Поняття якості вищої освіти

Зміст

Вступ                                                                                                  2-4

Розділ 1.Вища освіта в Україні та рівень її якості                       

Поняття якості вищої освіти                                                  5-7

Вища освіта в Україні                                                              8-10

Якість вищої освіти в Україні                                              10-13

Розділ 2. Нормативно-правова база вищої освіти України        

Нормативно-правова база вищої освіти України             14-17

Болонський процес та його вплив на якість вищої освіти

України                                                                                              17-21

Розділ 3. Проблеми якості вищої освіти в Україні

Зміст проблеми якості освіти                                                   22-25

Проблеми якості вищої освіти в Україні                               25-29

 Висновки                                                                                     30

Список використаних джерел та літератури                          31-32

Вступ

Актуальність теми дослідження .На сучасному етапі розвитку вищої освіти основною метою є подальше підвищення якості підготовки майбутніх фахівців, що визначається якістю навчального процесу у вищій школі України.

Вища освіта для молоді – це саме той фундамент, на якому вона повинна будувати своє майбутнє і майбутнє своєї держави. Це обгрунтовується тим, що вища освіта надає людині широкий кругозір та ерудицію. Саме завдяки університетським знанням розвивається моральні цінності людей, суспільство та поведінка в ньому. Вища освіта надає певний статус в суспільстві. Від якості отриманої вищої освіти буде залежати подальший професійний розвиток людини.

Саме якість освти є визначальним ступенем та показником професійності. Якість результату освіти - усвідомлення професіоналізму, розпізнавання та реалізація індивідуальних здібностей та особливостей, працевлаштування, кар'єра та зарплата, оволодіння методологією самоосвіти, знання, практичні навички.

Актуальність, теоретичне та практичне значення окресленої проблеми у

системі вищої професійної освіти, недостатня її теоретична та методична

розробленість, а також потреби сьогодення обумовили потребу дослідження.

Професійно-фахові якості формуються в ході навчально-виховного

процесу під впливом зовнішніх умов, які можуть прискорити цей процес і

зробити його більш успішним. Незалежно від фаху і характеру майбутньої

професійної навчальної діяльності, будь-який починаючий спеціаліст

повинен мати фундаментальні знання, професійні вміння та навички.

Важливе значення у здобуванні цих знань, умінь і навичок має досвід творчої, дослідницької та самостійної діяльності, що дозволяє майбутньому фахівцю визначити свою позицію з того чи іншого професійного питання, проблеми.

Сьогодні вища освіта є одним з визначальних чинників відтворення інтелектуальних і продуктивних сил сус­пільства, розвитку духовної культури українського народу, запорукою майбутніх успіхів у зміцненні й утвердженні авторитету України як суверенної, незалежної, демократичної, соціальної та правової держави.

Загальновизнаним є той факт, що від якості вищої освіти в країні залежить її майбутнє, оскільки система вищої освіти формує найважливіше багатство держави — людський потенціал. Тому цілком справедливим є твердження, що підвищення якості вищої освіти і його вплив на розвиток економіки повинно стати стратегічним національним пріоритетом України.

Якість вищої освіти традиційно пов'язується із змістом і формою навчального процесу. Зміст навчального процесу, як правило, базується на кваліфікації і досвіді викладачів.

Одна з головних проблем вищої освіти в Україні- неспроможність майбутніх спеціалістів відповідати професійним вимогам.

Стан дослідження обраної теми: наукова література, присвячена розробці загальних і окремих теоретичних аспектів даної курсової роботи, нараховує велику кількість монографій, розвідок та статей: доповідь Міністра освіти і науки України С.М. Ніколаєнка  «Забезпечення якості вищої освіти – важлива умова інноваційного розвитку держави і суспільства»; «Якість вищої освіти в Україні: погляд у майбутнє» -стаття Станіслава Ніколаєнка , міністра освіти і науки України; Гнибіденко, І. Ф. «Ринок освітніх послуг і ринок праці: взаємодія і вплив на професійне навчання та профорієнтацію населення України»; «Вища освіта України і Болонський процес: Навчальний посібник» М.Ф. Степко, Я.Я. Болюбаш, «Болонський процес: перспективи і розвиток у контексті інтеграціїУкраїни в європейський простір вищої освіти: Монографія» за редакцією В.М. Бебика.

