Самостійне вивчення літератури, підготовка студентів до занять з психології

Навчання психології включає також самостійну роботу студентів та навчають ся. Перелічимо основні функції самостійної роботи в навчальному процесі:

!) Закріплення психологічних знань і умінь, вивчених в рамках аудитор ної або класної роботи;

2) розширення і поглиблення знань з окремих тем;

3) освоєння вмінь використання цих знань для вирішення прикладних задач; i) освоєння умінь психологічного дослідження;

5) освоєння умінь практичної психологічної роботи;

6) освоєння умінь самопізнання і саморозвитку.

Самостійне читання навчальних посібників, першоджерел і конспектів мо-жет використовуватися в різних ситуаціях навчальної роботи студентів і школярів:

1) на уроках, семінарах, практичних заняттях;

2) при підготовці до лекцій, семінарів, практичних занять;

3) при підготовці рефератів, курсових і дипломних робіт;

4) при підготовці до іспитів і заліків.

Однією з актуальних методичних проблем даного виду самостійної роботи є навчання умінням осмисленого читання, розвиток навичок по-Німанн психологічних текстів. Нагадаємо, що найбільшу складність длястудентів представляє читання наукових монографій і статей. На відміну від учеб-них посібників вони не адаптовані для навчальних цілей і для відповідної кате горії студентів та учнів. Стикаючись зі складним для сприйняття стилем на учного тексту, деякі студенти відчувають значні труднощі в його по зуміння і тому обмежуються механічним заучуванням формулювань.

У цьому зв'язку важливим завданням викладача є використання завдань, що сприяють розвитку у студентів відповідних умінь читання. Це мо-гут бути, наприклад:

♦ завдання по складанню докладного структурованого плану розділу;

♦ завдання по вільному (без опори на конспект) переказу розділу тексту;

♦ пошук відповіді на заздалегідь поставлені до тексту запитання;

♦ відповіді на конкретні питання по розділу, спрямовані на виявлення поні-манія основних понять, уміння порівнювати, аналізувати, синтезувати, узагальнювати;

♦ завдання по формулюванню окремих думок тексту в інший стілістіче-ської та синтаксичної формі;

♦ складання короткого конспекту тексту;

♦ складання опорної графічної схеми розділу з текстовими поясненнями;

♦ складання резюме прочитаного тексту.

Написання конспекту статті, розділу книги, як зазначалося вище, - досить типове завдання, яке викладач дає студентам при підготовці до семи-нару, практичного заняття, уроку. Передбачається, що конспектування по-Моган продумування першоджерела. Звичайно, це так, але не завжди. У багатьох випадках студенти просто переписують великі фрагменти тексту, обмежуючись-Ясь його поверхневої переробкою, наприклад опускаючи вступні слова і фрази з загальними міркуваннями. Відповіді студентів на семінарах з таким конспектам деколи виявляють слабке розуміння ними суті понять, теоретичних поло-жений і їх зв'язку з емпіричними фактами.

Іншою підставою для завдань по конспектування є бажання викладача переконатися в тому, що студент читав текст. Однак часто зустрічають-ся випадки переписування конспектів у товаришів призводять до того, що зміст тексту при цьому втрачається.

Для того щоб конспектування першоджерел виконувало познаватель-ную функцію, студентів потрібно навчати відповідним умінням, в тому числі:

♦ відбору суттєвої інформації та відділенню її від другорядної;

♦ лексичної і синтаксичної переробці тексту;

♦ схематизації і структурування прочитаного матеріалу;

♦ формулюванні резюме по прочитаному матеріалу.

У цьому випадку конспектування сприятиме осмисленому усвое нію знань.

Підготовка до лекцій, семінарів і практичних занять являє собою позааудиторну самостійну роботу студентів. Самостійна під-готовка студента до лекції повинна складатися в першу чергу в перечитуванні конспекту попередній лекції. Це допомагає краще зрозуміти матеріал нової лек ції, спираючись на попередні знання. На жаль, це роблять лише ті не багато студентів, у яких сформувалося вміння самоорганізації. Стимули ровать читання конспекту попередній лекції може регулярна практика прове дення викладачем усного або письмово експрес-опитування студентів щодо її змісту на початку наступної лекції.

