Стаття 440. Розроблення, виробництво, придбання, зберігання, збут, транспортування зброї масового знищення

Розроблення, виробництво, придбання, зберігання,. збут, транспортування зброї масового знищення, забороненої міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України,-

караються позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

1. Об'єктом злочину є порядок поводження зі зброєю масового знищення, який забезпечує безпеку людства і міжнародний правопорядок.

2Предмет його - зброя масового знищення, заборонена міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР. Про поняття і види такої зброї див, коментар до ст. 439.

Фактично, якщо виходити із змісту відповідних міжнародних договорів, цією статтею передбачено відповідальність тільки за:

1) розроблення та виробництво ядерної, хімічної і біологічної (бактеріологічної) зброї; 2) придбання, збут і транспортування ядерної зброї; 3) зберігання, але тільки на дні морів і океанів та в його надрах, будь-яких видів зброї масового знищення.

3. З об'єктивної сторони злочин може мати прояв у суспільне небезпечних діях або бездіяльності, Формами його можуть бути такі стосовно відповідних,видів зброї; Ї) розроблення - всі стадії робіт до початку серійного виробництва (прикладні дослідження, науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи, проектування тощо); 2) виробництво - всі стадії створення (будівництво, виготовлення,.випробування тощо); 3) придбання; 4) зберігання - розміщення предметів у певному місці; 5) збут; 6) транспортування - перевезення предметів із одного місця в інше транспортними засобами. Про поняття придбання, збут див. коментар до ст.198.

4. Суб'єкт злочину - за-гальний,

5. Суб'єктивна сторона характеризується умислом.

Договір про заборону випробувань ядерної зброї в атмосфері, в космічному просторі та під водою від 5 серпня 1963р. Ратифікований СРСР 25 вересня 1963р.

Договір про не розповсюдження ядерної зброї від І липня 1968р. Україна приєдналась до Договору 16 листопада 1994 p.

Договір про заборону розміщення на дт морів і океанів та в його надрах ядерної зброї та інших видів зброї масового знищення від 1! лютого 5 971 p. Ратифікований СРСР 28 червня 1971р.

Конвенція про заборону розроблення, виробництва та накопичування бактеріологічної /біологічної) і токсинної зброї та про її знищення від 10 квітня 1972 p.

Конвенція про заборону розробки, виробництва, накопичення і застосування хімічної зброї та про її знищення від ІЗ січня 1993 p. Ратифікована Україною

16 жовтня S 998 p.

Конвенція про ядерну безпеку від 20 вересня 1994 p. Ратифікована Україною

17 грудня 1997р.

Угода між Україною та Міжнародним агентством з атомної енергії про застосування гарантій у зв'язку з Договором про нерозповсюдження ядерної зброї від 21 вересня !995р. Ратифікована Україною 37 грудня 1997р.

Договір про всеосяжну заборону ядерних випробувань від 27 вересня 1996р. Ратифікований Україною 16 листопада 20.00 р. .. . •

Стаття 441. Екоцид

Масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери або водних ресурсів, а також вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу,-

караються позбавленням волі на строк від восьми до п'ятнадцяти років,

1. У міжнародному праві під екоцидом звичайно розуміється використання геофізичних, метеорологічних та інших засобів з метою зміни динаміки, складу чи структури Землі, включаючи Її біосферу, літосферу, гідросферу та атмосферу, а також космічного простору, що може потягнути або потягло масове знищення рослинного або тваринного світу, отруєння атмосфери, водних ресурсів або інші тяжкі наслідки.

Відповідно до взятих на себе міжнародних зобов'язань Україна не повинна застосовувати військові чи інші ворожі засоби впливу ка природне середовище, які мають широкі, довгострокові чи серйозні наслідки як засоби зруйнування, заподіяння шкоди будь-якій іншій державі (за принципом взаємності).

2. Об'єкт цього міжнародного злочину - безпека природи як середовища проживання людини.

3. Його предметом є рослинний світ, тваринний світ, атмосфера, водні ресурси (зміст відповідних понять див. у коментарі до ст. ст. 238, 241, 242, 248, 250), а також можуть виступати земля, надра, інші компоненти екосистеми і космічний простір.

4. З об'єктивної сторони злочин може проявитися у таких формах: 1) масове знищення рослинного або тваринного світу; 2) отруєння атмосфери або водних ресурсів; 3) вчинення інших дій, що можуть спричинити екологічну катастрофу.

Склад цього злочину у перших двох його формах сформульований як матеріальний, і злочин є закінченим з моменту настання суспільно небезпечних наслідків у вигляді спричинення екологічної катастрофи, конкретними різновидами якої є масове знищення рослинного або тваринного світу і отруєння атмосфери або водних ресурсів. Склад злочину у третій формі сформульований як формальний: злочин є закінченим з моменту вчинення будь-яких дій, якими створюється загроза спричинення екологічної катастрофи.

