Види кримінально-правової кваліфікації.

Залежно від співставлення моменту вчинення діяння і часу проведення кваліфікації може бути виділена:

- перспективна кваліфікація (оцінка діяння, яке ще не вчинене);

- ретроактивна кваліфікація (оцінка вже вчиненого діяння).

з врахуванням того, чи встановлена особа, діяння якої піддаються оцінці (тобто, здійснюється оцінка певного діяння чи поведінки конкретної особи) існує:

- кваліфікація "за фактом";

- кваліфікація діяння особи.

З врахуванням того, які учасники процесу кваліфікують скоєне виділяється:

- кваліфікація, яка здійснюється органами досудового слідства;

- судова кваліфікація.

В свою чергу ці види кваліфікації можуть бути класифіковані більш дрібно.

Виходячи з того, на якій із стадій кримінального процесу, проводиться відповідна діяльність, існує:

- кваліфікація до порушення кримінальної справи (кваліфікація при перевірці повідомлень і заяв про злочин);

- кваліфікація при порушенні кримінальної справи;

- кваліфікація при закінченні досудового слідства;

- кваліфікація при перевірці прокурором справи з обвинувальним висновком і т.д.

Залежно від процесуального порядку внесення змін в проведену кваліфікацію буває:

- кваліфікація попередня;

- кваліфікація остаточна.

Враховуючи суть змін, які можуть бути внесені в кваліфікацію, можна виділити:

- кваліфікацію, яка змінює становище особи в сторону погіршення;

- кваліфікацію, яка змінюється в сторону покращання становища особа.

В яких випадках санкції статті кримінального закону використовуються у кримінально-правової кваліфікації.

1) в санкції вказані ознаки злочину;

2) вид покарання дозволяє визначити зміст ознак, названих у диспозиції статті;

3) порівняння розмірів та видів покарання дає можливість визначити чи потрібна кваліфікація скоєного за сукупністю;

4) коли санкція використовується при розмежуванні злочинів.

В яких випадках досягнення змови на вчинення злочину кваліфікується як готування до злочину. Наведіть приклад. Досягнення самої лише змови про спільне вчинення злочину особами без подальших дій(до початку виконання об'єктивної сторони посягання)

2) норма Особливої частини передбачає відповідальність за вчинення злочину групою осіб, причому, незалежно від наявності чи відсутності попередньої змови (наприклад, вчинення згвалтування групою осіб - ч.3 ст.152 КК). Досягнення змови на спільне вчинення такого злочину кваліфікується як готування до злочину - за ч.1 ст.14 та нормою Особливої частини, яка передбачає відповідальність за груповий злочин;

3) норма Особливої частини спеціально не передбачає відповідальність за дії, вчинені групою осіб, тобто кваліфікація закінченого злочину не залежить від того, вчинено посягання однією особою чи групою осіб. Досягнення змови на спільне вчинення цього посягання кваліфікується як готування до злочину;

В яких випадках досягнення змови на вчинення злочину кваліфікується як закінчений злочин. Наведіть приклад. норма Особливої частини встановлює відповідальність за саме досягнення змови про спільне вчинення певних подальших дій. ст.109 КК: "Дії, вчинені з метою насильницької зміни чи повалення конституційного ладу або захоплення державної влади, а так само змова про вчинення таких дій

Кваліфікація закінченого злочину, який становить собою готування до іншого злочину. Типовим прикладом цього є придбання для вчинення злочину предметів чи речовин, за придбання чи зберігання яких встановлена кримінальна відповідальність - зброї, вибухових речовин, наркотичних засобів тощо. Якщо є різні стадії одного і того ж злочину, то скоєне кваліфікується за найпізнішою стадією. У випадку, який розглядався, все посягання кваліфікується за сукупністю - як готування до відповідного злочину та як закінчений злочин.

Відмінність між дієвим каяттям і добровільною відмовою від вчинення злочину.

 Добровільна відмова

1. Можлива виключно на стадіях незакінченої злочинної діяльності

2. Може здійснюватись як у формі бездіяльності, так і у формі активних дій

3. Можлива тільки при вчиненні злочинів з прямим умислом

4. Є безумовною підставою звільнення від кримінальної відповідальності

Діяльне каяття

1. Можливе на стадії як закінченого так і незакінченого злочину

2. Можливе виключно у формі активних дій

3. Можливе при будь-якій формі вини (умисній чи необережній)

4. У більшості випадків розглядається як обставина, що пом’якшує відповідальність

Випадки коли посягання співучасників кваліфікуються за різними статтями Особливої частини кримінального закону.

