Білоцерківськиймирнийдоговір

Військовідіїпід Збаражем і Зборовом. Зборівськиймирнийдоговір

У лютому 1649 року в Переяславірозпочалисяукраїнсько-польські переговори. Польський уряд спробувавзупинитипроцесутвореннясамостійноїУкраїнськоїдержави, надавшиукраїнцямпевнуавтономіюускладіРечіПосполитої. Королівськіпосланці привезли Б. Хмельницькомубагатіподарунки та гетьманськіклейноди. Б. Хмельницькийзустрівпослів з булавою, в оточеннібунчуків та корогов. Цимвінхотівпідкреслити, що не потребуєкоролівськоговизнання, бо давно є гетьманом. Сподвижник Б. Хмельницького полковник Ф. Джалалій заявивпольськимпосланцям: «Маєте свою Польщу, а України не займайте, нехай зостанеться нам, козакам». Таким чином, польськійделегаціїбуввисунутийчіткий ультиматум:
• ліквідувати в українськихвоєводствахуніатськуцеркву;
• не будувати в Україні будь-якихкатолицькихчиуніатськихцерков;
• сан київського митрополита вважатинайвищимпісляпольського примаса;
• назначатитількиправославнихвоєвод на українськіземлі;
• повернутизапорізькомувійськувсійогопривілеї тавільності;
• уважатигетьманавасаломпольського короля;
• виселитиорендарів з українських земель;
• заборонитиЯреміВишневецькомукомандувативійськом.

Гетьмантакож заявив на переговорах, щомаєнамір «відірвативідляхівусю Русь і Україну».
Українсько-польські переговори велися в гострихсуперечках, а тим часом обидвісторониготувалисядоновоївійни.

Король Ян-Казимир видав наказ про посполитерушення й загальнумобілізацію регулярного війська, що дало можливість полякам підготувати для наступу три великіармії:
• армія, у лавах якоїперебував князь Ярема Вишневецький, буласконцентрована на кордонах Галичини й Волині;
• армія, щобулапідкомандуванням самого короля та складалася з посполитогорушення, тобто з мобілізованоїшляхти;
• литовськаармія, що мала наступати з півночі.
Своїмирегіментарями Ян-Казимир призначивФірлея (загальнийулюбленець, людина, зовсімпозбавленачестолюбства, яка в будь-який час готова поступитисясвоїмиповноваженнямигетьманові М. Потоцькому, що й даліперебував у татарськійневолі), М. Осторога

(пилявецькийполководець, чия репутаціяпостраждаланайменше) та С. Лянцкоронського (досвідчений і талановитийвоїн).
Так само й Богдан Хмельницькийпровіввеликумобілізацію в Україні, яка відбувалася в умовахнебаченого народного піднесення. До українськоговійськаувійшлиміщани, селяни, студенти, українськаправославна шляхта. Сучасникзазначав, щоспорожнілихутори, села, міста — усіпоспішалидовійська. Ремісники кидали своїмайстерні, купці — крамниці. Шевці, винокури, пивовари ставали козаками, навіть члени магістратів (бургомістри, райці, війти та канцеляристи) бралися до зброї. Зневага й насмішкичекали на тих, хто не став під прапор гетьмана. Удомазалишалисятількикаліки, старі, жінки та діти.
Улітку 1649 року Б. Хмельницькийатакувавпольськівійська в Галичині та змусивїхвідступати до Збаража. Кількаразівкозакийшли на штурм міста, завдавали великих утрат шляхті, але так і не змоглиоволодітифортецею, обороною якоїкерував князь Я. Вишневецький. У битвізагинув полковник Нестор Морозенко, булипораненіКіндратБурляй та ІванБогун.
Тодікозаки взяли місто в облогу, щоспричинилострашний голод. Городяни, як свідчитьлітописець, мусилиїсти собак і котів. Шляхтівдалосянадіслатипослання до короля, у якому вони просили в Яна-Казимира допомоги.
Перед походом на Збараж частинусвоїхвійськ Б. Хмельницькийвислав на Білу Русь протилитовськоїармії Яна Радзивілла. Протекозацьківійськапід проводом М. КричевськогозазналипоразкипідЛоевом, а сам керівник помер відотриманих ран.
Тим часом 30-тис. королівськаармія стала просуватися до Збаража. Тоді Б. Хмельницькийздійснивблискучий маневр. Залишившичастинувійськабіляоточеногоміста, він разом з основними силами вирушивназустріч полякам. Не чекаючи нападу козаків, 5 серпня 1649року польськівійська почали переправлятися через р. Стрипу. Коли половина шляхтибула на іншомуберезі, козаки й татарипішли в атаку й усіхзнищили. Зважаючи на обставини, король іззалишкамивійськавимушенийбув стати укріпленим табором підЗборовом. Утриматимісто поляки не змогли, козаки й татари почали штурм, повстанськіартилеристибезперервнообстрілювалитабір. Польськевійсько на чолі з королем булооточенекозаками. Та поляки змогливстановититаємний контакт з татарами, яким не булавигіднаперемогажодноїізсторін. Підзагрозою переходу татар на бікПольщі Б. Хмельницькийбувзмушенийрозпочати переговори з Яном-Казимиром.

