити втрати сус-ва і втрати монополіста.

Вхідні та вихідні бар’єри, їх вплив на економічний стан виробника-учасника галузі

Якщо монополія існує – це означає, що вона вигідна, тобто дає можливість одержувати прибуток. Чомі інші виробники не кидаються на сигнал прибутку? Очевидно тому, що є обмеження- бар’єри для входу у галузь.

Бар’єри можуть бути природними. (вигідне розташування гідроелектростанції або готелю). Бар’єри можуть бути створені державою. У Царській Росії держава мала монополію на виробництво горілки, яку в народі прозвали «монополькою». У СРСР була державна тотальна монополія практично на все – житло, роботу, машини, землю, інформацію.

Свій винахід компанія може якийсь час оберігати від конкуренції правами, ліцензіями, патентами.

Це – правові бар’єри захисту монополії.

Моделі поведінки монополістичного конкурента у короткостроковому та довгостроковому періодах

Для визначення обсягів випуску продукції, що максимізують прибуток або мінімізують збитки (короткостроковий період), підприємство—монополістичний конкурент повинно провести такий самий сукупний або граничний аналіз, як і за умов інших ринкових структур. Обсяг оптимального випуску та відповідна ціна визначаються за правилом: MR = MC. Точка Е_MK (Q_MK, P_MK) на лінії попиту (рис. 13.2) відповідає умовам короткострокового періоду, точка В відображає стан довгострокової рівноваги.

Якщо монополістично конкурентні підприємства одержують економічний прибуток, то це спонукатиме нові підприємства до вступу до галузі, що зменшить попит на продукцію окремого підприємства й обмежить його граничний виторг. Тому галузь не може знаходитися у стані рівноваги, поки підприємства можуть встановлювати ціни на товар більші за середні загальні витрати при випуску, що максимізує прибуток.

За довгострокової рівноваги крива попиту на товар будь-якого підприємства в галузі є дотичною до кривої середніх витрат у довгостроковому періоді. Вільний вступ до ринку веде до того, що кожне підприємство одержує тільки нормальний (нульовий економічний) прибуток (рис. 13.2, в). Цей процес може відбуватися й у зворотному напрямку, якщо підприємства не можуть відшкодувати свої економічні витрати і зазнають збитків.