1.Можливі ситуації, коли виконавець та інші співучасники, або кілька співвиконавців неоднаково усвідомлюють суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності.

2.коли окремі з них допускають помилку у визначенні фактичних обставин справи.

3.Вчинення посягання з альтернативним чи неконкретизованим умислом також може бути підставою кваліфікації посягання окремих співучасників за різними нормами Особливої частини.

4.коли має місце ексцес в діях когось із них.

5.коли має місце відхилення дії.

6.різними нормами Особливої частини діяння співучасників можуть кваліфікуватися в зв’язку з тим, що одні з них досягли віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність за злочин, вчинюваний у співучасті, а інші – ні

Д

Дайте визначення продовжуваного злочину – злочин, що складається з двох або більше тотожних діянь, які об’єднані єдиним злочинним умислом.

Дайте визначення триваючого злочину - дія або бездіяльність, поєднані з наступним тривалим невиконанням обов'язків, покладених на винного законом під погрозою кримінального переслідування.

З

Значення кваліфікації злочину як закінченого:

У її ході враховуються всі обов’язкові ознаки складу злочину

Кваліфікацією охоплена вся попередня діяльність, пов’язана з готуванням

Разом з тим якщо у ході попередньої злочинної діяльності виконується посягання, що містить ознаки самостійних злочинів, то вони підлягають окремій кваліфікації.

З якого моменту можна кваліфікувати як закінчений триваючий злочин?

кваліфікуються як закінчені тоді, коли виконане діяння, яке є обов'язковою ознакою об'єктивної сторони.

З якого моменту можна кваліфікувати як закінчений злочин з матеріальним складом?з моменту настання наслідків

З якого моменту можна кваліфікувати як закінчений злочин з формальним складом?з моменту повного виконання діяння, зазначеного в диспозиції статті ОЧ

З якого моменту можна кваліфікувати як закінчений продовжуваний злочин?

коли повністю виконане діяння, що назване в ОЧКК як ознака складу злочину.

З якого моменту можна кваліфікувати як закінчений триваючий злочин?

1. коли закон пов'язує крим. від-сть з вчиненням кількох дій - коли виконана останя з дій, достатня для визнання посягання злочином;

2. продовжуваний злоч. з матер. складом є закінченим, коли розмір шкоди стає достатнім для визнання посягання злочином.

З якого моменту можна кваліфікувати як закінчений продовжуваний злочин?

При кваліфікації продовжуваного злочину, який складається з кількох проступків, потрібно виділяти дві ситуації.

1. Перша має місце тоді, коли закон пов'язує кримінальну відповідальність з вчиненням кількох дій, тобто, коли має місце формальний склад злочину. Такий злочин кваліфікується як закінчений тоді, коли виконана остання з дій, достатніх для визнання посягання злочином - друга при повторності (неодноразовості), третя - при систематичності. Наприклад, неодноразове погане поводження з військовополоненими (ст.434 КК) - складається з кількох посягань, кожне з яких не дає підставу вважати такі дії злочином, вважається закінченим з моменту вчинення принаймні другої дії; систематичне заняття проституцією (ч.1 ст.303 КК) кваліфікується як закінчений злочин, коли воно вчинене втретє. Наступні ж факти вчинення відповідних дій (четвертий, п'ятий і т.д.) не впливають на кваліфікацію, тобто момент закінчення злочину не пов'язується з їх вчиненням.

2. Друга з таких ситуацій полягає у вчиненні посягань з матеріальним складом. Такого роду продовжуваний злочин є закінченим тоді, коли розмір шкоди стає достатнім для визнання посягання, що складається з кількох деліктів злочином. Щодо крадіжки державного або колективного майна тоді, коли вартість викраденого перевищує три неоподатковуваних мінімуми доходів громадян. Отже, викрадення, що складається з десяти епізодів, у кожному з яких винний викрадає державне майно вартістю по десять гривень, кваліфікується як закінчений злочин тоді, коли виконаний шостий епізод.

З якого моменту можна кваліфікувати як закінчений злочин, вчинений у співучасті? дії кожного із співучасників кваліфікуються як посягання з тією стадією, яку вчинив виконавець злочину.

Злочини, при вчиненні яких замах неможливий.

заподіяння шкоди при перевищенні меж необхідної оборони

Неможливий замах і щодо злочинів, які вчиняються у стані сильного душевного хвилювання

неможливий замах на ті злочини з формальним складом, об'єктивна сторона яких включає лише одну обов'язкову дію або бездіяльність

питання про можливість замаху на злочини, які вчиняються шляхом бездіяльності

злочини з двома формами вини.