Під масовим знищенням рослинного або тваринного світу у ст. 441 слід розуміти повне знищення флори та/або фауни певного регіону Землі або часткове, але таке, що поширюється на велику кількість (множину) рослин та/або тварин, а під отруєнням атмосфери або водних ресурсів - поширення отрути різних видів у повітряному просторі, у водах Світового океану, морів, озер, рік, інших водоймищ. Про поняття масове знищення, отруєння див. також коментар до ст. ст. 113, 249.

Екологічна катастрофа означає надзвичайні, трагічні, тобто такі, що створюють гостру аномалію, наслідки для природного середовища (наприклад, надзвичайно великі за площами поширення лісові пожежі, катастрофічне затоплення місцевості, виснаження чи знищення окремих природних комплексів,та ресурсів внаслідок надмірного забруднення довкілля, що обмежує або виключає можливість життєдіяльності людини та провадження господарської діяльності в цих умовах тощо).

Спричинити такі наслідки може застосування: а) зброї масового знищення. У разі забороненого міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана ВР, застосування певних видів вказаної зброї діяння треба кваліфікувати за сукупністю ч. 2 ст. 439 і ст. 441, ay разі, якщо вказані наслідки стали результатом застосування зброї об'ємного вибуху, нейтронної, інфразвукової, радіологічної, лазерної, променевої та інших видів зброї масового знищення - тільки за ст. 441; б) небезпечної зброї невибіркової дії, наприклад запалювальної; в) геофізичних методів - стимулювання землетрусів та вулканічної діяльності, вплив на вічну мерзлоту та льодовий шар полюсів, знищення озонового шару та інші штучні зміни динаміки, складу або структури Землі; г) метеорологічних методів - викликання цунамі, смерчів, ураганів, лавин, селів, зсувів, інших кліматичних явищ,

Найбільш яскравим прикладом екоциду є застосування армією США під час війни у В'єтнамі в сімдесятих роках XX століття "тактики випаленої землі" - сукупності заходів по спаленню лісів напалмом, забрудненню водоймищ і культурного шару ґрунту хімічними речовинами).

5. Суб'єкт екоциду загальний.

6. Від таких .екологічних злочинів, як порушення правил екологічної безпеки (ст. 236), забруднення або псування земель (ст, 239), порушення правил охорони надр (ст. 240), забруднення атмосферного' повітря (ст. 241), порушення правил охорони вод (ст. 242), забруднення моря (ст. 243), знищення або пошкодження лісових масивів (ст. 245), проектування чи експлуатація споруд без систем захисту довкілля (ст. 253) екоцид відрізняється, зокрема, тим, що з суб'єктивної сторони він є злочином, у якому психічне ставлення винного і до діяння, і до його наслідків характеризується прямим умислом,

Договір про Антарктиду від і грудня 1959 p. Ратифікований Україною 17 вересня 1992р. /cm. V). -,.,•.

Договір про принципи діяльності держав по дослідженню та використанню космічного простору, включаючи Місяіи, та інші небесні тіла, від 27 січня 1S67 р. (cm. cm. 2-4): Ратифікований СРСР 18 травня 1967р.

Конвенція про охорону всесвітньої культурної і природної спадщини від S6 листопада 1972 р. Ратифікована УРСР 4 жовтня 1988 р.

Конвенція про заборону військового чи будь-якого іншого ворожого застосування засобів впливу на природне середовиїце від 10 грудня 1976р. Ратифікована СР_СР Ї6 травня 1978р.

Додатковий протокол до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів /Протокол І) від }0 червня 1977р. Ратифікований УРСР 18 березня 1989р. (ч. З ст. 35, cm. cm. 54-56).

Конвенція про охорону дикої флори і фауни та природних середовищ існування в Європі від 19 вересня 1979 р. Ратифікована Україною 29 жовтня 1996р.

Конвенція пуо заборону й обмеження застосування конкретних видів звичайної зброї, які можуть вважатися такими, що спричиняють надзвичайні пошкодження або діють нев'абірково, від Южовтня 1980р.

Конвенція про охорону біологічного різноманіття від 5 червня 1992 р. Ратифікована Україною 29листопада 1994р.

Рамкова конвенція ООН про зміну клімату від 11 червня 1992 р. Ратифікована Україною 29 жовтня 1996р.

Віденська конвенція про охорону озонового шару від 22 березня' 1985 р. Прийнята постановою Ради Міністрів УРСР від 20 травня 1986р.

