Показники травматизму Кч, Кчс, Кт на виробництві у 2006-2009 роках в адміністративно-територіальних одиницях України

Аналіз виробничого травматизму у адміністративно-територіальних одиницях України за 2006-2009 роки

№№ з/п	Адміністративно-територіальна одиниця	Роки	Кількість нещасних випадків
			усього	у т.ч. пов’я-заних з ви-робництвом: абс.ч. - % до загального числа (2009)	у т.ч. із смертельним наслідком
					усього	у т.ч. пов’яза-них з вироб-ництвом: абс.ч. - % до загального числа (2009)
1	2	3	4	5	6	7
1.	АР Крим	2006	567	441	81	27
		2007	516	427	63	25
		2008	458	343	81	25
		2009	391	292 – 74,7	60	21 - 35,0
2.	Вінницька	2006	574	461	53	34
		2007	449	405	50	28
		2008	408	363	39	17
		2009	359	298 – 80,5	49	10 - 20,4
3.	Волинська	2006	539	483	28	19
		2007	509	462	34	19
		2008	406	369	28	20
		2009	329	295 - 89,7	18	13 – 72,2
4.	Дніпропетровська	2006	1999	1791	171	99
		2007	1872	1623	167	80
		2008	1467	1316	147	81
		2009	1140	1010 - 88,6	115	44 - 38,3
5.	Донецька	2006	6576	5811	281	155
		2007	6506	5812	284	177
		2008	5781	5104	256	154
		2009	4714	4359 – 92,5	160	110 – 42,3
6.	Житомирська	2006	410	353	24	16
		2007	396	358	35	26
		2008	353	317	32	23
		2009	228	208 – 91,2	21	15 – 71,4
7.	Закарпатська	2006	126	89	20	15
		2007	121	90	26	11
		2008	97	68	20	6
		2009	104	62 – 59,6	18	7 – 38,9
8.	Запорізька	2006	956	716	90	36
		2007	801	682	78	37
		2008	751	666	60	21
		2009	489	388 – 79,3	65	18 – 27,7
9.	Івано- Франківська	2006	294	239	44	16
		2007	252	194	45	21
		2008	252	204	51	18
		2009	140	95 – 67,9	44	15 – 34,1
1	2	3	4	5	6	7
10.	Київська	2006	575	423	68	33
		2007	416	339	59	34
		2008	394	307	49	31
		2009	256	192 – 75,0	45	20 – 44,4
11.	Кіровоградська	2006	423	348	39	16
		2007	339	300	29	16
		2008	274	239	36	18
		2009	240	217 – 90,4	31	20 – 64,5
12.	Луганська	2006	2895	2645	128	78
		2007	2586	2374	157	80
		2008	2433	2241	124	77
		2009	1912	1771 – 92,6	100	50 – 50,0
13.	Львівська	2006	776	577	64	27
		2007	708	563	95	45
		2008	593	484	82	37
		2009	437	377 – 86,3	50	15 – 30,0
14.	Миколаїська	2006	279	242	35	15
		2007	269	223	46	16
		2008	227	180	42	16
		2009	185	143 – 77,3	28	4 – 14,3
15.	Одеська	2006	649	415	84	31
		2007	583	345	79	32
		2008	469	323	69	26
		2009	385	248 – 64,4	91	23 – 25,3
16.	Полтавська	2006	493	418	54	25
		2007	492	389	55	31
		2008	437	382	57	31
		2009	302	248 - 82,1	40	14 – 35,0
17.	Рівненська	2006	395	227	33	17
		2007	311	196	29	21
		2008	232	157	23	13
		2009	180	145 - 80,6	25	14 – 56,0
18.	Сумська	2006	770	561	55	22
		2007	721	521	39	14
		2008	678	504	35	19
		2009	355	300 – 84,5	36	16 – 44,4
19.	Тернопільська	2006	452	137	29	24
		2007	322	124	18	17
		2008	246	107	14	11
		2009	145	78 – 53,8	13	7 – 53,8
20.	Харківська	2006	1643	711	97	32
		2007	1089	660	78	28
		2008	731	549	74	29
		2009	537	390 – 72,6	69	24 – 34,8
21.	Херсонська	2006	742	192	45	12
		2007	708	199	34	12
		2008	765	174	43	18
		2009	334	125 – 37,4	23	9 – 39,1
1	2	3	4	5	6	7
22.	Хмельницька	2006	379	310	65	25
		2007	368	312	48	18
		2008	333	284	41	19
		2009	258	215 – 83,3	42	20 – 47,6
23.	Черкаська	2006	367	283	60	23
		2007	372	280	52	18
		2008	300	226	68	22
		2009	213	157 – 73,7	39	12 – 30,8
24.	Чернівецька	2006	133	107	27	11
		2007	128	106	22	10
		2008	116	107	9	7
		2009	72	67 – 93,1	8	6 – 75,0
25.	Чернігівська	2006	337	292	39	20
		2007	374	282	28	14
		2008	234	184	33	16
		2009	172	141 – 82,0	17	4 – 23,5
26.	м. Київ	2006	931	776	137	70
		2007	885	737	151	92
		2008	825	673	116	56
		2009	689	509 – 73,9	100	44 – 44,0
27.	м. Севастополь	2006	126	94	24	8
		2007	133	102	13	6
		2008	80	63	6	0
		2009	67	49 – 73,1	13	0 – 0,0
Всього в Україні		2006	24406	19142 – 78,4	1875	906 – 48,3
		2007	22226	18108 – 81,5	1814	928 – 51,2
		2008	19140	15934 – 83,2	1635	811 – 49,1
		2009	14633	12372 – 84,5	1311	555 – 42,3
Разом			80405		6635