Злочини, при вчиненні яких співучасть неможлива (випадки, коли вчинення злочину кількома особами не є співучастю).

1. Вчинення злочину лише однією деліктоздатною особою.

2. Спільне вчинення кількома особами необережного злочину.

3. Використання необережності іншої особи для вчинення злочину.

4. Відсутність сумісності посягання - зв’язку між діями осіб, які вчиняють злочин.

5. Відсутність двохстороннього суб’єктивного зв’язку між особами, з участю яких вчиняється злочин.

Загальні правила кваліфікації злочинів, вчинених у співучасті.

1) встановити, чи має місце співучасть;

2) визначити вид співучасті і встановити, кваліфікується вона з посиланням на ст.27 КК чи лише за нормою Особливої частини;

3) становити вид співучасника і при необхідності посилання при кваліфікації на ст.27 КК визначити частину цієї статті;

4) встановити форму співучасті та при необхідності посилання при кваліфікації на ст.28 КК визначити частину цієї статті;

5) з’ясувати, який злочин вчинено співучасниками і якою нормою Особливої частини він передбачений;

6) визначити, чи всі співучасники відповідають за однією і тією ж нормою Особливої частини, чи за різними і якщо так, то за якими саме.

О

Об’єкт кримінально-правової кваліфікації-діяння, що підлягає кримінально-правовій оцінці.

Ознаки співучасті у злочині:

До об’єктивних ознак співучасті у злочині відносяться:

1) участь у вчиненні злочину декількох суб¢єктів злочину.

2) двома або більше суб’єктам виконується один і той же злочин.

3) злочин вчиняється спільно.

Суб’єктивні ознаки співучасті

1) кожен із співучасників усвідомлює суспільно небезпечний характер своєї дії або бездіяльності та дії або бездіяльності інших співучасників.

2) кожен із співучасників передбачає суспільно небезпечні наслідки спільного посягання. 

3) кожен із співучасників бажає або свідомо припускає настання суспільно небезпечних наслідків спільного посягання.

Ознаки виконавця злочину

1. є фізичною, досягла віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність, осудна, наділена ознаками спеціального суб'єкта посягання;

2. виконала закінчений злочин або вчинила замах на злочин або вчинила готування до злочину;

3. виконала об'єктивну сторону злочину повністю:

- особисто - власними діями;

- використала того, хто не досягнув віку, з якого може наставати кримінальна відповідальність;

- використала неосудного;

- змусила вчинити певні дії чи утриматися від них шляхом застосування примусу, який виступає як незборима сила;

- використала того, хто діє без потрібної для даного злочину форми і виду вини, мотиву, мети.

Ознаки причетності до злочину:

1) це діяння, передбачене Особливою частиною КК.

2) існує у формах, передбачених Особливою частиною КК. Причетність не становить собою якогось одного злочину. Це збірне поняття, яке охоплює собою ряд посягань, кожне з яких передбачене окремою кримінально-правовою нормою;

3) вона пов’язана зі злочином, вчиненим іншою особою (його ще називають предикатним)..

4) злочин, щодо якого має місце причетність, вже вчинений іншою особою, або є достовірно відомим підготовлюваним або вчинюваним.

Н

Назвіть підстави кримінально-правової кваліфікації. - фактична і нормативна

Нормативна підстава кримінально-правової кваліфікації - це кримінально-правова норма.

Назвіть принципи кримінально-правової кваліфікації:

1) законність;

2) офіційність;

3) об’єктивність;

4) точність;

5) індивідуальність;

6) повнота;

7) вирішення спірних питань на користь особи, дії якої кваліфікуються;

8) недопустимість подвійного інкримінування;

9) стабільність.

Назвіть ознаки готування до злочину.

1) виконуються дії, які не описані у диспозиції статті Особливої частини, тобто не входять у об'єктивну сторону даного злочину;

2) винний виконує одну із дій, які названі в ч.1 ст.14 КК як види готування до злочину:

- підшукання засобів чи знарядь вчинення злочину;

- пристосування засобів чи знарядь вчинення злочину;

- підшукування співучасників;

- змова на вчинення злочину;

- усунення перешкод;

- інше умисне створення умов для вчинення злочину.

3) приготувальні дії є завершеними;

4) злочинна діяльність не продовжилася з причин, не залежних від волі винного.

Навести приклади кожної з форм причетності.

1) потурання – це невиконання особою покладених на неї обов’язків щодо запобігання чи припинення злочинів.