Стаття 442. Геноцид

1. Геноцид, тобто діяння, умисно вчинене з метою повного або часткового знищення будь-якої національної, етнічної, расової чи релігійної групи шляхом позбавлення життя членів такої групи чи заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень, створення для групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення, скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі або шляхом насильницької передачі дітей з однієї групи в іншу,-

карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років або довічним позбавленням волі.

2. Публічні заклики до геноциду, а також виготовлення матеріалів із закликами до геноциду з метою їх розповсюдження, або розповсюдження таких матеріалів,-

караються арештом на строк до шести місяців або позбавленням волі на строк до п'яти років.

1. Конституція України гарантує, що всі люди є рівні у своїй гідності та правах, мають рівні конституційні права і свободи та е рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за, ознаками раси, кольору шкіри, релігійних переконань, етнічного походження. . :

2. Об'єктом геноциду є безпека існування національних, етнічних, расових та релігійних груп.

3. Потерпілими від цього злочину можуть бути тільки члени національної, етнічної, расової чи релігійної групи, на знищення якої спрямоване діяння винних осіб - як громадяни України, так і іноземні громадяни чи особи без громадянства. До найбільш небезпечних сучасних форм дискримінації належать расизм, антисемітизм, нетерпимість стосовно арабів і мусульман, негрофобія, ксенофобія (ворожість до будь-яких іноземців). Видом геноциду є апартеїд - обмеження прав громадян за расовою ознакою.

Національна група (нація) - це така, що історично склалася стійка спільнота людей, для якої характерні спільна територія, економічні зв'язки, своя мова, відмітні особливості побуту, культури! духовності.

Етнічна група (етнос) - така, що історична склалася стійка соціальна група людей, для якої характерні єдність культури і духовності, особливості побуту, звичаїв (плем'я, народність, народ). Для неї можуть не бути характерними ознаки, що е визначальними для національної групи (наприклад, євреї тривалий час не мали спільної території, не були пов'язані між собою економічно, багато із них не, володіли своєю мовою).

Расова група (раса) - така, що історично склалася група людства, об'єднана спільністю фізичних ознак, що наслідуються (колір шкіри, волосся та очей, форма черепа, зріст тощо), обумовлених спільністю походження і початкового розселення.

Релігійна (конфесійна) група - група людей, для якої спільною є сукупність духовних уявлень про надприродні сили та істоти, яким ця група поклоняється.

Вчинення діянь, ззовні схожих на геноцид, стосовно релігійних груп, які заборонені в Україні у зв'язку з тим, що їх діяльність порушує права і свободи інших людей, створює напругу в суспільстві

і тому не повинна знаходитися під охороною закону (наприклад, так звані сатаністи, "Біле братство" або "Аум синрике"), не створює злочину, передбаченого ст. 442.

4, 3 об'єктивної сторони злочин проявляється в суспільне небезпечних діях або бездіяльності. Формами його є-. 1) позбавлення життя членів національної, етнічної, расової чи релігійної групи; 2) заподіяння їм тяжких тілесних ушкоджень; 3) створення для національної, етнічної, расової чи релігійної групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення; 4) скорочення дітонародження чи запобігання йому в такій групі; 5) насильницька передача дітей з однієї національної, етнічної, расової чи релігійної групи в іншу; 6) публічні заклики до вчинення перелічених дій; 7) виготовлення матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій; 8) розповсюдження матеріалів із закликами до вчинення перелічених дій. Перші п'ять форм передбачені ч. 1, а останні три - ч. 2 ст. 442.

Про поняття позбавлення життя І заподіяння тяжких тілесних ушкоджень див. коментар до ст. ст. 115 і 121.

Створення для певної групи життєвих умов, розрахованих на повне чи часткове її фізичне знищення передбачає, наприклад, економічну блокаду групи та позбавлення ЇЇ реальної можливості-' забезпечувати для себе достатнє харчування і медичне забезпечення, заборону існування групи за межами невеликої території резервації чи гетто, експропріація землі, що належить групі або її членам, примусове переміщення населення з місця його споконвічного проживання, насильницьке переселення (депортацію) в місцевість, несприятливу для проживання людей взагалі або для представників даної групи зокрема, штучне створення складних екологічних умов, поширення епідемій тощо. Найбільш яскравими проявами геноциду у цій формі в історії України були масова депортація населення у віддалені регіони СРСР у 1929-1931 pp. і голодомор 1932-1933 pp. (зокрема, внаслідок цих діянь кількість українців, що проживали в Російській та Австро-Угорській імперіях на початку XX століття, до нашого часу зросла приблизно на 9%, в той час як кількість поляків на території Польщі за такий самий термін - майже на 250%).

