Стаття ї 78. Пошкодження релігійних споруд чи культових будинків

Пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку -

карається штрафом до трьохсот неоподатжовуванїїХ мінімумів доходів громадян або позбавленням аолі на строк від одного до трьох років.

1. Основним безпосереднім об'єктом злочину є конституційне право людини на свободу віросповідання, яке у даному випадку включає свободу сповідувати будь-яку релігію, безперешкодно відправляти одноособове чи колегіальне релігійні культи і ритуальні • обряди, вести релігійну діяльність, у т.ч. з використанням релігійних споруд чи культових будинків. .Обов'язковим додатковим' об'єктом виступає право власності.

2. Предметом злочину закон називає релігійні споруди або культові будинки. Релігійні споруди та культові будинки - це примі, щення для проведення або забезпечення богослужінь і виконання релігійних обрядів (церкви, собори, костьоли, синагоги, мечеті, па^ годи, каплиці, дзвіниці, мінарети, молитовні тощо). Кожна їх склаі'| доаа (архітектура, живопис тощо) суворо регламентована канонами ]

певної церкви. Якщо релігійні святині являють собою особливу історичну чи культурну цінність, їх нищення, руйнування чи псування потребують додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 298.

3. З об'єктивної сторони: злочин може виражатися у формі пошкодження або зруйнування. Про поняття пошкоеркення див. коментар до ст, 194. Поняття зруйнування - юридичний синонім до 1 поняття знищення, визначення якого викладено у коментарі до

ст. 194.

На відміну від ст. 194, ст. 178 не обумовлює кримінальну відповідальність за пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку розміром заподіяної в результаті таких дій шкоди. Таким чином, кримінальне караним є будь-яке пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке заподіяло чи могло заподіяти істотну шкоду фізичній чи юридичній особі., суспільству. Виняток становлять випадки малозначного пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку, яке в силу ч. 2 ст. 11 не може бути визнано злочином.

Умисне пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку; вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальконебезпечним способом; або якщо воно заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст.184.

За своєю конструкцією цей склад злочину матеріальний. Він вважається закінченим з моменту настання наслідків у вигляді пошкодження чи зруйнування релігійної споруди або культового будинку.

4. Суб'єкт злочину загальний.

5. Суб'єктивна сторона характеризується умислом-або-необережністю. ' . .

, Конституція України (ст. 35). • , , ^ ' . .

Закон України Про свободу совісті та релігійні організації від 23 квітня 1991р. (ст. ст. 2. 8, 17, І8. 21, ЗІ).

Стаття і?9. Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь

Незаконне утримування, осквернення або знищення релігійних святинь -

караються штрафом до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк до трьох років.

1. Об'єктом злочину є право людини на свободу віросповідання.

2. Предметом злочину є релігійні святині. Під релігійними святинями розуміються предмети або місця релігійного поклоніння. Поряд з широко шанованими (Палестинські святині у християн, Мекка і Медина у мусульман) існують святині регіонального або місцевого характеру. Якщо релігійні святині являють собою особливу історичну чи культурну цінність, їх знищення потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 298.

3. З об'єктивної сторони цей злочин може проявлятися у формі:

1) утримування; 2) осквернення; 3) знищення релігійних святинь.

Під утримуванням релігійних святинь слід розуміти самоуправні дії щодо збереження під своїм контролем предметів або місць І релігійного поклоніння, які винний відповідно до рішення відловідного державного органу зобов'язаний передати іншій релігійній організації чи звільнити на їх користь. Незаконний характер такого утримання полягає в тому, що, діючи у такий спосіб, винний безпідставно зберігає під своїм контролем релігійні святині, позбавляючи представників Інших релігійних організацій передбаченої законом можливості реалізовувати за їх допомогою свої релігійні потреби. Осквернення релігійних святинь, - це вчинення будь-яких дій щодо релігійних святинь (непристойних написів, малюнків, пошкодження, інших дій, пов'язаних з глумом над святинями), які є образливими для релігійних почуттів віруючих, предметами чи місцями релігійного поклоніння яких є ці святині. Про поняття знищення див. коментар до ст. 194. Якщо знищення релігійних святинь було вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або якщо воно заподіяло майнову шкоду в особливо;

великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки, то воно потребує додаткової кваліфікації за ч. 2 ст. 194

або за ст. 196 - залежно від форми вини.

Викрадення релігійних святинь або заволодіння ними шляхом вимагання слід розглядати як відповідний злочин проти власності.

Злочин вважається закінченим з моменту вчинення дій, пов'язаних з утриманням, оскверненням або знищенням релігійних святинь.

4. Суб'єкт злочину загальний.

6. Суб'єктивна сторона характеризується переважно умисною формою вини. Незаконне знищення релігійних святинь може характеризуватися необережною формою вини.

Конституція України (ст. 35).

Закон України Про свободу совісті та релігійні організації" від 23 квітня 1991 р. (ст. ст. 2, 8, 17, 18. 21, 31).