2) приховування;

3) неповідомлення – коли особа знає про злочин. Але не повідомляє органи влади.

4) сприяння – можлива лише щодо окремих злочинів, пов’язаних зі створенням та функціонуванням злочинних організацій (ст.255).

Назвіть види одиничних злочинів як елементів множинності.

Диспозиції одних статей вказують лише на одну однойменну ознаку – передбачають посягання на один об’єкт, містять вказівку на один вид предмета або одного потерпілого, одне діяння і один наслідок і т.д. Такі одиничні злочини пропонується називати простими (або унітарними).

В інших же статтях передбачені ними злочини описані таким чином, що вони передбачають порушення водночас різних об’єктів, наявність різних видів предметів чи потерпілих, можуть бути вчинені шляхом виконання кількох діянь, заподіюють кілька наслідків і т.д.

Всі такі злочини прийнято називати ускладненими.

Назвіть види ускладнених (складних) одиничних злочинів:

1) злочини з двома чи більше обов’язковими діяннями;

2) злочини з кількома альтернативними діяннями;

3) злочини з кількома обов’язковими наслідками;.

4) злочини, з кількома альтернативними наслідками;

5) злочини з кількома альтернативними чи обов’язковими іншими ознаками складу;

6) триваючі злочини;

7) продовжувані злочини;

8) злочини, об’єктивна сторона яких містить в собі вчинення іншого правопорушення (дисциплінарного чи адміністративного проступку);

9) складені злочини.

Назвіть загальні правила кваліфікації множинності злочинів:

1) кваліфікація кожного із одиничних злочинів, які входять у множинність чи встановлення того, яка кваліфікація була дана цьому злочину раніше та чи зберігає вона юридичну силу;

2) визначення того, має місце вчинення ускладненого одиничного злочину чи множинності злочинів;

3) встановлення виду множинності злочинів;

4) остаточна кваліфікація вчиненого з врахуванням виду множинності – за однією чи кількома статтями КК.

Назвіть випадки, коли ідеальна сукупність злочинів неможлива.

1) діянням заподіяні наслідки, які вказують на порушення підпорядкованих між собою об’єктів

2) діянням заподіяно кілька однакових наслідків відносяться до одного того ж об’єкта.

3) діянням заподіяні наслідки, які полягають у порушенні кількох тотожних об’єктів, причому, шкода заподіяна одному і тому ж потерпілому.

4) якщо злочин вчиняється лише шляхом активної поведінки - дії, а інший може вчинятися тільки шляхом бездіяльності, або ж навпаки - має місце бездіяльність, а інший злочини вчиняється тільки шляхом дії;

5) в зв’язку з особливостями суб’єктивної ставлення до вчиненого діяння.

6) вчиненим діянням виконуються злочини, які є обов’язковою (конститутивною) ознакою посягання, передбаченого однією статтею Особливої частини.

7) якщо вчинене діяння передбачене кількома кримінально-правовими нормами, які містять різні види складу одного і того ж злочину.

8) якщо вчинене діяння є попередньою стадією вчинення того самого злочину.

9) якщо вчинене діяння становить собою складову злочину, виконаного в співучастіі не передбачене як самостійне кримінально каране діяння.

Назвіть правила кваліфікації повторності злочинів.

1) визначити, має місце повторення діянь, спрямованих на вчинення одного злочину, чи вчинення двох або більше злочинів;

2) дати кримінально-правову оцінку кожному злочину окремо, визначити, чи зберігаються його правові наслідки (не сплила давність кримінальної відповідальності або судимість не погашена чи не знята, немає процесуальних перепон для притягнення до кримінальної відповідальності);

3) визначити вид повторності;

4) встановити, чи надає КК повторності кваліфікуючого значення;

5) остаточно кваліфікувати скоєне з врахуванням повторності другого злочину (наступних злочинів).

Назвіть правила кваліфікації продовжуваного злочину:

1) кожний окремий епізод, з яких складається продовжуваний злочин, не підлягає самостійній кваліфікації - оцінюється весь такий злочин в цілому

2) наявність продовжуваного злочину виключає кваліфікацію скоєного як повторності, навіть за умови, що окремі епізоди становлять собою злочини (при відсутності продовжуваного злочину підлягали б окремій кваліфікації);

3) якщо відповідальність диференційована з врахуванням заподіяних наслідків (сума викраденого, розмір хабара, кількість наркотичних засобів тощо), то скоєне кваліфікується за статтею (частиною статті) Особливої частини КК яка передбачає заподіяння відповідної шкоди продовжуваним злочином;