Мета курсової роботизумовлена необхідністю аналіза проблем якості вищої освіти в Україні на сучасному етапі.

Обсяг і структуракурсової роботи обумовлена внутрішньою логікою розкриття теми дослідження, характером предмета, а також поставленою метою та основними завданнями роботи. Дослідження складається зі вступу, чотирьох розділів, поділених на підрозділи, висновків та списку використаної літератури.

Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання низки взаємопов’язаних завдань:

· Визначення проблем якості вищої освіти в Україні;

· Можливі шляхи подолання цих проблем.

Об’єкт дослідження:вища освіта в Україні.

Предмет дослідження:з’ясування стану аналізу вищої освіти в Україні.

Методи дослідження :методологічною основою дослідження стали сучасні загальні та спеціальні методи наукового пізнання. Порівняльно-правовий метод використано для порівняння правових засад Європейського права (Болонського процесу) та українського законодавтсва. Системно-структурний метод використано для уточнення ролі вищої освіти, визначення сутності адміністративно-правового забезпечення її розвитку.

Розділ 1.Вища освіта в Україні та рівень її якості

Поняття якості вищої освіти

Я́кість (англ. Quality) — сукупність властивостей продукції, які визначають ступінь придатності її для використання за призначенням [1].

В Арістотелівській логіці якість — одна з 10 категорій на які Аристотель поділив всі речі реальності. Як одна з таких категорій, якість це — побічна обставина за допомогою якої річ є якогось типу чи виду; побічна обставина, що вказує якою є річ (її змістовні якості та форми) і як річ діє (її спосібності та навики); побічна обставина котра є зовнішньою оцінюючою формою.

Міжнародною організацією зі стандартизації ІСО прийняте таке визначення якості: «Якість - сукупність характеристик об'єкта, що відносяться до його здатності задовольняти встановлені та передбачувані потреби». Досягнення характеристик якості залежить від управління, що забезпечує їхні величини, комплекс і сполучення [2].

Якість розглядається не тільки як результат діяльності, а і як можливості його досягнення у вигляді внутрішнього потенціалу та зовнішніх умов, а також як процес формування характеристик.

Якість освіти - це ряд системно-соціальних якостей і характеристик, які

визначають відповідність системи освіти прийнятим вимогам, соціальним

нормам, державним освітнім стандартам. Отримання якісної освіти

безпосередньо залежить від якості самих вимог (цілей, стандартів і

норм), якості ресурсів (програми, кадровий потенціал, контингент

абітурієнтів, матеріально-технічне забезпечення, фінанси і т.д.) та

якості освітніх процесів (наукова та навчальна діяльність, управління,

освітні технології), які безпосередньо забезпечують підготовку фахівців.

Зміст освіти включає комплекс знань, практичних навичок, установок і психологічну готовність до визначених видів і ролей практичної діяльності. Зміст освіти у визначеній мірі формує особистість людини та визначає ефективність її наступної роботи. Він може бути широким чи звуженим, абстрактним чи конкретним, гармонічним чи безсистемним, збалансованим чи тенденційним, індивідуалізованим чи шаблонним, догматичним чи творчим. У всіх своїх характеристиках зміст освіти відбиває її якість. А критерієм якості є рівень науки та техніки, потреби економіки, прогнози розвитку.

У світовій практиці застосовуються три основних підходи до оцінювання якості освіти: репутаційний (на основі експертних оцінок),

результативний (за об'єктивними показниками) і загальний. Кількість

підходів може бути більшою: традиційний (престижність ВНЗ), науковий

(відповідність стандартам), менеджерський (задоволення клієнта),

споживчий (сам споживач визначає якість), демократичний (користь вищого

закладу для суспільства) [3].

