Студопедия

КАТЕГОРИИ:

АвтоАвтоматизацияАрхитектураАстрономияАудитБиологияБухгалтерияВоенное делоГенетикаГеографияГеологияГосударствоДомЖурналистика и СМИИзобретательствоИностранные языкиИнформатикаИскусствоИсторияКомпьютерыКулинарияКультураЛексикологияЛитератураЛогикаМаркетингМатематикаМашиностроениеМедицинаМенеджментМеталлы и СваркаМеханикаМузыкаНаселениеОбразованиеОхрана безопасности жизниОхрана ТрудаПедагогикаПолитикаПравоПриборостроениеПрограммированиеПроизводствоПромышленностьПсихологияРадиоРегилияСвязьСоциологияСпортСтандартизацияСтроительствоТехнологииТорговляТуризмФизикаФизиологияФилософияФинансыХимияХозяйствоЦеннообразованиеЧерчениеЭкологияЭконометрикаЭкономикаЭлектроникаЮриспунденкция

Показники травматизму Кч, Кчс, Кт на виробництві у 2006-2009 роках в адміністративно-територіальних одиницях України




Аналіз виробничого травматизму у адміністративно-територіальних одиницях України за 2006-2009 роки

 

№№

з/п

Адміністративно-територіальна одиниця

 

Роки

Кількість нещасних випадків

усього

у т.ч. пов’я-заних з ви-робництвом: абс.ч. - % до загального числа

(2009)

у т.ч. із смертельним наслідком

усього у т.ч. пов’яза-них з вироб-ництвом: абс.ч. - % до загального числа (2009)
1 2 3 4 5 6 7

 

1.

АР Крим

2006 567 441 81 27
2007 516 427 63 25
2008 458 343 81 25
2009 391 292 – 74,7 60 21 - 35,0

 

2.

Вінницька

2006 574 461 53 34
2007 449 405 50 28
2008 408 363 39 17
2009 359 298 – 80,5 49 10 - 20,4

 

3.

Волинська

2006 539 483 28 19
2007 509 462 34 19
2008 406 369 28 20
2009 329 295 - 89,7 18 13 – 72,2

 

4.

Дніпропетровська

2006 1999 1791 171 99
2007 1872 1623 167 80
2008 1467 1316 147 81
2009 1140 1010 - 88,6 115 44 - 38,3

 

5.

Донецька

2006 6576 5811 281 155
2007 6506 5812 284 177
2008 5781 5104 256 154
2009 4714 4359 – 92,5 160 110 – 42,3

 

6.

Житомирська

2006 410 353 24 16
2007 396 358 35 26
2008 353 317 32 23
2009 228 208 – 91,2 21 15 – 71,4

 

7.

Закарпатська

2006 126 89 20 15
2007 121 90 26 11
2008 97 68 20 6
2009 104 62 – 59,6 18 7 – 38,9

 

8.

Запорізька

2006 956 716 90 36
2007 801 682 78 37
2008 751 666 60 21
2009 489 388 – 79,3 65 18 – 27,7

 

9.

Івано-

Франківська

2006 294 239 44 16
2007 252 194 45 21
2008 252 204 51 18
2009 140 95 – 67,9 44 15 – 34,1
1 2 3 4 5 6 7

 

10.

Київська

2006 575 423 68 33
2007 416 339 59 34
2008 394 307 49 31
2009 256 192 – 75,0 45 20 – 44,4

 

11.

Кіровоградська

2006 423 348 39 16
2007 339 300 29 16
2008 274 239 36 18
2009 240 217 – 90,4 31 20 – 64,5

 

12.

Луганська

2006 2895 2645 128 78
2007 2586 2374 157 80
2008 2433 2241 124 77
2009 1912 1771 – 92,6 100 50 – 50,0

 

13.

Львівська

2006 776 577 64 27
2007 708 563 95 45
2008 593 484 82 37
2009 437 377 – 86,3 50 15 – 30,0

 

14.

Миколаїська

2006 279 242 35 15
2007 269 223 46 16
2008 227 180 42 16
2009 185 143 – 77,3 28 4 – 14,3

 

15.

Одеська

2006 649 415 84 31
2007 583 345 79 32
2008 469 323 69 26
2009 385 248 – 64,4 91 23 – 25,3

 

16.

Полтавська

2006 493 418 54 25
2007 492 389 55 31
2008 437 382 57 31
2009 302 248 - 82,1 40 14 – 35,0

 

17.

Рівненська

2006 395 227 33 17
2007 311 196 29 21
2008 232 157 23 13
2009 180 145 - 80,6 25 14 – 56,0

 

18.

Сумська

2006 770 561 55 22
2007 721 521 39 14
2008 678 504 35 19
2009 355 300 – 84,5 36 16 – 44,4

 

19.