Скорочеяня дітонародження чи запобігання йому може відбуватися шляхом застосування методів генної інженерії, примусової кастрації і стерилізації, насильницької контрацепції, примушування жінок до вчинення аборту, незаконного позбавлення волі чоловіків групи або створення умов для окремого проживання чоловіків та жінок, заборони шлюбів між членами однієї расової, етнічної чи національної групи тощо. Способом запобігання дітонародженню є і кастрація, яка водночас розглядається як заподіяння тяжких тілесних ушкоджень.

Насильницька передача дітей з однієї групи в іншу передбачає передачу їх із однієї національної в іншу національну, із однієї етнічної в іншу етнічну, із однієї расової в іншу расову, із однієї релігійної в іншу релігійну групу. Метою цієї передачі звичайно є стирання із пам'яті дитини інформації, що ідентифікує її у власному уявленні як члена певної групи з наступним біологічним розчиненням ЇЇ нащадків серед представників іншої групи.

Про поняття публічні заклики, виготовлення матеріалів, розповсюдження матеріалів див. коментар, відповідно, до ст. ст. 109 і 295.

Прояви етноциду - національно-культурного (духовного) геноциду - пропаганда расової, національної, етнічної, релігійної винятковості або нетерпимості, наруга над певними історичними та культурними реліквіями, заборона відзначення національних свят чи відправлення релігійних культів, знищення або пошкодження культурних цінностей якої-небудь групи, організоване асимілювання національних меншин, спрямований на поступове зменшення корінного населення, діяння, спрямовані на знищення мови, на ціональної самосвідомості та інші подібні діяння кваліфікуються за ст. 161 як порушення рівноправності громадян залежно від їх расової, національної належності або ставлення до релігії.

5. Суб'єкт злочину загальний. Для складу злочину не має значення, чи вчинено злочин представником так званої титульної нації або національної меншини, європейської раси або негроїдної, віруючим або атеїстом. Так само не має значення, чи належать суб'єкт злочину і потерпілі до однієї раси, національності, етносу, конфесії. ,

6. З суб'єктивної сторони злочин характеризується виною у вигляді прямого умислу. Спеціальною ознакою геноциду у перших його п'яти формах є мета - повне або часткове знищення будь-якої національної, етнічної, расової або релігійної групи. Тому дискримінаційні дії, що позбавляють громадян певної групи можливості повністю використовувати свої права і свободи - право на свободу пересування, на підприємницьку діяльність, на судовий захист, на охорону здоров'я, на освіту, на користування і навчання рідною мовою, на розвиток національних культурних традицій, на створення культурних і навчальних закладів національних меншин, на участь у діяльності міжнародних неурядових організацій тощо, - але не спрямовані на знищення цієї групи, кваліфікуються за ст. 161. Метою виготовлення матеріалів із закликами до геноциду є їх розповсюдження. Для таких форм злочину, як публічні заклики до геноциду і розповсюдження матеріалів із закликами до геноциду, мета не є обов'язковою ознакою складу.

7. Ніякі строки давності не застосовуються до геноциду, незалежно від часу його вчинення.

Конституція України (ст. cт. 21 і 24).

Конвенція про рабство від 25 вересня 1926р. Підписана УPCP 29 серпня 1956р.

Конвенція про запобігання злочинові геноцид та покарання за нього від 9 грудня 1948р. Ратифікована УРСР 22 липня 1954р.

Додаткова конвенція про скасування рабства, работоргівлі та інститутів і звичаїв, суміжних з рабством, від 21 березня 1949 р. Ратифікована УРСР 31 жовтня 1958 p.

Конвенція про ліквідацію усіх форм расової дискримінації від 7 березня 1966 p. Ратифікована УРСР21 січня 1969р.

Конвенція про незастосування строку давності до воєнних злочинів і злочинів проти людства від 26 листопада 1968р. Ратифікована УРСР 25 березня 1969р.(ст. 1)

Конвенція про запобігання злочину апартеїд і покарання за нього від 30 листопада 1973р. Ратифікована УРСР 15 жовтня 1975р.

Принципи міжнародного співробітництва стосовно знаходження, арешту, видачі і покарання осіб, винних у воєнних злочинах і злочинах проти людства від 3 грудня 1973р.

Декларація ООН про ліквідацію всіх форм нетерпимості і дискримінації на основі релігії або переконань від 25 листопада 1981 р.

Конвенція проти катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження й покарання, від 10 грудня 1984 р. Ратифікована УРСР від 26 Січня 1987р.

Європейська конвенція про запобігання тортурам та нелюдському або такому, що принижує гідність, поводженню чи покаранню, від 28 листопада 1987р. Ратифікована Україною 24 січня 1997р.

Принципи ефективного попередження та розслідування незаконних, свавільних і сумарних страт від 24 травня 1989 р.

Віденська декларація Ради Європи від 9 жовтня 1993 р.

Рамкова конвенція Ради Європи про захист національних меншин від 18 квітня 1995р.