Зборівськиймирнийдоговір.

8 серпня 1649 року укладено не вигідний для УкраїниЗборівськиймирнийдоговір, якийзгодоммав бути затвердженийпольським сеймом.

За умовамицього договору:
• Українську державу — Гетьманщину — польський уряд визнавав у межахКиївського, Чернігівського і Брацлавськоговоєводств. Волинь і Поділлязалишалисяпідвладоюпольського короля;
• у Гетьманщинівлада належала гетьману, резиденціяякогорозміщувалася в Чигирині;
• західний кордон Гетьманщини проходив уздовж р. Случ (так звана «козацькалінія»), і короннепольськевійсько не мало доступу на території, що лежать на правобережжіСлучі;
• зберігалисявільностіВійськаЗапорізького;
• кількістьреєстровихкозаківустановлювалася в межах 40 тис. осіб (насправдівійсько Б. Хмельницькогоналічувало до 150 тис.);
• проголошуваласяамністіявсімучасникамНаціонально-визвольноївійни;
• селяни, які не потрапили до козацькогореєстру, малиповернутися до панів;
• католицька і православна шляхта зрівнювали в правах;
• православнийкиївський митрополит мавувійти до польського сенату;
• питання про уніюпередавалося на розгляд сейму.
Підписаний з поляками мирнийдоговір не відповідавреальнійрозстановці сил у Національно-визвольнійвійні. Український народ не прийнявЗборівського миру й відповів на ньогоновимиповстаннямипротипоневолювачів. Булозрозуміло, щоцей документ маєтимчасовий характер. Обидвісторони почали підготовку до нового етапувійни (За «Довідником з історіїУкраїни»).

БитвапідБерестечком

ПісляцьогоповстаннявійнаміжУкраїноютаПольщеюрозгоріласязновоюсилою. У серединічервня 1651 року два військазустрілися на кордоніГаличини й Волині, під Берестечком. ВійськоРечіПосполитоїналічувало 80 тис. поляків, а також 20 тис. німецькихнайманців. Крімцього, польськаармія мала великукількість слуг і челяді, тому історикидоводятьїїзагальнукількість до 150 тис. осіб. Українсько-татарськевійськоскладалосязі 100 тис. козаків та 20 тис. татар.

Битва розпочалася 28 червня 1651 року. Протягомпершихдвохднівбитвивідчуваласязначнаперевагакозаків. На третій день сталосянесподіване: поляки почали обстрілтатарського табору, і кримчаки почали відступати, відкриваючи фланги козацькоговійська. Щобзаспокоїти татар, Б. Хмельницький разом з генеральним писарем ІваномВиговськимпоїхав до хана. Протескоїласянечуванаріч — хан захопивгетьмана й усіх, хтоприбув з ним, у полон і відступив разом з військом з-під Берестечка. Козаки залишилися без головнокомандувача. Серед них зчиниласятакаметушня, що старшина ледвезмоглазаспокоїтиїх. Наказнимгетьманомбувобраний Ф. Джалалій, за декількаднів на йогомісцеобрали І. Богуна.