4) якщо продовжуваний злочин не доведений до кінця з причин, які не залежали від волі винного, то скоєне кваліфікується як замах на злочин, ознакою якого є наслідки (шкода, розміри), що її намагався досягнути винний в результаті вчинення усіх запланованих ним дій;

5) дії співучасників, умислом яких охоплювалося, що вони приймають участь у продовжуваному злочині (спрямованому на заподіяння певних наслідків), кваліфікуються за статтею (частиною статті) Особливої частини КК, яка передбачає відповідний злочин. Дії співучасників, умислом яких охоплювалася їх участь лише в окремих епізодах продовжуваного злочину, кваліфікуються за статтями (частинами статті) Особливої частини КК, які передбачають злочини, які утворюють відповідний продовжуваний злочин.

П

Поняття закінченого злочинузлочин визнається закінченим, якщо у фактично скоєному є всі ознаки посягання, передбачені кримінально-правовою нормою

Питання кваліфікації, які вирішуються у зв’язку з добровільною відмовою від вчинення злочину.

1) посягання, від доведення якого до кінця була добровільна відмова, кваліфікується як злочин;

2) в.визначення того, що добровільна відмова сталася до моменту закінчення злочину;

3) встановлення ознак добровільної відмови;

4) відмежування добровільної відмови від суміжних інститутів кримінального права

Простий (унітарний) злочин – це Диспозиції одних статей вказують лише на одну однойменну ознаку – передбачають посягання на один об’єкт, містять вказівку на один вид предмета або одного потерпілого, одне діяння і один наслідок і т.д. Такі одиничні злочини пропонується називати простими (або унітарними).

Поняття кримінально-правової кваліфікації.

1) кваліфікація - це частина процесу застосування кримінального закону. А, отже:

- це офіційна діяльність, яка здійснюється уповноваженими на те органами держави - дізнання, досудового слідства, прокуратури та суду;

- вона проводиться у відповідній процесуальній формі, її результати закріплюються в актах вказаних вище органів (постановах, обвинувальному висновку, вироку);

- має обов’язкове значення, тягне за собою правові наслідки як для осіб, дії яких кваліфікуються, так і для самих державних органів.

Поняття кваліфікації злочинів.

кваліфікація злочинів - це встановлення і юридичне закріплення точної відповідності між ознаками вчиненого діяння і ознаками складу злочину, передбаченого кримінально-правовою нормою.

Підвиди кваліфікації не -злочинів.

З врахуванням підстав, відповідно до яких вчинення діянь, формально заборонених кримінальним законом, не визнається злочинами, можуть бути виділені такі види кваліфікації:

- кваліфікація суспільно небезпечних діянь неосудних;

- кваліфікація суспільно небезпечних діянь осіб, які не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність;

- кваліфікація діянь, вчинених при обставинах, що усувають їх злочинність.

Види кваліфікації не-злочинів також можуть бути піддані подальшій класифікації. Зокрема, кваліфікація діянь, вчинених при обставинах, що усувають їх злочинність, включає в себе кваліфікацію діянь, вчинених в стані необхідної оборони, кваліфікацію діянь, вчинених в стані крайньої необхідності і т.д.

Поняття принципів кримінально-правової кваліфікації - це система науково обгрунтованих, стабільних, таких, що застосовуються свідомо найбільш загальних правил, на підставі яких здійснюється вибір кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння, доводиться необхідність застосування саме цієї норми і процесуально закріплюється висновок, що діяння охоплюється саме обраною нормою.

Поняття замаху на злочин та його ознаки.

Замахом на злочин є вчинення особою  з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі.

Ознаки:

1) виконуються дії, які безпосередньо спрямовані на вчинення злочину;

2) об'єктивна сторона злочину не завершується - не настають наслідки, або ж навіть діяння не доводиться до кінця.;

3) злочин не доводиться до кінця з причин, що не залежали від волі винного.

Поняття виду співучасника.

Співучасники діляться на види в залежності від характеру виконуваних ролей. В свою чергу роль кожного співучасника й тим самим вид співучасника визначається з врахуванням тих дій, які вчиняє винний в ході злочинного посягання.

Виділення видів співучасників має значення стосовно співучасті з розподілом ролей - співучасті в тісному розумінні слова. При співвиконавстві та співучасті особливого роду всі учасники злочину, які виконують дії, описані в диспозиції статті Особливої частини, виступають в якості виконавців злочину. Це однак, не виключає того, що й у таких злочинах є співучасники інших видів.

В окремих злочинах можуть бути відсутні всі види співучасників, або ж навпаки, буде кілька співучасників одного й того ж виду.