Тернопільська

2006 452 137 29 24
2007 322 124 18 17
2008 246 107 14 11
2009 145 78 – 53,8 13 7 – 53,8

 

20.

Харківська

2006 1643 711 97 32
2007 1089 660 78 28
2008 731 549 74 29
2009 537 390 – 72,6 69 24 – 34,8

 

21.

         Херсонська

2006 742 192 45 12
2007 708 199 34 12
2008 765 174 43 18
2009 334 125 – 37,4 23 9 – 39,1
1 2 3 4 5 6 7

 

22.

Хмельницька

2006 379 310 65 25
2007 368 312 48 18
2008 333 284 41 19
2009 258 215 – 83,3 42 20 – 47,6

 

23.

Черкаська

2006 367 283 60 23
2007 372 280 52 18
2008 300 226 68 22
2009 213 157 – 73,7 39 12 – 30,8

 

24.

Чернівецька

2006 133 107 27 11
2007 128 106 22 10
2008 116 107 9 7
2009 72 67 – 93,1 8 6 – 75,0

 

25.

Чернігівська

2006 337 292 39 20
2007 374 282 28 14
2008 234 184 33 16
2009 172 141 – 82,0 17 4 – 23,5

 

26.

м. Київ

2006 931 776 137 70
2007 885 737 151 92
2008 825 673 116 56
2009 689 509 – 73,9 100 44 – 44,0

 

27.

м. Севастополь

2006 126 94 24 8
2007 133 102 13 6
2008 80 63 6 0
2009 67 49 – 73,1 13 0 – 0,0

Всього в Україні

2006 24406 19142 – 78,4 1875 906 – 48,3
2007 22226 18108 – 81,5 1814 928 – 51,2
2008 19140 15934 – 83,2 1635 811 – 49,1
2009 14633 12372 – 84,5 1311 555 – 42,3

Разом

80405 6635

Наведені у таблиці 1 матеріали свідчать, що за звітний період в Україні зареєстровано всього 80405 нещасних випадків на виробництві, з яких – 6635 (8,2%) - із смертельним наслідком.

Відношення нещасних випадків із смертельним наслідком до загального числа нещасних випадків за зазначений період зменшилось з 1 до 13 (2006 ) до 1 до 11 (2009), що свідчить про розвиток в Україні ганебної практики приховування випадків травмування на виробництві, або безпідставного переведення їх в категорію не пов’язаних з виробництвом. Так, в цілому по Україні протягом зазначеного періоду були пов’язані з виробництвом тільки від 78,4% (2006) до 84,5% (2009) нещасних випадків, які трапились на виробництві. В окремих областях у 2009 році аналогічний показник складав від 93,1% (Чернівецька) до 37,4% (Херсонська).

Ще гірші показники щодо нещасних випадків із смертельним наслідком. У 2009 році в Україні визнані такими, що пов’язані з виробництвом,

лише 42,3% таких випадків, а в окремих областях аналогічний показник становив від 14,3% (Миколаївська) до 75,0% (Чернівецька). Не можна не відзначити дані по м. Севастополю, в якому із 13 нещасних випадків із смертельним наслідком жодний не був пов’язаний з виробництвом.

Ці показники розкривають також дуже небезпечну для України тенденцію, при збереженні якої вона може перетворитися чи не в єдину державу у світі, в якій на виробництві реєструються тільки нещасні випадки із смертельним наслідком. Крім того, віднесення зазначених нещасних випадків до таких, що не пов’язані з виробництвом, залишає без належного матеріального відшкодування сотні тисяч травмованих, а також сім’ї загиблих, які з втратою годувальника залишаються фактично без засобів для існування.

Аналіз розподілу потерпілих від нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, свідчить, що у 2009 році від технічних причин настання нещасних випадків постраждало 12,8% працівників, організаційних – 70,0%, психофізіологічних – 3,4%, інші причини були причиною травмування 13,8% працівників.

Серед нещасних випадків із смертельним наслідком технічні причини були причиною загибелі 15,3% працівників, організаційні – 58,7%, психофізіологічні – 9,4%, а інші – 16,6%.

Значна питома вага організаційних причину травмуванні працівників при виникненні нещасних випадків, пов’язаних з виробництвом, включаючи нещасні випадки із смертельним наслідком, переконливо свідчить про наявність серйозних недоліків у навчанні з охорони праці працівників підприємств, особливо роботодавців, керівників служб та посадових осіб.

Порівняльний аналіз рівнів виробничого травматизму за трьома його основними показниками: частоти травмування, загибелі працівника та тривалості його тимчасової непрацездатності внаслідок травмування проведено за відповідними показниками за останні 4 роки, які наведено у табл.2. 