    Освіта, як і будь-який процес або результат діяльності людини, має визначену якість. Найбільш точним у концептуальному розумінні є таке визначення якості освіти. Якість освіти - це комплекс характеристик освітнього процесу, що визначають послідовне та практично ефективне формування компетентності та професійної свідомості. Тут можна виділити три групи характеристик: якість потенціалу досягнення мети освіти, якість процесу формування професіоналізму та якість результату освіти.

Якість потенціалу виражається в таких характеристиках, як якість мети освіти, якість освітнього стандарту, якість освітньої програми, якість матеріально-технічної бази освітнього процесу, якість викладацького складу, якість учнів, якість інформаційно-методичної бази.

Якість процесу формування професіоналізму - це якість технології освіти, контролю освітнього процесу, якість мотивації викладацького складу на творчість та ефективність педагогічної роботи, якість ставлення учнів до освіти, інтенсивність освітнього процесу, управління освітою, методи презентації навчальних досягнень. Кожна з цих характеристик вимагає окремого аналізу та вивчення можливості її виміру й оцінки, урахування у практиці організації навчального процесу.

Якість освіти в узагальненому визначенні та своєму підсумковому представленні - це комплекс характеристик компетентностей і професійної свідомості, що відбивають здатність фахівця здійснювати професійну діяльність відповідно до вимог сучасного етапу розвитку економіки, на визначеному рівні ефективності та професійного успіху, із розумінням соціальної відповідальності за результати професійної діяльності.

Якість освіти характеризує не тільки результат освітньої діяльності - властивості фахівця - випускника навчального закладу, а й фактори формування цього результату, що залежить від мети освіти, змісту та методології, організації та технології. Усе це характеристики, на формування яких необхідно свідомо впливати, а отже, якими необхідно керувати. Освіта має потребу в системі управління якістю, що повинен мати кожний навчальний заклад. Така система неможлива без сучасної, комплексної системи оцінки як якості освіти в цілому, так і всіх її складових окремо.

Чим точніше побудована оцінка та повніше враховуються характеристики, тим більш успішним може бути управління якістю освіти.

У свою чергу, управління залежить від його методології й організації, що характеризують цілі та методи їхнього досягнення, функції, повноваження та відповідальність за якість освіти.

У програмному документі ЮНЕСКО зазначено, що якість вищої освіти є поняттям, яке характеризується численними аспектами і значною мірою залежить від контекстуальних рамок цієї системи, інституціональних завдань чи умов і норм у певній дисципліні Систему управління якістю освіти не можна ввести одночасно[4]. Вона формується послідовно, поетапно, відповідно до програми її становлення та розвитку.

Якість освіти може відбивати сучасні потреби, але може бути націлена на майбутнє. Забезпечувати якість необхідно з урахуванням тенденцій розвитку освіти, в яких найбільш яскраво виявляються як сучасні особливості та потреби освіти, так і майбутнє освіти.

Вища освіта в Ураїні

Вища освіта – рівень освіти, який здобувається особою у вищому навчальному закладі в результаті послідовного, системного та цілеспрямованого процесу засвоєння змісту навчання, який ґрунтується на повній загальній середній освіті й завершується здобуттям певної кваліфікації за підсумками державної атестації [5].

Зміст вищої освіти – обумовлена цілями та потребами суспільства система знань, умінь і навичок, професійних, світоглядних і громадянських якостей, що має бути сформована в процесі навчання з урахуванням перспектив розвитку суспільства, науки, техніки, технологій, культури та мистецтва.Зміст освіти визначається освітньо-професійною програмою підготовки, структурно-логічною схемою підготовки, навчальними програмами дисциплін, іншими нормативними актами органів державного управління освітою та вищого закладу освіти і відображається у відповідних підручниках, навчальних посібниках, методичних матеріалах, дидактичних засобах.