Самостійна підготовка до семінарського та практичного заняття за-лягає у прочитування конспекту відповідної лекції (якщо вона чита лася з даної теми), читанні відповідного розділу підручника і первоісточ ників. Головними завданнями цієї підготовки зазвичай є:,

♦ повторення теоретичних знань, засвоєних в рамках аудиторної роботи;

♦ розширення й поглиблення знань по темі заняття.

Знання, отримані в процесі такої самостійної роботи, є тео-ретические базою для обговорення питань семінарського заняття, для виконан ня лабораторної роботи або практичного завдання.

У зв'язку з цим постає ще одне актуальне питання: яким повинен бути обсяг за-Сейчас для підготовки. Як вже зазначалося вище, деякі викладачі исхо дять з принципу: чим більше, тим краще. При цьому не враховується фактор воз можна перевантаження студентів. Крім того, необхідність читати більше призводить до того, що знижується глибина осмислення кожного розділу. Може бути, більш доцільно читати менше, але критично осмислюючи прочитане, ніж біль ше, але обмежуючись лише поверхневим розумінням?

Співвідношення навчального часу, відведеного на аудиторні та самостоятель ні заняття з навчальної дисципліни, визначається в робочих навчальних планах со-відповідних освітніх програм. Найчастіше частка обох видів навчальної роботи визначається у співвідношенні 50:50 (можливо і дещо інше співвідношення ня). Таким чином, тривалість підготовки студента до семінару повинна при-мірно відповідати тривалості самого семінару, тобто становити два акаде-мических години (або в окремих випадках трохи більше). При середній швидкості читання студента 20 сторінок в годину виходить, що підготовка до семінару повинна складатися у вивченні не більш ніж 40-50 сторінок першоджерел. Звичайно, раз ні студенти читають і конспектують в різному темпі. Ці індивідуальні осо бливості врахувати досить важко.

Змістом підготовки студентів до семінару або практичного заняття може бути не тільки читання літератури, але і підбір прикладів, ілюстративно го матеріалу з певних питань, проведення нескладних психологічний ських дослідів, опис результатів спостереження і самоспостереження, рішення пси-хологіческіх завдань. Це може сприяти продуктивній організації аудиторного заняття викладачем.

Домашня робота учнів в школі. З загальними принципами організації та видами самостійних робіт у шкільному навчанні можна ознайомитися за підручником педагогіки (Педагогіка, 2002, с. 354-364). Домашня робота з психо-логії може використовуватися при роботі з учнями шкіл, ліцеїв, гімназій, Однак її обсяг не повинен бути більшим, а зміст повинен бути інтерес-ним. Щоб уникнути надмірної навчальної перевантаження при навчанні психології не рекомендуються обов'язкові домашні завдання, особливо в тих випадках, коли психологія викладається як факультативний предмет. В якості письмових домашніх робіт Ю. А. Самарін рекомендує:

1) роботи, які складаються в підборі ілюстративного матеріалу;

2) роботи, викладають результати спостережень і самоспостережень учнів;

3) роботи реферативного характеру (Самарін, 1950).

Велика кількість вправ на самоаналіз і самоспостереження, які можуть використовуватися в якості домашніх завдань, можна знайти в роботі Е. А. Климова (1997).

Підготовка студентів до заліків і іспитів являє собою важливий вид самостійної навчальної діяльності, насамперед тому, що вона дозволяє систематизувати отримані знання та вміння. Тому викладацька практика виставлення заліків та іспитів «автоматом», без узагальнюючих кон контрольних, тестових, залікових або екзаменаційних робіт недоцільна, по кільки позбавляє студентів можливості повторити, узагальнити та систематизує вати свої знання з розділу курсу або дисципліни в цілому.

Ось деякі найбільш типові поради, які даються студентам і школь никам при підготовці до іспитів:

1) Приступаючи до підготовки до іспитів, корисно скласти план. Складаючи план на кожен день, необхідно чітко визначити, що саме ви будете вивчати сьогодні. При цьому слід уникати узагальнених формулювань: «Трохи по-займаюся», слід зазначати, які саме розділи ви будете прорабати-вать сьогодні.

2) Корисно визначити, хто ви - «сова» чи «жайворонок», і в залежності від цього максимально завантажити ранкові або, навпаки, вечірні години.