Повстанськівійськаопинилися в оточенні. Тодіповстанціпоставили вози в чотирикутник, з трьохбоківвикопалишанці, один фланг прикривало болото. Десять днівтривализапеклібої. Уночі 10 липняІванБогун, якийузяв на себе командування, почав виводитиармію з оточення.

Підшаленим вогнем польськихгарматкозаки возами, наметами, власнимодягомвимостили шлях через болото. Існуєпереказ, щоприкривативідступзалишилося 300 козаків. Маленький загінпереправився на один з островів і там цілий день стримувавнаступполяків. Усікозакиполягли, хоч ворог, зважаючи на їхнювідвагу, обіцявїмпомилування.

Узагалі з цим невеликим загоном сміливцівпов'язанодужебагато легенд.

Так трагічно для Українизакінчилася битва під Берестечком. УнаслідокБерестецькоїбитви:

• козакивтратилипонад 30 тис. осіб;

• до рук поляківпотрапилаканцеляріягетьмана, 28 гармат та багаторізноїзброї;

• Тугай-Бей захопивукраїнськогогетьмана в полон.

Однакзнищитикозацькуармію не вдалося, більшаїїчастинапідкомандуванням І. Богунавідступила на Київщину. Визволившисьізтатарського полону, Б. Хмельницькиймобілізувавновісили й з великою армієювиступивпроти ворога. Це послужило сигналом до розгортанняпартизанськоїборотьби. Міщани й селяни палили своїоселі, нищили запас харчів. Ворогам доводилосяздобувати в бою кожнемісто йкожне село.

Б. Хмельницький почав організовувати оборону на лініїБілої Церкви, і 13 серпня 1651 року підТаборівкоюкозацьківійськаспинилипрохідполяків на Київщину.

Тим часом у наступперейшлолитовськевійсько, якомувдалосязахопитиКиїв. Щобславнемісто не дісталосяворогові, кияни, жертвуючи собою та своїммайном, підпалилийого з усіхбоків. Очевидцірозповідали, щоцяпожежа не булазаздалегідьспланованою, цебув акт відчаю. Першим підпалив свою домівкуякийсьремісник, а потім і сам кинувся в полум'я. Його прикладом скористалися й іншіремісники, і незабаромгоріловжебільше 50 будинків.

Дужешвидкомістоперетворилося на суцільнебагаття. Залишившисьбезхарчів, кияни з гордістю заявляли, щотепер полякам вже не буде чогограбувати і вони страждатимуть не меншевід самих мешканцівміста.

За таких обставинлитовськівійська, очолюваніЯнушемРадзивіллом, повели наступ на козаків з півночі.

Така складна ситуаціяпримусилаобидвісторонипіти на переговори. Б. Хмельницькийзмуше

нийбувпідписати з ворогамиБілоцерківський мир.

Білоцерківськиймирнийдоговір

28 вересня 1651 року між Б. Хмельницьким та поляками бувукладений тяжкий для УкраїниБілоцерківськиймирнийдоговір. Цей документ ультимативного характеру складався з 24 статей. Головними з них були:

• кількістьреєстровоговійськазменшувалася з 40 тис. до 20 тис. осіб;
• козацькатериторіяобмежуваласялишеКиївськимвоєводством;
• у Брацлавське й Чернігівськевоєводстваповерталасяпольськаадміністрація;

• магнатам і шляхтіповерталисяїхнімаєтки в Брацлавському та Чернігівськомувоєводствах, а такожвідновлюваласяїхнявлада над селянами;

• гетьманзобов'язувавсярозірвати союз ізКримським ханством, крім того, вінпозбавлявся права дипломатичнихвідносин з іноземними державами. Б. Хмельницькийзалишавсягетьманом, але післяйогосмерті король діставав право призначати й звільнятигетьманів;

• на Поділля, Волинь і Чернігівщину вступало польськевійсько;

• усю старшину й полковниківмаввідтеперзатверджувати король;

• поляки підтверджували права православної церкви;

• проголошуваласяамністіявсімучасникамповстання.

Білоцерківська угода, як і Зборівський мир, мала суперечливий і тимчасовий характер, але обидвісторонибули так виснаженівійною, щосподівалисявигратихоч короткий перепочинок (За «Довідником з історіїУкраїни»).