Відповідальність за порушення законодавства про надра.

Порушення законодавства про надра тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову і кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Відповідальність за порушення законодавства про надра несуть особи, винні у:

самовільному користуванні надрами;

порушенні норм, правил і вимог щодо проведення робіт по геологічному вивченню надр;

вибірковому виробленні багатих ділянок родовищ, що призводить до наднормативних втрат запасів корисних копалин;

наднормативних втратах і погіршенні якості корисних копалин при їх видобуванні;

пошкодженнях родовищ корисних копалин, які виключають повністю або суттєво обмежують можливість їх подальшої експлуатації;

порушенні встановленого порядку забудови площ залягання корисних копалин;

невиконанні правил охорони надр та вимог щодо безпеки людей, майна і навколишнього природного середовища від шкідливого впливу робіт, пов’язаних з користуванням надрами;

знищенні або пошкодженні геологічних об’єктів, що становлять особливу наукову і культурну цінність, спостережних режимних свердловин, а також маркшейдерських і геодезичних знаків;

незаконному знищенні маркшейдерської або геологічної документації, а також дублікатів проб корисних копалин, необхідних при подальшому геологічному вивченні надр і розробці родовищ;

невиконанні вимог щодо приведення гірничих виробок і свердловин, які ліквідовано або законсервовано, в стан, який гарантує безпеку людей, а також вимог щодо збереження родовищ, гірничих виробок і свердловин на час консервації.

Законодавчими актами України може бути встановлено відповідальність й за інші порушення законодавства про надра.

Дисциплінарна відповідальність за порушення законодавства про надра полягає у застосуванні дисциплінарних стягнень до працівників, які вчинили дисциплінарні правопорушення (проступки).

Цивільно-правова відповідальність за порушення законодавства про надрокористування виявляється в покладанні на винувату фізичну чи юридичну особу в установленому порядку несприятливих майнових наслідків за вчинене конкретне правопорушення в межах, передбачених чинним законодавством, тобто обов'язку відшкодувати заподіяну шкоду (збитки). Цей вид відповідальності, як правило, виражається в двох формах: відшкодуванні збитків і стягненні неустойки. Правовою підставою цивільної відповідальності за порушення нормативних приписів про надрокористування є ст. 67 Кодексу України про надра.

Адміністративна відповідальність за порушення законодавства про надра передбачена Кодексом України про адміністративні правопорушення (зокрема, статтями 47, 57, 58). Згідно зі ст. 47 КпАП України посадові особи і громадяни несуть адміністративну відповідальність за порушення права державної власності на надра, що виявляється в самовільному користуванні надрами, укладенні угод, які в прямій чи прихованій формі порушують зазначене право.

Кримінальна відповідальність передбачена за такі діяння, які становлять суспільну небезпеку і порушують законодавство про використання і охорону надр. Цей вид відповідальності застосовується знач-но рідше порівняно з іншими видами відповідальності, оскільки в кримінальному законодавстві встановлено більш вузьке коло злочинних правопорушень у цій сфері.

Поняття вод та водних об’єктів. Їх класифікація. Поняття та види водокористування.

Усі води (водні об'єкти) на території України є національним

надбанням народу   України, однією з природних основ його

економічного розвитку і соціального добробуту.

Водні ресурси забезпечують існування людей, тваринного і

рослинного світу і є обмеженими та уразливими природними

об'єктами.В умовах нарощування антропогенних навантажень на природне

середовище, розвитку суспільного виробництва і зростання

матеріальних потреб виникає необхідність розробки і додержання

особливих правил користування водними ресурсами, раціонального їх

використання та екологічно спрямованого захисту.

Водний кодекс, в комплексі з заходами організаційного,

правового, економічного і виховного впливу, сприятиме формуванню

водно-екологічного правопорядку і забезпеченню екологічної безпеки

населення України, а також більш ефективному, науково

обгрунтованому використанню вод та їх охороні від забруднення,

засмічення та вичерпання.

Право водокористування являє собою право конкретного суб 'єк-та користуватися, володіти, а у певних випадках і розпоряджатися наданим йому в визначеному порядку відповідним водним об 'єктом у.межах, передбачених водним законодавством. Отже, кожен водокористувач ттовинен здійснювати свої права і обов'язки в межах, встановлених правовими приписами. Держава як власник водних ресурсів зацікавлена у раціональному використанні всіх водних об'єктів, розташованих на території України.

Правове регулювання користування водами обумовлено об'єктивними екологічними факторами.

Право водокористування має відповідні об 'єкти, під які міються на: сформовані природою або створені штучно або як елемент лишнього середовища, де зосереджуються води. Об'єктом права виступає найчастіше відокремлена частина об'єкта, надана конкретному водокористувачу в користування для певної мети. Його індивідуалізуючими ознаками є місце: розташування і розміри водного об'єкта. Особливістю водних об'ектів є те що їх розміри не нормуються в правовому порядку. Розміри визначаються в кожному конкретному випадку з урахуванням мети використання та інших факторів. До об'єктів права водокористування не належать води, які знаходяться в атмосфері, ґрунті, вода в тканинах, а також вода, відокремлена від природного середовища, наприклад, вода, яка потрапила з водоймища до водопроводу, резервуарів та інших ємкостей перетворюється на звичайну.

Конкретний перелік водних об'єктів дано у ст. З ВК Укр 1) поверхневі води; природні водойоми (озера); водотоки струмки); штучні водойоми (водосховища, ставки) і кане водйі об'єкти; 2) підземні води та джерела; 3) внутрішні моря та територіальне море: При цьому річки, в свою чергу подідені на великі, середні і малі (ст. 79 ВК України).

Залежно від правового режиму водні об'єкти поділяються на водні загальнодержавного і місцевого значендя України. Відповідно до даної статті до об’єктів загальнодержавного значення належать: внутрішні морські води та море; підземні води, які є джерелами централізованого водогону; поверхневі води (озера, водосховища, річки, канали), діляться і використовуються на території більш як однієї також їх притоки всіх порядків; водні об'єкти в межах територій природно-заповідного фонду загальнодержавного значення,, віднесені до категорії лікувальних.

За своїми природними характеристиками водні об'єкти поділяються на поверхневі і підземні. З урахуванням державно-правового статусу води поділяються на внутрішні та територіальні. Перші розтав межах державних кордонів, другі - це прибережні морські і