3) Звичайно, добре починати з самого важкого, тобто з того розділу, який ви свідомо знаєте найгірше. Але буває і так, що займатися не хочеться, в голо-ву нічого не йде - як кажуть, «немає настрою». У такому випадку корисно почати з того, що ви знаєте краще, з того матеріалу, який вам більше всього цікавий і приємний. Можливо, поступово ви ввійдете в потрібний ритм робо ти і зможете перейти до більш важким розділах.

4) Корисно чергувати роботу і відпочинок. Перерви краще робити по завершенні вивчення якоїсь частини навчального матеріалу, приблизно кожну годину. Пере-риви краще не затягувати, але намагатися зробити їх активними. Можна в цей час вимити посуд, полити квіти, зробити зарядку.

5. Готуючись до іспиту, не треба прагнути до того, щоб прочитати і запам'ятати напам'ять весь підручник. Корисно повторювати матеріал з питань. Прочитавши питання, згадайте і обов'язково коротко запишіть все, що ви знаєте з цього питання, і лише потім перевірте себе за підручником. Особливу увагу зверніть на підзаголовки глави або розділу підручника, на правила і виділений текст. Перевірте правильність дат, основних фактів. Тільки після цього уважно но, повільно прочитайте підручник, виділяючи головні думки, - це опорні пункти відповіді. Треба завжди пам'ятати, що ваше завдання не визубрити, а зрозуміти матеріал. Тому концентруйте увагу на ключових думках.

6. При підготовці до іспитів корисно структурувати матеріал, складаючи план, схеми, причому обов'язково робити це не в розумі, а на папері. Така фікса ція на папері дуже важлива. Плани корисні і тому, що їх легко вико вати при короткому повторенні матеріалу і навіть інколи безпосередньо при відповіді на іспитах.

7. В кінці кожного дня підготовки слід перевірити, як ви засвоїли матеріал: знову коротко запишіть плани відповідей на всі питання, які були виконроб-тани ​​в цей день.

8. Відповіді на найбільш важкі питання повністю, розгорнуто викладіть мамі, другу - кожному, хто захоче слухати, причому намагайтеся це робити так, як потрібно на іспитах. Дуже добре записати відповідь на магнітофон, а потім послухати себе як би з боку. Перед усним іспитом добре Спробуйте-вать викласти відповіді на найбільш важкі питання, стоячи перед дзеркалом (ж-лательно таким, щоб можна було бачити себе в повний зріст), звертаючи ува-гу на позу, жести, вираз обличчя. Чому це треба робити? У психології встановлено, що чим значніша відмінності в станах людини в той мо мент, коли він отримує інформацію (готується до іспиту) і відтворює її (складає іспит), тим важче йому витягувати інформацію з пам'яті. Гото витися зазвичай доводиться удома, сидячи, а то й лежачи, в спокійній обстановці, розслабившись, а відповідаючи на іспиті, людина відчуває напругу, віл ня. Коли ви викладаєте відповідь або записуєте його на магнітофон, ви сблі жається ці два стани. Важливо і те, що мова «про себе» відрізняється від мови вголос: вона коротка, стисла. Коли ви переказуєте відповідь, ви включаєте па м'яти, що допомагає вам відповідати не на внутрішньому, а на загальнодоступному мовою. Тільки тут і з'ясовується, які аспекти матеріалу ви засвоїли твердо.

9. Якщо в якийсь момент підготовки до іспитів вам починає здаватися, що це вивчити неможливо і ви ніколи не зможете запам'ятати всього, що потрібно, подумайте про те, скільки інформації з цього предмету ви вже засвоїли, дайте собі звіт в тому, де ви знаходитеся і скільки вам ще належить пройти, щоб освоїти весь матеріал. Тільки робити це треба якомога конкретніше. Не: «Ой, мамочки, я нічого не знаю» або «Я все одно нічого не встигну, так чи не краще все це кинути», а відокремивши легкі або порівняно легкі для вас питання і теми від тих, які ви розглядаєте як свою основну пробле му. А потім зосередьтеся натому, що вам потрібно вивчити, як би перекіди вая місток між тим, що ви знаєте і чого не знаєте.