Соціально-психологічний механізм «спільності долі»

Функціонування цього механізму забезпечується наступними відносинами.

1. У членів сім'ї формується уявлення, навик, звичка саме сімейного (а не індивідуального) задоволення своїх потреб. У свідомості членів сім'ї сімейне життя представляється найбільш природним, зручним, звичним способом задоволення життєвих потреб: матеріально-побутових, сексуальних, в розумінні, спілкуванні і повазі.

2. Зміцнення сім'ї сприймається членами такої сім'ї як самий зручний шлях задоволення власних потреб. Турбота про сім'ю в цілому сприймається як турбота про себе.

3. Розвиток «сімейного довіри». Воно проявляється в тому, що в такою родині протиріччя пом'якшуються або переробляються за рахунок взаємних поступок, або добровільної поступки однієї зі сторін. В основі поступки - не самопожертва, а довіра. Поступливий впевнений, що, по-перше, його поступки будуть в кінцевому рахунку в більш тривалій перспективі корисні і йому самому, по-друге, що в інший час і в іншій ситуації аналогічним чином вчинять і інші члени сім'ї; по-третє, що його поступливістю не зловживати і вона буде сприйнята з почуттям вдячності.

Система взаємин у таких сім'ях в певній мірі нагадує взаємини хорошого екіпажу перебуває в

далекому плаванні судна. Кожен розуміє, що, дбаючи про судно та екіпаж, він піклується і про себе. Члени таких сімей самі виросли в дружних сім'ях.

4. Високий рівень взаємної емпатії. Високо розвинена здатність добре уявляти внутрішній світ один одного. Члени сім'ї, як правило, легко і правильно можуть передбачити вчинки один одного в самих різних ситуаціях.

Соціально-психологічний механізм «емоційної ідентифікації з сім'єю»)

Провідну роль у функціонуванні даного механізму сімейної інтеграції відіграють емоційні відносини симпатії між членами сім'ї.

Відносини симпатії грають різноманітну роль у життєдіяльності сім'ї. По-перше, вони задовольняють надзвичайно важливу потребу членів сім'ї в емоційному спілкуванні, симпатії.

По-друге, ці відносини відіграють основну роль у посиленні просемейних мотивів і ослабленні антисімейних. Відносини симпатії до певної міри нейтралізують стану фрустрації, що виникають у міжособистісних відносинах, у тому числі і в родині. Людині, яка симпатичний, а особливо якого люблять, багато чого прощається. Легше виникає адаптація до фрустрирующей особливостям його характеру. Виникає ефект «розчинення фрустрації».

Таким чином, відносини симпатії виконують різноманітну інтегруючу функцію в сім'ї: знімають і пом'якшують фрустраційні стани, знижують взаємну агресивність членів сім'ї, створюють більш сприятливі умови для розв'язання міжособистісних конфліктів і формування взаєморозуміння в сім'ї. У силу цих обставин розвиток відносин симпатії означає і посилення згуртованості сім'ї, її здатність протистояти широкому колу негативних і руйнівних її чинників