Українські землі на початку ХХ ст. (1900 – 1914 рр.)

(дати, поняття, персоналії)

1894 р. – заснування в Галичині перших спортивно-патріотичних організацій «Сокіл» для виховання молоді;

1900 р. – заснування патріотичної пожежної молодіжної організації «Січ»;

1900 р. – обрання А. Шептицького митрополитом Української греко-католицької церкви (УГКЦ);

1902 р. – селянський страйк в Галичині;

1907 р. – впровадження в Австро-Угорській імперії загального виборчого права для чоловіків;

1911 р. – створення молодіжної організації «Пласт».

Монополія — велике підприємство чи об’єднання підприємств, що концентрує у своїх руках значну частину виробництва і збуту певного виду продукції на ринку з метою одержання максимальних прибутків.

Кооперативний рух — створення добровільних об’єднань людей — кооперативів для здійснення спільної господарської діяльності на пайових засадах.

Промисловий переворот — перехід від дрібного товарного виробництва й мануфактури до великого машинного виробництва й заводу та фабрики.

Cиндикат — об’єднання підприємств однієї галузі промисловості, створене для спільної реалізації продукції, учасники якого зберегають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

Трудова міграція — переселення людей за межі країни з метою пошуку роботи, вільних земель для сільськогосподарської діяльності.

Економічна криза — різкий спад виробництва, який супроводжується закриттям підприємств, зростанням безробіття та інфляції.

Автономія — право певної частини держави на самоврядування, що надається в межах, передбачених загальнодержавним законом.

Автономісти — учасники українського національного руху, які прагнули відновлення автономії України у складі Росії.

Самостійники — учасники українського національного руху, які прагнули створення незалежної Української держави.

Партія — організація передової, найбільш активної й свідомої частини населення, що має спільні ідеї та інтереси і діє на основі спеціальної програми.

Українська соціал-демократія — представники українських політичних партій та організацій (УСДП, УСДРП, ТУП), які прагнули поєднати соціалістичні ідеї з національним відродженням.

Соціалізм — вчення, яке грунтується на необхідності знищення приватної власності, експлуатації людини людиною, соціального гноблення й утвердження соціальної справедливості.

Маніфест 17 жовтня 1905 р. — документ, виданий імператором Миколою ІІ, у якому цар обіцяв підданим надання громадянських прав, політичних свобод і скликання законодавчого органу — Державної Думи.

Державна дума — орган законодавчої влади в Російській імперії, створений за розпорядженням імператора Миколи ІІ під час революції 1905—1907 рр.

Українська думська громада — об’єднання українських депутатів І та ІІ Державної думи, які виступали за скасування викупних платежів селян за землю, запровадження української мови в школах, судових та адміністративних органах, свободи слова, друку, зборів, союзів і віросповідань, надання Україні автономії в складі Росії.

Столипінський режим — реакційний режим, який встановився у Російській імперії після поразки революції, названий за ім’ям голови Ради міністрів П. Столипіна.

Столипінська реформа — аграрна реформа, запроваджена головою Ради міністрів П. Столипіним, яка прискорила розвиток капіталістичних відносин в сільському господарстві.

«Народне віче» -  народні збори, які скликалися для вирішення важливих для суспільства і держави питань.

Іван Боберський (1873—1947) Громадський діяч, педагог, один із засновників молодіжних спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», член Бойової управи УСС, член Головної української ради, автор підручників із фізичного виховання.

Кирило Трильовський(1864 — 1941) Громадсько-політичний діяч, адвокат, організатор

молодіжних спортивно-пожежних патріотичних товариств «Сокіл», «Січ», «Пласт», голова Бойової управи УСС, член Головної української ради, автор історичних нарисів.

Андрей Шептицький(1865 ­ 1944) Церковний, культурний та громадський діяч, митрополит Української греко-католицької церкви, член Української Національної Ради ЗУНР, прихильник створення незалежної соборної Української держави. Виступав проти репресій радянської влади, тому підтримав нацистську окупацію України. Під час німецької окупації захищав євреїв від голокосту. Єврейська громада України визнала митрополита Шептицького Праведником світу.

Микола Міхновський (1873—1924) Громадсько-політичний діяч, основоположник українського націоналізму, автор програми РУП «Самостійна Україна», ініціатор створення УНП, член Української Центральної Ради, один із засновників Українського

військового клубу ім. П. Полуботка й Першого українського полку ім. Б.Хмельницького.

Євген Чикаленко (1861—1929) Громадсько-політичний і культурний діяч, меценат, активний член «Старої громади», один із засновників УДП і Товариства українських поступовців, член Української Центральної Ради, фінансував видання українських газет

«Громадська думка», «Рада».

Ілля Людвигович Шраг (1847 — 1919) — український громадський і політичний діяч, чернігівський адвокат.  1906 року був обраний депутатом до Першої Державної думи від Чернігівщини, де очолював Українську парламентську громаду, яка в Державній думі домагалася національної автономії України, був одним з авторів проекту засад автономії, винесеного на розгляд думи, перебував на посаді заступника голови Союзу автономістів (1905—1906), згодом заступник голови ТУП (брав участь у його створенні), належав до Радикально-демократичної партії, з якої 1917 утворилася Українська партія соціалістів-федералістів. Член Української Центральної Ради від Чернігівської губернії.