Може мати місце й ситуація, коли в одній і тій же особі "збігається" кілька видів співучасників, тобто вона відіграє кілька ролей одночасно (наприклад, підбурювач водночас є й одним із виконавців цього злочину).

Поняття та ознаки співвиконавця злочину.

співвиконавець злочину - це особа, яка виконує частину об'єктивної сторони злочину.

1. кожен із учасників своїми діяннями повністю виконує об'єктивну сторону;

2. жоден із учасників своїми діяннями повністю об'єктивної сторони не виконує, кожний із них виконує лише частину об'єктивної сторони, в цілому ж вона має місце лише завдяки спільній діяльності кількох учасників;

3. один (чи кілька) учасників повністю виконує об'єктивну сторону посягання, інший (інші) - лише його частину.

Поняття необхідної співучасті. Наведіть приклад.

Це коли злочин може вчинятись лише у співучасті. (одержання-давання хабара).

Поняття форми співучасті – це обєднання співучасників, які розрізняються між собою за характером виконуваних ролей і за стійкістю суб’єктивних зв’язків між ними.

О

Ознаки кримінально-правової кваліфікації.

1) кваліфікація - це частина процесу застосування кримінального закону.

2) в ході кримінально-правової кваліфікації оцінці підлягає суспільно-небезпечна поведінка.

3) зміст кримінально-правової кваліфікації полягає у визначенні кримінально-правової норми, яка передбачає скоєне діяння.

Р

Розкрийте зміст принципу законностікримінально-правової кваліфікації:

Кримінально-правова оцінка тотожних діянь повинна бути однаковою на всій території держави.

Однакові діяння однойменних суб’єктів повинні отримувати однакову кримінально-правову кваліфікацію незалежно від їх майнового, соціального стану, політичних переконань тощо.

Правильність кваліфікації повинна забезпечуватись діяльністю всіх органів, які її здійснюють незалежно від їх рівня.

Аналогія у кваліфікації заборонена.

 Розкрийте зміст принципу офіційностікримінально-правової кваліфікації:

Вона здійснюється від імені держави уповноваженими на те суб’єктами.

Кваліфікація, здійснена в неофіційному порядку, не тягне за собою правових наслідків.

Розкрийте зміст принципу індивідуальності кримінально-правової кваліфікації:

Кожне діяння кваліфікується окремо

Діяння кожного учасника кваліфікуються окремо

Кваліфікація як діяльність носить індивідуальний характер.

 Розкрийте зміст принципу недопустимості подвійного інкримінування кримінально-правової кваліфікації:

Діяння, що отримало оцінку як адміністративне правопорушення не може визнаватись злочином або складовою лочину.

Особі не може інкримінуватись злочин, який повністю охоплюється нормами з числа вже інкримінованих особі.

 Розкрийте зміст принципу повноти кримінально-правової кваліфікації:

Кримінально-правову оцінку повинні отримати всі діяння і всі обставини, які мають кримінально-правове значення.

При кваліфікації використовуються всі належні докази.

Реальна сукупність злочинів – це коли особа вчиняєдва чи більше злочини двома чи більше діяннями.

С

Суб’єкт кримінально-правової кваліфікації

суб'єктами кримінально-правової кваліфікації є органи дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.

Стадії кримінально-правової кваліфікації та її результат.

СТАДІЯ ВИБОРУ ПРАВОВОЇ НОРМИ

СТАДІЯ ВСТАНОВЛЕННЯ ВІДПОВІДНОСТІ МІЖ ОЗНАКАМИ ДІЯННЯ І НОРМОЮ

СТАДІЯ ЮРИДИЧНОГО ЗАКРІПЛЕННЯ РЕЗУЛЬТАТІВ КВАЛІФІКАЦІЇ: Етап формулювання результатів кваліфікації, Етап мотивування кваліфікації

Співвідношення між формулою кваліфікації і формулюванням звинувачення.

Формула кваліфікації - це вказівка на статті Особливої, а в певних випадках і Загальної частини кримінального закону, якими передбачене вчинене діяння, шляхом використання скорочених, умовних позначень.

В формулюванні звинувачення формула кваліфікації не лише розшифровується (тобто в ній називаються норми, які формулою кваліфікації лише позначені), а й конкретизується завдяки тому, що в ній вказуються не всі альтернативні ознаки діяння, які передбачені відповідною статтею кримінального закону, а лише ті, які мають місце в даному випадку.

К

Кваліфікація готування до злочину з альтернативним умислом.