Наведені у таблиці 1 матеріали свідчать, що за звітний період в Україні зареєстровано всього 80405 нещасних випадків на виробництві, з яких – 6635 (8,2%) - із смертельним наслідком.

Відношення нещасних випадків із смертельним наслідком до загального числа нещасних випадків за зазначений період зменшилось з 1 до 13 (2006 ) до 1 до 11 (2009), що свідчить про розвиток в Україні ганебної практики приховування випадків травмування на виробництві, або безпідставного переведення їх в категорію не пов’язаних з виробництвом. Так, в цілому по Україні протягом зазначеного періоду були пов’язані з виробництвом тільки від 78,4% (2006) до 84,5% (2009) нещасних випадків, які трапились на виробництві. В окремих областях у 2009 році аналогічний показник складав від 93,1% (Чернівецька) до 37,4% (Херсонська).

Ще гірші показники щодо нещасних випадків із смертельним наслідком. У 2009 році в Україні визнані такими, що пов’язані з виробництвом,

лише 42,3% таких випадків, а в окремих областях аналогічний показник становив від 14,3% (Миколаївська) до 75,0% (Чернівецька). Не можна не відзначити дані по м. Севастополю, в якому із 13 нещасних випадків із смертельним наслідком жодний не був пов’язаний з виробництвом.

Ці показники розкривають також дуже небезпечну для України тенденцію, при збереженні якої вона може перетворитися чи не в єдину державу у світі, в якій на виробництві реєструються тільки нещасні випадки із смертельним наслідком. Крім того, віднесення зазначених нещасних випадків до таких, що не пов’язані з виробництвом, залишає без належного матеріального відшкодування сотні тисяч травмованих, а також сім’ї загиблих, які з втратою годувальника залишаються фактично без засобів для існування.

Аналіз розподілу потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, свідчить, що у 2009 році від технічних причин настання нещасних випадків постраждало 12,8% працівників, організаційних – 70,0%, психофізіологічних – 3,4%, інші причини були причиною травмування 13,8% працівників.

Серед нещасних випадків із смертельним наслідком технічні причини були причиною загибелі 15,3% працівників, організаційні – 58,7%, психофізіологічні – 9,4%, а інші – 16,6%.

Значна питома вага організаційних причину травмуванні працівників при виникненні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, включаючи нещасні випадки із смертельним наслідком, переконливо свідчить про наявність серйозних недоліків у навчанні з охорони праці працівників підприємств, особливо роботодавців, керівників служб та посадових осіб.