Вища освіта в Україні має довгу і багату історію. Українських студентів, випускників та вчених вже давно знають і цінують по всьому світі. Першовідкриття та новаторські дослідження вчених, які працювали в українських інститутах та академіях, таких як Дмитро Менделєєв, Микола Жуковський і Євген Патон, є частиною загальної історії наукового прогресу світу.

Управління освітою  здійснюється державними органами управління та органами громадського самоврядування. 

 До державних органів управління вищою освітою належать:

 • Міністерство освіти і науки України;

 • центральні органи виконавчої влади України, яким підпорядковані навчальні заклади освіти;

 • Вища атестаційна комісія України;

 • Державна акредитаційна комісія.

 Міністерство освіти і науки України є центральним органом державної виконавчої влади, який здійснює керівництво у сфері освіти.

 Міністерство освіти і науки України:

 - бере участь у визначенні державної політики у сфері освіти, науки та професійної підготовки кадрів;

 - розробляє програми розвитку освіти, державні стандарти;

 - забезпечує зв'язок із закладами освіти, державними органами інших країн з питань, які входять до його компетенції;

 - проводить акредитацію вищих та професійно-технічних навчальних закладів, видає їм ліцензії, сертифікати;

 - організовує атестацію педагогічних і науково-педагогічних працівників щодо присвоєння їм кваліфікаційних категорій, педагогічних та вчених звань.

Протягом останніх років було переборено державну монополію в галузі вищої освіти. Відкрито вищі навчальні заклади з різними формами власності: комерційні, приватні, спільні, міжнародні, котрі надають можливість для здобуття вищої освіти великій кількості випускників середніх і середніх спеціальних навчальних закладів.

В Україні в 2011-2012 навчальному році кількість вищих навчальних закладів I-II рівнів акредитації зменшилася на 4 заклади - до 501, III-IV рівнів акредитації - також зменшилася на 4 од. (345 закладів). Про це повідомляє Державна служба статистики України (Держстат) [6].

У цей час в Україні діє система вищої освіти, відповідно до якої існує три освітньо-кваліфікаційних рівня вищої освіти, кожен з яких передбачає оволодіння відповідною освітньо-професійною програмою:

- молодший спеціаліст (неповна вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для здійснення виробничих функцій певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад.

- бакалавр (базова вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад.

-магістр та спеціаліст (повна вища освіта) - це освітньо-кваліфікаційний рівень, який передбачає набуття компетенцій для виконання завдань та обов'язків (робіт) інноваційного характеру певного рівня професійної діяльності, що передбачені для первинних посад працівників підприємств, або первинних посад наукових та науково-педагогічних працівників.

В Україні діють вищі навчальні заклади державної, комунальної та приватної форм власності таких типів: університет, академія, інститут, консерваторія (музична академія), коледж, технікум (училище).

Університети, академії, інститути, консерваторії можуть здійснювати навчання за усіма типами програм підготовки (молодший спеціаліст, бакалавр, спеціаліст, магістр, кандидат наук), а також за програмами післядипломної освіти. Університету (академії) може бути надано статус національного за досягнення найвищих показників у науково-дослідницькій діяльності.

 1.3. Якість вищої освіти в Україні

        В останні роки якість вищої освіти в Україні знижується. Як справедливо зазначає М.З.Згуровський, «в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (особливо нових) не конкурентоспроможна на європейському ринку праці» [7].

Очевидних втрат зазнають такі достоїнства української освіти, як

фундаментальність, системність та практична спрямованість.