Так, за період з 2006 по 2009 рік частота травмування (Кч)працівників зменшилась як в цілому по Україні (з 2,1 до 1,4), так і у 20 адміністративних областях України, включаючи м. Київ і м. Севастополь. В 7-и областях України (Вінницька, Закарпатська, Кіровоградська, Одеська, Рівненська, Харківська і Хмельницька) відбулося статистично недостовірне зменшення частоти травмування, тому можна говорити про стабілізацію рівнів цього показника.

Зовсім іншими виглядають показники коефіцієнта частоти загибелі (Кчс)працівників. Якщо в цілому по Україні він також зменшився з 16,6 (2006) до 12,5 (2009), то в областях його динаміка за останні 2 роки склала: зменшення – у 13 областях, стабілізація – у 7-и.

Збільшення коефіцієнта смертельного травматизму відбулося у 7-и областях України, зокрема у Запорізькій – на 13,9%; Кіровоградській – на 16,3% та Харківська – 10,5 %. Особливо тривогу викликає збільшення цього коефіцієнту у Миколаївській області – у 2,1 рази, Рівненській – у 1,4 рази та у м. Севастополь – у 2,3 рази і це у той час, коли жодний нещасний випадок із смертельним наслідком не пов’язується з виробництвом.

Показники травматизму Кч, Кчс, Кт на виробництві у 2006-2009 роках в адміністративно-територіальних одиницях України

 

 

№№

з/п

 

 

Адміністративно-територіальна одиниця

 

 

Роки

Показники травматизму на виробництві

Кількість потер-пілих на 1000 працюючих (коефіцієнт частоти трав-мування- Кч) Кількість загиб-лих на 100000 працюючих (коефіцієнт частоти загибелі працівників – Кчс) Кількість днів непрацездатно-сті на один ви-падок травму-вання (коефі-цієнт тяжкості травм – Кт)

1.

АР Крим

2006 1,3 19,2 34,4
2007 1,2 14,8 34,5
2008 1,2 26,3 28,2
2009 0,9 14,1 36,7

 

2.

Вінницька

2006 1,6 15,2 39,1
2007 1,3 14,1 42,6
2008 1,2 11,4 45,8
2009 1,1 14,8 42,8

 

3.

Волинська

2006 2,4 12,3 28,1
2007 2,3 15,0 30,3
2008 1,8 12,4 34,2
2009 1,6 8,7 29,1

 

4.

Дніпропетровська

2006 1,9 16,0 37,0
2007 1,8 15,8 36,3
2008 1,4 14,2 39,7
2009 1,2 11,5 34,8

 

5.

Донецька

2006 5,2 23,7 35,9
2007 5,3 30,8 33,1
2008 4,7 22,7 36,1
2009 4,2 15,8 38,2

 

6.

Житомирська

2006 1,4 7,9 35,9
2007 1,4 12,3 34,2
2008 1,3 11,6 33,4
2009 0,9 8,4 39,1

 

7.

Закарпатська

2006 0,6 9,7 41,8
2007 0,6 11,7 48,9
2008 0,5 9,5 40,0
2009 0,6 9,1 39,6

 

8.

Запорізька

2006 1,8 16,9 30,2
2007 1,6 15,1 32,9
2008 1,5 11,5 35,8
2009 1,0 13,1 30,6

 

9.

Івано-

Франківська

2006 1,2 17,6 47,2
2007 1,0 17,5 39,4
2008 1,0 19,8 46,9
2009 0,6 18,5 37,7
1 2 3 4 5 6

 

10.

Київська

2006 1,4 16,6 37,7
2007 1,1 15,3 35,3
2008 1,0 13,3 35,1
2009 0,7 13,5 32,7

 

11.

Кіровоградська

2006 1, 6 15,0 30,3
2007 1,4 12,1 35,9
2008 1,2   15,9 35,0
2009 1,1 18,5 33,2

 

12.

Луганська

2006 4,9 22,8 29,6
2007 4,4 28,5 30,4
2008 4,2 22,6 31,2
2009 3,5 9,0 32,5

 

13.

Львівська

2006 1,3 10,8 40,0
2007 1,2 16,4 36,5
2008 1,0 14,1 40,0
2009 0,8 10,8 41,9

 

14.

Миколаїська

2006 1,0 12,4 40,9
2007 1,0 16,3 39,1
2008 0,9 8,0 36,2
2009 0,7 16,9 43,8

 

15.

Одеська

2006 1,1 14,4 32,8
2007 1,0 13,8 36,4
2008 0,8 12,1 39,3
2009 0,7 10,6 30,8

 

16.

Полтавська

2006 1,2 13,7 34,9
2007 1.2 13,9 43,4
2008 1,1 14,9 36,9
2009 0,8 12,8 44,7

 

17.

Рівненська

2006 1,7 14,0 34,7
2007 1,4 12,4 34,7
2008 1,0 10,2 35,5
2009 0,9 14,5 44,3

 

18.