Як готування + стаття особливої частини. Що передбачає найменш небезпечний злочин, що охоплюється альтернативним умислом.

Кваліфікація дій керівниказлочинної організації.ст.255+всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом

Кваліфікація повністю невдалої добровільної відмови.

добровільну відмову поділяють на успішну та невдалу. Остання, у свою чергу, може бути повністю невдалою — коли, незважаючи на дії винного, наслідки, на заподіяння яких були спрямовані дії, настали у повному обсязі; та частково невдалою, коли заподіяна менша за розміром шкода чи шкода менш цінному об'єкту. Тобто, добровільна відмова щодо одного злочину поєднуються з вчиненням іншого закінченого злочину, який підлягає кримінально-правовій кваліфікації.

Кваліфікація дій організатора злочинної організації.

Особа, яка створила злочинну організацію з метою вчинення тяжкого чи особливо тяжкого злочину, або яка керувала такою організацією, підлягає кримінальній відповідальності не лише за ст. 255, але відповідно до ч. 1 ст. ЗО і за всі злочини, вчинені злочинною організацією, якщо вони охоплювалися його умислом.

Кваліфікація готування до злочину з неконкретизованим умислом. 

Як готування + стаття особливої частини. Що передбачає найменш небезпечний злочин, що охоплюється неконкретизованим умислом.

Кваліфікація повністю невдалої добровільної відмови - Як закінчений злочин.

Кваліфікація дій організатора, підбурювача, пособника злочину. -Посилання на статтю 27 + стаття особливої частини.

Кваліфікація посереднього підбурювання.-Частина 4 статті 27 + стаття особливої частини.

Кваліфікація дій організаторів, підбурювачів, пособників злочину, які передбачені статтями Особливої частини кримінального законодавства- Стаття особливої частини без посилання на статтю загальної частини.

Кваліфікація при поєднанні в одній особі функцій співучасників кількох видів.Посилатись на кожну частину статті 27 + стаття особливої частини.

Кваліфікація співучасті у злочинах зі спеціальним суб'єктом.-Організатор, пособник, підбурювач, співвиконавець з посиланням на статтю 27 + стаття особливої частини, яка передбачає відповідальність за злочин, вчинений виконавцем. А виконавець лише за статтею особливої частини.

Кваліфікація при залученні до участі у вчиненні злочину осіб, які не притягаються до кримінальної відповідальності.

1) до участі в злочині залучаються особи, які взагалі, ні при яких умовах не підлягають кримінальній відповідальності - малолітні (які не досягли віку, з якої може наставати кримінальна відповідальність за жодний із злочинів), неосудні, ті, що діють під впливом незборимої сили;

2) участь у злочині беруть особи, які не притягнуті до кримінальної відповідальності чи звільнені від неї в зв’язку з обставинами матеріально-правового чи процесуального характеру - користуються імунітетом від кримінального переслідування, звільнені від кримінальної відповідальності у встановленому законом порядку; особа яких не встановлена тощо.

Кваліфікація злочинів, вчинених в складі групи осіб.

Діяння учасників групи - осіб, які діють погоджено, виконують об’єктивну сторону злочину, кваліфікуються безпосередньо за статтею Особливої частини, яка передбачає вчинення злочину групою осіб.

Посягання організаторів, підбурювачів та пособників злочину, вчиненого групою осіб – не учансиків такої групи - кваліфікуються з посиланням на відповідну частину ст.27 КК та статтю Особливої частини, яка передбачає злочин, вчинений групою осіб.

Якщо групою виконується злочин, в диспозиції статті про який не передбачене вчинення злочину групою осіб, то скоєне кваліфікується з посиланням на відповідну частину ст.27 та ч.1 ст.28 КК. При цьому діяння учасників групи - виконавців або співвиконавців кваліфікуються з посиланням на ч.2 ст.27 КК, діяння інших співучасників - з посиланням на ч.3, 4 або 5 ст.27 КК.

Кваліфікація злочинів, вчинених в складі групи осіб, яка діє за попередньою змовою.

1) в диспозиції статті передбачене вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб (тобто ця форма співучасті виступає як співучасть особливого роду) – діяння учасників групи кваліфікуються лише за відповідною частиною статті Особливої частини КК, без посилання на статті Загальної частини. Участь у вчиненні такого злочину осіб, які не входять до складу групи, кваліфікується з посиланням на ч.ч.3, 4, 5 ст.27 КК;

2) в диспозиції статті вчинення злочину за попередньою змовою групою осіб не передбачене (тобто, має місце співучасть у власному розумінні слова). Тоді діяння учасників групи кваліфікуються за ч.2 ст.28 КК та статтею Особливої частини КК, яка передбачає вчинений такою групою злочин. Участь у вчиненні такого злочину осіб, які не входять до складу групи, кваліфікується з посиланням на ч.ч.3, 4, 5 ст.27, ч.2 ст.28 КК.