Порівняльний аналіз рівнів виробничого травматизму за трьома його основними показниками: частоти травмування, загибелі працівника та тривалості його тимчасової непрацездатності внаслідок травмування проведено за відповідними показниками за останні 4 роки, які наведено у табл.2. 

Так, за період з 2006 по 2009 рік частота травмування (Кч)працівників зменшилась як в цілому по Україні (з 2,1 до 1,4), так і у 20 адміністративних областях України, включаючи м. Київ і м. Севастополь. В 7-и областях України (Вінницька, Закарпатська, Кіровоградська, Одеська, Рівненська, Харківська і Хмельницька) відбулося статистично недостовірне зменшення частоти травмування, тому можна говорити про стабілізацію рівнів цього показника.

Зовсім іншими виглядають показники коефіцієнта частоти загибелі (Кчс)працівників. Якщо в цілому по Україні він також зменшився з 16,6 (2006) до 12,5 (2009), то в областях його динаміка за останні 2 роки склала: зменшення – у 13 областях, стабілізація – у 7-и.

Збільшення коефіцієнта смертельного травматизму відбулося у 7-и областях України, зокрема у Запорізькій – на 13,9%; Кіровоградській – на 16,3% та Харківська – 10,5 %. Особливо тривогу викликає збільшення цього коефіцієнту у Миколаївській області – у 2,1 рази, Рівненській – у 1,4 рази та у м. Севастополь – у 2,3 рази і це у той час, коли жодний нещасний випадок із смертельним наслідком не пов’язується з виробництвом.

Показники травматизму Кч, Кчс, Кт на виробництві у 2006-2009 роках в адміністративно-територіальних одиницях України

Співвідношення числа працівників, які загинули до загального числа травмованих на виробництві у 2009 році - 1до 11 менше, ніж від аналогічного у 2006 році – 1 до 13; гірші від нашої країни відповідні показники тільки у Китаї (1 до 5) та Індії (1 до 4). У європейських країнах цей показник становить, наприклад, у Німеччині – 1 до 1260, Словаччині – 1 до 208, Польщі – 1 до 145, а за Глобальною оцінкою виробничого травматизму, визначеною Міжнародною організацією праці таке співвідношення у світі становить, в середньому 1 загиблий до 730 травмованих на виробництві – і це з втратою працездатності на три дні і більше.

В середньому по Україні коефіцієнт тяжкості травм за останні 4 роки збільшився з 33,9 (2007) до 36, 4 (2009). Це зайвий раз підкреслює попередній висновок, що до офіційної державної статистики щодо травматизму на виробництві попадають лише тяжкі травми та травми з ускладненнями.

В окремих областях за зазначений період цей показник складав від 19,9 (Херсонська область, 2006 рік) до 55,7 (Чернігівська, 2009).

Протягом останніх двох років показник тяжкості зменшився у 7-и областях, стабілізувався – у 13, а збільшився – у 7 областях (АР Крим – на 30,1%; Житомирська область – на 17,1%; Миколаївська – на 21,0%; Рівненська – на 21,1%; Тернопільська – на 39,5%; Херсонська – на 26,4%; Чернівецька – на 13,9%).

Тривала непрацездатність травмованих, незадовільна в цілому їх медична і професійна реабілітація, в результаті чого частина з них стають інвалідами, призводить до значних виплат відшкодувань та з оплати листків непрацездатності, які в умовах сьогодення складають сотні мільйони гривень.

В результаті цього країна втрачає кваліфікованих працівників, отримуючи, натомість, особу, яка потребує значного соціального захисту держави.

Але найгірше те, що у 2009 році підприємства України втратили через нещасні випадки на виробництві 547, 3 тис. людино-днів непрацездатності, що негативно позначилось на виконанні соціально-економічних та виробничих планів підприємств.    

Членам сімей та утриманцям померлих виплачено майже 21,6 млн. грн., з яких 10,5 млн. потерпілим – за перші п’ять днів непрацездатності.

Наведені дані зайвий раз підкреслюють надзвичайно важливу соціальну значимість виробничого травматизму в Україні та його негативний вплив на збереження трудового потенціалу країни.