Сумська

2006 2,7 19,2 24,0
2007 2,7 14,7 25,4
2008 2,6 13,2 31,4
2009 1,4 7,4 29,6

 

19.

Тернопільська

2006 2,5 19,3 28,9
2007 1,8 9,6 30,3
2008 1,3 8,8 31,4
2009 0,8 9,8 43,8

 

20.

Харківська

2006 2,2 13,2 40,7
2007 1,6 11,3 32,1
2008 1,0 10,5 39,5
2009 0,9 11,6 36,5

 

21.

         Херсонська

2006 3,3 20,5 19,9
2007 3,6 17,1 23,4
2008 2,7 22,0 21,6
2009 1,7 17,2 27,3
1 2 3 4 5 6

 

22.

Хмельницька

2006 1,3 21,1 41,4
2007 1,3 16,3 39,0
2008 1,2 15,5 44,1
2009 1,1 14,3 46,6

 

23.

Черкаська

2006 1,3 20,9 34,7
2007 1,3 18,0 38,1
2008 1,1 23,6 35,7
2009 0,8 14,3 39,0

 

24.

Чернівецька

2006 0,8 17,8 38,4
2007 0,8 14,3 39,3
2008 0,7 5,6 48,9
2009 0,5 5,9 55,7

 

25.

Чернігівська

2006 1,2 14,1 34,9
2007 1,4 10,2 36,0
2008 0,9 13,1 38,4
2009 0,7 6,9 34,5

 

26.

м. Київ

2006 1,0 14,0 39,2
2007 0,9 15,4 39,8
2008 0,8 11,1 40,1
2009 0,6 9,2 34,5

 

27.

м. Севастополь

2006 1,7 32,3 42,9
2007 2,0 19,3 39,8
2008 1,2 8,6 37,8
2009 1,0 19,6 31,3

Всього в Україні

2006 2,1 16,6 34,7
2007 2,0 17,1 33,9
2008 1,7 15,2 35,9
2009 1,4 12,5 36,4

 

 

Співвідношення числа працівників, які загинули до загального числа травмованих на виробництві у 2009 році - 1до 11 менше, ніж від аналогічного у 2006 році – 1 до 13; гірші від нашої країни відповідні показники тільки у Китаї (1 до 5) та Індії (1 до 4). У європейських країнах цей показник становить, наприклад, у Німеччині – 1 до 1260, Словаччині – 1 до 208, Польщі – 1 до 145, а за Глобальною оцінкою виробничого травматизму, визначеною Міжнародною організацією праці таке співвідношення у світі становить, в середньому 1 загиблий до 730 травмованих на виробництві – і це з втратою працездатності на три дні і більше.

 

В середньому по Україні коефіцієнт тяжкості травм за останні 4 роки збільшився з 33,9 (2007) до 36, 4 (2009). Це зайвий раз підкреслює попередній висновок, що до офіційної державної статистики щодо травматизму на виробництві попадають лише тяжкі травми та травми з ускладненнями.

В окремих областях за зазначений період цей показник складав від 19,9 (Херсонська область, 2006 рік) до 55,7 (Чернігівська, 2009).

Протягом останніх двох років показник тяжкості зменшився у 7-и областях, стабілізувався – у 13, а збільшився – у 7 областях (АР Крим – на 30,1%; Житомирська область – на 17,1%; Миколаївська – на 21,0%; Рівненська – на 21,1%; Тернопільська – на 39,5%; Херсонська – на 26,4%; Чернівецька – на 13,9%).

Тривала непрацездатність травмованих, незадовільна в цілому їх медична і професійна реабілітація, в результаті чого частина з них стають інвалідами, призводить до значних виплат відшкодувань та з оплати листків непрацездатності, які в умовах сьогодення складають сотні мільйони гривень.

В результаті цього країна втрачає кваліфікованих працівників, отримуючи, натомість, особу, яка потребує значного соціального захисту держави.

Але найгірше те, що у 2009 році підприємства України втратили через нещасні випадки на виробництві 547, 3 тис. людино-днів непрацездатності, що негативно позначилось на виконанні соціально-економічних та виробничих планів підприємств.    

Членам сімей та утриманцям померлих виплачено майже 21,6 млн. грн., з яких 10,5 млн. потерпілим – за перші п’ять днів непрацездатності.

Наведені дані зайвий раз підкреслюють надзвичайно важливу соціальну значимість виробничого травматизму в Україні та його негативний вплив на збереження трудового потенціалу країни.

 










Последнее изменение этой страницы: 2018-04-11; просмотров: 461.

stydopedya.ru не претендует на авторское право материалов, которые вылажены, но предоставляет бесплатный доступ к ним. В случае нарушения авторского права или персональных данных напишите сюда...