3) в диспозиції статті передбачена більш висока форма співучасті – вчинення злочину організованою групою, вчинення ж злочину групою осіб даною статтею не передбачається. В такому випадку скоєне учасниками групи кваліфікується як вид злочину, вчиненого однією особою, з посиланням на ч.2 ст.28 КК. Участь у вчиненні злочину осіб, які не є учасниками групи, кваліфікується з посиланням на ч.ч.3, 4, 5 ст.27, ч.2 ст.28 КК та норму Особливої частини про відповідний вид злочину, вчиненого однією особою.

Кваліфікація діянь співучасників при ексцесі виконавця. - не кваліфікується.

Кримінально-правове значення повторності.

1) загальне - повторність виступає як обставина, що обтяжує покарання (п.1 ч.1 ст.67 КК). Таке значення повторність має у випадках, коли вона не виступає як ознака складу злочину, тобто у випадках, які зараз не розглядаються;

2) необхідне - повторення діяння є обов’язковою ознакою простого (основного) складу злочину. При цьому перше діяння, тотожне з наступними, не визнається злочином. Необхідна повторність перетворює адміністративний, дисциплінарний або інший проступок у злочин.

Ряд тотожних проступків складають лише один злочин, тому при цьому відсутня множинність злочинів.

3) кваліфікуюче, коли повторності надане значення ознаки складу злочину, а її наявність впливає на кваліфікацію скоєного. Така повторність за чинним законодавством відіграє значення кваліфікуючої ознаки складу злочину. Її утворює вчинення двох чи більше тотожних (тобто, передбачених однією і тією ж статтею Особливої частини КК) злочинів, а у ряді випадків і однорідних злочинів. При цьому й перше діяння визнається злочином, при наявності ж повторності має місце множинність злочинів. Саме кваліфікуюче значення повторності злочинів й буде розглядатися далі.

У

Умови правомірності добровільної відмови.

Добровільність відмови означає відмову від доведення злочину до кінця за власною волею особи, незалежно від мотивів.

Остаточність добровільної відмови полягає у тому, що особа відмовляється від завершення даного злочину назавжди, в неї немає наміру продовжити посягання у майбутньому, повторити спробу завершити його.

Усвідомлення можливості довести злочин до кінця має місце тоді, коли особа знає про відсутність нездоланних для неї перешкод для продовження злочинної діяльності, вважає, що вона може завершити посягання, яке розпочала.

Відсутність фактично вчиненому складу іншого злочину означає, що добровільна відмова здійснюється лише щодо конкретного посягання, не поширюється на всю злочинну діяльність винного.

Успішність добровільної відмови є самостійною ознакою, яка не випливає з раніше названої і не дублює її.

У яких джерелах нормативно закріплений принципу недопустимості подвійного інкримінування кримінально-правової кваліфікації?

"ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення" (ч.1 ст.61 Конституції України)

Ф

Фактична підстава кримінально-правової кваліфікації – це вчинене діяння, фактичні обставини, які підлягають правовій оцінці, співставляються з правовою нормою

Форми причетності:

1) потурання – це невиконання особою покладених на неї обов’язків щодо запобігання чи припинення злочинів.

2) приховування;

3) неповідомлення – коли особа знає про злочин. Але не повідомляє органи влади.

4) сприяння – можлива лише щодо окремих злочинів, пов’язаних зі створенням та функціонуванням злочинних організацій (ст.255).

І

Ідеальна сукупність злочинів – це - два або більше злочинів вчиняються одним і тим же діянням. Причому,одне діяння вчиняється 2в один і той жде час, в одному і тому ж місці.

Я

Які з принципів кримінально-правової кваліфікації закріплені нормативно?

Принцип недопустимості подвійного інкримінування

принципу індивідуальності кримінально-правової кваліфікації

Принцип повноти кримінально-правової кваліфікації

Як кваліфікувати дії особи, яка залучила до вчинення злочину малолітнього.

Як виконавця злочину вчиненого малолітньою особою

Як кваліфікувати дії співучасника, за умови що одна особа виконує декілька функцій, характерних для різних видів співучасників?

з посиланням в формулі на всі частини ст. 27, які передбачають діяльність відповідних співучасників , а також на норму ОЧ.