    Аналізуючи ринок освітніх послуг надаваних вітчизняними навчальними закладами, нині можна з жалем констатувати:

в масовому вимірі освіта стала менш якісною, а переважна більшість випускників вищих навчальних закладів (ВНЗ) (особливо нових) не конкурентоспроможна на ринку праці;

погіршення якості вищої освіти, її неадекватність до потреб суспільства і ринку праці поглиблює розрив зв'язків між освітянами і працедавцями, між сферою освіти і ринком праці;

існуюча база даних щодо навчальних закладів (спеціалізація ВНЗ, правила прийому до ВНЗ, термін навчання, оплата і таке інше) не може в повній мірі надати майбутньому абітурієнту вичерпної інформації в непростому питанні вибору "саме того" навчального закладу який забезпечить максимум користі від грошових коштів вкладених у навчання яке в свою чергу стане основою у вибудові професійної кар'єри.

Всі ці моменти не можуть не турбувати суспільство, адже на рівні людини якісна освіта - це той базис, який в значній мірі впливає на її добробут, соціальний статус, можливість самовираження.

Діяльність Центра міжнародних проектів "Євроосвіта" направлена в першу чергу на розробку, апробацію та впровадження в Україні принципів міжнародної експертизи та системи рейтингового оцінювання вищих навчальних закладів (ВНЗ) з використанням методик, накопичених ЮНЕСКО.

Рейтингове оцінювання слугує багатьом цілям, деякі з них наведено нижче:

сприяння модернізації та гнучкості освітянської сфери завдяки зворотному зв'язку (у вигляді опитувань) з основними учасниками (студентами, викладачами) навчального процесу;

класифікуючи різні типи освітніх закладів, учбових програм та дисциплін стимулювати конкуренцію між ними;

своєчасне надання потенційним споживачам (абітурієнт, працедавець, державні структури) адекватної порівнювальної інформації про статус вищих навчальних закладів;

забезпечення прав молодої людини на працевлаштування за рахунок покращення якості освіти.

    Рейтинг ВНЗ України за даними ЮНЕСКО 2011-2012 навч.р.

1  Національний технічний університет України «Київський політехнічний інститут»              71.56

2  Київський національний університет імені Тараса Шевченка 70.81

3  Харківський національний університет ім.В.Н.Каразіна       50.589

4  Національний університет «Києво-Могилянська академія»           42.07

5  Національний медичний університет імені О.О.Богомольця 42.019

6  Національний технічний університет «Харківський політехнічний інститут»      41.58

7  Національний гірничий університет           37.56

8  Національний університет біоресурсів і природокористування України     37.11

9  Дніпропетровський національний університет             36.53

10 Київський національний економічний університет імені Вадима Гетьмана     33,54 [8].

    Існує дуже багато рейтингів ВНЗ, ала одним з провідних вважається  Шанхайський рейтинг.

15 серпня опубликовано рейтинг університетів - Academic Ranking of World Universities 2012, так званий шанхайський рейтинг. Він вважається найбільш точним і об'єктивним [9].

Шанхайський рейтинг визначається на основі дослідження 2000 університетів світу, з яких тільки 500 кращих входять до рейтингової таблиці.

Перший десяток у цьому році виглядає так:

1 Harvard University

2 Stanford University

3 Massachusetts Institute of Technology

4 University of California, Berkeley

5 University of Cambridge

6 California Institute of Technology

7 Princeton University

8 Columbia University

9 University of Chicago

10 University of Oxford

Загалом у рейтингу ARWU домінують американські університети - Гарвард, Стенфорд та МТІ - очолюють таблицю; всього 17 у першій двадцятці, 53 в першій сотні та 150 в ТОП 500. У Англії - два в першій двадцятці (Кембридж – п’ятий , Оксфорд - десятий), 9 у першій сотні та 38 в ТОП 500. У Китаю - 42 університети потрапили в ТОП 500 (ні одного в першій сотні, зате одразу сім - в другій).

Незважаючи на велику кількість, Українські ВНЗ взагалі не потрапили до Шанхайського рейтингу, що вказує на невисокий рівень вищої освіти в Україні у порівнянні з іншими країнами світу. Це одна з головних проблем якості вищої освіти в Україні.